Ухвала

від 03.07.2014 по справі 826/4322/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4322/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В. М. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

03 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

представника позивача Мохнюка Д. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Орфей" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Орфей" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій і рішень та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Орфей» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 27 грудня 2013 року № 0002542203, № 0002552203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2014 р. позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, особу, що з'явилась, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 13 грудня 2013 року відповідачем складено акт № 77/16-40/31779492 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань взаємовідносин із ТОВ "Сігмафін", ТОВ "Мастерленд", ТОВ "РБК Груп", ТОВ "Хардітоп", ТОВ "Форбіс", ТОВ "Гамабудпроект", ТОВ "Логос Сервіс", ТОВ "Фірма АСІА", ТОВ "Альта-Ком" за період із 01.01.2012 р. по 31.10.2013 р., відповідно до висновків якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток за І-IV квартали 2012 року у загальному розмірі 181927,30 грн., чим порушено пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, п. 10 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України;

- занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 1938254,38 грн., у тому числі: жовтень 2012 року - 74223,40 грн.; листопад 2012 року - 28064,76 грн.; грудень 2012 року - 70975,97 грн.; січень 2013 року - 59796,31 грн.; лютий 2013 року - 34109,73 грн.; березень 2013 року - 266582,57 грн.; квітень 2013 року - 123124,53 грн.; травень 2013 року - 132684,13 грн.; червень 2013 року - 174193,32 грн.; липень 2013 року - 309486,33 грн.; серпень 2013 року - 332535,89 грн.; вересень 2013 року - 240243,79 грн.; жовтень 2013 року - 92233,65 грн., чим порушено п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

На підставі акту перевірки, 27 грудня 2013 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 0002542203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 1938254,00 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 969127,00 грн.; № 0002552203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 181927,00 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 45481,75 грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що у перевіряємому періоді позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини із:

- ТОВ "Гамабудпроект" за договором від 01 серпня 2013 року № 01/08. У ході перевірки використано акт від 01 листопада 2013 року № 2045/26-55-02/38651817 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Гамабудпроект", відповідно до якого, вказане товариство має ознаки "фіктивності". Основний контрагент-постачальник ТОВ "Гамабудпроект" - ТОВ "Фінторгком", яке, згідно з актом від 07 грудня 2013 року № 2241 26-59-22-01/38728753, також має ознаки "фіктивності";

- ТОВ "Сігмафін" за договором від 01 липня 2013 року № 01/07. Під час перевірки використано акти від 06 грудня 2013 року № 1728/26-59-22-01-18 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Глобал-Інвестмент Груп" та від 03 грудня 2013 року № 2119/26-59-22-01/38728135 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Метафін", у яких зазначено про неможливість поставок товару, виконання робіт, послуг на адресу TOB "Сігмафін" у зв'язку з відсутністю умов для ведення господарської діяльності, пов'язаної з виконанням своїх зобов'язань;

- ТОВ "Мастерленд" за договором від 01 липня 2013 року № 02/07. У ході перевірки використано акт від 24 вересня 2013 року № 1011/2201 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Комгіак "Траком", відповідно до якого, вказане товариство здійснює діяльність, направлену на надання податкової вигоди третім особам для ухилення від сплати податків. Згідно з базами даних, у TOB "Ансалта" та TOB "Фінторгком" відсутні контрагенти-постачальники, які підтверджують взаємовідносин із TOB "Мастерленд";

- ТОВ "Хардітоп" за договором від 01 липня 2013 року № 02/06. Під час перевірки використано акт від 15 жовтня 2013 року № 1693/26-55-22- 03/38148763 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Хардітоп", відповідно до якого, виявлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям. Основним контрагентом-постачальником є TOB "Матін", яке, згідно з актом від 23 серпня 2013 року № 899/26-55-22-07/38390342 про неможливість проведення зустрічної звірки, має ознаки "фіктивності";

- ТОВ "Логос Сервіс" за договором від 01 червня 2013 року № 01/06. Відповідно до баз даних, ТОВ "Логос Сервіс" не підтверджує взаємовідносини із TOB "Орфей". Основним контрагентом-постачальником ТОВ "Логос Сервіс" є TOB "Глобал Інвестмент Груп", яке, згідно з актом від 06 листопада 2013 року № 1728/26-59-22-01-18, має ознаки "фіктивності";

- ТОВ "Фірма АСІА" за договором від 01 грудня 2012 року №12/12. У ході перевірки використано акт від 04 грудня 2013 року № 2135/26-59-22 01/38203305 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Фірма АСІА", відповідно до якого, фінансово-господарська діяльність вказаного товариства здійснюється поза межами правового поля. Не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) договорів про господарські відносини, актів приймання-передачі товарів, довіреностей, документів, які підтверджують транспортування, зберігання товарів;

- ТОВ "Альта-Ком" за договором від 01 жовтня 2012 року № 10/12. Згідно з вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 02 вересня 2013 року у справі № 761/19615/13-к, засновника та директора ТОВ "Альта-Ком" визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво);

- ТОВ "РБК Груп". Під час перевірки використано акт від 29 серпня 2013 року № 772/2207 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "РБК Груп", відповідно до якого, не виявлено факту реального здійснення господарських операцій. ТОВ "РБК Груп" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

У зв'язку з викладеним, відповідачами зроблено висновок про те, що укладені між позивачем та його контрагентами договори та інші документи не можуть бути прийняті до уваги як первинні, що підтверджують правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Вантаж, не оформлений ТТН, не приймається до перевезення (п. 47 Статуту автотранспорту). Про факт надання автотранспортних послуг свідчать товарно-транспортні документи, дорожні листи вантажного автомобіля, що підтверджують рух вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу).

Відповідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Законом України від 05.07.2011 р. №3565-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» було внесено зміни до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» у частині виключення дорожніх (маршрутних) листів з переліку документів, що повинен мати при собі водій та на вимогу пред'являти для перевірки.

Крім того, зазначеним Законом внесені зміни до Закону України «Про автомобільний транспорт» у частині виключення з тексту цього Закону слів «дорожній лист».

Неузгодженість даного питання між законами та підзаконними актами дозволяє автоперевізнику здійснювати перевезення вантажу без дорожнього листа, однак, такої можливості не передбачено для товарно-транспортних накладних.

Як зазначено судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення, позивачем не надано суду первинних документів, які б спростували зроблені відповідачем під час перевірки висновки, хоча про необхідність їх надання судом наголошувалось у кожному судовому засіданні.

Так в матеріалах справи наявний договір купівлі - продажу товару № 01/07 від 01.07.2013 р., укладений між позивачем та ТОВ «Сігмафін» (а. с. 83 Т. 1).

Відповідно до умов вказаного договору найменування, кількість, ціна товару визначається в рахунках - фактурах, транспортні витрати - за рахунок продавця.

На виконання вказаного договору в матеріалах справи наявні копії податкових накладних, видаткових накладних, рахунків - фактур, податкових декларацій контрагента.

Витрати на транспортування в податкових накладних не відображені, факт поставки будівельних матеріалів товарно-транспортними накладними не підтверджено.

Також, колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи наявні дві видаткові накладні за № 37 від 10.07.2013 р. (а. с. 85, 88 Т. 1), проте, з різним асортиментом товару та різною вартістю.

Аналогічно, в матеріалах справи наявні дві видаткові накладні за № 84 від 24.07.2013 р. (а. с. 118, 121 Т. 1), проте, так само з різним асортиментом товару та різною вартістю.

Також в матеріалах справи наявний договір купівлі - продажу товару № 02/07 від 01.07.2013 р., укладений між позивачем та ТОВ «Мастерленд» (а. с. 29 Т. 2).

Відповідно до умов вказаного договору найменування, кількість, ціна товару визначається в рахунках - фактурах, транспортні витрати - за рахунок продавця.

На виконання вказаного договору в матеріалах справи наявні копії податкових накладних, видаткових накладних, рахунків - фактур, податкових декларацій контрагента.

Витрати на транспортування в податкових накладних не відображені, факт поставки будівельних матеріалів товарно-транспортними накладними не підтверджено.

По взаємовідносинам позивача з ТОВ «РБК Груп» договір в матеріалах справи відсутній.

Витрати на транспортування в податкових накладних не відображені, факт поставки будівельних матеріалів товарно-транспортними накладними не підтверджено.

В матеріалах справи наявний договір купівлі - продажу товару № 02/06 від 01.06.2013 р., укладений між позивачем та ТОВ «Хардітоп» (а. с. 28 Т. 3).

Відповідно до умов вказаного договору найменування, кількість, ціна товару визначається в рахунках - фактурах, транспортні витрати - за рахунок продавця.

На виконання вказаного договору в матеріалах справи наявні копії податкових накладних, видаткових накладних, рахунків - фактур, податкових декларацій контрагента.

Витрати на транспортування в податкових накладних не відображені, факт поставки будівельних матеріалів товарно-транспортними накладними не підтверджено.

Крім того, колегією суддів встановлено, що вищезазначений договір було укладено 01.06.2013 р., натомість, 11 податкових накладних виписано контрагентом на користь позивача у квітні 2013 року, тобто раніше підписання договору (а. с. 77, 80, 83, 86, 89, 92, 95, 98, 101, 104, 107 Т. 3).

Також в матеріалах справи наявний договір купівлі - продажу товару № 01/08 від 01.08.2013 р., укладений між позивачем та ТОВ «Гамабудпроект» (а. с. 137 Т. 3).

Відповідно до умов вказаного договору найменування, кількість, ціна товару визначається в рахунках - фактурах, транспортні витрати - за рахунок продавця.

На виконання вказаного договору в матеріалах справи наявні копії податкових накладних, видаткових накладних, рахунків - фактур, податкових декларацій контрагента.

Витрати на транспортування в податкових накладних не відображені, факт поставки будівельних матеріалів товарно-транспортними накладними не підтверджено.

Крім того, колегією суддів встановлено, що в деяких видаткових накладних відсутні підписи отримувача товарів (а. с. 166, 223, 225, 228, 231 Т. 3), а в деяких - печатки позивача (а. с. 208, 211, 214, 217, 220, 234, 237, 240, 243, 246, 249 Т. 3).

По взаємовідносинам позивача з ТОВ «Форбіс» договір в матеріалах справи відсутній.

Витрати на транспортування в податкових накладних не відображені, факт поставки будівельних матеріалів товарно-транспортними накладними не підтверджено.

Також, колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи міститься оригінал податкової накладної від 29.05.2013 р. № 36 (а. с. 193 Т. 5), завіреної позивачем та з відміткою «копія», та оригінал видаткової накладної від 29.05.2013 р. № РН-29057 (а. с. 194 Т. 5), завіреної позивачем та з відміткою «копія».

Також в матеріалах справи наявний договір купівлі - продажу товару № 01/06 від 01.06.2013 р., укладений між позивачем та ТОВ «Логос Сервіс» (а. с. 31 Т. 4).

Відповідно до умов вказаного договору найменування, кількість, ціна товару визначається в рахунках - фактурах, транспортні витрати - за рахунок продавця.

На виконання вказаного договору в матеріалах справи наявні копії податкових накладних, видаткових накладних, рахунків - фактур, податкових декларацій контрагента.

Витрати на транспортування в податкових накладних не відображені, факт поставки будівельних матеріалів товарно-транспортними накладними не підтверджено.

В матеріалах справи наявний договір купівлі - продажу товару № 12/12 від 01.12.2012 р., укладений між позивачем та ТОВ «Фірма АСІА» (а. с. 58 Т. 4).

Відповідно до умов вказаного договору найменування, кількість, ціна товару визначається в рахунках - фактурах, транспортні витрати - за рахунок продавця.

На виконання вказаного договору в матеріалах справи наявні копії податкових накладних, видаткових накладних, рахунків - фактур, податкових декларацій контрагента.

Витрати на транспортування в податкових накладних не відображені, факт поставки будівельних матеріалів товарно-транспортними накладними не підтверджено.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Фірма АСІА» укладено договір будівельного субпідряду № 27 від 13.02.2013 р. (а. с. 59-61 Т. 4) та договір підряду № 48 на виконання поточного ремонту від 01.04.2013 р. (а. с. 62-64 Т. 4).

Згідно вказаних договорів ТОВ «Фірма АСІА» повинна було виконати роботи по монтажу та автоматизації тепломеханічної частини топкової, а також здійснити прибирання приміщень.

В обох договорах, як встановлено колегією суддів, відсутня істотна умова: об'єкт виконання робіт.

Колегією суддів встановлено, що договір будівельного субпідряду № 27 від 13.02.2013 р. укладено позивачем з ТОВ «Фірма АСІА» на 1 день раніше ніж договір будівельного підряду № 4 від 14.02.2013 р. між позивачем та замовником робіт - ТОВ «Київоблгазбуд» (а. с. 24 Т. 10).

Крім того, 01.04.2013 р. між позивачем та ТОВ «Офісний центр «Індустріальний» укладено договір підряду № 5. Предмет договору: прибирання приміщень офісного центру. Загальна вартість робіт за податковою накладною, виписаною ТОВ «Фірма АСІА» на користь позивача склала 15120, 00 грн. (а. с. 156 Т. 4), в той час як загальна вартість цих робіт, сплачених замовником - ТОВ «Офісний центр «Індустріальний» на користь позивача, склала 15425, 00 грн., що, на думку колегії суддів, свідчить про сумнівну економічну вигоду позивача в процесі здійснення ним господарської діяльності.

Крім того, як досліджено колегією суддів, в акт приймання-передачі робіт включено загальновиробничі витрати в сумі 4068,00 грн. (а. с. 158 Т. 4).

Зважаючи на включення вартості матеріалів та заробітної плати до складу прямих витрат, колегія суддів ставить під сумнів існування будь-яких інших загальновиробничих витрат у випадку надання послуг з прибирання приміщень.

Також, в матеріалах справи наявний договір купівлі - продажу товару № 10/12 від 01.10.2012 р., укладений між позивачем та ТОВ «Альта Ком» (а. с. 36 Т. 5).

Відповідно до умов вказаного договору найменування, кількість, ціна товару визначається в рахунках - фактурах, транспортні витрати - за рахунок продавця.

На виконання вказаного договору в матеріалах справи наявні копії податкових накладних, видаткових накладних, рахунків - фактур, податкових декларацій контрагента.

Витрати на транспортування в податкових накладних не відображені, факт поставки будівельних матеріалів товарно-транспортними накладними не підтверджено.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Альта Ком» укладено договір № 13/11 на виконання ремонтно-будівельних робіт від 11.01.2013 р. (а. с. 37-38 Т. 5) .

Так колегією судді встановлено, що вказаний договір не містить підпису представника позивача.

Крім того, ТОВ «Альта Ком» зобов'язується провести ремонтно-будівельні роботи, пов'язані з заміною трубопроводів в підвалі гімназії № 287.

Пунктом 4.2. вказаного Договору передбачена оплата послуг субпідрядника за мінусом вартості будівельних матеріалів, придбаних за рахунок коштів підрядника якщо такі є.

В апеляційній скарзі апелянтом зазначено, що вказаний договір укладено на виконання робіт згідно договору підряду № 11 між позивачем та ТОВ «Навчально-виховний комплекс «Святошинська гімназія» по вул. Ірпенська, 74-а. строк виконання вказаного договору - листопад 2012 р.

Натомість, згідно акту приймання виконаних будівельних робіт ймовірне виконання робіт ТОВ «Альта Ком» відбулося в січні 2013 р. (а. с. 97-102 Т. 5).

Колегія суддів зауважує, що договір між позивачем та ТОВ «Альта Ком» укладено 11.01.2013 р. та виконано всі види запланованих робіт в цей же день.

Натомість, згідно акту приймання виконаних робіт, до складу робіт входили: розбирання покриттів підлог, демонтаж трубопроводів, прокладання трубопроводів каналізації та водопостачання, улаштування цементної стяжки, улаштування покриття з керамічних плиток, штукатурення поверхонь стін, шпатлювання цих стін, облицювання стін плитками та ін., що з огляду на властивості будівельних матеріалів (висихання, ствердіння) ставить під сумнів для колегії суддів реальність здійснення усіх видів робіт в один день.

Крім того, на відміну від акту приймання робіт, де замовником виступає ТОВ «Навчально-виховний комплекс «Святошинська гімназія» із зазначенням адреси виконання робіт: вул. Ірпенська, 74-а, в акті, підписаному позивачем та ТОВ «Альта Ком» зазначено: гімназія № 287.

Натомість, як встановлено колегією суддів, гімназія № 287 знаходиться за адресою: вул. Чорнобильська, 10Б, м. Київ.

Також, в матеріалах справи наявний вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 02 вересня 2013 року у справі № 761/19615/13-к стосовно засновника та директора ТОВ "Альта-Ком" ОСОБА_4, якого визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) та підписи якого містяться на всіх первинних документах, наявних в матеріалах справи, по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Альта-Ком", зважаючи на що, вказані документи не можуть носити ознак первинних.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи банківські виписки не завірені установою банку, в довіреності від 16.01.2013 р. на отримання ТМЦ від ТОВ «Альта Ком» стоїть печатка ТОВ «Фірма АСІА» (а. с. 184 Т. 6).

Також, апелянт вказує, що передача ТМЦ здійснювалась на підставі довіреностей, що були виписані на виконроба ОСОБА_5

На твердження апелянта ОСОБА_5 на власному автомобілі Nissan Interstar, зданого в оренду позивачу на підставі договору оренди від 29.04.2013 р., перевозив усі товари згідно подорожніх листів легкового автомобіля (а. с. 107-250 Т. 6).

З цього приводу колегія суддів зазначає, що певні відносини згідно наявних в матеріалах справи договорів та інших документів виникли в часовому просторі раніше, ніж відбулася оренда вказаного автомобіля.

Крім того, як встановлено колегією суддів, згідно більшої кількості подорожніх листів маршрут службового автомобіля пролягав через гіпермаркет будівельних матеріалів «Епіцентр К» (а. с. 198, 202, 207, 209, 210, 212, 213, 218, 219, 222, 227, 228, 229, 230, 232, 235, 242, 244, 248 Т. 6).

Всі вищеперелічені обставини справи в сукупності з наявними в матеріалах справи доказами вказують на те, що відносини позивача з контрагентами не мали реального характеру та не впливали на господарську діяльність позивача, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З огляду на це, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги позивача безпідставними, а рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з дотриманням норм процесуального права.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Орфей" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Орфей" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій і рішень та скасування рішень залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2014 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А. Губська (Повний текст ухвали виготовлено 08.07.2014 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.