Постанова

від 02.06.2014 по справі 825/1314/14

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 травня 2014 року Чернігів Справа № 825/1314/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

за участю представників сторін

від позивача Карети О.О.,

від відповідача Полегешко Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Ніжинський дослідно-механічний завод» до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Ніжинський дослідно-механічний завод» звернулось до суду з адміністративним про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 27.03.2014 № 0000642200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівниками Ніжинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівської області (далі - ДПІ) була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість № 9008360556 від 19.02.2014 публічного акціонерного товариства «Ніжинський дослідно-механічний завод» за січень 2014 року, за результатами якої складено акт № 36/22-01033390 від 17.03.2014 (далі - акт перевірки).

За результатами перевірки, які викладені в акті, згідно п.п. 54.3.2 п. 4.3 ст. 54, п. 198.6 ст. 198 п. 201.10, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, ДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000642200 від 27 березня 2014 року, яким ПАТ «НОМЗ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 21553,29 грн, що складається з 14368,86 грн за основним платежем та 7184,43 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В акті перевірки зазначено, що відповідно до даних звітності підприємства з ПДВ, перевіряючими начебто встановлено, що позивачем було подано до ДПІ у м. Чернігові податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2014 року, з реєстром отриманих та виданих податкових накладних, до якого внесено податкову накладну № 3196 від 31.01.2013 на суму ПДВ 14368,86 грн, яка не була зареєстрована продавцем товарів/послуг у Єдиному реєстрі податкових накладних, що тягне за собою відповідальність передбачену п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Позивач вважає, що прийняте ДПІ податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання та нараховано штрафні (фінансові) санкції суперечить законодавству з питань оподаткування, підлягає перегляду та скасуванню з огляду на наступне.

По - перше, нормами пунктів 6 та 10 статті 201 ПК України передбачено порядок дій відповідача у випадку виявлення розбіжностей, при цьому виявлення таких розбіжностей передбачено підставою для повідомлення про розбіжності для подання уточнень та проведення перевірки.

По - друге, відсутність права на податковий кредит пов'язана з відсутністю реєстрації наданої платнику податкової декларації, тобто право на податковий кредит за певною податковою накладною поставлено у залежність від наявності такої податкової накладної, як документу, та наявності обставини її реєстрації.

По - третє, даними нормами права, за порушення яких позивачу донараховані зобов'язання та застосовано санкції, не передбачено випадків порушення порядку заповнення звітності платником податків - покупцем.

Натомість, відповідальність настає у випадку віднесення до податкового кредиту сум за накладною, яка не зареєстрована, при цьому передумовою такої відповідальності є повідомлення про розбіжності з боку податкового органу (п. 6 ст. 201 ПК України), тобто обізнаність платника податку з наявністю розбіжностей та відмова від використання можливості подати уточнення.

Однак на адресу позивача від відповідача жодних листів/запитів про виявлення будь яких розбіжностей та надання пояснень та підтверджень не надходило, а одразу були застосовані адміністративні (штрафні) санкції.

Таким чином, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на письмові заперечення (а. с. 69), в яких зазначено, що працівниками Ніжинської ОДПІ на підставі пункту 200.10 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, у порядку статті 76 глави 8 розділу II Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності публічного акціонерного товариства «Ніжинський дослідно-механічний завод» з податку на додану вартість за січень 2014 року.

Проведеною камеральною перевіркою податкової декларації з ПДВ за січень 2014 року було встановлено включення ПАТ «Ніжинський дослідно-механічний завод» до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за січень 2014 року податкової накладної № 3196/018 від 31.01.2014 на суму ПДВ 14368,86 грн, наданої контрагентом - ПАТ «Чернігівобленерго».

Дана податкова накладна включена до реєстру виданих та отриманих податкових накладних ПАТ «Ніжинський дослідно-механічний завод» за січень 2014 року, однак продавцем - ПАТ «Чернігівобленерго» податкова накладна від 31.01.2014 № 3196/018 на суму ПДВ 14368,86 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних не реєструвалася.

Відповідач вважає, що в порушення пунктів 201.10, 201.6 статті 201, пункту 198.6 статті 198 розділу V з урахуванням п. 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України ПАТ «Ніжинський дослідно-механічний завод» неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 14368,86 грн.

За розглядом акту перевірки від 17.03.2014 № 36/22-01033390 Ніжинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.03.2014 № 0000642200, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 21553,29 грн.

Враховуючи вищевикладене, Ніжинська ОДПІ вважає позовні вимоги позивача необгрунтованими, а податкове повідомлення-рішення таким, що винесено на законних підставах, а отже просить відмовити публічному акціонерному товариству «Ніжинський дослідно-механічний завод» у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство «Ніжинський дослідно-механічний завод» (ЄДРПОУ 36655373) зареєстроване в якості юридичної особи Ніжинською районною державною адміністрацією 21.08.1993, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 261083 (а. с. 17-18), зареєстроване як платник податку на додану вартість 10.07.1997, що підтверджується копією свідоцтва № 100342877 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а. с. 15).

Згідно довідки АБ № 083610 (а. с. 16) основними видами діяльності ПАТ «Ніжинський дослідно-механічний завод» є: лиття чавуну, виробництво будівельних металевих конструкцій.

Ці факти сторонами не заперечуються та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказування.

Судом встановлено, що працівниками Ніжинської ОДПІ на підставі пункту 200.10 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, у порядку статті 76 глави 8 розділу II Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності публічного акціонерного товариства «Ніжинський дослідно-механічний завод» з податку на додану вартість за січень 2014 року. За результатом даної перевірки складено акт від 17.03.2014 № 36/22-01033390 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість - податковій декларації з податку на додану вартість № 9008360556 від 19.02.2014 ПАТ «Ніжинський дослідно-механічний завод» за січень 2014 року (а. с. 9-13)

На підставі акту та викладених у ньому порушень Ніжинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.03.2014 № 0000642200, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 21553,29 грн,в т. ч. за основним платежем на суму 14368,86 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7184,43 грн (а. с. 14).

Між ПАТ «Чернігівобленерго» Відокремлений підрозділ Ніжинський район електричних мереж та ПАТ «НОМЗ» укладено договір доручення про постачання електричної енергії № 194 від 22.12.2010, на виконання вимог якого на користь підприємства, за поставлену у січні 2014 року активну електроенергію, було виписано податкову накладну №196/018 від 31.01.2014 на суму 86213,13 грн, в т.ч. ПДВ - 14368,86 грн.

Зазначена податкова накладна була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зазначена сума ПДВ була віднесена позивачем до складу податкового кредиту за відповідний період на підставі належним чином оформленої податкової накладної, виписаної ПАТ «Чернігівобленерго».

Однак, при заповненні Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за січень 2014 року Позивачем у номері зазначеної податкової накладної допущено технічну І помилку/описку, а саме замість № 196/018 зазначено № 3196/018, у зв'язку з чим, при І проведенні перевірки відповідачем встановлено розбіжність в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних з інформацією Єдиного реєстру податкових накладних.

Суд звертає увагу на те, що зазначена описка виправлена.

Із зазначеного випливає, що суму податкового кредиту ПАТ «НОМЗ» сформувало правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої «Постачальнику», при наявності належно оформленої податкової накладної, виданої йому контрагентом.

При цьому, зазначена описка позивача не призвела до будь-яких змін розміру податкових зобов'язань позивача, в т.ч. заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду.

Більш того, вчинені позивачем дії вказують, що ніяких намірів навмисного ухилення від сплати податкових зобов'язань у нього не було, що відповідачем не спростовано.

Наміру безпідставно одержати податкову вигоду позивач не мав, що відповідачем не спростовано.

За таких обставин, висновки про існування у платника податків порушень законодавства з питань оподаткування, не відповідають дійсності та суперечать законодавству з питань оподаткування.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України наголошено «Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримані послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу".

Згідно п. 201.1, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

В порушення вищезазначених норм податковим органом за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, не було повідомлено платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів для можливості позивача подати уточнення податкового зобов'язання без застосування штрафних санкцій, а також за наявності такої підстави для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг податковим органом не було проведено саме документальну позапланову виїзну перевірку.

Судом встановлено, що зазначена податкова накладна була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується копією реєстру виданих та отриманих податкових накладних (а. с. 83-87).

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів щодо не направлення інформації про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів та в судовому засіданні зазначено, що взагалі такої інформації не надсилалось.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Ніжинський дослідно-механічний завод», - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 27.03.2014 № 0000642200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Ніжинський дослідно-механічний завод» судові витрати в сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн 70 коп.

Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а у разі проголошення її вступної та резолютивної частин, або прийняття її у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.

Суддя Д.В. Лобан