Ухвала

від 06.05.2014 по справі 813/3317/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2014 р. Справа № 876/10319/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Улицького В. З., Гулида Р. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства "Компанія"АлМакс" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 4 липня 2013 року у справі № 813/3317/13-а за позовом Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Державної податкової служби України до Приватного підприємства "Компанія"АлМакс" про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

25 квітня 2013 року Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова Державної податкової служби України звернулася з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Компанія"АлМакс", яким просила стягнути на користь держави з банківських рахунків відповідача кошти у сумі 68181,07 грн.

Позов мотивує тим, що неналежним чином виконує вимоги чинного законодавства щодо сплати податкового боргу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 4 липня 2013 року у справі № 813/3317/13-а позов задоволено. Стягнено з банківських рахунків відповідача 68181,07 грн на користь Державного бюджету України.

З таким рішенням суду не погодився відповідач. Подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги той факт, що уже є рішення суду, яке набрало законної сили з того самого спору і між тими самими сторонами, що і у цій справі. Відтак суд першої інстанції повинен був щакрити провадження у справі.

Сторони чи їх представники в судове засідання не з'явилися, тому суд, з огляду на вимоги статті 197 КАС України вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи судом апеляційної інстанції встановлено, що у відповідача виникла заборгованість по сплаті податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 18511,28 грн, штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ввізного мита нарахованих Львівською митницею в сумі 15160,62 грн (9752,27 грн - основний платіж та 5408,35 грн - штрафні (фінансові) санкції) та податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України в сумі 34509,17 грн (23006,10 грн - основний платіж та 11503,07 грн - штрафні (фінансові) санкції).

Податковий борг підтверджується довідкою про заборгованість від 12 квітня 2013 року №8717/10/20-30, декларацією №86009 від 21 листопада 2011 року, податковим повідомленням-рішенням №0006791502 від 17 грудня 2012 року.

5 квітня 2012 року Львівським окружним адміністративним судом прийнято постанову у справі №2а-2230/12/1370 за позовом ДПІ в Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС до приватного підприємства "Компанія АлМакс" про стягнення боргу, якою вказаний позов задоволено повністю, стягнуто з ПП "Компанія АлМакс" до бюджету податковий борг в розмірі 68023,08 грн. Ця постанова скасована рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 року.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Пунктом 20.1.28 статті 20 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

З аналізу матеріалів справи зрозуміло, що твердження апелянта про те що суд першої інстанції повинен застосувати положення пункту 4 частини 1 статті 157 КАС є безпідставними.

Відповідно до цього пункту суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами. Водночас рішення суду у справі №2а-2230/12/1370 стосується спору предметом якого є стягнення податкового боргу, а предметом цієї справи є стягнення коштів з банківських рахунків платника податків.

Відтак правильними є висновки суду першої інстанції, що, оскільки «стягнення податкового боргу з відповідача» та «стягнення коштів з банківських рахунків відповідача» не є тотожними поняттями, то відсутні підстави для закриття провадження.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Компанія"АлМакс" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 4 липня 2013 року у справі № 813/3317/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Улицький В. З.

Гулид Р. М.