Рішення

від 27.05.2014 по справі 914/844/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2014 р. Справа № 914/844/14

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Сороки-Львівської сільської ради (с. Сороки-Львівські, Львівська обл.)

до відповідача: Житлово-комунального підприємства «Муроване» (с. Муроване, Львівська обл.)

про: стягнення боргу в сумі 99958,00 грн.

Суддя: В.М. Пазичев

При секретарі: В.С. Пшеничній

Представники:

від позивача: Андросюк З.П. - довіреність б/н від 09.01.2014 року.

від відповідача: ОСОБА_3 - директор ЖКП «Муроване», розпорядження №30 від 12.11.2007 року.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Сороки-Львівської сільської ради до Житлово-комунального підприємства «Муроване» (с. Муроване, Львівська обл.) про стягнення боргу в сумі 99958,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.03.2014 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 20.03.2014 року. Ухвалою суду від 20.03.2014 року розгляд справи відкладено до 02.04.2014 року, у зв'язку з відсутністю представника позивача та для надання доказів. Ухвалою суду від 02.04.2014 року розгляд справи відкладено до 09.04.2014 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 09.04.2014 року розгляд справи відкладено до 24.04.2014 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 24.04.2014 року розгляд справи відкладено до 30.04.2014 року, в зв'язку з відсутністю представника позивача. Ухвалою суду від 30.04.2014 року розгляд справи відкладено до 07.05.2014 року, в зв'язку з відсутністю представника позивача. Ухвалою суду від 07.05.2014 року розгляд справи відкладено до 19.05.2014 року, згідно клопотання позивача. Ухвалою суду від 19.05.2014 року розгляд справи відкладено до 27.05.2014 року, для надання доказів.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.03.2014 року, про відкладення від 20.03.2014 року, від 02.04.2014 року, від 09.04.2014 року, від 24.04.2014 року, від 30.04.2014 року, від 07.05.2014 року, від 19.05.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

02.04.2014 року за вх.№271/14 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

08.04.2014 року за вх.№15167/14 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

09.04.2014 року за вх.№15521/14 позивач подав додаткові пояснення до позовної заяви.

24.04.2014 року за вх.№17691/14 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

07.05.2014 року за вх.№19580/14 позивач подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлено ст. 69 ГПК України, для додаткового обґрунтування позовних вимог.

16.05.2014 року за вх.№21262/14 позивач подав додаткові пояснення по справі.

16.05.2014 року за вх.№21263/14 позивач подав клопотання в порядку ст. 83 ГПК України.

16.05.2014 року за вх.№21265/14 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

27.05.2014 року за вх.№22741/14 позивач подав пояснення по справі.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.03.2014 року, про відкладення від 20.03.2014 року, від 02.04.2014 року, від 09.04.2014 року, від 24.04.2014, від 30.04.2014 року, від 07.05.2014 року, від 19.05.2014 року не виконав, явку повноважного представника забезпечив.

20.03.2014 року за вх.№12089/14 відповідач подав відзив на позовну заяву.

20.03.2014 року за вх.№12168/14 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

31.03.2014 року за вх.№13707/14 відповідач подав письмове заперечення на позовну заяву.

09.04.2014 року за вх.№15520/14 відповідач подав уточнену позицію (додаткові пояснення) на позовну заяву.

23.04.2014 року за вх.№17550/14 відповідач подав пояснення по справі.

27.05.2014 року за вх.№22990/14 відповідач подав пояснення по справі.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 27.05.2014 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, між Сороки-Львівською сільською радою (надалі - позивач, Замовник) та Житлово-комунальним підприємством «Муроване» (надалі - відповідач, Підрядник) укладено договір №25/10 від 15.07.2010 року на виконання наступних видів робіт - очищення самопливного каналізаційного колектора діаметром 800 мм. Ціна договору складає 99958,00 грн.

Позивач зазначає, що загальна вартість робіт з очищення самоплиннного каналізаційного колектора с. Муроване, Пустомитівського району, які повинні були бути виконані Житлово-комунальним підприємством «Муроване», відповідно до наданого акта приймання виконаних робіт форми КБ-2в та довідки форми КБ-3, підписаних замовником та підрядником за липень 2010 року, склала 99 957.60 грн., за які Сороки-Львівською сільською радою проведено оплату в повному обсязі.

Позивач зазначає, що в грудні 2011 року була проведена перевірка використання державних коштів з 2006 року по 30.06.2011 року. Вищезгаданий договір №25/10 від 15 липня 2010 року спонукав контролера-ревізора Контрольно-ревізійого управління у Пустомитівському районі до зустрічної звірки в Житлово-комунальному підприємстві «Муроване». Встановлено, що в 2010 році підприємством роботи з прочищення самопливного каналізаційного колектора та каналізаційної насосної станції не виконувались.

Позивач зазначає, що, поряд з тим, звіркою встановлено, що, за даними бухгалтерського обліку Житлово-комунального підприємства «Муроване», відсутня дебіторська заборгованість за Сороки-Львівською сільською радою по об'єкту прочищення самопливної каналізації в с. Муроване в період з 01.12.2006 року по 30.06.2010 року.

Таким чином, на думку позивача, внаслідок непідтвердження фактичного виконання робіт з прочищення самопливного каналізаційного колектора та каналізаційної насосної станції, у 2010 році Житлово-комунальним підприємством «Муроване» завищено вартість будівельних робіт на суму 99 958 грн. 00 коп. та порушено п.3.3.10.1 ДБН Д.1.1- 1-2000.

Позивач зазначає, що операції з прийняття завищеної вартості виконаних будівельних робіт в бухгалтерському обліку відображено в меморіальному ордері №6 «Накопичувальна відомість за розрахунками з іншими кредиторами» за липень 2010 року, за дебетом рахунку 802 «Видатки загального фонду», кредитом рахунку 675 «Розрахунки з іншими кредиторами», що призвело до завищення касових та фактичних видатків по КФК 100203 «Благоустрій міст, сіл» за КЕКВ 1134 у формі №2м «Звіт про надходження і використання загального фонду» за 2010 рік, та заниження дебіторської заборгованості за розрахунками з виконавцем робіт ЖКП «Муроване» у рядку 180 «Баланс» на загальну суму 99958,00 грн. за 2010 рік. Всі оригінали: платіжне доручення на суму 99958,00 грн.; договір № 25/10 від 15 липня 2010 року; довідка про вартість виконаних робіт Ф № КБ-3 були вилучені начальником СДСБЕЗ Пустомитівського РВ УВС у Львівській області Богдановим М.М. 1 березня 2012 року.

Позивач наголошує, що 26 вересня 2012 року Пустомитівським районним судом Львівської області було винесено постанову, в якій доведено неправомірність сплати коштів.

Позивач зазначає, що ст. 218 Господарського кодексу України наводить підстави господарсько-правової відповідальності, а саме:

1. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

2. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 35 ГПК України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Вирок суду у кримінальному провадженій, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спорів з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Позивач зазначає, що Постановою Пустомитівського районного суду від 26 вересня 2012 року договір №25/10 від 15 липня 2010 року, укладений між Сороки-Львівською сільською радою ( надалі замовник) в особі сільського голови ОСОБА_4. з однієї сторони та Житлово-комунальним підприємством «Муроване» (надалі Підрядник) в особі директора ОСОБА_3 з другої сторони, який укладено на виконання наступних видів робіт з очищення самопливного каналізаційного колектора діаметром 800 мм. - визнано фіктивним.

Позивач зазначає, що, у разі недійсності правочину, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Позивач наголошує, що якщо, у зв'язку із вчиненням недійсного правочину, другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися на домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Позивач звертає увагу на те, що відповідач стверджує про те, що позивачем пропущено строк позовної давності і зазначає, що постановою Пустомитівського районного суду від 26 вересня 2012 року договір №25/10 від 15 липня 2010 року, укладений між Сороки-Львівською сільською радою (надалі замовник) в особі сільського голови ОСОБА_4, з однієї сторони, та Житлово-комунальним підприємством «Муроване» (надалі Підрядник) в особі директора ОСОБА_3, з другої сторони, укладено договір на виконання наступних видів робіт з очищення самопливного каналізаційного колектора діаметром 800 мм. Встановлено, що сторони підписали фіктивну угоду.

Позивач зазначає, що до прийняття постанови йому не було відомо, що договір № 25/10 від 15 липня 2010 року є фіктивним. В порядку ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач наголошує, що, згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, тобто з моменту прийняття постанови 26 вересня 2012 року і станом на час розгляду справи термін давності не сплив.

Позивач звертає увагу на те, що до винесення постанови Пустомитівським судом йому не було відомо, що, при підписанні договору, сторони не мали наміру виконувати угоду. Лише з вищезгаданої постанови позивачу стало відомо, що угода № 25/10 від 15 липня 2010 року є фіктивною і у сторін угоди не було наміру виконувати роботи з очищення самопливного каналізаційного колектора діаметром 800 мм. а тільки погасити заборгованість перед ТзОВ "Компанія крона плюс» - даний факт відповідач підтверджував неодноразово у судових засіданнях.

Позивач звертає увагу на те, що, згідно постанови Пустомитівського районного суду від 26 вересня 2012 року було встановлено, що дії сторін були направлені на укладення фіктивної угоди.

Позивач зазначає. що, керуючись ст. 216 Цивільного Кодексу України, де визначено правові наслідки недійсності правочину. а саме:

- Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

- Якщо, у зв'язку із вчиненням недійсного правочину, другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

- Правові наслідки, передбачені частинами першою га другою цієї статті застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

- Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

- Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Позивач звертає увагу на те, що відповідач наголошує, що Сороки-Львівська сільська рада вже зверталась у господарський суд з аналогічним позовом і позов був залишений без рогляду. В порядку ст. 80 ГПК України, після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку, що він і зробив.

06.05.2014 року за вх.№19488/14 позивач подав заяву, в якій просить суд визнати недійсною угоду №25/10 від 15.07.2010 року та зобовязати Житлово-комунальне підприємство «Муроване» повернути кошти в сумі 99958,00 грн. на рахунок позивача.

Позивач зазначає, що, відповідно до п.п. 1, 2 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право:

1. визнати недійсним повністю чи у певній частиш повязании з предметом спору договір, який суперечить законодавству;

2. виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору, і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить суд визнати договір недійсним, виходячи за межі позовних вимог за клопотанням заінтересованої сторони.

Також, позивач зазначає, що Постанова КМУ N 268 від 9 березня 2006 р. «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (додаток № 54) та Постанова Кабінету Міністрів України № 174 від 7 лютого 2007 року «Про затвердження типових штатів працівників органів місцевого самоврядування», містить додаток № 6 - ТИПОВИЙ ШТАТ апарату сільських, селищних рад та їх виконавчих комітетів, котрі визначають кількість працівників, які можуть працювати в органах місцевого самоврядування, в залежності від кількості мешканців населеного пункту - посада експерта по каналізаційних системах у цих нормативних документах не передбачена. Також, для виконання робіт з очищення самопливної каналізації необхідно мати у власності або ж орендувати промивний комплекс - Гідродинамічна установка високого тиску ГУВТ. Доказів про те, що така установка є у ЖКП «Муроване» у власності чи укладався договір оренди такого комплексу - не представлено.

Крім того, раніше позивач звертався у Господарський суд з позовом про повернення коштів в сумі 112 549,99 грн. з посиланням на ст. 1212 ЦКУ. У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зазначено підстава позову - це обставини, на яких грунтується вимога позивача, щодо захисту права та охоронюваних законом інтересів. В даному випадку, позивач зазначає про те, що він звертається з інших підстав, на які є посилання в матеріалах справи.

Відповідач вважає, що позовні вимоги Сороки - Львівської сільської ради являються незаконними, безпідставними та необґрунтованими, а тому, необхідно відмовити позивачу в задоволенні цього позову в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що раніше вирішувався такий спір, про цей же предмет і з тих же підстав в Господарському суді Львівської області в вересні - жовтні 2009 року за позовом ТзОВ «Компанія Крона плюс» м. Київ до ЖКП «МУРОВАНЕ», (справа № 32/193). Відповідно до Ухвали суду по справі № 32/193, з ЖКП «МУРОВАНЕ» стягнуто на користь ТзОВ «Компанія Крона плюс» суму в розмірі - 98072,59 грн., про що було повідомлено в 2010 році ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області.

Відповідач зазначає, що Житлово - комунальне підприємство «МУРОВАНЕ» створено сесією Сороки - Львівської сільської ради, Пустомитівського району, Львівської області в листопаді 2002 року і є госпрозрахунковим структурним підрозділом сільської ради (п. 30 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Основними видами діяльності підприємства за КВЕД є: - забір, очищення та подача води; комплексне обслуговування об'єктів; монтаж, ремонт і обслуговування водпровідно - каналізаційних мереж, систем опалення та кондиціонування; збирання безпечних відходів. Всі об'єкти житлово - комунального господарства, що знаходяться на обслуговуванні в ЖКП «МУРОВАНЕ», перебувають в комунальній власності територіальної громади Сороки - Львівської сільської ради, відповідно, балансоутримувачем їх є Сороки - Львівська сільська рада. У відповідності до п. 5. ст. 7 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», управління об'єктами у сфері житлово - комунальних послуг, що перебувають в комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування, тобто до Сороки - Львівської сільської ради. Балансоутримувач, Сороки - Львівська сільська рада, приймає рішення щодо використання коштів на виконання капітального та поточного ремонту, забезпечує умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; зобов'язаний забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі. ( ст. 24 Закону України «Про житлово - комунальні послуги»).

Відповідач наголошує, що ЖКП «МУРОВАНЕ», на обслуговуванні якого знаходяться об'єкти водовідведення, інформувало балансоутримувача про незадовільний стан водовідвідної мережі промислової зони с. Муроване і просило прийняти невідкладні заходи до приведення водовідвідної мережі у відповідності до вимог стандартів, норм і правил.

Відповідач зазначає, що, внаслідок довгого використання каналізаційної насосної станції та каналізаційних трубопроводів без відповідного очищення та належної технічної експлуатації, весь водовідвідний комплекс с. Муроване станом на листопад 2007 року прийшов в неробочий стан. Тому, всі стічні води від багатоповерхової житлової забудови, загальноосвітньої школи та дитячої дошкільної установи та багатоквартирних житлових будинків по вул. Січових Стрільців №2, №4 і приватних житлових будинків та інших користувачів мережі водовідведення с. Муроване витікали в річку Малехівка та на територію ВАТ «Львівський домобудівний комбінат».

Відповідач звертає увагу на те, що для очищення (промивки) каналізаційної мережі с. Муроване директором ЖКП «Муроване», на прохання та під гарантії бувшого сільського голови п. ОСОБА_4 та бувшого заступника голови Пустомитівської районної ради п. В.Бабія (в даний час голова районної ради) того, що буде проведено фінансування робіт по гідродинамічному очищенню каналізаційної мережі з бюджету Пустомитівського району та сільської ради, була запрошена спеціалізована організація . Для виконання робіт по гідродинамічному очищенню каналізаційної мережі в с. Муроване були запрошені спеціалісти ТзОВ «Компанія Крона плюс» так, як спеціалістів по очищенню водовідвідних мереж великого діаметру у Львівській області, на той час, не було .

Відповідач зазначає, що після оцінки ситуації, що склалася, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 368 «Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями», дана ситуація визнана як некваліфікована подія і такою, що вимагає невідкладних заходів щодо відновлення системи каналізування (проведення аварійно - відновлювальних робіт) з метою ліквідації та недопущенню подальшого забруднення території села фекальними та промисловими неочищеними стоками, виникнення небезпечних інфекційних захворювань серед мешканців села, спеціалісти ТзОВ «Компанія Крона плюс» погодились виконати роботи по очищенню каналізаційної мережі без попередньої оплати. Після додаткових консультацій із заступником голови Пустомитівської районної ради п. В.Бабій та сільським головою п. ОСОБА_4 з питань фінансування проведення робіт по очищенню каналізаційної мережі, враховуючи те, що бюджет сільської ради та районної ради був затверджений на 2008 рік, відповідачем був заключний договір між ЖКП та ТзОВ «Компанія Крона плюс» на виконання робіт по очищенню каналізаційної мережі в с. Муроване. Роботи були виконані в лютому, березні та серпні 2008 року .

В 2008 році та за 10 місяців 2009 року ЖКП «МУРОВАНЕ» не змогло розрахуватися з ТзОВ «Компанія Крона плюс» за виконані роботи по очищенню каналізаційної мережі, по причині відсутності таких коштів, а бюджетних коштів ні сільська рада, ні районна рада не виділили.

Відповідач зазначає, що, у відповідності з гарантіями, наданими сільським головою та заступником голови Пустомитівської районної ради, відповідач неодноразово звертався за допомогою у вирішенні цього питання до Сороки-Львівської сільської ради, Пустомитівської районної ради та районної державної адміністрації, на що отримав відповідь, що кошти не передбачені в бюджеті на 2008-2009 роки ні сільською, ні районною радами. Як наслідок, ТзОВ «Компанія Крона плюс», звернулась з позовом про примусове стягнення заборгованості з ЖКП «Муроване» до Львівського Господарського суду, відповідно, рішення суду була на користь ТзОВ «Компанія Крона плюс».

Відповідач наголошує, що, із-за відсутності власних коштів та фінансування зі сторони Сороки-Львівської сільської ради і Пустомитівської районної ради та райдержадміністрації, ЖКП «МУРОВАНЕ» не змогло виконати рішення Господарського суду і погасити заборгованість перед ТзОВ «Компанія Крона плюс» в установлені терміни.

Відповідач зазначає, що в грудні 2009 року відділом ДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області було відкрито виконавче провадження по примусовому стягненню заборгованості з ЖКП «МУРОВАНЕ» на користь ТзОВ «Компанія Крона плюс», а з 01 лютого 2010 року виконавчою службою Пустомитівського району був заблокований поточний рахунок ЖКП «МУРОВАНЕ».

Відповідач зазначає, що, виходячи з ситуації, що склалася, станом на 01 липня 2010 року в ЖКП «МУРОВАНЕ», в липні 2010 року Пустомитівська районна державна адміністрація виділила кошти в сумі 90000,00 грн. Сороки - Львівській сільський раді для погашення заборгованості ЖКП «МУРОВАНЕ» перед ТзОВ «Компанія Крона плюс», а Сороки - Львівська сільська рада з власних коштів виділила ЖКП «МУРОВАНЕ» - 10000,00 грн. Разом віділена сума коштів для погашення заборгованості перед ТзОВ «Компанія Крона плюс» становила 100 000 грн. Для отримання вказаних коштів та проведення розрахунків з ТзОВ «Компанія Крона плюс» між ЖКП «МУРОВАНЕ» та Сороки - Львівською сільською радою був заключний договір № 25/10 від 15.07.2010 року на очищення самопливної каналізації діаметром 800 мм в с. Муроване.

Відповідно до умов п.1.1. даного Договору, відповідач зобов'язався виконати за завданням позивача прочистку самопливного каналізаційного колектора діаметром 800 мм.

В свою чергу, за твердженням відповідача, позивач, згідно п. 1.2. Договору, зобов'язався прийняти до оплати роботу, виконану відповідачем, згідно актів виконаних робіт. Вартість робіт за договором становить 99958,00 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 00 коп. Згідно п. 2.2. Договору, кінцева ціна Договору визначається по фактично виконаних об'ємах і актах виконаних робіт в цінах на момент їх оплати.

Відповідач стверджує, що виконав умови Договору в повному обсязі, тобто провів прочистку самопливного каналізаційного колектора діаметром 800 мм на суму 99957,60 грн . в 2008 році із залученням третьої особи , а саме ТзОВ «Компанія Крона плюс», що підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ - 3, актом приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ - 2в, які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Відповідач наголошує, що вказані документи затверджені як позивачем, так і відповідачем та знаходяться у кожної зі сторін. Позивач прийняв вказану роботу, визначену в п. 1.1. Договору, що підтверджується підписанням акту здачі - приймання виконаних робіт за формою КБ - 2в від 20.07.2010 року за договором № 25/10 від 15 липня 2010 року.

Відповідач зазначає, що, згідно з п. 3.3. Договору, кінцевий розрахунок за Договором проводиться позивачем не пізніше семи календарних днів після повного виконання робіт відповідачем, включаючи усунення виявлених в процесі приймання недоліків, що позивач і зробив - провів в повному обсязі оплату виконаних робіт.

Відповідач зазначає, що, у відповідності до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність, як передбачено ст. 257 ЦК України, встановлюється три роки. Як встановлено ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, на думку відповідача, виходячи з положень ст. ст. 256, 257, 261 ЦК України, перебіг строку позовної давності починає свій відлік із моменту підписання Акта приймання виконаних робіт форми № КБ - 2в та Довідки про вартість виконаних робіт форми № КБ - 3. Таким днем є момент підписання Акта приймання виконаних робіт форми № КБ - 2в та Довідки про вартість виконаних робіт форми № КБ - 3, а саме 20 липня 2010 року.

Відповідач зазначає, що роботи по договору № 25/10 від 15 липня 2010 року виконані та оплачені позивачем 26 липня 2010 року.

Отже, на думку відповідача, оскільки роботи по очищенню каналізаційного колектора виконані в липні, а саме Акт приймання виконаних робіт, форма № КБ - 2в та Довідка про вартість виконаних робіт, форма № КБ - 3, підписані та оплачені 20 - 26 липня 2010 року, перебіг трирічного строку позовної давності починається на наступний день і закінчується 26 липня 2013 року, у межах якого особа може звернутися до суду про захист свого цивільного права або інтересу, зокрема, і з вимогами, що є предметом розгляду даного позову.

Проте, за твердженням відповідача, Сороки-Львівська сільська рада звернулась до суду з даним позовом лише 20 лютого 2014 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, більше як на сім місяців, без обґрунтування поважних причин пропуску такого строку та заяви щодо його поновлення.

Таким чином, на думку відповідача. враховуючи те, що Сороки - Львівська сільська рада пропустила трирічний строк позовної давності на звернення з позовом до суду про захист свого порушеного права щодо стягнення з відповідача коштів на суму 99957,60 грн. більше ніж на 7 (сім) місяців, сплив строку такої позовної давності є підставою для відмови у позові, оскільки відповідач просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити в позові Сороки -Львівській сільській раді.

Відповідач звертає увагу на те, що позивач звертався до Господарського суду Львівської області з анологічним позовом до відповідача про стягнення з ЖКП «МУРОВАНЕ» коштів на суму 112549,99 грн. (справа № 5015/5510/12 від 28.12.2012 року). Ухвалою судді Господарського суду Львівської області по справі № 5015/5510/12 від 22 січня 2012 року позовна заява Сороки - Львівської сільської ради, згідно з п.5 ст. 81 ГПК України, залишена без розгляду, у зв'язку з тим, що позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Більше того, як випливає з положення ст. 265 ЦК України, залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Тому, на думку відповідача, якщо позивач в межах строку позовної давності і звертався б до суду з відповідним позовом, який би був у подальшому залишений судом без розгляду з підстав, передбачених ст. 265 ЦК України, залишення такого позову судом без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності. Отже, незалежно від того, які правовідносини склалися між сторонами, відповідач вважає, що позивачем пропущений трирічний строк позовної давності на звернення з позовом до суду про захист свого порушеного права щодо стягнення з відповідача коштів в 99957,60 грн.

Відповідач зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем, стягнення якої є предметом позову - не погашена. Причина не погашення заборгованості в тому, що роботи по очищенню самопливного каналізаційного колектора с. Муроване, у відповідності з договором № 181 від 04 лютого 2008 року, виконані ТзОВ «Компанія Крона плюс», що підтверджується актами прийняття робіт форма № КБ - 2в та довідкою форма № КБ - 3.

Відповідач звертає увагу на те, що ЖКП «МУРОВАНЕ» з ТзОВ «Компанія Крона плюс» розрахувалось в 2010 році по рішенню Господарського суду Львівської області, справа № 32/193 від 27 жовтня 2009 року. Дану роботу по очищенню самопливного каналізаційного колектора зобов'язаний був оплачувати балансоутримувач комунальної каналізаційної мережі - Сороки - Львівська сільська рада ( ст. 24 Закону України «Про житлово - комунальні послуги»).

Відповідач звертає увагу на те, що представник позивача в судовому засіданні заявив, що довідався про порушення його права з Постанови Пустомитівського районного суду від 26 вересня 2012 року, що не відповідає дійсності, оскільки позивач звертався з позовною заявою до Господарського суду Львівської області дважди, а саме:

перший раз - 20 червня 2012 року з позовом про відшкодування суми 112549,99 грн., в тому числі суми 99957,60 грн. по Договору № 25/10 від 15 липня 2010 року та суми 12592,39 грн.;

другий раз - в грудні 2012 року з позовом про відшкодування суми 112549,99 грн., в тому числі суми 99957,60 грн. по Договору № 25/10 від 15 липня 2010 року та суми 12592,39 грн., справа № 5015/5510/12 від 28 грудня 2012 року.

В першому випадку Господарського суду Львівської області не прийняв позовну заяву позивача до розгляду. В другому випадку Господарський суд Львівської області прийняв до розгяду позовну заяву позивача та порушив провадження у справі (справа № 5015/5510/12 від 28 грудня 2012 року).

Відповідач зазначає, що згідно п. 5 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребовані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору. Відтак позов Сороки - Львівської сільської ради до Житлово-коммунального підприємства «МУРОВАНЕ» про стягнення коштів на суму 112 549,99 грн., в тому числі суму заборгованості за даним спором - 99957,60 грн., залишив без розгляду.

З огляду на вимоги частини першої ст. 265 ЦК України, залишення господарським судом позову без розгляду з підстав, що зазначені у частині першій ст. 81 ГПК України, не зупиняє перебігу позовної давності, тобто перебіг позовної давності, що розпочався до подання позову, продовжується в загальному порядку. Відповідач зазначає, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язань, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. В даному випадку перебіг позовної давності починається з моменту сплати позивачем суми даного спору 99958,00 грн. - 26 липня 2010 року (абзац другий ч. 5 ст. 261 ЦК України). Правила переривання перебігу позовної давності (ст. 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в позивача є докази, що підтверджують факт такого переривання. В даному випадку, із вивчених матеріалів по справі, відповідач не знайшов доказів, пов'язаних із вчиненням відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого боргу або іншого обов'язку (частина перша ст. 264 ЦК України).

Відповідач зазначає, що із матеріалів, поданих позивачем до господарського суду, додаткових поясненнь до позовної заяви, позивач посилається на Постанову Пустомитівського районного суду від 26 вересня 2012 року, згідно якої договір № 25/10 від 15 липня 2010 року визнано фіктивним. Відповідач звертає увагу на те, що Пустомитівський районний суд Львівської області Постановою від 26 вересня 2012 року встановив, а не визнав, що позивач та відповідач підписали фіктивну угоду, з метою погашення ЖКП «МУРОВАНЕ» заборгованості перед ТзОВ «Компанія Крона плюс» та з метою виплати інших обовязкових платежів до бюджетів різних рівнів.

На думку відповідача тлумачення слів «встановив» та «визнав» не є однакове: для змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйнятне у відповідній сфері відносин значення термінів.

Відповідач наголошує, що частиною 3 ст. 213 ЦК України встановлено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйнятне у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйнятне у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Відповідач зазначає, що посилання позивача на Постанову Пустомитівського районного суду по кримінальній справі, особливе правило за яким сформульоване у ч. 2 ст. 265 ЦК України, стосовно випадку залишення без розгляду цивільного позову, вчиненого у кримінальній справі: перебіг позовної давності, що почався до вчинення такого позову, зупиняється до набуття чинності вироку суду, яким позов було зупинено без розгляду, а час протягом якого давність була зупинена, не зараховується до тривалості позовної давності. При цьому, якщо частина строку, яка залишилася, є меншою, ніж шість місяців, вона продовжується ще на до шести місяців. Як відомо відповідачу, позивач звертався до Господарського суду в червні 2012 року, суд залишив справу без розгляду не по причині кримінальної справи, а по інших причинах. Пустомитівський районний суд виніс Постанову 26 вересня 2012 року, а термін позовної давності закінчувався в липні 2013 року.

Отже, на думку відповідача, незалежно від того, які правовідносини склалися між сторонами, - відповідачем пропущений трирічний строк позовної давності на звернення з позовом до суду про захист свого порушеного права щодо стягнення з відповідача коштів в 99957,60 грн.

Відповідач вважає, що позовні вимоги Сороки - Львівської сільської ради являються незаконними, безпідставними та необґрунтованими, а тому, необхідно відмовити позивачу в задоволенні цього позову в повному обсязі, оскільки в додаткових поясненнях позиції позивача від 16 травня 2014 року позивач пояснює, що він довідався про фіктивність Договору № 25/10 від 15.07.2010 року з Постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 вересня 2012 року.

У відповідності до ст. 234 ЦК України фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладання, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь - який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений.

Відповідач звертає увагу на те, що у Постанові від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, що якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь - яких наслідків. У разі, коли на виконання правочину було передано якесь майно, виконані роботи, надані послуги, такий правочин не може розцінюватись як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватись фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Відповідач наголошує, що в поданих документах та в судових засіданнях позивач не довів того, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Відповідач звертає увагу на те, що Договір № 25/10 від 15.07.2010 року був виконаний позивачем, а саме, була проведена оплата робіт, тому у разі, якщо на виконання правочину (договору) було передано майно (в даному випадку проведена оплата виконаних робіт позивачем), такий правочин (договір) не може бути кваліфікований як фіктивний.

Відповідач зазначає, що в додаткових поясненнях позиції позивача від 16 травня 2014 року, позивач пояснює, що він довідався про фіктивність Договору № 25/10 від 15.07.2010 року з Постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 вересня 2012 року і, відповідно, перебіг позовної давності з цього моменту.

Відповідач зазначає, що щодо вимог, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, застосовується загальна позовна давність (ст. 257 ЦК України, з урахуванням водночас наведеного в підпунктах 2 і 3 п. 5 Перехідних та прикінцевих положень Закону України « Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 року № 4176 - VI). Перебіг позовної давності починається, за загальним правилом, від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.і ст. 261 ЦК України), за винятком випадків, зазначених у частинах другій і третій цієї статті. Зокрема, за позовом про застосування наслідків нікчемного правочину (повернення коштів, іншого майна тощо) позовна давність починається не від дня вчинення правочину (договору), а від дня, коли почалося його виконання. В даному випадку з 26 липня 2010 року - день проведення оплати позивачем виконаних робіт відповідачу.

Отже, на думку відповідача, не залежно від того, які правовідносини склалися між сторонами, позивачем пропущений трирічний строк позовної давності на звернення з позовом до суду про захист свого порушеного права щодо стягнення з відповідача коштів в 99957,60 грн., про визнання договору нікчемним та кваліфікувати договір як фіктивний.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.3 ст.35 ГПК України, вирок суду у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, у Постанові Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.09.2012 року у справі №1316/2103/12 встановлено, що ОСОБА_4., перебуваючи протягом 2006 - 2010 років на посаді голови Сороки-Львівської сільської ради, умисно, з метою незаконного отримання ЖКП «Муроване» коштів, діючи в інтересах ЖКП «Муроване», за попередньою змовою із директором ЖКП «Муроване» ОСОБА_3, вчинив зловживання владою та службовим становищем, а саме, підписав фіктивну угоду №25/10 від 15.07.2010 року, знаючи, що роботи із проведення поточного ремонту каналізації у с.Муроване Пустомитівського району у період часу із 15.07.2010 року по 19.07.2010 року не проводились, всупереч інтересам служби, підписав та скріпив гербовою печаткою сільської ради завідомо недостовірні Акт форми КБ-2в приймання виконаних підрядних робіт та Довідку форми КБ-3 про вартість виконаних робіт по поточному ремонту самопливної каналізації діаметром 800 мм в с. Муроване, згідно яких такі роботи нібито були проведені та виконані в липні 2010 року на суму 99957,60 грн.

Крім цього, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючи, відповідно до розпорядження голови Сороки-Львівської сільської ради № 30 від 12.11.2007 року, на посаді директора Житлово-комунального підприємства «Муроване», до повноважень якого, згідно статуту ЖКП «Муроване», відноситься оперативне керівництво діяльністю підприємства, розпорядження майном та коштами підприємства, укладення угод, договорів, прийом та звільнення з роботи працівників підприємства тощо, будучи службовою особою, умисно, діючи в інтересах ЖКП «Муроване», з метою погашення заборгованості перед ТзОВ «Компанія Крона плюс» та з метою виплати інших обов'язкових платежів, за попередньою змовою із головою Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району ОСОБА_4., вніс та посвідчив недостовірні дані , внесені до Акту форми КБ-2в приймання виконаних підрядних робіт та Довідки форми КБ-3 про вартість виконаних робіт, щодо обсягів та вартості робіт по поточному ремонту самопливної каналізації діаметром 800 мм. в с. Муроване, Пустомитівського району, Львівської області. Внаслідок вказаних дій, з місцевого бюджету на розрахунковий рахунок ЖКП «Муроване» незаконно перераховано грошові кошти за роботи, які фактично не проведено у 2010 році, чим завдано територіальний громаді збитків на суму 99 958 грн., що в 100 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є істотною шкодою.

Так, ОСОБА_3, працюючи на посаді директора ЖКП «Муроване», достовірно знаючи про те, що у ЖКП «Муроване» існує заборгованість перед ТзОВ «Компанія Крона плюс» та із виплати інших обов'язкових платежів, усвідомлюючи, що у 2010 році потреби у виконанні робіт із проведення поточного ремонту каналізації у с. Сороки-Львівські немає, а також достовірно знаючи, що ЖКП «Муроване» не має технічної змоги провести такий ремонт , 15.07.2010 році уклав договір № 25/10 із головою Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району ОСОБА_4. про те, що ЖКП «Муроване» зобов'язується провести поточний ремонт самопливного каналізаційного колектора діаметром 800 мм, а Сороки-Львівська сільська рада зобов'язується прийняти та оплатити вказані роботи згідно актів виконаних робіт на загальну суму 99958 грн.

В подальшому, а саме, 19.07.2010 року ОСОБА_3, працюючи на посаді директора ЖКП «Муроване», діючи умисно, в інтересах ЖКП «Муроване», за попередньою змовою із головою Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району ОСОБА_4., усвідомлюючи, що роботи із проведення поточного ремонту каналізації у с. Муроване Пустомитівського району у період часу з 15.07.2010 року по 19.07.2010 року не проводились, склав завідомо недостовірний Акт форми КБ-2в приймання виконаних підрядних робіт та Довідку форми КБ-3 про вартість виконаних робіт по поточному ремонту самопливної каналізації діаметром 800 мм. в с. Муроване, вніс у них завідомо неправдиві відомості про те, що роботи по поточному ремонту самопливної каналізації діаметром 800 мм. в с. Муроване були нібито проведені та виконані на суму 99957,60 грн., видав їх шляхом підписання та скріплення печаткою ЖКП «Муроване» та передав їх для підпису голові Сороки-Львівської сільської ради ОСОБА_4

В подальшому, а саме 26.07.2010 року, на підставі Договору № 25/10 від 15.07.2010 року та завідомо недостовірного Акту форми КБ-2в приймання виконаних підрядних робіт від 19.07.2010 року із розрахункового рахунку Сороки-Львівської сільської ради на розрахунковий рахунок ЖКП «Муроване» було переведено кошти у сумі 99958 грн. із призначенням платежу за поточний ремонт самопливного каналізаційного колектора у с. Муроване, Пустомитівського району.

Внаслідок вказаних дій, з місцевого бюджету на розрахунковий рахунок ЖКП «Муроване» незаконно перераховано грошові кошти за роботи, які фактично не проведено, чим завдано територіальній громаді збитків на суму 99 958 грн., що в 100 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є істотною шкодою.

Таким чином, ОСОБА_3, вчинив службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей, а також видачу завідомо неправдивого документу, тобто скоїв злочин, передбачений ст. 366 ч. 1 КК України.

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У свою чергу, частина 1 статті 234 ЦК України передбачає, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Отже, фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 ЦК України, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний.

Таким чином, фіктивний правочин існує лише на папері. Його основне завдання полягає в тому, щоби створити уявлення в оточуючих суб'єктів про наявність правового зв'язку між сторонами такого правочину.

При цьому сторони за допомогою фіктивного правочину намагаються прикрити свої неправомірні дії, зокрема: заволодіння майном, несплата податків, кредитних зобов'язань тощо.

Згідно ч.1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Таким чином, судом встановлено, що при укладенні Договору №25/10 від 15.07.2010 року сторони не мали наміру виконати його умови, оскільки усвідомлювали, що потреби у виконанні робіт із проведення поточного ремонту каналізації у с. Сороки - Львівські на час укладення цього Договору не було, а також достовірно знаючи, що відповідач не має технічної змоги провести такий ремонт.

Крім того, сторони, усвідомлюючи, що роботи із проведення поточного ремонту каналізації у с. Муроване Пустомитівського району у період часу з 15.07.2010 року по 19.07.2010 року не проводилися, оскільки такі були виконані раніше, ще у 2008 році, та іншою особою, що підтверджується обставинами, що встановлені у Рішенні Господарського суду Львівської області від 27.10.2009 року по справі 32/193, яке не було скасовано і набрало законної сили, оформили завідомо недостовірний Акт форми КБ-2в прийняття виконаних робіт та Довідку форми КБ-3 про вартість виконаних робіт від липня 2010 року.

Отже, суд прийшов до висновку, що, оскільки Договір №25/10 від 15.07.2010 року є фіктивний, що підтверджується Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.09.2012 року у справі №1316/2103/12, що набрала законної сили, то необхідно, відповідно до ч.1 ст. 83 ГПК Укрїни, даний Договір визнати недісним.

Згідно ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Виходячи з вищенаведеного, суд прийшов до висновку про необхідність повернення відповідачем Сороки-Львівській сільській раді суми коштів в розмірі 99958,00 грн., отриманих за недійсним правочином, що підтверджується платіжним дорученням № 12 від 20.07.2010 року на дану суму.

Крім того, твердження відповідача про те, що, виходячи з положень ст. ст. 256, 257, 261 ЦК України, перебіг строку позовної давності починає свій відлік із моменту підписання Акта приймання виконаних робіт, форма № КБ - 2в, та Довідки про вартість виконаних рбіт, форма № КБ - 3, і тому, таким днем є момент підписання Акта приймання виконаних робіт, форма № КБ - 2в та Довідки про вартість виконаних робіт, форма № КБ - 3, а саме 20 липня 2010 року, не може бути взято до уваги при прийнятті судового рішення, оскільки факт наявності відповідних дій сторін, які дозволили надати оцінку щодо фіктивності Договору №25/10 від 15.07.2010 року, встановлений саме Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.09.2012 року, тому строк позовної починається з саме з моменту набрання даною Постановою законної сили, а твердження відповідача щодо співпадіння підстав даного позову з підставами звернення з іншим позовом не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги не спростував, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів наявності правових підстав до задоволення позовних вимог, а відповідач цих обставин не спростував, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Сороки-Львівської сільської ради до Житлово-комунального підприємства «Муроване» про стягнення боргу в сумі 99958,00 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №16 від 18.06.2013 року на суму 1999,16 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід стягнути з відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 78, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов - задоволити.

2. Визнати недійсним Договір №25/10 від 15.07.2010 року, укладений між Сороки-Львівською сільською радою та Житлово-комунальним підприємством «Муроване».

3. Стягнути з Житлово-комунального підприємства «Муроване» (81121, вул. Шевченка, 12, с. Муроване, Пустомитівського району Львівської області. код ЄДРПОУ 32242256) на користь Сороки-Львівської сільської ради (вул. Польова, 65, с. Сороки-Львівські, Пустомитівського району Львівської області, код ЄДРПОУ 04369707, р/р 35411004019653 ГУДКСУ у Львівській обл., МФО 825014) суму боргу в розмірі 99958 (дев'яносто девять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 00 коп. та 1999 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто девять) грн. 16 коп. судового збору.

4. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.05.2014 року