Постанова

від 27.03.2007 по справі 14/243/06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/243/06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

27 березня 2007 р.                                                                                   № 14/243/06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Панової І.Ю.–головуючого

Ткаченко Н.Г.,

Хандуріна М.І.

розглянувши касаційну скаргуТОВ "Науково-виробниче об'єднання "ГАРТ"

на постановуЗапорізького апеляційного господарського суду від 17.01.2007

у справі господарського суду№  14/243/06Запорізької області

за позовомВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського "

доТОВ "Науково-виробниче об'єднання "ГАРТ"

простягнення 11 168,03грн.   

за участю представників сторін:

від ТОВ " ГАРТ" –Кошличенко В.С.

від ВАТ " Дніпровський металургійний комбінат" –Продайко О.В.

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.10.2006 р. у справі № 14/243/06 (суддя Хоролець Т.Г.) в задоволенні позову ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат  ім. Ф.Е. Дзержинського” до ТОВ“Науково-виробниче об'єднання “ГАРТ”  про стягнення 11.168,03 грн. відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.01.2007 у справі № 14/243/06 (судді: Мірошниченко М.В. , Коробка Н.Д.  , Хуторной В.М.)  апеляційну скаргу ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського” задоволено частково. Рішення господарського суду  Запорізької області від 09.10.2006   у справі  № 14/243/06 змінено. Позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ “Науково-виробниче об'єднання “ГАРТ” на користь ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського” суму 9.225,89 грн. збитків, суму 92,26 грн. державного мита, суму 97,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "ГАРТ"  звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить с касувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17.01.2007, а рішення господарського суду Запорізької області від 09.10.2006  у справі № 14/243/06 залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги той факт , що позивач порушив вимоги ст.526 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання повинні виконуватися у відповідності з умовами договору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України , переглянувши в касаційному порядку  рішення місцевого та постанову апеляційного господарського суду,  на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої  та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що  правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні, виходячи з такого:

У липні 2006 року  ВАТ " Дніпровський металургійний комбінат" звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом  до ТОВ " Науково-виробниче об'єднання " ГАРТ" про стягнення з відповідача  11168,03 грн. на підставі договору  постачання № 25-1511-02 від 15.08.2005 між сторонами, керуючись ст.ст.526 , 1166 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що  між позивачем та відповідачем укладено  договір поставки   № 25-1511-02 від 15.08.2005 р., згідно з умовами якого  відповідач зобов'язався поставити та продати метали чорні вторинні за ДСТУ 4121 –2002 по технічним вимогам на брухт стальний від 14.11.2003 р. і по технічним вимогам на категорії брухту від 14.11.2003 р. в кількості, за ціною, на суму і в строки, зазначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору. Позивач взяв на себе зобов'язання прийняти й оплатити Товар на умовах Договору.  Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2005 р. (п. 10.1 Договору). Якість Товару, який постачається, повністю повинна відповідати технічним умовам і стандартам, які діють в Україні (п. 3.5 Договору). Приймання Товару за кількістю та якістю проводиться відповідно з вимогами Інструкцій П-6, П-7 з доповненнями й змінами ( п. 3.7 Договору).

Апеляційним господарським судом в постанові зазначено, що згідно з п. 6.5 Договору у випадку повернення (переадресовки) забракованого Товару залізничним транспортом, на підставі письмового розпорядження відповідача, із зазначенням реквізитів вантажоотримувача (станції призначення, код станції, поштова адреса і код ОКПО вантажоотримувача) збитки позивача, які складаються з вартості витрат по розвантаженню, зберіганню і навантаженню Товару, залізничного тарифу, плати за користування вагонами з моменту прибуття до моменту від'їзду вагонів з під'їзного шляху комбінату (Статут залізниці ст. 119), додаткові збори (згідно накопичувальної картки форми ФДУ-92) сплачує відповідач. Оплату вищезазначених витрат відповідач здійснює на підставі виставлених позивачем платіжних вимог-доручень з додаванням наступних документів: Акту про неналежну якість Товару; довідки складу про витрати по розвантаженню, зберіганню і навантаженню Товару; залізничної квитанції (для підтвердження залізничного тарифу); накопичувальної картки; відомості нарахування плати за користування вагонами, розрахованої позивачем згідно зі Статутом залізниці     (ст. 119). Витрати на повернення (переадресовку) Товару невідповідної якості оплачуються відповідачем протягом 10 днів з моменту отримання платіжної вимоги-доручення, а у випадку несплати позивач залишає за собою право проведення взаємозаліку при наступних розрахунках.

Сторонами була складена специфікація № 1 до Договору, згідно з якою об'єктом постачання є брухт І, ІІ, ІІІ, ІV, VІ (товщиною більше 8 мм) ІІІ (рейки) VІ (рейки) VІ (товщиною менше 8 мм) VІІ, загальною кількістю 5.000,00 тонн в місяць, загальною вартістю з урахуванням ПДВ - 3.913.560,00 грн.       

Судами попередніх встановлено, що на виконання умов Договору, відповідач 05.11.2005 р. поставив позивачу брухт сталевий збірний, що підтверджується залізничною накладною № 43766654 у вагоні № 63882245.

При прийманні поставленого відповідачем товару по якості було виявлено брухт конверсійний (замість брухту сталевого збірного), про що позивач повідомив відповідача телеграмою від 06.11.2005 р. № 349119/145 (а.с. 20) та просив направити в добовий термін компетентного представника для вирішення питання або письмово розпорядитись своєю продукцією.

В зв'язку з неприбуттям представника відповідача, комісією позивача 08.11.2005 р. з представником громадськості Ізотовим І.І. (посвідчення № 718/014М від 08.11.2005 р.,  а.с. 22) складено акт № 718/014 М про неналежну якість (комплектність) продукції, яким було засвідчено, що в поставленому вагоні № 63882245 виявлено не брухт сталевий обумовлений по ДСТУ 4121-2002, а  брухт конверсійний; тобто  продукція позадоговірна, яка підлягає поверненню відповідачу.  

Телеграмою  від 08.11.2005 р. № 1497 (а.с. 24) відповідач був повідомлений про намір повернення вагону № 63882245 з брухтом конверсійним.

Листом вих. № 193 від 17.11.2005 р. (а.с. 27), відповідач просив позивача помилково направлений вагон № 63882245 переадресувати на ВАТ „Запоріжсталь" та гарантував оплату за переадресування.

Позивач 23.11.2005 р. направив зазначений вагон з брухтом за вказаною відповідачем адресою, що підтверджується квитанцією про приймання вантажу № 45369190 від 23.11.2005 р.  

На думку позивача, в результаті дій відповідача по поставці товару неналежної якості, позивачу при подальшому розвантаженні - завантаженні, охороні конверсійного брухту було завдано шкоду на суму 1.942,14 грн. Позивач пред'явив відповідачу претензію № 014/П-38 від 18.01.2006 р. з вимогою перерахувати на його поточний рахунок     суму 1.942,14 грн. завданої шкоди, що підтверджується списком поштових відправлень від 31.01.2006 р., але відповідач відповіді на претензію не надав, вказані грошові кошти на рахунок позивача не перерахував.

За переадресування та невиробничий простій вагону № 63882245 з брухтом конверсійним, позивач поніс додаткові витрати (збитки) на суму 9.225,89 грн., що підтверджується квитанцією про приймання вантажу № 45369190 від 23.11.2005 р., відомістю № 16-Л нарахування плати за користування вагоном, накопичувальною карткою № 241107 від 24.11.2005 р., відомостями плати за користування вагоном: № 114616, № 114642, залізничними переліками: № 2311 від 23.11.2005 р., № 2511 від 25.11.2005 р.

Керуючись п. 6.5 Договору, з метою відшкодування понесених витрат за користування вагоном № 63882245 позивач виставив відповідачу платіжну вимогу-доручення № 4862/0 від 28.12.2005 р. на суму 9.225,89 грн. Ця платіжна вимога-доручення була направлена на адресу відповідача 30.12.2005 р. разом з копіями відомостей, залізничної квитанції, накопичувальної картки, як того вимагають умови Договору, що підтверджується списком поштових відправлень від 30.12.2005 р. Але відповідач в порушення умов Договору зазначені кошти на рахунок позивача не перерахував.

Листом № 06/374 від 24.02.2006 р. (а.с. 16 - 17) позивач нагадав відповідачу про наявність заборгованості перед ним, в тому числі і за платіжною вимогою-дорученням      № 4862/0 від 28.12.2005 р. на суму 9.225,89 грн., і вимагав цю заборгованість перерахувати на його поточний рахунок.

Відповідач зобов'язання за Договором щодо оплати витрат, понесених позивачем  по поверненню (переадресуванню) Товару не виконав.

Суд апеляційної інстанції встановив, що стягнення з відповідача на користь позивача суми 11.168,03 грн., яка складається з суми 1.942,14 грн. шкоди та  суми 9.225,89 грн. додаткових витрат (збитків) стало предметом спору у суді першої інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що правові підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні, виходячи з такого:

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст.193 Господарського кодексу України.

Суд апеляційної інстанції обгрунтовано дійшов висновку стосовно того, що за своєю правовою природою Договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець  (постачальник), який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

        Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: … додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів  тощо), понесені   стороною,  яка  зазнала  збитків  внаслідок   порушення зобов'язання другою стороною.

Колегія суддів Вищого господарського суду України згодна з висновками суду другої інстанції  стосовно того, ,  що відповідач порушив свої зобов'язання за Договором, щодо поставки саме товару, визначеного Договором. Внаслідок поставки брухту конверсійного, відповідач заподіяв позивачу збитки у вигляді додаткових витрат за переадресування та невиробничий простій вагону на суму 9225,89грн.  які підлягають задоволенню.

Позивач зі свого боку виконав всі передбачені Договором заходи.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанцій правомірно встановив, що спірні правовідносини   між сторонами випливають із договору постачання металу чорного вторинного , а також те , що  в даному випадку відсутні правові  підстави для стягнення шкоди у розмірі 1.942,14 грн., оскільки позивачем  не доведено, в порушення ст.33 ГПК України,  наявність шкоди, її розмір.

Керуючись статтями 1117, 1119 , 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

                                                 ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ " Науково-виробниче об'єднання " ГАРТ"  залишити  без задоволення.

              Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17.01.2007 у справі № 14/243/06 залишити без змін.

Головуючий                                                                                  І.Ю. Панова

Судді                                                                                                 Н.Г. Ткаченко

                                                                                                                 М.І. Хандурін