Ухвала

від 04.09.2014 по справі 826/5558/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5558/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

04 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "СПБТ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СПБТ" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник товариства з обмеженою відповідальністю "СПБТ" подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку апелянта з питань перевірки податкового законодавства з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Альта-Ком» за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки було складено акт № 1513/26-58-22-08-11/37687402 від 28 березня 2014 року, в якому встановлено порушення апелянтом п.п. 138.1.1 п. 138.1, п.п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого ним занижено податок на прибуток на загальну суму 37 648 грн. та порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ним занижено податок на додану вартість за загальну суму 38 854 грн.

На підставі вказаного акту податковим органом винесено податкове-повідомлення рішення № 0003152208 від 15.04.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 47 060 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0003142208 від 15.04.2014 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 48 568 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено можливість правомірного формування податкової вигоди за спірними операціями та не доведено підстав для формування господарських операцій з контрагентом.

Колегія суддів підтримує дану позицію, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «СПБТ» (замовник) та ТОВ «Альта-Ком» (виконавець) укладено договір про надання послуг № 329-ТО від 01 грудня 2012 року, за умовами якого виконавець зобов'язується виконувати технічне обслуговування, ремонт, реконструкцію, доукомплектацію тощо автопоїздів - газовозів (автоцистерн та тягачів (разом-автопоїзд) замовника та встановленого на них газового обладнання, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити виконані послуги на умовах даного договору.

Також, між вказаними особами укладено договір купівлі-продажу № 28 від 01 лютого 2013 року, за умовами якого продавець (ТОВ «Альта-Ком») зобов'язується передати покупцеві (ТОВ «СПБТ») продукцію, а покупець зобов'язується прийняти товар на умовах даного договору і сплатити за нього грошову суму, визначену відповідно до п. 3 даного договору.

Відповідно до договору № 28 від 01 лютого 2013 року ТОВ «Альта-Ком» на адресу позивача виписано видаткові накладні на загальну суму 150563,40 грн., зокрема: № 165 від 15 лютого 2013 року, № 296 від 06 березня 2013 року, № 348 від 25 березня 2013 року, № 00456 від 02 квітня 2013 року.

Відповідно до договору № 329-ТО від 31 січня 2013 року складено акти надання послуг з технічного обслуговування на загальну суму 82558,40 грн., зокрема: № 134 від 28 грудня 2012 року, № 135 від 28 грудня 2012 року, № 29 від 31 січня 2013 року, № 30 від 31 грудня 2013 року.

Також, на виконання вищезазначених договорів, ТОВ «Альта-Ком» виписано на адресу позивача наступні податкові накладні: № 1034 від 28 грудня 2012 року, № 1033 від 28 грудня 2013 року, № 1006 від 31 січня 2013 року, № 1005 від 31 січня 2013 року, № 386 від 15 лютого 2013 року, № 124 від 06 березня 2013 року, № 603 від 25 березня 2013 року, № 38 від 02 квітня 2013 року.

Згідно з наданими договорами оренди транспортного засобу та товарно-транспортними накладними товар перевезено на замовлення ТОВ «Альта-Ком».

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки з банківського рахунку.

Проте наявні матеріали справи не місять доказів подальшої реалізації придбаних у ТОВ «Альта-Ком» товарів, що унеможлює встановлення мети укладання із зазначеними контрагентами договорів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2014 року витребувано у позивача дані щодо зв'язку господарської операції (факту придбання товарів (робіт, послуг спорудження основних фондів, понесення інших витрат тощо) з господарською діяльністю підприємства, проте витребувані документи суду не було надано.

Надані позивачем документи не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання придбаних товарів в господарській діяльності позивача.

Матеріли справи містять вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 02 вересня 2013 року по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 1 ст.205 КК України, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором прокуратури Дарницького району м. Києва Іваненко А.О. та ОСОБА_5 про визнання винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 27 ч.5, ст. 205 ч. 1 КК України, і призначення йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі із застосуванням ст. 76 КК Країни у вигляді іспитового строку 1 рік 6 місяців.

Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_3 на прохання невстановленої особи погодився зареєструвати в органах державної влади на своє ім'я суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ "Альта Ком". Не маючи наміру здійснювати діяльність підприємства, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт, зафіксовану в статутних документах ТОВ "Альта-Ком", усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього засновника та власника вказаного підприємства, ОСОБА_3 погодився на таку пропозицію. 08 червня 2012 року Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією ТОВ "Альта-Ком" було зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 12.

Крім того, матеріали справи не місять доказів наявності у ТОВ "Альта-Ком" трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, відповідно до п.п. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи, що позивачем не надано документів на підтвердження використання в межах своєї господарської діяльності придбаного у контрагентів товару, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про недоведеність позивачем здійснення ним господарських операцій з вказаним контрагентом реального характеру та використання придбаного товару в межах своєї господарської діяльності чи придбання з такою метою.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем докази є неналежними доказами, оскільки не дають підстав для формування валових витрат та для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішенні є обґрунтованими та правомірними.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "СПБТ" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 09.09.2014 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.