Постанова

від 19.05.2014 по справі 826/4322/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19 травня 2014 року 12 год. 33 хв. № 826/4322/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Приходько О.В., за участю представників позивача та відповідачів, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Орфей" до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій і рішень та скасування рішень.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 19 травня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 01 квітня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Орфей" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач-1) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 27 грудня 2013 року № 0002542203 та № 0002552203 (далі - оскаржувані рішення) .

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки їх прийнято відповідачем-1 на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 04 квітня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 14 квітня 2014 року судом, відповідно до ч. 1 ст. 52 КАС України, до участі у справі як співвідповідача судом залучено Головне управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач-2) .

У судовому засіданні 28 квітня 2014 року представником позивача надано суду письмову заяву про уточнення позовних вимог, а саме про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень і акту від 13 грудня 2013 року № 77/16-40/31779492.

Крім того, 30 квітня 2014 року до суду через канцелярію від представника позивача надійшла інша письмова заява про уточнення позовних вимог, а саме про визнати протиправними дій відповідача-1 та відповідача-2, а також визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. Вказану заяву судом, згідно з ч. 1 ст. 137 КАС України, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача-1 не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 14 квітня 2014 року. Пояснили, що оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню, оскільки їх прийнято відповідачем-1 у зв'язку із виявленням під час перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

Представники відповідача-2 також не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судових засіданнях 28 квітня та 12 травня 2014 року. Пояснили, що позов не підлягає задоволенню, оскільки, відповідач-2, також діяв та діє на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавчо.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем-2 у період із 03 по 09 грудня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 13 грудня 2013 року складено акт № 77/16-40/31779492 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю "Сігмафін", товариством з обмеженою відповідальністю "Мастерленд", товариством з обмеженою відповідальністю "РБК Груп", товариством з обмеженою відповідальністю "Хардітоп", товариством з обмеженою відповідальністю "Форбіс", товариством з обмеженою відповідальністю "Гамабудпроект", товариством з обмеженою відповідальністю "Логос Сервіс", товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма АСІА", товариством з обмеженою відповідальністю "Альта-Ком" (далі - скорочені назви організаційно-правових форм) за період із 01 січня 2012 року по 31 жовтня 2013 року (далі - акт перевірки) , відповідно до висновків якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток за І-IV квартали 2012 року у загальному розмірі 181927,30 грн., чим порушено пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, п. 10 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК України) ;

- занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) у загальному розмірі 1938254,38 грн., у тому числі: жовтень 2012 року - 74223,40 грн.; листопад 2012 року - 28064,76 грн.; грудень 2012 року - 70975,97 грн.; січень 2013 року - 59796,31 грн.; лютий 2013 року - 34109,73 грн.; березень 2013 року - 266582,57 грн.; квітень 2013 року - 123124,53 грн.; травень 2013 року - 132684,13 грн.; червень 2013 року - 174193,32 грн.; липень 2013 року - 309486,33 грн.; серпень 2013 року - 332535,89 грн.; вересень 2013 року - 240243,79 грн.; жовтень 2013 року - 92233,65 грн., чим порушено п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

На підставі акту перевірки, 27 грудня 2013 року відповідачем-1 прийнято оскаржувані рішення: № 0002542203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 1938254,00 грн. за основним платежем та у розмірі 969127,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0002552203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 181927,00 грн. за основним платежем та у розмірі 45481,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами розгляду скарги в адміністративному (досудовому) порядку, оскаржувані рішення залишені без змін.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Перевірку проведено на підставі наказу від 29 листопада 2013 року № 384, копію якого разом із направленням на перевірку від 29 листопада 2013 року № 193/26-15-16-03-01 вручено особисто під розписку законному представнику позивача.

Стосовно прийняття відповідачем-1 оскаржуваних рішень суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що у перевіряємому періоді позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини із:

- ТОВ "Гамабудпроект" за договором від 01 серпня 2013 року № 01/08. У ході перевірки використано акт від 01 листопада 2013 року № 2045/26-55-02/38651817 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Гамабудпроект", відповідно до якого, вказане товариство має ознаки "фіктивності". Основний контрагент-постачальник ТОВ "Гамабудпроект" - ТОВ "Фінторгком", яке, згідно з актом від 07 грудня 2013 року № 2241 26-59-22-01/38728753, також має ознаки "фіктивності";

- ТОВ "Сігмафін" за договором від 01 липня 2013 року № 01/07. Під час перевірки використано акти від 06 грудня 2013 року № 1728/26-59-22-01-18 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Глобал-Інвестмент Груп" та від 03 грудня 2013 року № 2119/26-59-22-01/38728135 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Метафін", у яких зазначено про неможливість поставок товару, виконання робіт, послуг на адресу TOB "Сігмафін" у зв'язку з відсутністю умов для ведення господарської діяльності, пов'язаної з виконанням своїх зобов'язань;

- ТОВ "Мастерленд" за договором від 01 липня 2013 року № 02/07. У ході перевірки використано акт від 24 вересня 2013 року № 1011/2201 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Комгіак "Траком", відповідно до якого, вказане товариство здійснює діяльність, направлену на надання податкової вигоди третім особам для ухилення від сплати податків. Згідно з базами даних, у TOB "Ансалта" та TOB "Фінторгком" відсутні контрагенти-постачальники, які підтверджують взаємовідносин із TOB "Мастерленд";

- ТОВ "Хардітоп" за договором від 01 липня 2013 року № 02/06. Під час перевірки використано акт від 15 жовтня 2013 року № 1693/26-55-22- 03/38148763 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Хардітоп", відповідно до якого, виявлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям. Основним контрагентом-постачальником є TOB "Матін", яке, згідно з актом від 23 серпня 2013 року № 899/26-55-22-07/38390342 про неможливість проведення зустрічної звірки, має ознаки "фіктивності";

- ТОВ "Логос Сервіс" за договором від 01 червня 2013 року № 01/06. Відповідно до баз даних, ТОВ "Логос Сервіс" не підтверджує взаємовідносини із TOB "Орфей". Основним контрагентом-постачальником ТОВ "Логос Сервіс" є TOB "Глобал Інвестмент Груп", яке, згідно з актом від 06 листопада 2013 року № 1728/26-59-22-01-18, має ознаки "фіктивності";

- ТОВ "Фірма АСІА" за договором від 01 грудня 2012 року №12/12. У ході перевірки використано акт від 04 грудня 2013 року № 2135/26-59-22 01/38203305 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Фірма АСІА", відповідно до якого, фінансово-господарська діяльність вказаного товариства здійснюється поза межами правового поля. Не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) договорів про господарські відносини, актів приймання-передачі товарів, довіреностей, документів, які підтверджують транспортування, зберігання товарів;

- ТОВ "Альта-Ком" за договором від 01 жовтня 2012 року № 10/12. Згідно з вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 02 вересня 2013 року у справі № 761/19615/13-к, засновника та директора ТОВ "Альта-Ком" визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво);

- ТОВ "РБК Груп". Під час перевірки використано акт від 29 серпня 2013 року № 772/2207 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "РБК Груп", відповідно до якого, не виявлено факту реального здійснення господарських операцій. ТОВ "РБК Груп" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

У зв'язку з викладеним, відповідачем зроблено висновок про те, що укладені між позивачем та його контрагентами договори та інші документи не можуть бути прийняті до уваги як первинні, що підтверджують правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту.

Згідно зі ст. 55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

У постанові Верховного Суду України від 01 вересня 2009 року № 21-1258во09 зазначено, що необхідно приймати до уваги факт наявності фінансово-господарських зв'язків з підприємствами, діяльність яких має ознаки "фіктивності".

У ході судового розгляду справи представниками позивача надано суду копії первинних документів, зокрема, договорів, рахунків-фактур, актів виконаних робіт, видаткових накладних, оборотно-сальдових відомостей, податкових декларацій, податкових накладних, які, за їх переконанням, підтверджують факт реальності фінансово-господарської діяльності позивача із вище переліченими контрагентами, а також здійснення господарських операцій за їх участю.

Однак, дослідивши такі документи та враховуючи інформацію щодо статусу контрагентів позивача, а саме наявності у них ознак "фіктивності", у суду виник сумнів щодо достовірності та добросовісності їх складання.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, проаналізувавши викладені положення та обставини, а також зважаючи, що представниками позивача у ході розгляду справи не надано суду первинних документів, які б спростували зроблені відповідачем під час перевірки висновки, хоча про необхідність їх надання судом наголошувалось у кожному судовому засіданні, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.

Стосовно дій відповідача-2 суд зазначає наступне.

Як з'ясовано судом у ході розгляду справи та зазначено вище, перевірку проведено на підставі наказу, копію якого разом із направленням на перевірку вручено особисто під розписку законному представнику позивача, тобто, згідно із законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Склавши за результатами перевірки відповідний акт, відповідач-2 також діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавчо.

Зокрема, відповідно до абзацу 1 п. 86.1, 86.3 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено ст.ст. 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.

Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв'язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт.

Згідно з абзацом 1 п. 86.7 ст. 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року у справі № К/9991/36349/11 зазначено, що акт перевірки та внесення до нього даних є лише засобом документування дій контролюючого органу.

Тобто, з викладених положень вбачається, що акт перевірки є службовим документом, у якому зафіксовано відповідні порушення податкового законодавства та який жодним чином не порушує прав та законних інтересів позивача. Крім того, як зазначено у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року у справі № 2а-8072/11/2670, вчинені податковим органом дії щодо складання акту перевірки не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки.

Таким чином, склавши за результатами перевірки позивача акт перевірки, відповідач-2, за переконанням суду, діяв згідно з чинним на момент виникнення спірних правовідносин податковим законодавством та жодним чином не порушив права та законні інтереси позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Орфей" до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій та рішень, скасування рішень є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Поряд з цим, відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" з 01 січня 2014 року установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1218,00 грн.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Орфей".

2. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Орфей" (ідентифікаційний код 31779492) судовий збір у розмірі 4384,80 грн. (Чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок) на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, рахунок отримувача 31218206784007, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Копії постанови у повному обсязі направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 26 травня 2014 року