Постанова

від 29.05.2014 по справі 826/4057/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 травня 2014 року 15 год. 35 хв. № 826/4057/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Будівельна компанія «Глорія Плюс» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення - рішення від 25 жовтня 2013 року № 0008822204, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Будівельна компанія «Глорія Плюс» (далі - позивач, ПП «Будівельна компанія «Глорія Плюс») з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про скасування податкового повідомлення-рішення від 25 жовтня 2013 року № 0008822204.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки відповідача про порушення підприємством податкового законодавства при відображені сум податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість та формуванні від'ємного значення не відповідають нормам Податкового кодексу України, який не містить будь-яких обмежень щодо права платника податку на використання задекларованих сум податкового кредиту. За наведених обставин позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення протиправним та просить його скасувати.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення б/н від 08.05.2014р. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на протиправність декларування залишку від'ємного значення податку попередніх періодів, у зв'язку із терміном позовної давності та несплатою товарів/послуг та вважає, що відбулось безоплатне отримання товарів, а тому право на податковий кредит та, відповідно, на бюджетне відшкодування сум ПДВ за такими товарами/послугами у платника відсутнє.

В судових засіданнях представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у призначені судові засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

20.05.2014р. в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що 27.09.2013р. на підставі п. 200.10 ст. 200 в порядку ст. 76 Податкового кодексу України ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2013 року, за результатами якої складно Акт від 27.09.2013р. № 7/26-54-22-04 (далі по тексту - Акт перевірки).

За наслідками проведення зазначеної перевірки, в ході якої були вивчені декларації з ПДВ позивача за серпень, вересень, жовтень, листопад 2008 року, квітень 2010 року та липень 2013 року, працівником податкового органу встановлено порушення пп. 14.1.11 п. 14.1. ст. 14, п. 102.5 ст. 102, пп. 135.5.4 п. 135.4. ст. 135, п. 198.3 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, відповідно до яких, ПП «Будівельна компанія «Глорія Плюс», завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 декларації звітного (податкового) періоду) за липень 2013 року в сумі ПДВ 20182,00 грн.

25.10.2013р. ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акту перевірки від 27.09.2013р. прийняла спірне податкове повідомлення - рішення (форми В4) № 0008822204, яким згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 58.1. ст. 58, п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України, за порушення вимог пп. 14.1.11 п. 14.1. ст. 14, п. 102.5 ст. 102, пп. 135.5.4 п. 135.4. ст. 135, п. 198.3 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, зменшила ПП «Будівельна компанія «Глорія Плюс» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 20077,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням платник податків звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивачем до органу доходів і зборів подана податкова декларація за липень 2013 року, з показниками у рядку 24 (Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) на суму 20182 грн.

Відповідно до Додатку 2 до декларації з податку на додану вартість сума від'ємного значення складається із сум залишків від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодах, в т. ч. серпень - листопад 2010 року та квітень 2010 року. Сума від'ємного значення, відповідно до Додатку 2, по вказаними періодам становить всього 20077 грн.

Згідно акту перевірки від 27.09.2013р. № 7/26-54-22-04 посадовою особою податкового органу встановлено, що задекларований підприємством залишок від'ємного значення податку на додану вартість, попередніх податкових періодів, сформований за придбанням товарів/послуг, протягом терміну позовної давності, платником ПДВ є неоплаченим, то такі товари вважаються безоплатно отриманими, тобто факт їх придбання відсутній, як це передбачено п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а тому право на податковий кредит та, відповідно, на бюджетне відшкодування сум ПДВ за такими товарами/послугами у платника відсутнє.

В абзаці «а» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (тут і далі по тексту - ПК України у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, є безнадійною заборгованістю.

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 названого Кодексу до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Тобто, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за неоплачені товари/послуги залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, такі товари/послуги вважаються безоплатно отриманими і платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості (з урахуванням ПДВ) включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Враховуючи викладене, у разі якщо залишок від'ємного значення податку попередніх податкових періодів, який сформований платником ПДВ за придбаними товарами/послугами, по завершенні терміну позовної давності є неоплаченим, то такі товари вважаються безоплатно отриманими, тобто факт їх придбання відсутній, а тому відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України право на податковий кредит та відповідно на бюджетне відшкодування сум ПДВ за такими товарами/послугами платник втрачає.

При цьому висновок щодо наявності чи відсутності у платника податку неоплачених товарів/послуг, які мають статус безоплатно отриманих, може бути зроблений виключно під час проведення документальної, а не камеральної перевірки такого платника податків.

Судом встановлено, що відповідачем, на момент проведення камеральної перевірки, не проводилась документальна перевірка, щодо наявності чи відсутності у платника податку неоплачених товарів/послуг.

Пунктами 75.1 та 75.2 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Пунктом 200.10. ст. 200 ПК України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

На момент подання позивачем декларацій з податку на додану вартість за періоди серпень - листопад 2008 року та квітень 2010 року справляння податку регулювалось приписами Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За правилом пп. 7.7.2 п.7.7 названої правової норми (в редакції, чинній станом на момент подання декларацій) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На момент подання позивачем декларацій з податку на додану вартість за липень 2013 року справляння податку регулювалось приписами Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 названого кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із вимогами п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом встановлено, що позивачем відображено суму від'ємного значення ПДВ, яка склалася за серпень - листопад 2008 року та квітень 2010 року у загальному розмірі 20077,00 грн.

Суд звертає увагу, що згідно із п. 102.5 ст. 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Положення приведеної правової норми регулюють лише питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум податку на додану вартість та саме для вирішення цих питань встановлено 1095-денний термін. Обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, Податковим кодексом України не передбачено.

Відображення позивачем у рядку 24 податкової декларації з ПДВ залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, не свідчить про прийняття платником податку рішення про отримання бюджетного відшкодування, оскільки згідно ст. 200 ПК України передбачено два способи використання платником податків від'ємного значення ПДВ у разі відсутності податкового боргу, а саме: бюджетне відшкодування (реалізується за наявності встановлених кодексом підстав) та включення до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Разом з тим, відповідачем в акті перевірки встановлено, що згідно з декларацій поданих до ДПІ, ПП «Будівельна компанія «Глорія Плюс» декларувало незначні обсяги оподаткування.

Положеннями п. 200.5 ст. 200 ПК України передбачено, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

- мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Судом встановлено, що позивач не заявляв суми до бюджетного відшкодування, а оскільки використання сформованого податкового кредиту не обмежено законом, і положення п. 102.5 ст. 102 ПК України не поширюються на питання податкового кредиту, то висновки податкового органу про відсутність у позивача права на використання від'ємного значення ПДВ за серпень - листопад 2008 року та квітень 2010 року є необґрунтованими.

Такі висновки суду узгоджуються з позицією Київського апеляційного адміністративного суду, викладеною в ухвалах від 18.09.2013р. у справі № 826/3294/13-а , від 26.03.2013р. у справі № 2а-16199/12/2670, від 05.02.2013р. у справі № 2а-13861/12/2670, а також Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалах від 21.11.2013р №К/800/36580/13, від 15.10.2013р. №К/9991/62926/12 та від 30.10.2012 року К/9991/47835/12.

Таким чином, Податковий кодекс України визначає, що отримання бюджетного відшкодування є правом платника податку, та у разі його невикористання суми від'ємного значення ПДВ враховуються у зменшення податкових зобов'язань та відповідно в даному випадку не застосовується строк позовної давності в 1095 днів, а тому посилання в акті перевірки на порушення п. 102.5 ст. 102 ПК України є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивач правомірно задекларував у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 20077,00 грн.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25.10.2013р. №0008822204.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 172,05 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства «Будівельна компанія «Глорія Плюс» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 25 жовтня 2013 року № 0008822204.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Будівельна компанія «Глорія Плюс» (місцезнаходження: 04073, м. Київ, пр. Московський, буд. 8, код ЄДРПОУ 33903460) 172 (сто сімдесят дві) грн. 05 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова