Постанова

від 20.05.2014 по справі 826/5558/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 травня 2014 року 15:31 № 826/5558/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засіданні Непомнящій О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПБТ" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2014 №0003142208 та №0003152208 ВСТАНОВИВ:

25 травня 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «СПБТ» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 15 квітня 2014 року № 0003152208 та № 0003142208.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями - рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альта-Ком».

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 28 березня 2014 року № 1513/26-58-22-08-11/37687402.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 712 від 13 березня 2014 року, у зв'язку з надходженням листа Прокуратури Солом'янського району м. Києва від 08 листопада 2013 року № (10-59) 12862 вих-13 та підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75, підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78, статті 79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «СПБТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Альта-Ком» (код ЄДРПОУ 38204618) за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, за результатом якої складено акт перевірки від 28 березня 2014 року № 1513/26-58-22-08-11/37687402.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

- пунктів 198.3., 198.6. статті 198, пунктів 201.4., 201.6., 201.10. статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 38854,00 грн. в тому числі по періодам: грудень 2012 року - 7365 грн., січень 2013 року - 6394 грн., лютий 2013 року - 9867 грн., березень 2013 року - 11110 грн., квітень 2013 року - 4118 грн.

- підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 37648 грн., в тому числі по періодам: 2012 рік - 7733 грн., 2013 рік - 29915 грн.

Податковими повідомленнями - рішеннями Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15 квітня 2014 року № 0003142208 та № 0003152208 позивачу збільшено суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 48568 грн. (в тому числі за основним платежем - 38854 грн., за штрафними санкціями - 9714 грн.) та з податку на прибуток на суму 47060 грн. (в тому числі: за основним платежем - 37648 грн., за штрафними санкціями - 9412 грн.) відповідно.

На думку позивача, висновки акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альта-Ком», обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать що між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПБТ» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альта-Ком» (Виконавець) укладено Договір про надання послуг № 329-ТО від 01 грудня 2012 року, за умовами якого Виконавець зобов'язується виконувати технічне обслуговування, ремонт, реконструкцію, доукомплектацію тощо автопоїздів - газовозів (автоцистерн та тягачів (разом-автопоїзд) Замовника та встановленого на них газового обладнання, а Замовник зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити виконані послуги на умовах даного Договору.

За умовами вищезазначеного Договору, Замовник оплачує роботи, вартість запасних частин та матеріалів, у розмірі та на підставі виставленого рахунку. Замовник зобов'язаний провести розрахунок не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дня підписання сторонами кінцевого наряд-замовлення про прийняття виконаних робіт та отримання повідомлення від Виконавця про закінчення виконання робіт.

Також, між вищезазначеними сторонами укладено Договір купівлі-продажу № 28 від 01 лютого 2013 року, за умовами якого Продавець (ТОВ «Альта-Ком») зобов'язується передати Покупцеві (ТОВ «СПБТ») продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти товар на умовах даного Договору і сплатити за нього грошову суму визначену відповідно до п. 3 даного Договору (Ціна Товару або партії Товару погоджується Сторонами та зазначається у видаткових накладних, що є невід'ємною частішою даного Договору).

Відповідно до Договору № 28 від 01 лютого 2013 року ТОВ «Альта-Ком» на адресу позивача виписано видаткові накладні на загальну суму 150563,40 грн., зокрема: № 165 від 15 лютого 2013 року, № 296 від 06 березня 2013 року, № 348 від 25 березня 2013 року, № 00456 від 02 квітня 2013 року.

Відповідно до Договору № 329-ТО від 31 січня 2013 року складено акти надання послуг з технічного обслуговування на загальну суму 82558,40 грн., зокрема: № 134 від 28 грудня 2012 року, № 135 від 28 грудня 2012 року, № 29 від 31 січня 2013 року, № 30 від 31 грудня 2013 року.

Також, на виконання вищезазначених Договорів, ТОВ «Альта-Ком» виписано на адресу позивача наступні податкові накладні: № 1034 від 28 грудня 2012 року, № 1033 від 28 грудня 2013 року, № 1006 від 31 січня 2013 року, № 1005 від 31 січня 2013 року, № 386 від 15 лютого 2013 року, № 124 від 06 березня 2013 року, № 603 від 25 березня 2013 року, № 38 від 02 квітня 2013 року.

Згідно наданих договорів оренди транспортного засобу та товарно-транспортних накладних - товар перевезено на замовлення ТОВ «Альта-Ком».

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки з банківського рахунку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Альта-Ком" у зв'язку з отриманням послуг.

Суд звертає увагу на те, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не місять доказів подальшої реалізації придбаних у ТОВ «Альта-Ком» товарів, що унеможлює встановлення мети укладання із зазначеними контрагентами договорів.

При цьому, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2014 року витребувано у позивача дані щодо зв'язку господарської операції (факту придбання товарів (робіт, послуг спорудження оснівних фондів, понесення інших витрат тощо) з господарською діяльністю підприємства, проте витребувані документи суду не надано.

Надані позивачем документи не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання придбаних товарів в господарській діяльності позивача.

Також, акти, укладені між позивачем та ТОВ "Альта-Ком" виконані в довільній формі (назва, вартість виконаних робіт), без зазначення витрачених матеріалів, номенклатури виконаних робіт, вартості одиниці виконання послуг, об'ємів виконаних послуг та їх кошторисних нормативів.

При цьому, зазначені акти підписані директором ТОВ "Альта-Ком" ОСОБА_3

Спростовуючи доводи позовної заяви, представником відповідача надано суду копію акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01 жовтня 2013 року № 1084/26-59-22-01-38204618 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Альта-Ком (код ЄДРПОУ 38204612) з контрагентами з 16 серпня 2012 року по 31 травня 2013 року, згідно якого службовою запискою ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 11 березня 2013 року № 976/ДПІ/07-10/3 надано висновок щодо наявності ознак "фіктивності" відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Альта-Ком" (код за ЄДРПОУ 38204618), в якому зазначено акт незнаходження від 04 березня 2013 року.

Також, службовою запискою ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 12 квітня 2013 року № 1624/ДПІ/0710/3 надано висновок та копію пояснення посадових осіб до діяльності підприємства, яке віднесено до категорії "ризикові", щодо наявності ознак "фіктивності" та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.

Матеріли справи містять вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 02 вересня 2013 року по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором прокуратури Дарницького району м. Києва Іваненко А.О. та ОСОБА_3 про визнання винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 27 ч.5, ст. 205 ч. 1 КК України, і призначення йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі із застосуванням ст. 76 КК Країни у вигляді іспитового строку 1 рік 6 місяців.

Згідно зазначеного вироку, ОСОБА_3 на прохання невстановленої особи погодився зареєструвати в органах державної влади на своє ім'я суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ "Альта Ком". Не маючи наміру здійснювати діяльність підприємства, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт, зафіксовану в статутних документах ТОВ "Альта-Ком", усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього засновника та власника вказаного підприємства, ОСОБА_3 погодився на таку пропозицію. 08 червня 2012 року Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією ТОВ "Альта-Ком" було зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа за адресою м. Київ, вул. Мельникова ,12.

Таким чином, вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 02 вересня 2013 року по обвинуваченню ОСОБА_3 свідчить про те, що ОСОБА_3 документів щодо господарської діяльності ТОВ "Альта-Ком" не підписував.

В свою чергу, позивачем не надано пояснення з приводу того, ким підписані Договори та податкові накладні ТОВ "Альта-Ком", якщо ОСОБА_3 документів господарської діяльності товариства не підписував.

Також, суд звертає увагу, що згідно умов Договору про надання послуг № 329-ТО від 01 грудня 2012 року, Виконавець зобов'язується виконувати технічне обслуговування, ремонт, реконструкцію, доукомплектацію тощо автопоїздів - газовозів (автоцистерн та тягачів (разом-автопоїзд) Замовника та встановленого на них газового обладнання, а Замовник зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити виконані послуги на умовах даного Договору.

Доказів використання матеріалів позивача або ТОВ "Альта-Ком" під час проведення надання послуг з технічного обслуговування, ремонту, реконструкції, доукомплектації тощо автопоїздів - газовозів матеріали справи не містять.

Суд наголошує, що вищезазначені первинні документи витрбовувались у позивача, проте інших первинних документів, окрім договору, податкових накладних та актів виконаних робіт позивачем не надано.

Доказів, які б дали можливість ідентифікувати участь ТОВ "Альта-Ком " у виконанні робіт щодо технічного обслуговування, ремонту, реконструкції, доукомплектації тощо автопоїздів - газовозів суду не надано.

На думку суду позивачем не доведено мету та необхідність придбання у ТОВ " Альта-Ком" послуг, визначених у податкових накладних.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не місять доказів наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Альта-Ком" трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

При цьому, як встановлено в акті перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01 жовтня 2013 року № 1084/26-59-22-01/38204618 та не спростовано у судовому засіданні на підприємстві працює одна особа ОСОБА_3

Таким чином, позивачем не доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з "Альта-Ком" носять реальний характер.

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому, збільшення ТОВ «СПБТ» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення від 15 квітня 2014 року № 0003142208 є правомірним.

В частині висновків Акта перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Судом вже зазначалось, що надані позивачем первинні документи не свідчать про реальність господарських відносин між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альта-Ком", не підтверджують придбання товарів та їх подальше використання в межах власної господарської діяльності.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового Кодексу України є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПБТ" не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набрав чинності з 23 жовтня 2013 року, внесено зміни у підпункті 1 пункту 3: а саме: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено у 2013 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1147,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 1912,56 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 191,26 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 1721,34 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СПБТ" відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПБТ" (код ЄДРПОУ 37687402) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1721,34 грн.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник