Ухвала

від 15.05.2014 по справі 823/2700/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/2700/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Холод Р.В.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

15 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ортіс" до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ортіс" (далі - ТОВ "Фірма "Ортіс") звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - ДПІ у м. Черкасах) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.11.2012 р. №0005112301 та від 23.01.2013 р. №0000452301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах від 01.11.2012 р. №0005112301 та від 23.01.2013 р. №0000452301.

На вказану постанову ДПІ у м. Черкасах подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, та згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у м. Черкасах проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фірма «Ортіс» з питань господарських взаємовідносинах з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р., про що складено акт перевірки від 23.10.2012 р. №277/22-33/21388439.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, - заниження податку на прибуток у IV кварталі 2011 року на 26 232,00 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, - завищення суми податкового кредиту з ПДВ у жовтні 2011 року на суму 22 811,00 грн.;

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.11.2012 р. №0005122301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 26232,00 грн. за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 6558,00 грн. та №0005112301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 22811,00 грн. за основним платежем, та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5703,00 грн.

Згідно рішення про результати розгляду скарги від 04.01.2013 р. №167/10-210 податкове повідомлення рішення від 01.11.2012 р. №0005122301 скасовано та прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.01.2013 р. №0000452301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 26232,00 грн. за основним платежем без застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ФОП ОСОБА_3 були укладені наступні договори:

- від 14.10.2011 р. б/н про поставку товару, згідно якого останній передав позивачу товар (ДСП 18 мм) за видатковою накладною від 31.10.2011 р. №62;

- від 16.10.2011 р. б/н про поставку товару, на виконання якого останній передав позивачу товар (ДСП 18 мм) за видатковою накладною від 31.10.2011 р. №62.

На підтвердження факту виконання вказаних договорів позивачем надано належні первинні документи, зокрема видаткову накладну №62 від 31.10.2011 р, податкову накладну №62 від 31.10.2011 р., товарно-транспортну накладну серії ААБ №001787, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2011 р., договір №10/11 від 25.10.2011 р. про надання послуг по перевезенню вантажу, банківські виписки, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, яким здійснювалось перевезення, ліцензію підприємства-перевізника на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Такі документи відповідають чинному законодавству та дають можливість встановити, які саме товари були надані, в кількісному та ціновому виразі.

Також, з матеріалів справи вбачається, що товар, який поставлявся позивачу замовлявся з метою використання у власній господарській діяльності, а саме у виробництві меблів та подальшої реалізації, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями, карткою №10 складського обліку матеріалів, податковими та видатковими накладними, довіреностями, які свідчать про отримання товару (ДСП 18 мм) від ФОП ОСОБА_3

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_3

При цьому, як вбачається з акту перевірки, висновок податкового органу про допущені позивачем порушення ґрунтується на висновках акту перевірки ДПІ у м. Черкасах від 06.09.2012 р. №160/17-317/НОМЕР_1 про результати невиїзної позапланової документальної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, яким встановлені порушення з боку контрагента позивача, та на інших порушеннях контрагента, які були виявлені податковим органом.

Однак, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. На сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом.

Зазначені у акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагента та подання ним податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Відповідачем жодним іншим чином не спростовується факт здійснення господарських операцій, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій на момент виконання договорів.

Таким чином, відповідачем не доведено обґрунтованість прийняття оскаржуваних рішень, а тому податкові повідомлення-рішення від 01.11.2012 р. №0005112301 та від 23.01.2013 р. №0000452301 є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу ДПІ у м. Черкасах необхідно залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 197, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення , а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.