Ухвала

від 24.01.2007 по справі 11/275а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/275а

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 24.01.07 р.          № 11/275а

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Сотнікова С.В.

 суддів:                                          Дикунської  С.Я.

                                        Дзюбка П.О.

 при секретарі:                              Щербак М.В.

 За участю представників:

 від позивача - Машко О.П.

 від відповідача - не з"явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Чернігівнафтопродукт"

 на постанову Господарського суду м.Києва від 17.10.2006

 у справі № 11/275а  (Бобров Ю.М.)

 за позовом           Державна податкова інспекція у м.Чернігові

 до           Відкрите акціонерне товариство "Чернігівнафтопродукт"

 про          стягнення 6382,50 грн. фінансових санкцій

 16.01.2007р. розгляд справи відкладався відповідно до ст. 150 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

 Постановою Господарського суду Чернігівської області від 17.10.2006р.у справі №11/275а позов задоволено повністю. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Чернігівнафтопродукт” до державного бюджету 6382,50 грн. фінансових санкцій.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи.

Позивачем надано заперечення на апеляційну скаргу, в яких не погодився з доводами відповідача, зазначивши, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на нормах чинного законодавства України.

В судовому засіданні представник позивача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

24.01.2007р. від представника відповідача надійшла телеграма, в якій він просив відкласти розгляд справи у зв'язку з хворобою представника та неможливості забезпечення його явки в судове засідання.

Представник позивача заперечив зазначене клопотання та просив розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Враховуючи те, що розгляд справи відкладався та відповідачем не надано доказів на підтвердження поважності причин неявки представника в судове засідання, колегія вважає можливим здійснити перевірку постанови суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим повідомленням-рішенням від 24.02.04 р. № 0001312323/0, до позивача застосовано згідно п. 1 ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі – Закон України № 265/95-ВР)  штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог зазначеного Закону в сумі 6382,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001312323/1 від 19.05.2004р., № 0001312323/2 від 18.06.2004р., у яких сума штрафних (фінансових) санкцій залишена без змін.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення було оскаржене відповідачем до Господарського суду Чернігівської області. Рішенням суду у справі № 6/103а від 15.07.2005р. відмовлено частково в позові ВАТ “Чернігівнафтопродукт” до ДПІ у м. Чернігові та визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0001312323/0 від 23.06.2004р., № 0001312323/1 від 19.05.2004р., № 0001312323/2 від 18.06.2004р. в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6382,50 грн. сумою податкового зобов'язання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2005р. залишено без змін рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 6/103а від 15.07.2005р.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.07.2006р. зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Таким чином, судом встановлено правомірність застосування до ВАТ “Чернігівнафтопродукт” фінансових санкцій за порушення вимог Закону України № 265/95-ВР в сумі 6382,50 грн.

Будь-яких доказів на підтвердження сплати в добровільному порядку зазначених санкцій в сумі 6382,50 грн. згідно рішення ДПІ у м. Чернігові  № 0001312323/2 від 18.06.2004р. відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Закон України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” визначає правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Контроль за сплатою платежів відповідно до наведеного вище Закону та нарахування штрафних (фінансових санкцій) покладено на органи державної податкової служби, але водночас цей закон не є нормативним актом з питань оподаткування.

За порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції, визначені статтями 17–24 Закону України № 265/95-ВР.

Відповідно до ст. 25 Закону України № 265/95-ВР суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17–24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Держбюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами ДПС України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафна санкція (штраф) це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Штрафні (фінансові) санкції, нараховані органами державної податкової служби за порушення вимог Закону України № 265/95-ВР, не є податковими зобов'язаннями у визначенні Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, тому норми цього Закону не поширюються на зазначені штрафні санкції.

У разі несплати такі штрафні санкції не можуть набувати статусу податкового боргу, а також не може застосовуватися порядок їх стягнення, передбачений Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Таким чином, стягнення несвоєчасно сплачених платниками податків штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення Закону України №265/95-ВР, здійснюється виключно у судовому порядку.

Щодо доводів відповідача про пропущення строку позовної давності для стягнення застосованих штрафних санкцій в судовому порядку, колегія суддів вважає їх помилковими з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем застосовано фінансові санкції шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення № 00011312323/2 від 18.06.2004р. на підставі Акта перевірки щодо контролю за здійсненням операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності від 05.02.2004р. (а.с. 4-5), тобто в межах, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України, шестимісячного строку.

Відповідачем оскаржувалось рішення позивача про застосування фінансових санкцій в судовому порядку. Процес оскарження закінчився прийняттям Вищим адміністративним судом України ухвали від 11.07.2006 p., якою суд касаційної інстанції підтвердив правомірність застосування до ВАТ “Чернігівнафтопродукт” 6382,50 грн. фінансових санкцій.

Тобто право позивача на звернення до адміністративного суду виникло з 11.07.2006р.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява була подана ДПІ у м. Чернігові до Господарського суду Чернігівської області 01.09.2006р., тобто без пропущення встановленого законодавством строку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом про обґрунтованість позовних вимог та про їх повне задоволення, а саме з відповідача належить стягнути фінансові санкції за порушення законодавства при здійсненні розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу в сумі 6382,50 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова Господарського суду Чернігівської області від 17.10.2006р. у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Керуючись статтями 198, 200, 205, 206, 209  Кодексу адміністративного судочинства України Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

 Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Чернігівнафтопродукт” залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Чернігівської області від 17.10.2006р. у справі  № 11/275а - без змін.

Матеріали справи № 11/275а повернути Господарському суду Чернігівської області.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим  рішенням  суду апеляційної інстанції.

 Головуючий суддя          Сотніков С.В.

 Судді

           Дикунська  С.Я.

          Дзюбко П.О.