Постанова

від 21.05.2014 по справі 808/1377/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21 травня 2014 року 09 год. 25 хв. Справа № 808/1377/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Філоненко Ю.М., представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 03 березня 2014 року), представника відповідача - Косицького С.В. (довіреність від 03 березня 2014 року), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

21 лютого 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі іменується - позивач) до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.05.2013 №0000191720, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24792 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем на суму в розмірі 19834 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4958 грн. 50 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення суперечить приписам частини 3 статті 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по сплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилається на безпідставність висновків Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про непідтвердженість реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Енерговосток», оскільки за даними операціями товар був поставлений, оплату здійснено в повному обсязі, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій, товар використовується в межах господарської діяльності платника податків.

Ухвалою судді від 24.02.2014 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

21.05.2014 в судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги, та просив суд задовольнити їх повністю.

В судове засідання також прибув представник відповідача, підтримав викладену в письмових запереченнях проти адміністративного позову правову позицію щодо предмета спору, та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач зазначає, що на підставі інформації, яка надійшла від Центральної міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Кривому Розі, встановлено відсутність реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Енерговосток», оскільки останній не мав належної чисельності працюючих на підприємстві, основні фонди відсутні, підприємство відсутнє за зареєстрованим місцезнаходженням.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 21.05.2014.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_3, пройшов процедуру державної реєстрації, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 №755-IV, та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області з 08.08.2008 (а.с. 46).

На підставі повідомлення від 08.02.2013 №174 та наказу від 08.02.2013 №190 фахівцями Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області проведено перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, за результатами якої складено Акт «Про результати документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 р.н.о.к.п. НОМЕР_1 у зв'язку з поданням заяви про припинення підприємницької діяльності за період з 01.01.2010 по 31.12.2012» від 22.02.2012 №155/172/НОМЕР_1 (а.с. 190).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі іменується - Закон України №168/97-ВР), внаслідок чого завищено податкового кредиту на 32430 грн. 00 коп., а саме: по придбанню дизельного палива у ТОВ «Енерговосток» на суму ПДВ в розмірі 19834 грн. 00 коп., у ТОВ «Сервісна компанія «Формула» на суму ПДВ в розмірі 5764 грн. 00 коп., у ТОВ «УТН-Восток» на суму ПДВ в розмірі 6832 грн. 00 коп.

На підставі вказаного вище Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 №0000101720, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 40537 грн. 50 коп., у тому числі: за основним платежем - 32430 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8107 грн. 50 коп. (а.с. 214).

Суд зазначає, що вказаний Акт перевірки датований «22.02.2012», натомість у прийнятому на його підставі податковому повідомленні-рішенні на аналогічним номером зазначена дата Акта перевірки - «22.02.2013».

На підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі іменується - ПК України), у зв'язку з поданням платником податків скарги на прийняте податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 №0000101720, у якій вимагався повний перегляд результатів відповідної перевірки через не дослідження перевіряючими всіх обставин, фахівцями Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт «Про результати документальної позапланової перевірки фізичної особи - підприємця з питання повноти визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 р.н.о.к.п. НОМЕР_1 за період з 01.01.2010 по 31.12.2012» від 13.05.2013 №328/172/НОМЕР_1 (далі іменується - Акт перевірки) (а.с. 9).

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 20.05.2013 №0000191720, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 24792 грн. 50 коп., у тому числі: за основним платежем - 19834 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4958 грн. 50 коп. (а.с. 25).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених контролюючим органом в Акті перевірки від 13.05.2013 №328/172/НОМЕР_1, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 184.7 статті 184, пункту 200.1 статті 200 ПК України, внаслідок чого занижено податкових зобов'язань на суму в розмірі 12485 грн. 00 коп.; підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму в розмірі 19834 грн. 00 коп. по придбанню дизельного палива у ТОВ «Енерговосток». Спірне податкове повідомлення-рішення стосується порушень, зафіксованих контролюючим органом в Акті перевірки, щодо правомірності формування податкового кредиту платником податків відповідно до норм Закону України №168/97-ВР.

Суд зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового кредиту платником податків.

Судом встановлено, що між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерговосток» укладено договір поставки нафтопродуктів від 01.02.2010 №11/001 (далі іменується - Договір поставки) (а.с. 33), відповідно до якого постачальник (Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерговосток») зобов'язувалось передати в узгоджені строки, а покупець (фізична особа - підприємець ОСОБА_3) прийняти і оплатити на умовах, викладених у Договорі, нафтопродукти, найменування, кількість, ціна яких визначається в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару (пункт 1.1 Договору поставки). При укладенні Договору поставки сторони правочину мали статус платників податку на додану вартість в розумінні статей 1, 2 Закону України №168/97-ВР.

Відповідно до пункту 2.1 Договору поставки постачання товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними та/або актами приймання-передачі, товарно-транспортними накладними).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду: видаткові накладні від 10.08.2010 №8100009 на суму в розмірі 31000 грн. 00 коп., від 16.04.2010 №4160002 на суму в розмірі 36486 грн. 00 коп., від 10.03.2010 №03.10.0006 на суму в розмірі 24416 грн. 00 коп., від 01.02.2010 №02.01.0001 на суму в розмірі 13100 грн. 00 коп., від 12.02.2010 №02.12.0001 на суму в розмірі 16288 грн. 00 коп. (а.с. 35-37); рахунки-фактури від 01.02.2010 №02.01.0001 на суму в розмірі 13100 грн. 00 коп., від 12.02.2010 №02.12.0001 на суму в розмірі 16288 грн. 00 коп., від 10.03.2010 №03.10.0007 на суму в розмірі 24416 грн. 00 коп., від 16.04.2010 №4160002 на суму в розмірі 36486 грн. 00 коп., та від 10.08.2010 №8100006 на суму в розмірі 31000 грн. 00 коп. (а.с. 162-166). Дані первинні документи оформлені на товар - дизпаливо.

Між сторонами правочину також були оформлені податкові накладні від 10.08.2010 №8100009 на суму в розмірі 31000 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 5166 грн. 67 коп.; від 16.04.2010 №4160002 на суму в розмірі 36486 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 6081 грн. 00 коп.; від 10.03.2010 №03.10.0010 на суму в розмірі 24416 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 4069 грн. 33 коп.; від 01.02.2010 №02.01.0001 на суму в розмірі 13100 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 2183 грн. 33 коп.; від 12.02.2010 №02.12.0001 на суму в розмірі 16288 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 2714 грн. 67 коп. (а.с. 38-42).

На підтвердження факту оплати вартості постановленого товару позивачем надано суду платіжні доручення та виписки з банківських рахунків (а.с. 43-45, 171-176).

Досліджуючи обставини щодо зв'язку між фактом придбання товарів, спорудження основних фондів, понесенням витрат і господарською діяльністю платника податків, суд зазначає, що позивач придбавав товар - дизпаливо з метою його використання у власній господарській діяльності.

Так, відповідно до ліцензії Міністерства транспорту та зв'язку України від 09.10.2008 серії НОМЕР_4 фізична особа - підприємець ОСОБА_3 здійснювала наступні види господарської діяльності: надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт»; внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами (а.с. 183). Позивачем надано суду копію тимчасового реєстраційного талону на автомобіль MAN реєстраційний номер НОМЕР_2, в якому зазначено про власника транспорту - ОСОБА_3; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - МАЗ, та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - IVECO (а.с. 177-179). Також позивачем надано суду трудові договори, підписані між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та фізичними особами - водіями, які безпосередньо займались такими перевезеннями та Акти надання транспортних послуг контрагентам позивача (а.с. 105-161).

Тобто, товар, поставлений позивачу від ТОВ «Енерговосток», використовувався першим у власній господарській діяльності та безпосередньо пов'язаний з можливістю надання таких послуг.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За приписами пункту 7.5 статті 7 Закону України №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з частинами 1 та 2 статі 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі іменується - Закон України №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі іменується - Положення №168/704).

Пунктом 2.4 Положення №168/704 встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.16 Положення №168/704 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні, податкові накладні та розрахункові документи в силу норм Закону України №996-XIV та Положення №168/704, є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити, містять найменування покупця (замовника) та постачальника (підрядника), обсяг поставленого товару (виконаних робіт), підписи уповноважених представників сторін та відбитки печаток товариств. Дані первинні документи дають змогу визначити зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції. Доказів того, що дані документи не містять всіх необхідних реквізитів та не мають юридичної сили, відповідачем суду не надано.

Акт перевірки взагалі не містить будь-яких зауважень чи опису досліджуваних під час проведення перевірки первинних документів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, результати перевірки контрагента позивача, контрагентів контрагента, наявність та/або відсутність контрагента за зареєстрованим місцезнаходженням, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, наявність або відсутність порушених кримінальних справ, пояснення осіб не можуть впливати на право позивача щодо формування складу витрат операційної діяльності та податкового кредиту, оскільки наявними у справі доказами підтверджуються обставини щодо фактичного виконання господарських операцій щодо поставки товару - дизпалива.

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що при проведенні перевірки контролюючим органом використовувались наступні документи та інформація: загальна інформація щодо суб'єкта господарювання та результати його діяльності - облікова картка, інформація комп'ютерних автоматизованих систем ДПІ у Хортицькому районі: АРМ «Облік платежів», АРМ «Облік платників», АРМ «Митниця»; податкові зобов'язання по податку на додану вартість - декларації з податку на додану вартість, виписки банку, видані податкові та видаткові накладні, шляхові листи; податковий кредит - отримані податкові та видаткові накладні, виписки банку, декларації з податку на додану вартість, видаткові та податкові накладні, інформація комп'ютерних автоматизованих систем ДПІ у Хортицькому районі: АРМ «Облік платежів», АРМ «Облік платників», АРМ «Митниця».

При чому, Акт перевірки не містить жодних зауважень щодо кількості, форми та змісту первинних документів платника податків - позивача, натомість висновки перевіряючих базуються лише на інформації Центральної МДПІ у м. Кривому Розі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України №996-XIV, пункту 2.4 Положення №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

В матеріалах справи наявний Висновок Центральної міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Кривому Розі від 26.04.2011 №4/152/36648598 «Про проведення аналізу діяльності ТОВ «Енерговосток», код ЄДРПОУ 36648598 з питань податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.11.2009 по 30.11.2010» (далі іменується - Висновок) (а.с. 75).

За результатами проведеного аналізу щодо ТОВ «Енерговосток» у Висновку зазначено про відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків; господарські операції за період з 01.11.2009 по 30.11.2010 щодо придбання у ТОВ «Енерговосток» товарів (робіт, послуг) вищенаведеними СГД на загальну суму 22157678 грн. 39 коп. не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій; таким чином, з боку вищенаведених СГД вбачається незаконне формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Енерговосток» за 2009-2010 роки.

З даного приводу суд зазначає, що використання відповідачем при формулюванні висновків Акту перевірки відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 доводів, викладених у Висновку, складеному відносно ТОВ «Енерговосток» є неприпустимими, з огляду на наступне.

Висновок щодо контрагента позивача - ТОВ «Енерговосток» був складений контролюючим органом 26.04.2011, тобто на підставі норм ПК України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За приписами пункту 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Така форма документа за результатами перевірки як «Висновок» взагалі не передбачена нормами ПК України, оскільки будь-яка перевірка повинна оформлюватись або Актом перевірки (за наявності виявлених порушень норм податкового та іншого законодавства), або ж Довідкою (за відсутності виявлених порушень платником податків норм податкового та іншого законодавства).

Таким чином відповідачем, при складанні Акта перевірки, використано доводи Висновку, який не має ніякої ані юридичної, ані доказової сили, що свідчить про безпідставність таких висновків.

У розділі 4 Висновку взагалі відсутні посилання на норми чинного законодавства, які, на думку контролюючого органу, були допущені платником податків, натомість податковим органом у резолютивній частині Висновку встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод між ТОВ «Енерговосток» та контрагентами, що є неприпустимим, оскільки таким чином контролюючий орган перебрав на себе не властиві йому повноваження.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами частини 2 статті 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій, не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету України за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету правочину з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань, вчинений правочин об'єктивно не був потрібен для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірним правочином були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не надав.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи допустимі та належні докази у їх сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

За правилами частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 20 травня 2013 року №0000191720.

Присудити з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму судового збору в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 (сімдесят) коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М. Недашківська