Постанова

від 27.05.2014 по справі 918/259/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року Справа № 918/259/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Дунаєвської Н.Г.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Приватного підприємства "СД"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13 березня 2014 року

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Рівненської області від 23.04.2013 року

у справі № 918/259/13-г

господарського суду Рівненської області

за позовом Відкритого акціонерного товариства " Рівненський завод тракторних агрегатів"

до відповідачів 1. Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод"

2. Приватного підприємства "СД"

про стягнення заборгованості в сумі 121 590, 57 грн.

за участю представників

позивача - не з'явився

відповідачів - 1. не з'явився

2. Ктовський В.Л.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року відкрите акціонерне товариство "Рівненський завод тракторних агрегатів" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" та приватного підприємства "СД" про солідарне стягнення збитків у сумі 121590,57 грн.

Рішенням господарського суду Рівненського області від 23 квітня 2013 року у справі №918/259/13-г позов ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" до ЗАТ "Рівненський ливарний завод" та ПП "СД" про стягнення в сумі 121590,57 грн. задоволено частково. Стягнуто з ПП "СД" на користь ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" 121590, 57 грн. - збитків та 1215,91 грн. судового збору. В частині позовних вимог про стягнення з ЗАТ "Рівненський ливарний завод" 121 590,57 грн. збитків у позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25 червня 2013 року рішення господарського суду Рівненської області від 23 квітня 2013 року у справі № 918/259/13-г скасовано. Прийнято нове рішення, яким стягнуто з ЗАТ "Рівненський ливарний завод" 121590,57 грн. збитків, в позові до ПП "СД" відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 03 грудня 2013 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25 червня 2013 року скасовано, рішення господарського суду Рівненської області від 23 квітня 2013 року у справі № 918/259/13-г залишено без змін.

30 грудня 2013 року ПП "СД" звернулось до господарського суду Рівненської області із заявою № 67 про перегляд рішення господарського суду Рівненської області від 23 квітня 2013 року у справі № 918/259/13-г за нововиявленими обставинами.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 10 лютого 2014 року у справі № 918/259/13-г (суддя Політика Н.А.) залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13 березня 2014 року (судді Крейбух О.Г., Юрчук М.І., Василишин А.Р.) заяву № 67 від 30 грудня 2013 року ПП "СД" про перегляд рішення господарського суду Рівненської області від 23 квітня 2013 року у справі № 918/259/13-г залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вищезазначеними ухвалою та постановою Приватне підприємство "СД" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить ухвалу господарського суду Рівненської області від 10 лютого 2014 року у справі № 918/259/13-г та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13 березня 2014 року скасувати. А також, просить скасувати рішення господарського суду Рівненського області від 23 квітня 2013 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Відкритому акціонерному товариству " Рівненський завод тракторних агрегатів" до Приватного підприємства "СД" відмовити, а позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства " Рівненський завод тракторних агрегатів" до Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" задовольнити та стягнути з останнього на користь позивача 115500 грн.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Рівненського області від 23 квітня 2013 року у справі № 918/259/13-г позов ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" до ЗАТ "Рівненський ливарний завод" та ПП "СД" про солідарне стягнення збитків у сумі 121590,57 грн. задоволено частково. Стягнуто з ПП "СД" на користь ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" 121590,57 грн. - збитків та 1215,91 грн. судового збору. В частині позовних вимог про стягнення з ЗАТ "Рівненський ливарний завод" 121 590,57 грн. збитків у позові відмовлено.

Рішення господарського суду Рівненського області обґрунтоване наступним:

30 вересня 2011 року між ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" (Орендодавець) та ЗАТ "Рівненський ливарний завод" (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення будівлі Градирня ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" Інв. № 20085 за № О-РЗТА-РЛЗ-7, за умовами якого орендодавець зобов'язується передати у строкове платне користування майно, а саме: нежитлове приміщення будівлі Градирня (інв. № 1100088) та нежитлове приміщення будівлі Градирня (інв.№ 120085), що розміщені за адресою: Рівненська область, с.Городок, вул.Барона Штейнгеля, 4а, та є власністю ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів".

Орендоване майно - приміщення будівлі Градирня (інв. № 110088) передано за актом приймання-передачі від 22 лютого 2012 року, підписаним повноважними представниками сторін та скріпленому печатками сторін. Технічний стан майна, що передається в оренду - задовільний.

13 березня 2012 року між ПП "СД" (підрядник) та ЗАТ "РЛЗ" (замовник) укладено договір будівельного підряду, яким визначено обов'язок Підрядника своїми силами провести демонтаж обладнання та металоконструкцій очисних споруд а саме: теплотраси інв. № 130049, теплових мереж інв. № 130043 та споруди градирні інв. № 120084. Даний договір виконувався відповідачами згідно актів здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 7 від 02 квітня 2012р., № 8 від 17 квітня 2012р., № 9 від 08 травня 2012 року. Виконані роботи відповідачем 2 частково оплачені відповідачем 1.

Орендодавцем ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" на підставі наказу № 2 від 22 січня 2013 року проведено перевірку наявності, стану та ефективності використання орендованого майна, якою встановлено, що п'ятисекційна градирня (інв. № 110088) не експлуатується, термін використання градирні вичерпано, знаходиться в непридатному до подальшого використання технічному стані. Всі металоконструкції демонтовано.

Причинний зв'язок, як елемент цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала та полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Протиправна поведінка відповідача 2 ПП "СД" полягала у пошкодженні (демонтажу) відповідачем 2 обладнання та металоконструкцій майна, яке було передане відповідачу 1 ЗАТ "РЛЗ" в оренду. Дозволу на проведення таких робіт позивач ВАТ "РЗТА" відповідачам не надавав.

Шкідливим результатом протиправної поведінки відповідача 2 при вчиненні дій з демонтажу, є пошкодження майна та неможливість його використання у майбутньому у зв'язку з його пошкодженням.

Протиправна поведінка відповідача 2 - демонтаж обладнання та металоконструкцій, передувала в часі тому шкідливому результату для позивача, який настав у зв'язку із неможливістю подальшого використання цього майна (градирні) за призначенням у зв'язку з його пошкодженням. При цьому, шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки відповідача 2, оскільки, як вбачається із матеріалів справи пошкодження майна відбулось внаслідок здійснення відповідачем 2 демонтажу обладнання та металоконструкцій п'ятисекційної градирні.

Відповідачем-2 не надано суду належних та допустимих доказів, що спростовували б їх вину у заподіянні збитків. Натомість, вина відповідача-2 доводиться порушенням ним установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності (ст.224 ГК України), тобто, вчинення дій - демонтаж обладнання та металоконструкцій п'ятисекційної градирні (інв. № 1100088), яка належить на праві власності ВАТ "РЗТА", без жодних правових підстав.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що відповідач-1 вчиняв дії, які призвели до пошкодження майна позивача - завдання шкоди (т.1, а.с.178-185).

ПП "СД" заяву про перегляд рішення господарського суду Рівненської області від 23 квітня 2013 року у справі № 918/259/13-г за нововиявленими обставинами обґрунтовує ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 28 жовтня 2013 року у справі № 570/2884/13-к, якою ОСОБА_5, виконуючого обов'язки генерального директора ЗАТ "Рівненський ливарний завод" на час демонтажу обладнання, визнано винним за част.1 ст.365-1, част.1 ст.209 КК України. Апеляційним судом встановлено, що 12 березня 2012 року ОСОБА_5, перебуваючи на посаді виконуючого обов'язки генерального директора ЗАТ "Рівненський ливарний завод", будучи службовою особою, діючи в інтересах третіх осіб, а саме акціонерів ЗАТ "Рівненський ливарний завод", знаходячись за місцем фактичного розташування даного товариства за адресою: вул.Привокзальна, 2, с.Городок Рівненського району Рівненської області, уклав від імені ЗАТ "Рівненський ливарний завод" договір № 5 будівельного підряду із ПП "СД" щодо проведення демонтажу 100 тон обладнання та металоконструкцій опорних споруд. Відповідно до Додатку № 1 до вказаного договору демонтаж проводиться на об'єктах: "Споруда градирні", інвентарний номер 120084; "Теплові мережі", інвентарний номер 130043 та "Теплотраса", інвентарний номер 130049, що належить ЗАТ "РЛ3". ОСОБА_5 під приводом виконання умов договору даного будівельного підряду, надав усне розпорядження керівнику ПП "СД" про проведення демонтажу обладнання і металоконструкції із об'єкту "П'ятисекційна градирня" з інвентарним номером 110088, який належить ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" та відповідно до акту приймання - передачі основних засобів від 01.10.1999 року знаходиться на відповідальному зберіганні у ЗАТ "Рівненський ливарний завод", який мав право зберігати зазначене майно, але не мав правомочності ним розпоряджатись. Після повного виконання демонтажних робіт із об'єкту "П'ятисекційна градирня" інвентарний номер 110088, 02 квітня 2012 року ОСОБА_5 прийняв виконані роботи, чим завдав ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" матеріальних збитків на загальну суму 115 500,00 грн.

Таким чином, у кримінальній справі № 570/2884/13-к, вирок у якій набрав законної сили, винним у демонтажі обладнання визнано посадову особу ЗАТ "Рівненський ливарний завод" - ОСОБА_5, який надавав як замовник за договором № 5 будівельного підряду із ПП "СД", відповідні розпорядження підряднику - ПП "СД" про виконання робіт саме на градирні з інвентарним номером 110088, яка належала ВАТ "РЗТА". Тобто, на думку скаржника, обставини, встановлені ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 28 жовтня 2013 року у справі № 570/2884/13-к мають ознаки нововиявлених обставин відповідно до ст.112 ГПК України.

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що про наявність вироку Рівненського районного суду від 30 липня 2013 року у справі № 570/2884/13-к та ухвали Апеляційного суду Рівненської області у справі №570/2884/13-к від 28 жовтня 2013 року відповідачу-2 стало відомо в листопаді 2013 року, тобто вирок суду не був винесений на час розгляду справи № 918/259/13-г господарським судом Рівненського області 23 квітня 2013 року у справі та не міг бути відомий заявникові ПП "СД" під час розгляду останньої.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції та вважає, що обставини, встановлені в ухвалі Апеляційного суду Рівненської області у справі № 570/2884/13-к від 28 жовтня 2013 року, не спростовують вини ПП "СД"; повно та всебічно досліджені господарським судом Рівненської області у рішенні від 23 квітня 2013 року у справі № 918/259/13-г, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 03 грудня 2013 року.

Згідно п.1 част.2 ст.112 ГПК України, підставою для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Таким чином, нововиявленою може бути визнана лише та обставина, яка існувала в об'єктивній дійсності на момент ухвалення рішення. Не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини. Обставина, яка виникла пізніше, є такою, що не могла бути врахована судом під час розгляду справи, а тому є підставою для нового звернення до суду.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Згідно п.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду україни від 26 грудня 2011 року № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу XIII ГПК господарський суд має винести ухвалу про залишення судового рішення без зміни.

Також не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, статті 38 ГПК України.

Так, підставою для прийняття рішення господарським судом Рівненської області від 23 квітня 2013 року є наявність складу правопорушення у діях відповідача 2 ПП "СД" при демонтажі обладнання та металоконструкцій п'ятисекційної градирні (інв.№ 1100088), яка належить ВАТ "РЗТА" на праві власності. Майнова шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, якщо не доведе, що шкоду завдано не з її вини (ст.1166 ЦК України). Як зазначено в рішенні суду, ПП "СД" не доведеного того факту, що шкода, завдана позивачу, завдана не з його вини.

Проте, на думку відповідача-2, вина ПП "СД" виключається, оскільки вироком у кримінальній справі № 570/2884/13-к, який набрав законної сили, винним у демонтажу обладнання визнано посадову особу ЗАТ "Рівненський ливарний завод" - ОСОБА_5, який надавав, як замовник за договором № 5 будівельного підряду із ПП "СД", відповідні розпорядження підряднику - ПП "СД" про виконання робіт саме на градирні з інвентарним номером 110088, яка належала ВАТ "РЗТА". Зазначене ПП "СД" ввважає нововиявленою обставиною для перегляду рішення.

Натомість, суд не погоджується з даним твердженням заявника, оскільки вина ПП "СД" доведена у судовому порядку, що стверджується відповідними рішеннями, а наявність вироку по відношенню до службової особи відповідача-1 ЗАТ "Рівненський ливарний завод" не виключає вини відповідача-2 ПП "СД", яка не спростована останнім у судовому порядку.

Не заслуговує на увагу твердження заявника, що нововиявленою обставиною є притягнення посадової особи ЗАТ "Рівненський ливарний завод" до кримінальної відповідальності за дії щодо демонтажу, передбачені договором будівельного підряду, оскільки відсутні ознаки існування нововиявлених обставин, а саме:

- існування на час розгляду справи - згідно ст.35 ГПК України вироку суду у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішення спору з питань чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Вирок по обвинуваченню посадової особи набрав законної сили 28 жовтня 2013 року, тобто дана обставина не існувала на час розгляду справи 23 квітня 2013 року;

- ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи - в своїй заяві про перегляд відповідач-2 посилається на те, що обставини про притягнення до кримінальної відповідальності посадової особи відповідача-1 стали йому відомі в листопаді 2013 року. Однак, на ці обставини представники ПП "СД" посилалися при розгляді справи в апеляційному порядку, про що зазначено в постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 25 червня 2013 року (т.1 а.с.223-229), яким протокол допиту підозрюваного не прийняті судом до уваги, тобто з викладеного можна зробити висновок, що відповідачу-2 було відомо про притягнення вищезазначеної особи до кримінальної відповідальності;

- істотність даних обставин для розгляду справи - наявність вироку суду не виключає презумпції вини відповідача-2, яка доведена в судовому порядку, та відсутність доказів її спростування.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на викладене, судова колегія, дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "СД" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13 березня 2014 року зі справи № 918/259/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. Г. Дунаєвська

С. С. Самусенко