Постанова

від 29.05.2014 по справі 826/6507/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 травня 2014 року № 826/6507/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомКиївського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Малого приватного підприємства «Калина» простягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

встановив:

Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Малого приватного підприємства «Калина», в якому просило: стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2013 рік у розмірі 19557,45 грн. та пені за порушення строків сплати зазначеної суми санкцій у розмірі 117,40 грн., що разом складає 19674,85 грн.; кошти стягнути до дохідної частини Державного бюджету України на р/р 31219230700001 ГУ ДКСУ м. Києва, МФО 820019, код ЄДРПОУ 37993783, код призначення платежу 50070000;01 адміністративно-господарська (штрафна) санкція за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2013 рік. Без ПДВ.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в силу вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», повинен був створити та працевлаштувати 2-х інвалідів, однак відповідачем не створено необхідну кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, працевлаштовано лише 1особу, у зв'язку з чим утворилась заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені всього у розмірі 19674,85 грн.

Відповідач позов не визнав. В своїх запереченнях проти позову зауважив, що МПП «Калина» відповідно до своєї статутної діяльності займається охоронною діяльністю, а виконання інвалідом функцій охоронця є неможливим, враховуючи специфіку такої роботи. В свою чергу, на відсоток працівників МПП «Калина», які не є охоронцями, підприємством створено 1 робоче місце та працевлаштовано 1 особу-інваліда. Інші посади пов'язані з виконання охоронних функцій, а тому на ці посади підприємство не здійснювало пошук інвалідів і звітів до центру зайнятості не подавало.

Таким чином, відповідач вважає, що ним належним чином були створені вакансії та можливість для працевлаштування інвалідів у МПП «Калина».

За наведених обставин відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Суд, в порядку письмового провадження відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи та заперечення сторін, дійшов до наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів справи 28 лютого 2014 року МПП «Калина» подало до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік» по формі 10-ПІ (поштова-річна), затвердженої наказом Мінпраці від 10.02.2007 №42 з доп. від 12.11.2008 №527.

У вказаному звіті відповідачем зазначено, що середньооблікова чисельність працівників облікового складу підприємства у 2013 році становила 47 осіб.

За змістом статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих (середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік).

Проте, відповідачем, враховуючи 4-х відсотковий норматив від загальної чисельності працюючих (середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік), створено лише 1 робоче місце та працевлаштовано 1 особу-інваліда, а мало б бути працевлаштовано 2 особи-інваліда.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів і звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини третьої статті 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Матеріали справи містять довідку Дарницького районного центру зайнятості від 10.04.2014 №21/629, що, зокрема, Мале приватне підприємство «Калина» до Дарницького районного центру зайнятості звіти не надавало.

Вказана обставина не заперечувалась відповідачем з підстав, викладених представником відповідача у запереченнях щодо специфіки охоронної діяльності.

В якості обґрунтування своєї позиції, представник відповідача надав копію ліцензії серія АГ №505501, видану Міністерством внутрішніх справ України МПП «Калина» код 21590098 від 25 березня 2011 року, з якої вбачається, що видом господарської діяльності МПП «Калина» є надання послуг з охорони власності та громадян.

Також відповідач надав довідку МПП «Калина» від 27 травня 2014 року, засвідчену директором МПП «Калина» Коваль С.В., про те, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) за 2013 рік на МПП «Калина» складала 47 осіб, з яких: - працівники котрі безпосередньо задіяні в охоронних заходах, тобто працюють на посаді охоронника - 25 осіб; - працівники котрі не задіяні в охоронних заходах та виконують на підприємстві інші адміністративні та організаційні функції, в тому числі інвалід - 22 особи.

Тому, на думку відповідача, працевлаштування інвалідів має здійснюватися на підприємстві, що займається охоронною діяльністю із урахуванням такої специфіки. Тобто при визначенні нормативу працевлаштування інвалідів слід враховувати лише ту кількість робочих місць, які не пов'язані із здійсненням безпосередньо охоронної діяльності.

Проте, таку думку відповідача суд вважає помилковою, оскільки законодавство України встановлює рівні умови господарської діяльності для всіх підприємств щодо дотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів і не передбачає жодних винятків з правил проведення розрахунку нормативу робочих місць для інвалідів, пільгових або пом'якшуючих умов для підприємств певної галузі. Тому такий норматив для МПП «Калина» повинен розраховуватися виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників, тобто всіх без винятку.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СімСітіТранс» до Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів про визнання протиправними дій та рішення.

У частині першій статті 20 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача щодо сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2013 рік у розмірі 19557,45 грн. та пені за порушення строків сплати зазначеної суми санкцій у розмірі 117,40 грн., що разом складає 19674,85 грн. - суд вважає обґрунтованими, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, які підлягають стягненню - відсутні.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

постановив:

Позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Стягнути з Малого приватного підприємства «Калина» (код ЄДРПОУ 21590098) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2013 рік у розмірі 19557,45 грн. та пені за порушення строків сплати зазначеної суми санкцій у розмірі 117,40 грн., що разом складає 19674,85 грн..

Кошти стягнути до дохідної частини Державного бюджету України на р/р 31219230700001 ГУ ДКСУ м. Києва, МФО 820019, код ЄДРПОУ 37993783, код призначення платежу 50070000;01 адміністративно-господарська (штрафна) санкція за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2013 рік. Без ПДВ.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Шейко Т.І.