Рішення

від 26.05.2014 по справі 906/361/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" травня 2014 р. Справа № 906/361/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представника позивача: Прокопенко М.А. - дов. №65 від 21.02.2014р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Міського комунального підприємства "Бердичівводоканал" (м. Бердичів)

до Комунального підприємства "Міська лазня" (м.Бердичів)

про стягнення 97545,12 грн.

Позивач подав позов про стягнення з відповідача 97545,12 грн., з яких 88297,33 грн. основної заборгованості; 5062,69 грн. пені; 3671,21 грн. 3% річних; 513,89 грн. інфляційних.

Суд звертає увагу, що в прохальній частині позовної заяви позивач помилково просить стягнути з відповідача 1345,53 грн. інфляційних, хоча до ціни позову включено 513,89 грн. інфляційних.

Ухвалою господарського суду від 25.03.2014р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 08.04.2014р.

Ухвалами господарського суду від 08.04.2014р. та від 12.05.2014р. розгляд справи відкладався відповідно на 12.05.2014р. та 26.05.2014р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, вимоги ухвал від 08.04.2014р. та від 12.05.2014р. не виконав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

До суду 26.05.2014р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю у директора можливості бути присутнім у судовому засіданні.

Господарський суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Відповідно п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.).

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Суд також враховує, що у відповідності до ч. 1 ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Згідно ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК України строк розгляду спору закінчився 26.05.2014р.

Клопотання про продовження строку розгляду спору від сторін не надходило.

Також, господарський суд враховує, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, додаткові докази, без яких неможливо вирішити спір, у відповідача не витребовувались; про наявність доказів, які можуть вплинути на вирішення спору, відповідач не заявляв.

Вирішення спору здійснюється за наявними в справі матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

20.03.2009р. між Міським комунальним підприємством "Бердичівводоканал" (виконавець/позивач) та Комунальним підприємством "Міська лазня" (споживач/відповідач) укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і транспортування стоків (а.с. 9-10), відповідно до п. 1 якого виконавець зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води в розмірі встановленого ліміту в обсязі 17174,3 м.куб./рік, 1431,19 м.куб./місяць, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Факт надання послуг підтверджується актами про об'єми забору і скидання каналізації, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 33-41).

Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що оплата запланованого об'єму послуг з водопостачання та транспортування стічних вод, що будуть надані в цей термін, проводиться споживачем виключно грошовими коштами на протязі 3-х днів після одержання рахунку від виконавця та відповідно до "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", глави 5 "Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації, населених пунктів України", чинного законодавства України по затвердженим тарифам.

Підставою звернення позивача з позовом до господарського суду є заборгованість станом на 30.03.2013р. в розмірі 88297,33грн., яка утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань за період з листопада 2011 р. по березень 2013 р., що вбачається з картки рахунка:361 (а.с. 29-32).

Згідно п. 5.2. договору визначено, що у разі не оплати або несвоєчасної оплати за надані послуги у строки зазначені в п. 4.2. даного договору споживач сплачує на користь виконавця, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в час, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу, за кожен день прострочення платежу.

В порядку п. 5.2 договору, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 03.11.2012р. по 30.04.2013р. в сумі 5062,69грн.

У відповідності до приписів ст. 625 ЦК України, відповідачу за неналежне виконання грошового зобов'язання по сплаті наданих послуг за період з лютого по липень 2011 р. та з листопада 2012 р. по березень 2013 р. нараховано 3 % річних в розмірі 3671,21грн. відповідно з 19.03.2011р. по 31.08.2011 р. та з 03.12.11 по 28.12.2013р., а також інфляційні в сумі 513,89грн. з 19.03.2011р. по 31.01.2014р.

31.07.2013р. відповідачу вручена претензія №8 від 31.07.2013р. (а.с. 11-12) з вимогою про оплату заборгованості, яка виникла у зв'язку з несплатою наданих послуг за період з листопада 2011 р. по червень 2013 р. в сумі 101221,15 грн.

Претензія залишена відповідачем без задоволення.

Факт заборгованості в заявленій сумі, підтверджується актом звірки розрахунків, наданий представником позивача в судовому засіданні та довідкою від 22.05.2014 р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи та пояснення представника позивача, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і транспортування стоків.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Нормою ст.525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Так, матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу послуг з водопостачання та транспортування сторків, що вказує на належне виконання зобов'язання з боку позивача.

У п. 3.2. договору сторони погодили, що плата запланованого об'єму послуг з водопостачання та транспортування стічних вод, що будуть надані в цей термін, проводиться споживачем виключно грошовими коштами на протязі 3-х днів після одержання рахунку від виконавця.

Доказів виставлення відповідачу рахунків та доказів їх отримання відповідачем матеріали справи не містять.

Нормою ч. 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що претензію відповідач отримав 31.07.2013р. Таким чином, оскільки суд позбавлений можливості перевірити чи настав у відповідача строк виконання зобов'язання щодо сплати наданих послуг з центалізованого постачання холодної води і транспортування стоків у відповідності до умов договору, то виходячи з норм ст. 530 ЦК України, відповідач мав погасити заборгованість 07.08.2013р.

Всупереч вищевказаним нормам права, у вказаний строк відповідач свої зобов'язання не виконав.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 88297,33грн. заборгованості є обгрунтованими, такими, що підтверджені належними доказами, тому підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 5062,69грн. пені, розрахунок якої проведено за період з 03.11.2012р. по 30.04.2013 р., суд зазначає наступне.

Як вбачається з розрахунку, при нарахування пені позивачем не враховано умови щодо строків проведення розрахунків, в порядку ст. 530 ЦК України.

Враховуючи, встановлений ст. 530 ЦК України семиденний строк для виконання боржником обов'язку від дня пред'явлення вимоги, правомірним є нарахування пені з 08.08.2013р., однак за цей період вимога про нарахування пені не заявлялась.

Таким чином, 5062,69грн. пені заявлені позивачем безпідставно, а тому в їх задоволенні суд відмовляє.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, висновки зроблені судом вище щодо строку виконання зобов'язання, нарахування 3% річних буде правомірним на суму боргу 88287,33 грн. за період з 08.08.2013 р. по 28.12.2013 р., що становить 1037,80грн., тому у задоволенні 2633,41грн. ( 3671,21 грн. - 1037,80 грн.) 3% річних суд відмовляє.

Згідно розрахунку суду, інфляційні за несвоєчасно проведені розрахунки в сумі 88297,33 грн. за період з серпня 2013р. по січень 2014р. становлять 527,02грн.

Однак, враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення інфляційні у сумі 513, 86 грн., тобто у меншому розмірі, що не порушує прав та інтересів відповідача, тому задоволенню підлягає вимога про стягнення інфляційних в сумі 513,86грн.

З огляду на викладене, задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 88297,33грн. основного боргу, 1037,80грн. 3 % річних, 513,89грн. інфляційних.

В решті позовних вимог суд відмовляє.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Міська лазня" (13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул. Воровського, 16, ідентифікаційний код 31962613)

на користь Міського комунального підприємства "Бердичівводоканал" (13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул. Леніна, 87, ідентифікаційний код 32569790)

- 88297,33 грн. основного боргу,

- 1037,80 грн. 3 % річних,

- 513,89 грн. інфляційних,

- 1796,98 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 02.06.14

Суддя Сікорська Н.А.

Друк:

1 - до справи;

2 - позивачу (рек. з пов.)

3 - відповідачу (рек. з пов.)