Ухвала

від 30.04.2015 по справі 808/1377/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

іменем України

"30" квітня 2015 р. справа 808/1377/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В. (доповідач)

судді Білак С.В., Шальєва В.А.,

при секретарі Троянові А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Хортицькому районі м.Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2014 у справі за адміністративним позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Хортицькому районі м.Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 21.02.2014 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Хортицькому районі м.Запоріжжя, в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0000191720 від 20.05.2013 про податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 24792гр50коп (т1ас3) .

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2014 позов задоволений (т1ас221) .

В апеляційній скарзі податкова інспекція просить постанову суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказують на непідтвердженність реального постачання товарно-матеріальних цінностей у взаємовідносинах позивачки з ТОВ «Енерговосток» (т1ас229) .

Перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду, заслухавши представника позивачки, котрий з'явився в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно акту №328/172/НОМЕР_1 від 13.05.2013 документальної позапланової перевірки ОСОБА_1 з питань повноти визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за 2010-2012 роки, проведеної ДПІ в Хортицькому районі м.Запоріжжя, позивачка використовувала два вантажних автомобіля МАЗ для надання послуг з перевезення вантажів. В перевіряємий період придбала 19185 літрів пального у ТОВ «Енерговосток» на загальну суму 121290гр. Згідно інформації Центральної МДПІ в місті Кривому Розі, ТОВ «Енерговосток» за місцем реєстрації не знаходиться, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та трудових ресурсів не має. Тобто здійснювались безтоварні операції (т1ас9) .

ДПІ в Хортицькому районі м.Запоріжжя 20.05.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000191720, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість основний платіж 19384гр, штрафні санкції 4958гр50коп, а всього 24792гр50коп (т1ас25) .

Відповідно пункту 14.1.181 статті 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно реєстраційних документів, ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність з організації перевезення вантажів.

Між ОСОБА_1 та ТОВ «Енерговосток» укладений договір №11/001 від 01.02.2010 на поставку нафтопродуктів. Згідно рахунків, видаткових накладних, податкових накладних, на адресу позивачки поставлено дизпаливо на загальну суму 121290гр. За придбану продукцію позивачка повністю розрахувалась, в тому числі сплатила податок на додану вартість (т1ас33-45,162-166,171-176) .

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні по всім операціям, на які посилається податкова інспекція, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України. Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції правильно вказав, що за придбану продукцію у ТОВ «Енерговосток» позивачка повністю розрахувалась, в тому числі сплатила податок на додану вартість у ціні продукції. Дизпаливо, яке надійшло до ОСОБА_1, використано у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 201.4 Податкового Кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового Кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів, послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що відповідальність за не внесення до бюджету податку на додану вартість повинні нести постачальники продукції (виконавці робіт), а не позивачка, яка сплатила податок на додану вартість в ціні придбаної продукції. Податкова інспекція не заперечувала що податок на додану вартість перерахований контрагентами до бюджету.

Окружний суд дійшов обгрунтованого висновку, що реальність поставок позивачці продукції підтверджена платіжними документами про перерахунок коштів, податковими і видатковими накладними, обліковими документами на придбання товарно-матеріальних цінностей, які містяться в матеріалах справи та на які є посилання в акті перевірки. Відповідно до положень статті 200 Податкового Кодексу України, ОСОБА_1 отримала право на одержання бюджетного відшкодування та правомірно зазначила про це в деклараціях з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового Кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України, реєстрація осіб як платників податку здійснюється податковими органами та діє до дати її анулювання.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесенні до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

ТОВ «Енерговосток» перебуває в Єдиному державному реєстрі, має свідоцтво платника податку.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Також Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі «Булвес проти Болгарії» зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному із сплатою податку на додану вартість, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по податку на додану вартість, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов'язків подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи податку на додану вартість, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов'язків своєчасного подання звітності по податку на додану вартість і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пені.

Суб'єктом владних повноважень не доказано наявність порушень, безпосередньо допущених ОСОБА_1 при придбанні продукції. Позивачка не має відношення до діяльності інших суб'єктів, ніяк не може впливати на оформлення ними документів, не наділена повноваженнями перевіряти посадових осіб контрагентів та не може нести відповідальність за їх дії.

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись пунктом 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Хортицькому районі м.Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Вступну та резолютивну частини ухвали проголошено 30.04.2015.

В повному обсязі ухвала складена 05.05.2015.

Головуючий: А.В. Суховаров

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва