Ухвала

від 19.05.2014 по справі 2а-2671/12/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2014 року Справа № 178829/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Ліщинський А.М.

судді Запотічний І.І.

секретар судового засідання Коцур В.К.

за участю представників сторін:

позивача Плекан Ю.В.

відповідача Джоголик Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Коломийської обласної державної податкової інспекції на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.10.2012 року у справі № 2а-2671/12/0970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АБО-МІКС» до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АБО-МІКС» звернулось в суд з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.08.2012р. №№ 0000192200, 0000202200.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує наступним. Позивачем укладено 14.07.2009р. договір купівлі-продажу за № 14/3, за яким 05.03.2010р., 11.03.2010р. та 18.03.2012р. придбано продукцію - шрот соняшниковий у ТзОВ ВФ «Сіріус» (м. Дніпропетровськ) на загальну суму 253585,00 грн., в тому числі ПДВ 42264,16 грн., проведено розрахунок в безготівковій формі, оформлено видаткову та податкову накладні, проте, під час перевірки відповідачем встановлено заниження податку на прибуток у березні 2010 року та застосовано фінансові санкції в сумі 66037,50 грн., заниження податку на додану вартість до сплати в бюджет за березень 2010 року і застосовано штрафні санкції на загальну суму 63396,00 грн., з підстав нікчемності правочинів із ТзОВ ВФ «Сіріус», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Відповідачем, при здійснені перевірки, не враховано надані первинні господарські документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій, які надали право підприємству на віднесення витрат по цих операціях до складу валових витрат. Крім того, вказують що висновки викладені в акті перевірки ґрунтуються на акті перевірки контрагента -ТОВ ВФ «Сіріус». За наведених підстав вважає прийняті податкові повідомлення-рішення по податку на додану вартість від 10.08.2012р. № 0000202200 та по податку на прибуток від 10.08.2012р. № 0000192200 незаконними і такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.10.2012 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції Коломийська об'єднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на наступне. Висновки податкового органу, щодо неможливості реального здійснення господарських операцій ґрунтуються, в основному, на висновках викладених працівниками Новомосковської ОДПІ Дніпропетровської області в акті від 09.06.2011р. «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки виробничої фірми «Сіріус» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.03.2010р. по 31.03.2010р. по взаємовідносинах з ТзОВ «Східна вугільна компанія 2009». Крім того, зазначає про те, що у видаткових накладних, які були надані позивачем для перевірки, не вказано хто відвантажив товар та не зазначено ініціали і прізвище, номер та дата видачі довіреності покупця.

Представник позивача в судовому засіданні просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник апелянта просить апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

На підставі направленого акту Новомосковської ОДПІ Дніпропетровської області від 09.06.2011 року № 201/2334675944 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки виробничої фірми «Сіріус» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість за період з 01.03.2010 по 31.03.2010 по взаємовідносинах з ТОВ «Східна вугільна компанія 2009», Коломийською ОДПІ Івано-Франківської області Державної податкової служби проведено документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «АБО-МІКС» з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ ВФ «Сіріус», їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2010 року, за результатами якої складено акт за № 838/220/32465333 від 30.07.2012 року. Згідно зазначеного акту встановлено порушення п.п. 1,5 ст.203, п.п. 1,2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «АБО-МІКС» у березні 2010 року на загальну суму 253585,00 грн.; встановлено порушення п. п.п. 5.1., п.п. 5.2.1, 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді , що перевірявся, на загальну суму 52830,00 грн. за І квартал 2010 року.

На підставі складеного акту податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000192200 від 10.08.2012р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 60037,00 грн.

Окрім зазначеного перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.1,5 ст.203, п.п. 1,2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст.228 Цивільного кодексу України, оскільки правочини є нікчемними, завищено суму податкового кредиту на 42264,00 грн. в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на 42264,00 грн. у березні 2010 року, та як наслідок, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10.08.2012р. №0000202200, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 63396,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, 14.06.2009р. позивач уклав з товариством з обмеженою відповідальністю «Сіріус» (м. Дніпропетровськ) договір купівлі-продажу № 14/3, у відповідності та на підставі якого ТОВ «АБО-МІКС» придбав шрот соняшниковий. Додатковими угодами №1 від 29.12.2009р. та №2 від 29.12.2010р. до Договору продовжено дію останнього до 31 грудня 2010 року та 31 грудня 2011 року відповідно.

Факт виконання господарського зобов'язання підтверджено видатковими накладними та податковими накладними, платіжними дорученнями та відображено у бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Згідно матеріалів перевірки заборгованість позивача перед ТОВ ВФ «Сіріус» відсутня.

Як доведено матеріалами справи, висновок відповідача про безтоварність операції між позивачем та ТОВ ВФ «Сіріус», викладений в Акті перевірки від 30.07.2012 року №838/220/32465333 ґрунтується виключно на висновках, відображених в Акті від 09.06.2011 року про результати позапланової невиїзної документальної перевірки виробничої фірми «Сіріус» по взаємовідносинах з ТзОВ «Східна вугільна компанія 2009» Нововмосковської ОДПІ в Дніпропетровській області.

Відтак в акті зазначається про нікчемність правочинів з придбання товарів ТОВ ВФ «Сіріус» у ТОВ «Східна вугільна компанія 2009». Аналогічні висновки Коломийської ОДПІ, викладені в Акті перевірки від 30.07.2012 року №838/220/32465333, та послужили підставою для винесення оскаржуваноних податкових повідомлень-рішень.

Згідно із підпунктом 21.1.1. пункту 21.1. статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до частини 4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової служби України №984 від 22.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р., за №34/18772 (Порядок) акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Частиною 5 Порядку передбачено, що за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В частині 6 Порядку зазначається, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не досліджувалось товарність господарської операції між ТОВ ВФ «Сіріус» та ТОВ «АБО-МІКС».

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснювана як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податків для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Серед іншого, до складу валових витрат, згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного податкового періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції тощо.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих.) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, Ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.23 п. 7.2 ст. 7 названого Закону).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами (контрагентами).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача, були зареєстровані у встановленому порядку, не були виключені з ЄДРПОУ, перебували на обліку в органах державної податкової служби та були зареєстровані як платники податку на додану вартість, здійснювали свою діяльність відповідно із законодавством.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Факт здійснення операцій позивачем підтверджено податковими накладними, видатковими накладними, додатковими угодами, які долучені до матеріалів справи.

Судом першої інстанції встановлено, та не спростовано податковим органом, що придбаний товар, а саме шрот соняшниковий, використовується позивачем безпосередньо в його господарській діяльності для виготовлення комбікорму.

Факт перевезення вантажу позивач документально підтверджено товарно-транспортними накладними.

У разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість відсутність прізвища з ініціалами вантажоодержувача на товарно-транспортних накладних.

Всупереч наведеній нормі, орган ДПС досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства. Проте, висновки про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України відповідач зробив з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ані Податковий кодекс України, ані Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону. Встановивши що правочин має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання.

За змістом статті 228 ЦК України у редакції, яка діє з 01 січня 2011 року, правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, належать до оспорюваних. Таким чином, повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції судових органів.

З цього приводу слід також додати, що відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але й встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

Висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На основі наведено вище суд дійшов висновку, що прийняті на основі висновків акта перевірки податкові повідомлення-рішення №№ 0000192200, 0000202200 від 10.08.2012 року не відповідають критеріям, які наведено у ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки ці рішення прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Коломийської обласної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.10.2012 року у справі № 2а-2671/12/0970 без змін .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Ліщинський А.М.

Запотічний І.І.