Постанова

від 29.05.2014 по справі 2а-6274/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 року Справа № 9104/46184/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача Богаченка С.І.,

суддів Старунського Д.М., Рибачука А.І.,

при секретарі судового засідання - Щерби С.Б.,

за участі представника відповідача - Шевчука І.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське виробниче підприємство «МАКСАН» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське виробниче підприємство «МАКСАН» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

09 липня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівське виробниче підприємство «МАКСАН» звернулось в Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 лютого 2010 року №0003272300/12789, від 10 лютого 2010 року №0003282300/12790, від 30 листопада 2009 року №0003282300/026858, від 30 листопада 2009 року №0003272300/026857.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що 30 листопада 2009 року Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Львова на підставі акту документальної перевірки №2129/283/23-118/23270601 від 18 листопада 2009 року, винесено податкові повідомлення-рішення №0003282300/026858 та №0003272300/026857, якими визначила суму податкового зобов'язання з податку на прибуток 1799059,85 грн. та податку на додану вартість 1271740,50 грн. Не погоджуючись із висновками акту та повідомленнями-рішеннями позивач подав первинну скаргу. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 09 лютого 2010 року №2702/25-009/95 відповідач у задоволенні скарги відмовив повністю та виніс податкові повідомлення-рішення від 10 лютого 2010 року №0003272300/12789 та №0003282300/12790 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість. Однак, з даними рішеннями позивач не погодився.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року в задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівське виробниче підприємство «МАКСАН» подало апеляційну скаргу на неї, в якій просило постанову суду першої інстанції - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт по справі зазначає, що аргументи суду першої інстанції про фактичну відсутність господарських правовідносин не відповідають обставинам справи. Так, відповідно до листа від 15 вересня 2010 року суду були надіслані копії первинних бухгалтерських документів. Вказані копії свідчать про факт здійснення позивачем господарських операцій. Зокрема, серед наданих документів містяться договори на усі поставлені та відвантажені товари, специфікації до цих договорів; акти звіряння розрахунків між позивачем та постачальником, акти звіряння розрахунків між позивачем та покупцями; податкові накладні; реєстри отриманих податкових накладних, видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ, які свідчать про передачу товару позивачем; банківські виписки у яких зазначено, що за весь отриманий товар товариство здійснило оплату, а також банківські виписки, які свідчать, що за весь поставлений товар оплати проведені.

Заслухавши суддю доповідача, проаналізувавши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимоги суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до акта перевірки, при встановленні відповідачем достовірності відображених показників у поданих позивачем деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2009 року, перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларацій показників «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» за період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2009 року у загальній сумі 10363590 грн. встановлено, що позивач здійснював операції з придбання сушених морепродуктів, брендового одягу, ТМЦ від постачальників: приватного підприємства «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані», товариства з обмеженою відповідальністю «ТПФ «Відаркет», товариства з обмеженою відповідальністю «Форс-Опт» на загальну суму 7210716грн. без податку на додану вартість, а також попередні оплати на товариство з обмеженою відповідальністю «Форс-Опт» на загальну суму 3152874грн.

Перевіркою відображеного показника за період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2009 року в сумі 10363590 грн. встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» всього у сумі 4231882 грн., у тому числі за II квартал 2009 року в сумі 4231882 грн.

Позивачем (покупцем) укладено договори:

- з ТОВ «Форс-Опт» (ЄДРПОУ 36074009) (постачальник) - Господарський договір поставки товару від 08 квітня 2009 року № 1 про поставку товару;

- з ПП ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані» (ЄДРПОУ 35845034) договір поставки №М-2 та №М-3 від 10 квітня 2009року;

- з ПП «ТПФ «Відаркет» (ЄДРПОУ 35937575) (постачальник) - Господарській договір поставки від 02 квітня 2009 року №М-3 про поставку товару.

На підтвердження фактичності операцій за вищевказаними господарськими договорами, позивачем долучено до матеріалів справи отримані за перевірений період від ТОВ «Форс-Опт» прихідні накладні та податкові накладні на товари на загальну суму 3256520,68грн., в т.ч. податок на додану вартість 542753,44грн., отримані за перевірений період від ПП «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані» прихідні накладні та податкові накладні на канцтовари та брендовий одяг на загальну суму 861705,13грн.. в т.ч. податок на додану вартість 143617,52грн., отримані за перевірений період від ТОВ «Відаркет» прихідні накладні та податкові накладні на сушені морепродукти на загальну сум 4534633,8 грн., в т.ч. податок на додану вартість 755772,3 грн.

Позивачем по справі не було надано суду першої інстанції актів приймання продукції, товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання ТМЦ, наказів на відрядження працівників, які приймали участь у прийманні продукції у вказані в накладних терміни, в зазначених обсягах від постачальника, доказів її завантажування та перевезення на власні чи орендовані склади позивача, що ставить під сумнів можливість фактичного отримання, відвантаження і доставки від ТОВ «Форс-Опт», ПП «Інвест-Сервіс-Компані» та від ПП «Відаркет» вище перелічених товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про укладення договорів поставки продукції між позивачем і ТОВ «Форс-Опт», ТОВ «Відаркет» та ПП «Інвест-Сервіс-Компані» без мети настання реальних наслідків, отримання безпідставної податкової вигоди, що полягає в заниженні податку на прибуток, а отже виключає господарський характер понесених із виконанням зазначених договорів витрат, що призвело до порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся відповідачем на загальну суму 1057970,5 грн.

Проте, з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача погодитись не можна. Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції неправильними і такими, що не відповідають вимогам законодавства України та приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток та валових витрат на час правовідносин регулювались ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (п.1.32 ст.1 цього Закону).

Згідно із пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Таким чином, правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. У протилежному випадку відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При чому, відповідно до пп.7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог позивача викладених в позовній заяві і апеляційна скарга підлягає до задоволення, так як доводи, відповідача якими від мотивував правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не є переконливими.

Відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське виробниче підприємство «МАКСАН» - задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року по справі № 2а-6274/10/1370 - скасувати та прийняти нову постанову, якою задоволити позовні вимоги.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова №0003272300/12789 від 10 лютого 2010 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова №0003282300/12790 від 10 лютого 2010 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова №0003282300/026858 від 30 листопада 2009 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова №0003272300/026857 від 30 листопада 2009 року.

Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Богаченко С.І.

Суддя Старунський Д.М.

Суддя Рибачук А.І.

Повний текст постанови виготовлений 30.05.14 року.