Постанова

від 15.07.2014 по справі 912/776/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2014 року Справа №912/776/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М .- доповідача,

суддів: Верхогляд Т.А., Тищик І.В.,

при секретарі судового засідання: Малику С.О.

За участю представників сторін:

від відповідача: Ліпкіна Т.В., довіреність № б/н від 24.06.14;

представник позивача в судове засідання не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу фермерського господарства "Ленд" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.05.2014 року у справі №912/776/14

за позовом приватного підприємства "Компанія Росток-Агро", м. Кіровоград

до фермерського господарства "Ленд", с. Голубієвичі, Компаніївський район, Кіровоградської області

про стягнення 2 293,05 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року позивач - ПП «Компанія Росток - Агро» звернулося з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача ФГ «Ленд» заборгованості у розмірі 1800 грн. за товар поставлений за договором №29 від 27.03.2013р., пені - 199,10 грн. та 20% річних - 293,95 грн.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28.05.2014 року у справі № 912/776/14 (суддя Тимошевська В.В.) позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача суму основного боргу стягнуто в повному обсязі, пеню стягнуто у розмірі 198,25 грн та 293, 92 грн - 20%річних.

Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку, що відповідачем не виконані зобов'язання з оплати поставленого товару, що суперечить приписам чинного законодавства; відповідальність у вигляді сплати пені та 20 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань передбачена умовами договору та приписами чинного законодавства.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати та припинити провадження. При цьому скаржник посилається на порушення господарським судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин у справі. Апелянт вказує на те, що:

- при вирішенні спору надана перевага доказам та доводам позивача та не враховані доводи відповідача;

- не були враховані доводи відповідача стосовно строку виконання зобов'язання.

24.06.2014 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник посилається на законність, обґрунтованість рішення господарського суду, необґрунтованість доводів, викладених в апеляційній скарзі та просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також, зважаючи на стан здоров'я просить розглянути справи без його участі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати оскаржуване рішення.

15.07.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимоги апеляційної скарги фермерського господарства "Ленд" не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, 27.03.2013р. між фермерським господарством «Ленд» (Покупець) та приватним підприємством «Компанія Росток - Агро» (Постачальник) укладений Договір №29 на поставку продукції виробничо - технічного призначення, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець зобов'язався прийняти та сплатити товар.

Сторонами узгоджені всі істотні умови договору та обумовлений порядок розрахунків за товар. Відповідно до умов договору кількість, асортимент, ціна вказується в додатках або накладних або рахунках - фактурах, які є його невід'ємною частиною (п.2.1 Договору). Термін дії договору 31.12.3013р.

Вподальшому 27.03.2013р. та 29.04.2013р. сторонами підписано додатки до договору, в яких передбачено поставку товару згідно наведених в додатках асортименті, кількості та ціні на загальну суму:

- 40518,67 грн. згідно Додатку № СФ-0000226 від 27.03.2013р.;

- 1800,00 грн. згідно Додатку № СФ-0000488 від 29.04.2013р..

Умовами договору та додатками до нього узгоджено: умови оплати - 100% попередня оплата; умови поставки - Правила Інкотермс 2000 СІР, транспортування товару автомобільним транспортом постачальника та розвантаження на складі покупця його засобами та за рахунок останнього; порядок відбору проб товару на дослідження.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено господарським судом позивач на виконання умов договору поставки № 29 від 27.03.2013р. та відповідно до додатку до договору № СФ-0000226 від 27.03.2013р. поставив відповідачеві обумовлений в додатку товар на загальну суму 40518,67 грн. за видатковими накладними № 224 від 05.04.2013р. та № 357 від 18.04.2013р.. Для оплати вказаного товару виставлено рахунок № СФ-0000226 від 27.03.2013р. на суму поставки 40518,67 грн., який повністю оплачений відповідачем 02.04.2013р. згідно платіжного доручення № 681 від 02.04.2013р.

На виконання умов договору та додатку до нього 29.04.2013р. позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 1800,00 грн., що оформлено видатковою накладною №540 від 29.04.2013р., що підтверджується відповідачем. В порушення зобов'язань за договором оплата отриманого товару здійснена не була. Заборгованість за товар склала 1800 грн. Наявність заборгованості відповідача стала підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом. Господарським судом вимоги позивача в частині стягнення суми заборгованості задоволені у повному обсязі і з цим висновком погоджується колегія суддів.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та положень ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідачем зобов'язання за договором щодо оплати вартості отриманого товару в установлений строк виконані не були. За вказаних обставин господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу.

Господарським судом обґрунтовано не прийнято до уваги посилання скаржника на те, що оплата за товар проведена 28.07.2013р. шляхом передачі готівкових коштів в сумі 1800 грн. комерційному директору позивача для зарахування на банківський рахунок позивача, як належний доказ в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження виконання відповідачем зобов'язання оскільки:

По - перше, пунктом 2.2. Положення про ведення касових операцій в національній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15 грудня 2004 року (з подальшими змінами), передбачено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Відповідно до Положення переказ готівки - це унесення певної суми готівки підприємством (підприємцем) або фізичною особою з метою її зарахування на рахунки відповідного підприємства (підприємця) чи фізичної особи або видачі одержувачу в готівковій формі.

За правилами п. 3.3 Положення приймання готівки в касу проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Матеріалами справи не підтверджується приймання готівки в касу або унесення готівки на рахунок приватного підприємства "Компанія Росток-Агро" в рахунок оплати відповідачем вартості товару в сумі 1800,00 грн.

Натомість, у наданій позивачем оборотно-сальдовій відомості по рахунку 361 за 2013 рік не відображено надходження від фермерського господарства "Ленд" грошових коштів за договором, а на кінець періоду значиться заборгованість, у т.ч. в сумі 1800,00 грн.

По - друге, не підтверджено наявність повноважень комерційного директора ОСОБА_2 на отримання від імені позивача готівки від відповідача в якості розрахунку за товар згідно договору поставки №29 від 27.03.2013 року, тоді як за вимогами ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону та, у випадках, встановлених законом - через своїх учасників.

Так, частиною п'ятою ст. 65 Господарського кодексу України встановлено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Як вбачається, зі змісту статуту позивача (Підприємство) у Підприємстві діє одноособовий виконавчий орган - Директор, який вирішує всі питання діяльності Підприємства, окрім віднесених до виключної компетенції Власника. Директор діє від імені підприємства без довіреності в межах, встановлених Статутом та рішенням власника. Статут приватного підприємства "Компанія Росток-Агро" не визначає будь-яких повноважень комерційного директора підприємства. Згідно пояснень позивача в обов'язки комерційного директора включалося розповсюдження товарів позивача серед сільсгоптоваровиробників шляхом ведення попередніх перемов; повноважень на укладення договорів та отримання готівкових коштів у будь-яких покупців у комерційного директора не було. Довідкою ЄДПОУ також не підтверджується право комерційного директора на підписання документів.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що умовами договору та додатків до нього не передбачено способу розрахунку за товар, на який посилається відповідач. Відповідно до пункту 3.6 договору перерахування коштів за товар здійснюється покупцем за платіжним дорученням, в якому зазначається договір та додаток до нього, згідно якого перераховано платіж.

Окрім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 199,10 грн. та 20% річних на підставі ст. 625 ЦК України за період прострочення з 30.04.2013р. по 21.02.2014р. Колегія суддів, з урахуванням приписів ст.ст. 546, 549, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України та п.7.1.1, 7.7, 7.8 Договору погоджується з розрахунками господарського суду і вважає їх обґрунтованими.

За вказаних обставин господарський суд дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог. Щодо доводів скаржника про оцінку доказів надану господарським судом при вирішенні спору по суті, то колегія суддів зазначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи апеляційної скарги скаржника зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду справи, і незгода з висновками господарського суду з оцінки фактичних обставин у справі, а також помилкового тлумачення скаржником апеляційної скарги норм матеріального права, які не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Згідно постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №6 «Про судове рішення» - рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фермерського господарства "Ленд" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.05.2014 року у справі №912/776/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.05.2014 року у справі №912/776/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст складений 17.07.2014 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя І.В. Тищик