Ухвала

від 30.01.2007 по справі 11/327-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/327-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 30.01.07 р.          № 11/327-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Борисенко  І.В.

 суддів:                                          Рєпіної  Л.О.

                                        Шипка  В.В.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача - не з'явився

 від відповідача - Столяров В.М. – дов. № 332 від 20.11.2006

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

 на постанову Господарського суду м.Києва від 02.10.2006

 у справі № 11/327-А  (Євсіков О.О.)

 за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова"

 до           Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

 про          визнання недійсним рішення

 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Нова” (надалі – позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (надалі – відповідач, апелянт) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000362309/0 від 03.01.2006, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 22 646,69 грн., в тому числі 15 097,79 грн. основного платежу та 7 548,89 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду м. Києва від 02.10.2006р. у справі № 11/327-А позов задоволено повністю: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва № 0000362309/0 від 03.01.2006.

Господарський суд м. Києва свою постанову мотивував тим, що висновки акту перевірки позивача, на підставі якого відповідачем прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими та не відповідають чинному законодавству, оскільки у позивача на підтвердження сформованого податкового кредиту наявні всі необхідні первинні документи, які відповідають вимогам закону.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 10089/9/10-006 від 02.11.2006р. (з врахуванням листа від 06.12.2006р. № 11366/9/10-005), в якій просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 02.10.2006р. у справі № 11/327-А та прийняти нову постанову, якою в позові ТОВ „Нова” відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права (а саме пп.7.2.4 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”), що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник апелянта (відповідача) в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування норм права місцевим господарським судом, судова колегія Київського апеляційного господарського суду, -

ВСТАНОВИЛА:

 Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000362309/0 від 03.01.2006, яким згідно з пп. “б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 22 646,69 грн., в тому числі 15 097,79 грн. основного платежу та 7 548,89 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва № 77/23-0911/30578379 від 26.12.2005р. „Про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю „Нова”, код 30578379, з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю „Діпрон Плюс”, код 32421851, за період з 01.11.2003р. по 31.06.2004р.” (надалі – акт перевірки від 26.12.2005р.).

Копії названих документів наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з акту перевірки від 26.12.2005р., перевіркою встановлено, що  підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені ТОВ „Дніпро плюс” у складі вартості товарів, придбаних на підставі договору від 01.11.2003 № 257.

Такий висновок мотивований тим, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28.03.2005 у справі № 2-2038/3 статут та установчий договір ТОВ “Діпрон плюс”, його свідоцтво платника податку на додану вартість визнані недійсними з часу його реєстрації. А тому, на думку перевіряючих, підстави для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виданими ТОВ “Діпрон плюс”, у позивача відсутні.

За висновками акту, перевіркою встановлено порушення позивачем пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7  Закону України “Про податок на додану вартість” та, як наслідок, заниження позивачем податкового зобов‘язання з податку на додану вартість всього на суму 15 097,79 грн. основного платежу.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду не погоджується з доводами апеляційної скарги та погоджується з висновками Господарського суду м. Києва про те, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва № 0000362309/0 від 03.01.2006р є безпідставним, з огляду на наступне.

Згідно п.1.6 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобов'язання – це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит у відповідності до п. 1.7 ст. 1 названого Закону визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану варітсть" (в редакції, чинній на момент здійснення позивачем господарських операцій) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану  вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону).

Виходячи зі змісту пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час здійснення господарських операцій та проведення перевірки), названим Законом передбачений лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, не заперечується відповідачем та вбачається з наданих до справи документів, позивач (як покупець) мав взаєморозрахунки з ТОВ „Діпрон плюс” (як постачальником) у зв'язку з придбанням у останнього товарів на підставі укладеного договору від 01.11.2003 № 257.

На виконання умов угоди ТОВ “Діпрон плюс” відвантажило на адресу ТОВ “Нова” медичні препарати по податкових накладних  від 26.11.03 № 244/3 на загальну суму 6682,5 грн.. у т.ч. ПДВ 1113,75 грн., від 05.12.03 № 244 на загальну суму 6462,24 грн., у т.ч. ПДВ 1077,04 грн., від 23.01.04 № 29 на загальну суму 1194,68 грн., у т.ч. ПДВ 0,0 грн., від 28.01.04 № 29/2 на загальну суму 3845,46 грн., у т.ч. ПДВ 640,91 грн.,  від 02.02.04 № 59 на загальну суму 1355,32 грн., у т. ч ПДВ 0,0 грн., від 02.02.04 № 59/1 на загальну суму 10425,46 грн., у т.ч. ПДВ 1737,58 грн., від 12.02.04 № 244 на загальну суму 10425,46 грн., у т.ч. ПДВ 1737,58 грн., від 01.03.04 № 63 на загальну суму 602,3 грн., у т.ч. ПДВ 0,0 грн., від 01.03.04 № 63/1 на загальну суму 2262,00 грн., у т.ч. ПДВ 377,00 грн., від 01.03.04 №  244  на загальну суму 200,00 грн., у т.ч. ПДВ 33,33 грн.,  від 11.03.04 № 207/3 на загальну суму 10385,52 грн., у т.ч. ПДВ 1730,92 грн., від 25.03.04 № 207/5 на загальну суму 5657,76 грн., у т.ч. ПДВ 942,96 грн., від 30.03.04 № 207/7 на загальну суму 10900,08 грн.. у т.ч. ПДВ 1816,68 грн., від 16.04.04 № 243/1 на загальну суму 600,00 грн., у т.ч. ПДВ 0,0 грн., від 16.04.04 № 243 на загальну суму 9111,00 грн., у т.ч. ПДВ 1518,50 грн., від 20.04.04 № 60 на загальну суму 2398,54 грн. у т.ч. ПДВ 399,76 грн., від 30.04.04 № 42 на загальну суму 3654,00 грн.,  у т.ч. ПДВ 609.00 грн., від 17.05.04 № 43 на загальну суму 3902,22 грн., у т.ч. ПДВ 650,37 грн., від 27.05.04 № 38 на загальну суму 664,56 грн., у т.ч. ПДВ 0,0 грн., від 28.05.04 № 39 на загальну суму 1452,12 грн., у т.ч. ПДВ 242,02 грн., від 09.06.04 № 311 на загальну суму 7342,62 грн., у т.ч. ПДВ 1223,77 грн., від 15.06.04 №  311/3 на загальну суму 5892,72 грн., у т.ч. ПДВ 982,12 грн. Всього на суму 95 003,58 грн., у т.ч. ПДВ 15 097,79 грн.

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображені в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди.

Фактичне відвантаження підтверджується видатковими накладними від 26.11.03 № 26/11-15, від 05.12.03 № 5/12-05, від 23.01.04р. № 23/01-18, від 28.01.04р. № 28/01-18, від 02.02.04. № 2/02-15, від 12.02.04р. № 12/02-30, від 01.03.04 № 01/03-7, від 01.03.04 № 01/03-8, від 11.03.04р. № 11/03-8, від 25.03.04 № 25/03-15, 30.03.04 № 30/03-21, від 16.04.04 № 16/004-7, від 20.04.04 № 20/04-11, від 30.04.04 № 30/04-6, 17.05.04 № 17/05-11, від 27.05.04 № 27/05-9, від 28.05.04 № 28/05-3, від 09.06.04 № 09/6-8, від 15.06.04 № 16/06-3. Всього - на суму 95 038,58 грн.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.

В рахунок оплати за одержаний товар ТОВ “Діпрон плюс” отримано грошові кошти від ТОВ “Нова”: 30.03.04 у сумі –23770,20 грн., 28.04.04 у сумі 26943,36 грн., 12.05.04 у сумі 5075,14 грн., 17.06.04 у сумі 2864,30 грн., 2398,55 грн., 1367,80 грн., 25.06.04 у сумі 9711,00 грн., 06.07.04 у сумі 3902,22 грн., 664,56 грн., 3654,00 грн., 21.07.04р. у сумі 7342,62 грн., 5892,72 грн. Всього 95 038,59 грн.

Як вбачається з вищевказаних податкових накладних (копії яких надані позивачем до матеріалів справи), вони оформлені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Усі податкові накладні включені позивачем до книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) за вказані податкові періоди та містять необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість".

Відповідачем не надано доказів визнання недійсними в установленому порядку вищевказаного договору та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Посилання апелянта на те що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28.03.2005 статут та установчий договір ТОВ “Діпрон плюс”, зареєстрований Голосіївською районною адміністрацією у м. Києві 11.04.03, визнано недійсними з часу його реєстрації, а також визнано недійсним його свідоцтво платника податку на додану вартість №37061526 від 01.06.03 з дати його видачі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, вказане рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28.03.2005р. у справі № 2-2038/3 скасовано ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 06.02.2006. Крім того, 03.04.2006 Голосіївським районним судом міста Києва прийнято заочне рішення, яким в задоволенні позову ДПІ у Голосіївському районі міста Києва до ТОВ “Діпрон плюс”, Кузьменко О.І., Нарожного К.В., треті особи: Голосіївська районна у місті Києві державна адміністрація, ТОВ “Компаньон” про визнання установчих документів ТОВ “Дніпрон плюс” недійсними та визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість з моменту видачі – відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 07.06.2006 рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03.04.2006 залишено без змін.

Апелянтом не надано суду доказів скасування вказаних судових рішень станом на час розгляду справи в господарському суді.

Місцевим судом правомірно відхилено посилання відповідача на акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 1012/29-203 від 14.10.2005, яким анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ “Діпрон-плюс”, оскільки вказаний акт складено виключно на виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28.03.2005, яке станом на день розгляду справи скасоване.

Крім того, відповідно до пп.25.3 п.25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000р., датою виключення платника податку на додану вартість з реєстру та анулювання свідоцтва є відповідна дата прийняття рішення суду. Рішення про визнання недійсними установчих документів ТОВ “Діпрон плюс” прийняте 28.03.2005р., а на момент складання податкових накладних ТОВ “Діпрон плюс” було зареєстровано у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, про що мало відповідне свідоцтво, а відтак, мало право складати податкові накладні.

Таким чином, висновки відповідача про те, що позивач не мав права на віднесення до податкового кредиту сум сплаченого ПДВ на підставі виданих ТОВ “Діпрон плюс” податкових накладних, є помилковими.

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності донарахування позивачу податкового зобов'язання по ПДВ та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій оспорюваним податковим повідомленням-рішенням та вважає безпідставними доводи апелянта щодо неправильного застосування судом норм Закону України „Про податок на додану вартість”.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга ДПІ у Дніпровському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду м. Києва від 02.10.2006р. у справі № 11/327-А – залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 86, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212 та 254, п.6 Прикінцевих та перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд,  –

УХВАЛИВ:

 1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від № 10089/9/10-006 від 02.11.2006р. на постанову Господарського суду м. Києва від 02.10.2006р. у справі № 11/327-А залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 02.10.2006р. у справі № 11/327-А за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Нова” до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва - без змін.

2. Матеріали справи № 11/327-А направити до Господарського суду м. Києва.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.ст. 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

 Головуючий суддя          Борисенко  І.В.

 Судді

           Рєпіна  Л.О.

          Шипко  В.В.