Ухвала

від 13.05.2014 по справі 826/8064/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8064/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

13 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Бабенка К.А., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом"янському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудбізнес" до Державної податкової інспекції у Солом"янському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудбізнес" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом"янському районі м.Києва Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №000013227 від 11.01.2013 та №000014227 від 11.01.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року позов задоволено повністю.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення від 17.12.2012 №1946/22-7 та наказу від 12.12.2012 №2049, виданого ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, та згідно підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 і статті 82 Податкового кодексу України, у зв'язку з надходженням до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва постанови слідчого з особливо важливих справ СУ ДПС у м. Києві Вітер В.О. від 01.10.2012 про призначення документальної позапланової перевірки по кримінальній справі №70-539, службовим особами відповідача в період з 17.12.2012 року по 21.12.2012 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Укрбудбізнес" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ"Константа-Інкорпорейтед" за період з 01.01.2011 по 30.09.2012.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог:

- пунктів 198.3 та 198.6 статті 198, пунктів 201.4 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704;

- пункту 9.1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 91861,00 грн.;

- підпункту139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, в результаті чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 96454,00 грн.

За результатами перевірки складено акт № 9313/22-7/32420884 від 28.12.2012, на підставі якого 11.01.2013 прийнято податкові повідомлення - рішення № 000013227 та №000014227, якими ТОВ "Укрбудбізнес" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 114827,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 220966 грн. та податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 120568,00 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач розпочав процедуру їх адміністративного оскарження.

За результатом розгляду первинної скарги позивача Державна податкова служба в місті Києві винесла рішення № 2679/10/12-1-03 від 21.03.2013, яким первинну скаргу позивача залишила без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

За результатом розгляду послідуючої скарги позивача Державна податкова служба України винесла рішення № 1384/6/99-99-10-01-15 від 23.04.2013, яким скаргу позивача залишила без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

Позивач заперечує правомірність спірних податкових повідомлень-рішень відповідача, у зв'язку з чим просить визнати їх протиправними та скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1. Податкового кодексу України, встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас, пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що в період з 01.01.2011 по 30.09.2012 позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Константа-Інкорпорейтед", доказом чого служать належним чином оформлені первинні документи, а саме: договір поставки №23/01 від 23.01.2012, податкові накладні, договір транспортного експедирування № 377, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), договір №25/4 від 01.02.2012 про надання платних послуг по зберіганню товарно-матеріальних цінностей, договори поставки №01/03/12 від 01.03.2012, №02/03/12 від 02.03.2012, № О-05/03/12 від 05.03.2012, № С-01/05/12 від 01.05.2012, №ДГ-00062 від 20.03.2012, банківські виписки.

За значені документи були надані позивачем під час проведення перевірки, які містили всі необхідні реквізити та були скріплені печатками підприємств.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

При цьому, господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні товари ним реально придбавалися, або ж у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

Заперечуючи проти вимог даного позову відповідач, зокрема, посилається на матеріали кримінальної справи №70-539, порушеної відносно невстановлених слідством осіб, у вчиненні ними злочинів, передбачених ст. 27, ч.3 ст. 212, ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 205, ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України. В ході розслідування кримінальної справи було встановлено, що ТОВ "Укрбудбізнес" в період 2011-2012 р.р. формувало податковий кредит та валові витрати від ТОВ "Константа-Інкорпорейтед". Під час допиту директора ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" ОСОБА_4 було з'ясовано, що остання будь-якого відношення до реєстрації фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства не має, реєстраційних документів не підписувала, печатку підприємства та документи щодо взяття його на податковий облік не отримувала, а лише зареєструвала дане підприємство за грошову винагороду на прохання невстановленої слідством особи.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із абз. 3 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Однією з обставин для проведення документальної позапланової виїзної перевірки п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України визначає отримання постанови слідчого, винесеної ним відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у його провадженні.

При цьому, до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України забороняє, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність перевірки, приймати податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки. Цією нормою передбачено, що матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Оскільки матеріали даної справи не містять належних та допустимих доказів наявності відповідного судового рішення, постановленого за наслідками розгляду кримінальної справи №70-539, порушеної відносно невстановлених слідством осіб у вчиненні ними злочинів, передбачених ст. 27, ч.3 ст. 212, ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 205, ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про незаконність прийнятих відповідачем податкових повідомдень-рішень №000013227 від 11.01.2013 та №000014227 від 11.01.2012, які слід визнати протиправними та скасувати.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2012 року по справі № К/9991/64526/12.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом"янському районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків К.А. Бабенко І.Й. Петрик

Повний текст ухвали виготовлено - 19.05.14р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Бабенко К.А

Петрик І.Й.