Рішення

від 28.05.2014 по справі 912/776/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 рокуСправа № 912/776/14 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/776/14

за позовом: приватного підприємства "Компанія Росток-Агро", м. Кіровоград

до відповідача: фермерського господарства "Ленд", с. Голубієвичі, Компаніївський район, Кіровоградська область

про стягнення 2 293,05 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Цигульський М.Ф., довіреність № 219 від 13.05.14;

від відповідача - Ліпкіна Т.В., довіреність № б/н від 14.04.14.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приватне підприємство "Компанія Росток-Агро" звернулось до господарського суду Кіровоградської області (надалі - господарський суд) з позовною заявою, в якій просить стягнути з фермерського господарства "Ленд" загальну суму заборгованості, яка складає 2293,05 грн., що є заборгованістю за поставлений товар згідно договору поставки № 29 від 27.03.2013 в сумі 1800,00 грн., пеня в сумі 199,10 грн. та 20% річних в сумі 293,95 грн., які нараховано внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду від 17.03.2014 поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/776/14.

Відповідач позов заперечив та згідно наданого до матеріалів справи відзиву просить відмовити у задоволенні позову повністю з наступних підстав: відповідач розрахувався за поставлений товар повністю, передавши 28.07.2013 грошові кошти готівкою в сумі 1800,00 грн. комерційному директору ПП "Компанія Росток-Агро" ОСОБА_3 для їх подальшого зарахування на банківський рахунок позивача, про що складено відповідну розписку; додаток до договору, згідно якого здійснювалась поставка товару, не встановлює граничний строк оплати товару, а отже строк виникнення зобов'язання відповідача не визначений; вимога позивача в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України про сплату коштів надійшла до відповідача після проведення розрахунку (а.с. 44-47).

Розгляд справи № 912/776/14 відкладався з підстав, викладених в ухвалах господарського суду від 09.04., 24.04. та 14.05.2014. В судовому засіданні 21.05.2014 оголошувалась перерва до 28.05.2014.

В судовому засіданні 28.05.2014 представником позивача позовні вимоги на підставах, викладених в позовній заяві, підтримано повністю; представником відповідача позов заперечено згідно поданого відзиву.

Розглянувши наявні матеріали справи та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, наведенні в обґрунтування підстав позову і заперечень проти позовних вимог, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами на підставі укладеного договору поставки № 29 від 27.03.2013 виникли правовідносини, у відповідності до яких приватне підприємство "Компанія Росток-Агро" (Постачальник) зобов'язалось передати у власність фермерського господарства "Ленд" (Покупець) продукцію виробничо-технічного призначення (Товар), а Покупець зобов'язався прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором (надалі - Договір, Договір поставки № 29 від 27.03.2013) (а.с. 10-12).

За вказаним Договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються Додатками та/або накладними та/або рахунками-фактури, що є невід'ємною частиною цього Договору (пункт 2.1. Договору).

Термін дії Договору - по 31.12.2013 (пункт 11.5. Договору).

27.03.2013 та 29.04.2013 між сторонами підписано Додатки до Договору, в яких передбачено поставку Товару - засоби захисту рослин, згідно наведених в Додатках асортименті, кількості та ціні на загальну суму:

40518,67 грн. згідно Додатку № СФ-0000226 від 27.03.2013 (а.с. 13);

1800,00 грн. згідно Додатку № СФ-0000488 від 29.04.2013 (а.с. 14).

У відповідності до умов Договору в названих вище Додатках узгоджено: умови оплати - 100% попередня оплата; умови поставки - Правила Інкотермс 2000 СІР (франко-склад Покупця), транспортування Товару автомобільним транспортом Постачальника та розвантаження на складі Покупця його засобами та за рахунок останнього; порядок відбору проб Товару на дослідження.

Умови Договору поставки № 29 від 27.03.2013 та Додатків до Договору узгоджені між сторонами шляхом підписання Договору і Додатків керівниками підприємств та скріплення печатками підприємств.

Відповідно до частин першої та другої ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

За вимогами частини першої ст. 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з частиною першою ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом поставки, згідно частини першої ст. 266 Господарського кодексу України, є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Як передбачає частина шоста ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно положень Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша ст. 662), натомість покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частини перша та друга ст. 692).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору поставки № 29 від 27.03.2013 та відповідно до Додатку до Договору № СФ-0000226 від 27.03.2013 поставив відповідачеві обумовлений в Додатку Товар на загальну суму 40518,67 грн. за видатковими накладними № 224 від 05.04.2013 та № 357 від 18.04.2013 (а.с. 15, 16). Для оплати вказаного Товару виставлено рахунок № СФ-0000226 від 27.03.2013 на суму поставки 40518,67 грн., який повністю оплачений відповідачем 02.04.2013 згідно платіжного доручення № 681 від 02.04.2013 (а.с. 18, 19). Спір між сторонами з приводу зазначеної поставки та оплати відсутній.

29.04.2013 позивач відповідно до Договору поставки № 29 від 27.03.2013 та Додатку до Договору № СФ-0000488 від 29.04.2013 поставив відповідачеві Товар на загальну суму 1800,00 грн., що оформлено видатковою накладною № 540 від 29.04.2013 (а.с. 17).

Вказана видаткова накладна містить посилання на Договір № 29 від 27.03.2013 та відомості про: постачальника і одержувача Товару; вид, кількість і ціну Товару; підписи обох сторін, печатки підприємств, та відповідає основним вимогам первинного документа, встановлених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і є належним доказом на підтвердження поставки Товару за Договором.

Відповідач отримання Товару згідно вказаної видаткової накладної не заперечив.

Як повідомляє позивач, відповідач за Товар, отриманий згідно видаткової накладної №540 від 29.04.2013, не розрахувався, що стало підставою для звернення до господарського суду з позовом у даній справі. Натомість, відповідач стверджує, про здійснення повного розрахунку за отриманий згідно видаткової накладної Товар.

За поясненням відповідача, оплата за Товар проведена 28.07.2013 шляхом передачі готівкових коштів в сумі 1800,00 грн. комерційному директору приватного підприємства "Компанія Росток-Агро" ОСОБА_3 для зарахування на банківський рахунок позивача. На підтвердження вказаного відповідачем надано до матеріалів справи розписку зазначеної особи ОСОБА_3 від 28.07.2013, посвідчену секретарем виконавчого комітету Мар"ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області 14.04.2014 (а.с. 47); витяг з касової книги та видатковий касовий ордер № 34 від 28.07.2013 про видачу готівки (а.с. 99, 100).

Позивач заперечив проведення розрахунку за Товар та на відзив відповідача повідомив про наступне: за умовами Договору і Додатків оплата за Товар проводиться виключно у вигляді перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача; приватне підприємство "Компанія Росток-Агро" не здійснює готівкових розрахунків в своїй діяльності; розписка не є документом, що підтверджує факт розрахунку з підприємством, а лише підтверджує факт передачі коштів фізичній особі; ОСОБА_3 звільнено з посади комерційного директора 29.07.2013 та жодних коштів від вказаної особи позивач не отримував; відповідач після отримання претензії не повідомляв позивача про погашення заборгованості; розписка не містить основних реквізитів, що мають зазначатись при її укладенні, а розбіжності в даті розписки (28.07.2013) та даті її посвідчення секретарем виконкому сільради (14.04.2014) свідчить про засвідчення не факту передачі коштів, а лише справжності підпису; розписка є фальсифікованою (пояснення від 14.05.2014 а.с. 61-62); ОСОБА_3 працював на посаді комерційного директора ПП "Компанія Росток-Агро" до 29.07.2013 та не мав повноважень на укладення договорів і отримання готівкових коштів від будь-яких покупців (пояснення від 22.05.2014, а.с. 97).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. За вимогами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази повинні бути належними і допустимими. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При оцінці наданих сторонами доказів на підтвердження повідомлених вище обставин, господарський суд враховує наступне.

Пунктом 2.2. Положення про ведення касових операцій в національній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ N 637 від 15 грудня 2004 (з подальшими змінами), передбачено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Згідно наведеного Положення переказ готівки - це унесення певної суми готівки підприємством (підприємцем) або фізичною особою з метою її зарахування на рахунки відповідного підприємства (підприємця) чи фізичної особи або видачі одержувачу в готівковій формі.

За правилами п. 3.3 Положення приймання готівки в касу проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Між тим, матеріалами справи не підтверджується приймання готівки в касу або унесення готівки на рахунок приватного підприємства "Компанія Росток-Агро" в рахунок оплати відповідачем вартості Товару в сумі 1800,00 грн.

У наданій позивачем оборотно-сальдовій відомості по рахунку 361 за 2013 рік не відображено надходження від фермерського господарства "Ленд" грошових коштів за Договором, натомість, на кінець періоду значиться заборгованість, у т.ч. в сумі 1800,00 грн.

Також не підтверджено наявність повноважень комерційного директора ОСОБА_3 на отримання від імені приватного підприємства "Компанія Росток-Агро" готівки від фермерського господарства "Ленд" в якості розрахунку за Товар згідно Договору поставки № 29 від 27.03.2013, тоді як за вимогами ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону та, у випадках, встановлених законом - через своїх учасників.

Так, частиною п'ятою ст. 65 Господарського кодексу України встановлено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Відповідно до статуту приватного підприємства "Компанія Росток-Агро" (Підприємство) (а.с. 74-87) у Підприємстві діє одноособовий виконавчий орган - Директор, який вирішує всі питання діяльності Підприємства, окрім віднесених до виключної компетенції Власника. Директор діє від імені підприємства без довіреності в межах, встановлених Статутом та рішенням власника. Статут приватного підприємства "Компанія Росток-Агро" не визначає будь-яких повноважень комерційного директора підприємства. Згідно пояснень позивача в обов'язки комерційного директора включалося розповсюдження товарів позивача серед сільсгоптоваровиробників шляхом ведення попередніх перемов; повноважень на укладення договорів та отримання готівкових коштів у будь-яких покупців у комерційного директора не було (а.с. 97).

Господарський суд враховує, що умовами Договору поставки № 29 від 27.03.2013 та Додатків до Договору не передбачено способу розрахунку за Товар, про який повідомляє відповідач. Відповідно до пункту 3.6 Договору перерахування коштів за товар здійснюється ПОКУПЦЕМ за платіжним дорученням, в якому зазначається договір та додаток до нього, згідно якого перераховано платіж.

З викладеного вище слідує, що ОСОБА_3 при отриманні 28.07.2013 від фермерського господарства "Ленд" грошових коштів в сумі 1800,00 грн. діяв від власного імені, а не від імені юридичної особи (Постачальника Товару) - приватного підприємства "Компанія Росток-Агро".

Жодний із наданих відповідачем документів (видатковий касовий ордер, розписка) не містять посилань на будь-який документ, який би наділяв відповідними повноваженнями зазначену вище посадову особу.

На підставі викладеного, надана відповідачем розписка від 28.07.2013 про отримання комерційним директором ПП "Компанія Росток-Агро" ОСОБА_3 через голову фермерського господарства "Ленд" коштів в сумі 1800,00 грн. для погашення коштів за поставлення засобів захисту рослин згідно договору поставки №29 від 27.03.2013, які були отримані за видатковою накладною № РН-540, та видатковий касовий ордер від 28.07.2013 про видачу 28.07.2013 готівки ОСОБА_3 не приймається господарським судом як належний доказ на підтвердження виконання відповідачем відповідного зобов'язання.

Докази того, що секретарем виконавчого комітету Мар'ївської сільської ради Компаніївського району під час посвідчення розписки перевірялись повноваження ОСОБА_3 як представника приватного підприємства "Компанія Росток-Агро" в матеріалах справи відсутні. Натомість, посвідчення розписки, датованої 28.07.2013, майже через рік після її складення, а саме - 14.04.2014, та після звільнення ОСОБА_3 з посади комерційного директора підприємства позивача, свідчить про те, що секретарем виконавчого комітету сільської ради відповідність вчинюваної ОСОБА_3 дії обсягу його повноважень не перевірявся, а посвідчувався лише справжність підпису вказаної особи.

Відповідач не довів проведення розрахунку за Товар з дотриманням вимог чинного законодавства та умов Договору.

На підставі викладеного, господарський суд дійшов висновку про не підтвердження матеріалами справи здійснення фермерським господарством "Ленд" розрахунку за Товар, що отриманий згідно видаткової накладної № 540 від 29.04.2013 в сумі 1800,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 24.01.2014 звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості, яка залишена відповідачем без виконання (а.с. 22-24).

За вимогами частин першої та сьомої ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Сторонами в пункті 3.1. Договору поставки № 29 від 27.03.2013 передбачено, що порядок розрахунків за поставлений Товар визначається в Додатках до даного Договору. Згідно пункту 3.5. Договору Товар, що був переданий Покупцю в межах цього Договору тільки згідно накладних (без укладення інших письмових угод - додатків), має бути ним оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною.

Матеріалами справи підтверджено, що Товар, який був отриманий відповідачем за видатковою накладною № 540 від 29.04.2013 в сумі 1800,00 грн., поставлений відповідно до укладеного між сторонами Додатку до Договору № СФ-0000488 від 29.04.2013. Таким чином, виходячи з названих вище положень пунктів 3.1., 3.5. Договору, розрахунок за такий Товар має здійснюватися у порядку та строки, які визначені вказаним Додатком.

Додатком № СФ-0000488 від 29.04.2013 встановлено, що Покупець сплачує Постачальнику в порядку попередньої оплати 100% вартості товару, зазначеного в п. 2 цього Додатку та рахунках-фактурах шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника.

Згідно з частиною першою 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Між тим, сторонами в Договорі та в Додатку № СФ-0000488 від 29.04.2013 строк поставки не встановлений та строк внесення попередньої оплати не визначений. Крім того, фактична поставка Товару здійснена 29.04.2013, тобто в день підписання Додатку № СФ-0000488 від 29.04.2013.

Враховуючи наведене, відповідач, як Покупець, зобов'язаний оплати вартість отриманого Товару безпосередньо після його отримання за видатковою накладною № 540 від 29.04.2013, що узгоджується з нормами частини першої ст. 692 Цивільного кодексу України.

Заперечення відповідача стосовно того, що оскільки строк виконання зобов'язання договором не визначений, а тому у відповідності з положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України строк виконання зобов'язання виник у відповідача після отримання ним претензії (вимоги) позивача, відхиляється господарським судом в силу наступного.

Строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою ст. 692 Цивільного кодексу України та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої ст. 530 Цивільного кодексу України.

Виходячи з положень ст. 692 Цивільного кодексу України, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Крім того, відповідно до частини першої 1 ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Враховуючи вищенаведене, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач поставив, а відповідач отримав Товар на суму 1800,00 грн. згідно видаткової накладної №540 29.04.2013, а відтак, відповідно до частини першої ст. 692 Цивільного кодексу України строк оплати відповідачем отриманого товару настав з моменту його отримання останнім, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів оплати, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1800,00 грн. підлягають задоволенню.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України).

Позивач згідно поданого позову просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 199,10 грн., нараховану на суму простроченого платежу в розмірі 1800,00 грн. за період прострочення оплати з 30.04.2013 по 21.02.2014 (298 к.дн.) (а.с. 20).

Відповідно до частини третьої ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України пеня є різновидом штрафної санкції, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За вимогами частини шостої ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3).

Сторонами в пункті 7.1.1. Договору поставки № 29 від 27.03.2013 встановлено, що за несвоєчасну оплату продукції Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Вказані положення договору та визначений в ньому розмір пені відповідають наведеним вище положенням законодавства.

Крім того, в пункті 7.8. Договору поставки № 29 від 27.03.2013 сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання.

Відповідно до частини шостої ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, якщо укладеним сторонами договором передбачено більш тривалий ніж визначений частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, то застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором.

З огляду на викладене, враховуючи встановлення матеріалами справи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати вартості отриманого Товару вимога позивача про стягнення пені за період прострочення оплати з 30.04.2013 по 21.02.2014 на суму простроченого платежу 1800,00 грн. є правомірною.

При цьому, господарським судом враховано, що відповідальність за невиконання грошового зобов'язання у спірних правовідносинах підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару. Вказаної позиції притримується Вищий господарський суд України в пункті 1.7. постанови пленуму від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Між тим, за розрахунком господарського суду розмір пені на суму боргу 1800,00 грн. за період з 30.04.2013 по 21.02.2014 (298 к.дн.) складає 198,25 грн., а не 199,10 грн. як вказує позивач.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 198,25 грн. У задоволенні позову в іншій частині стягнення пені господарський суд відмовляє.

Також є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 20% річних від простроченої суми 1800,00 грн. за період прострочення з 30.04.2013 по 21.02.2014 (298 к.дн.).

Як передбачає частина друга ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, є іншим розміром процентів в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.

Сторони в пункті 7.7. Договору поставки № 29 від 27.03.2013 встановили, що у разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару, Покупець відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, 20% річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідним Додатком до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Додаток № СФ-0000488 від 29.04.2013, відповідно до якого здійснювалась поставка Товару в сумі 1800,00 грн., не встановлює іншого розміру процентів річних.

Отже, з відповідача підлягають стягненню проценти річних згідно установленого Договором розміру - 20% за період прострочення платежу з 30.04.2013 по 21.02.2014 (298 к.дн.) на суму боргу 1800,00 грн., що за розрахунком господарського суду становить 293,92 грн. (1800,00 грн. х 20% : 365 х 298).

На підставі викладеного, позовні вимоги приватного підприємства "Компанія Росток-Агро" про стягнення з фермерського господарства "Ленд" 1800,00 грн. суми основного боргу, 199,10 грн. пені та 293,95 грн. 20% річних, що всього складає 2293,05 грн., підлягають частковому задоволенню в сумі 1800,00 грн. основний борг, 198,25 грн. пені та 293,92 грн. 20% річних, а всього 2292,17 грн. У задоволенні позову в іншій частині господарський суд відмовляє.

Керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, господарський суд покладає судовий збір на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства "Ленд" (28441, Кіровоградська область, Компаніївський район, с. Голубієвичі, вул. Садова, 5А, ідентифікаційний код 38306617) на користь приватного підприємства "Компанія Росток-Агро" (25031, м. Кіровоград, вул. Космонавта Попова, 5, кв. 79, ідентифікаційний код 36585182) - заборгованість в сумі 2292,17 грн., з якої: 1800,00 грн. основного боргу, 198,25 грн. пені та 293,92 грн. 20% річних, а також 1827,00 грн. судового збору.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 02.06.2014.

Суддя В.В.Тимошевська