Ухвала

від 01.04.2014 по справі 2-а-1387/10/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2014 року м. Київ К-32563/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алко Бест" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 у справі № 2а-1387/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алко Бест"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариством в судовому порядку, з урахуванням зміни позовних вимог, оскаржено податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції від 22.07.2009 № 0002432305/0, № 002422305/0 та від 02.10.2009 № 0002432305/1, № 002422305/1, від 30.11.2009 № 0002432305/2, № 002422305/2, від 18.02.2010 № 0002432305/3, № 002422305/3, ухвалених за наслідками неодноразового адміністративного оскарження податкових повідомлень - рішень від 22.07.2009 № 0002432305/0, № 002422305/0, якими позивачу визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 63 012,00 грн. та податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток у сумі 68 264,30 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2010 адміністративний позов задоволено з тих підстав, що податковим законодавством не передбачено обов'язок платника податків проводити коригування валових витрат та податкового кредиту у разі ліквідації його контрагента.

Апеляційний адміністративний суд не погодився з позицією окружного адміністративного суду стосовно відсутності у позивача обов'язку коригувати сформований податковий кредит та валові витрати та рішення суду першої інстанції скасував і прийняв нове рішення (постанову), яким у задоволенні позову відмовив. Рішення суду мотивоване тим, що законодавець, надавши право платнику податків формувати валові витрати та податковий кредит за правилом першої події, обов'язковою умовою передбачив здійснення другої події, у даному випадку - отримання товару. Таким чином, з огляду на ліквідацію контрагента позивача, понесені витрати позивачем на придбання товару, не відповідали вимогам податкового законодавства в частині використання в господарській діяльності товарів, що не були поставлені.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, де, з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, порушує питання скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі судове рішення першої інстанції.

У поданих запереченнях на скаргу відповідач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість, а судові рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, передумовою визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ були висновки планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.03.2009, викладені у акті від 10.07.2009. У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження ПДВ у листопаді 2008 року на суму 42 008,00 грн. та податку на прибуток у ІУ кварталі 2008 року на суму 52 511,00 грн. Такий висновок державного податкового органу мотивовано тим, що наявна у Товариства дебіторська заборгованість по виданим авансам за товар є безнадійною, а положеннями податкового законодавства дозволяють формувати валові витрати та податковий кредит за операціями з придбання товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Судами також було встановлено, що за умовами укладеного договору від 10.07.2006 між позивачем та його контрагентом (ПП "Ангарм Україна") останній у якості постачальника гарантує Товариству (покупець) здійснити поставку товару у вигляді насіння соняшника. Покупцем було здійснено передплату у розмірі 339 900,00 грн. За результатами здійсненого одноразового авансового платежу позивачем за правилом першої події було сформовано податковий та валові витрати. У зв'язку з невиконанням умов договору - поставка товару протягом червня - грудня 2006 року, додатковою угодою від 27.11.2006 договір купівлі - продажу від 10.07.2006 було розірвано та здійснена позивачем передплата за товар повернута контрагентом частково у сумі 87 850,00 грн., що підтверджено відповідними банківськими виписками від 28.11.2006, від 16.05.2008 та від 10.06.2008. На суму повернутої попередньої оплати позивачем було здійснено відповідні коригування. Станом на 31.03.2009 у бухгалтерському обліку Товариства за рахунком 3711 "розрахунки по виданим авансам" по контрагенту ПП "Ангарм Україна", державну реєстрацію якого було скасовано 03.11.2008, обліковується дебіторська заборгованість у сумі 252 050,00 грн. Вказані обставини стали підставою для висновків державного податкового органу про допущені позивачем порушення положень податкового законодавства.

Питання врегулювання сумнівної заборгованості та порядку формування валових витрат платника податків регулюється нормами Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємництва".

Склад валових витрат і порядок включення до них витрат суб'єкта господарювання визначені в ст. 5 Закону № 334/94.

Згідно з пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР платник податку може включити суму безнадійної заборгованості до складу валових витрат лише в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не призвели до позитивного наслідку.

З огляду на те, що позивачем не надано доказів вжиття передбачених чинним законодавством, зокрема п. 12.1 зазначеного Закону, заходів щодо стягнення зазначеної дебіторської заборгованості, висновок суду апеляційної інстанції щодо визнання рішення податкової служби про нарахування позивачеві податку на прибуток та фінансових санкцій, прийнятим відповідно до приписів чинного законодавства, є вірним.

Щодо скасування податкового повідомлення - рішення податкової служби про донарахування ПДВ та застосування фінансових санкцій, то в цій частині постанова апеляційного суду відповідає закону і залишається без змін з мотивів, наведених у постанові.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Алко Бест" відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 у справі № 2а-1387/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Л.І. Бившева

Г.К. Голубєва