Рішення

від 26.05.2014 по справі 910/4134/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4134/14 26.05.14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕКС ГРУП»

до: Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України»

про: стягнення 50 106,41 грн.

Суддя: Капцова Т.П.

Представники:

від позивача: Давиденко М.М. - пре. за довір.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕКС ГРУП» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» 50 106,41 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним на підставі Договору підряду № 06/07/2011 від 06.07.2011 (далі - Договір), укладеного з відповідачем, виконано роботи, які відповідачем оплачені не були, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 46 416,60 грн. У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті за Договором, позивачем нараховано 3 % річних в розмірі 3 364,89 грн. та інфляційні витрати в розмірі 324,92 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 порушено провадження у справі №910/4134/14 та призначено справу до розгляду на 14.04.2014.

У судове засідання 14.04.2014 з'явились представники позивача, долучили до матеріалів справи додаткові документи та заявили клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять календарних днів.

Представник відповідача у судове засідання 14.04.2014 не з'явився, через канцелярію відповідачем подано заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити участь представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 продовжено строк розгляду справи № 910/4134/14 на п'ятнадцять днів і відкладено розгляд справи на 26.05.2014р.

08.05.2014р. до суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх.№06-37/19931/14 від 08.05.2014р.), відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 46 416,60 грн. - суми основного боргу, 1717,41 грн. - інфляційних втрат, 3 731,13 грн. - 3 % річних та 4480,00 грн. - витрат на послуги адвоката.

Також, 08.05.2014р. від представника позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

12.05.2014р. від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№06-37/20153/14 від 12.05.14р.), в якому відповідач щодо наявності зобов'язання по оплаті 46 416,60 грн. за Договором не заперечував, однак, зазначив, що строк виконання зобов'язання по оплаті 46 416,60 грн. не настав, у зв'язку з ненаданням позивачем рахунку та податкової накладної. В клопотанні представник відповідача просив суд припинити провадження у справі, а у разі задоволення позовних вимог розстрочити виконання рішення у справі на рік. Також, представник відповідача просив суд розглядати справу за відсутності представника відповідача.

У судове засідання 26.05.2014 з'явився представник позивача та надав пояснення по справі. Представником позивача у судовому засіданні підтримано заяву про збільшення позовних вимог (вх.№06-37/19931/14 від 08.05.2014р.).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин, заява представника позивача (вх.№06-37/19931/14 від 08.05.2014р.) прийнята Господарським судом міста Києва.

Представник відповідача у судове засідання 26.05.14р. не з'явився.

Проте, в матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які свідчать про те, що відповідачем 21.03.14р. та 18.04.14р. було отримано, відповідно, ухвалу суду про порушення провадження по справі від 17.03.2014р. та ухвалу суду від 14.04.14р., у зв'язку з чим, відповідач був повідомлений про дату та час розгляду справи судом.

З огляду на те, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 17.03.14 року та ухвала суду від 14.04.2014 р. були надіслані судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, яка збігається з адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, незважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання та подав клопотання (вх.№06-37/20153/14 від 12.05.14р.) про розгляд справи без участі представника відповідача, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

26.05.2014 у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

В судовому засіданні судом відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача (вх.№06-37/20153/14 від 12.05.14р.) в частині припинення провадження у справі, у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених ст.80 ГПК України.

Також, судом відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача (вх.№06-37/20153/14 від 12.05.14р.) в частині розстрочення виконання рішення у справі, з огляду на наступне.

В обґрунтування своєї заяви заявник посилається на те, що у зв'язку зі збільшенням збору за користування радіочастотними ресурсами, збільшення вартості електроенергії, зниженням доходів відповідача та наявністю витрат відповідача, надходження коштів ледве вистачає на покриття обов'язкових витрат. Також відповідач вказує про наявність майна на території АРКрим, а подальше надання послуг на цій території та доля майна викликає занепокоєння у відповідача. Відповідач зазначає, що одночасне стягнення заборгованості може поставити під сумнів подальше здійснення відповідачем господарської діяльності.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках , залежно від обставин справи, може, відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

При цьому, за змістом наведених норм, відстрочення та розстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Однак, належних доказів на підтвердження наявності конкретних обставин, які свідчать про неможливість виконання відповідачем рішення Господарського суду міста Києва, відповідачем не надано. Долучені до матеріалів справи Баланс (звіт про фінансовий стан) на 31 грудня 2013р., Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2013р. не свідчать про наявність виняткових обставин, які б свідчили про неможливість виконання відповідачем рішення Господарського суду міста Києва. За таких підстав, враховуючи майнові інтереси як відповідача так і позивача, а також, приймаючи до уваги, що, відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення.

У судовому засіданні 26.05.2014 відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

06.07.2011 між позивачем (підрядник) і відповідачем (замовник) укладено Договір підряду № 06/07/2011 (S MIK MIK 0365) від 06.07.2011 ( далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання виконати власними силами у відповідності з умовами Даного Договору комплекс будівельно-монтажних робіт з переносу контейнера базової станції на об'єкті S MIK MIK 0365 за адресою м. Миколаїв, вул. Самойловича, 32/1.

Згідно з п. 1.4 Договору, замовник зобов'язаний прийняти і оплатити виконані роботи на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість робіт по Договору відповідно до Договірної ціни (Додаток 1) становить 51 415,60 грн. в тому числі ПДВ 20% - 8569,27 грн.

Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата виконаних робіт за Договором здійснюється замовником протягом двадцяти календарних днів після підписання акта здачі-приймання виконаних робіт і надання замовнику оформленого рахунку з податковою накладною.

Згідно з п.10.3. Договору, договір вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному Договору.

20.07.2011 сторони уклали додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої домовились, що вартість робіт за Договором становить 46 416,60 грн. в тому числі ПДВ 20% - 7 736,10 грн.

Судом встановлено, що позивачем виконано роботи, передбачені Договором, на суму 46 416,60 грн ., що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт до Договору від 14.08.2011. Даний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками останніх, у зв'язку з чим, приймається судом як належний доказ, що підтверджує виконання позивачем договірних зобов'язань.

Однак, як зазначає позивач, виконані позивачем роботи відповідачем оплачені не були.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів того, що на виконання умов Договору ним були проведені розрахунки з позивачем в повному обсязі.

Отже, враховуючи те, що позивачем були виконані роботи згідно умов Договору на суму 46 416,60 грн., а відповідачем доказів сплати даної суми не надано, на час розгляду справи вартість неоплачених відповідачем робіт становить 46 416,60 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 статтею 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Дослідивши Договір підряду № 06/07/2011 (S MIK MIK 0365) від 06.07.2011, суд прийшов до висновку про те, що укладений сторонами договір є договором підряду.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно ст.526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено вище, відповідно до п. 6.1 Договору, оплата виконаних робіт по Договору здійснюється замовником протягом 20 (двадцяти) календарних днів після підписання акта здачі-приймання виконаних робіт і надання замовнику оформленого рахунка і податкової накладної.

Судом встановлено, що сторонами 14.08.2011р. підписано акт здачі-приймання виконаних робіт до договору, натомість, рахунок на оплату виконаних робіт №4 від 16.04.14р. та податкову накладну №5 від 14.08.2011р. позивачем направлено відповідачу лише 17.04.14р., що вбачається з опису вкладення у цінний лист від 17.04.14р., долученого до матеріалів справи.

Враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень, встановлених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів" № 1149 від 12.12.2007р., рахунок на оплату виконаних робіт №4 від 16.04.14р. та податкову накладну №5 від 14.08.2011р. було отримано відповідачем не пізніше 20.04.2014р.

Таким чином, з врахуванням п. 6.1 Договору, відповідач повинен був оплатити виконані позивачем роботи в термін до 13.05.14р., з врахуванням того, що останній день строку припадає на вихідний (неробочий день), у зв'язку з чим, відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Судом встановлено, що у строк, встановлений п.6.1. Договору, зобов'язання по оплаті виконаних позивачем робіт відповідачем не виконано.

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується актом виконаних робіт до Договору від 14.08.2011 та приймаючи до уваги те, що в порядку ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за виконані позивачем роботи у розмірі 46 416,60 грн.

У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором позивач, просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 3 364,89 грн. та інфляційні витрати в розмірі 324,92 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач здійснив розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат з суми боргу 46 416,60 грн. за період з 03.09.2011 по 07.05.2014.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено вище, відповідач повинен був оплатити вартість виконаних підрядником робіт за Договором у термін до 13.05.14р., у зв'язку з чим, право позивача на нарахування пені виникає з 13.05.14р ., а відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат з суми боргу 46 416,60 грн., нарахованих позивачем за період з 03.09.2011 по 07.05.2014 задоволенню не підлягають.

Стосовно заявлених позивачем витрат на послуги адвоката у розмірі 4 480 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 44 і 48 Господарського процесуального кодексу України сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат і її розмір визначається в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно з п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У вказаному пункті постанови також зазначається, що за змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Судом встановлено, що між позивачем і адвокатом ОСОБА_2 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, видане на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №145 від 18.01.2007р.) укладено Договір про надання правової допомоги у судовій справі від 08.01.2014.

Згідно з п. 1 Договору про надання правової допомоги у судовій справі від 08.01.2014, адвокат взяв на себе зобов'язання щодо надання захисту позивачу у дорученій йому справі щодо стягнення заборгованості з Договором підряду № 06/07/2011 (S MIK MIK 0365) від 06.07.2011, а позивач зобов'язався прийняти надання вказаних послуг і сплатити їх вартість (гонорар адвоката).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з квитанції до прибуткового касового ордера №3 від 05.02.2014, позивачем сплачено адвокату ОСОБА_2 4 480,00 грн. за надання правової допомоги 4 480 грн.

На підтвердження надання правової допомоги позивачем до матеріалів справи долучено Акт №3 прийому-передачі наданих послуг, підписаний адвокатом ОСОБА_2 та позивачем.

Однак, з Акту прийому-передачі наданих послуг №3 від 05.02.2014р. вбачається, що до вартості наданих адвокатом послуг включено послуги щодо подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви, в той час, як позовна заява була підписана та подана іншим представником позивача, а саме ОСОБА_3

За таких підстав, враховуючи те, що адвокат ОСОБА_2 не брав участі у судових засіданнях по справі № 910/4134/14, а також, приймаючи до уваги, що справа №910/4134/14 не відноситься до категорії складних, суд вважає за необхідне зменшити суму витрат на послуги адвоката, що підлягають стягненню з відповідача, до розміру мінімальної заробітної плати та стягнути з відповідача 1218,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1 Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» (02154, м.Київ, Русанівський бульвар, буд.7, код ЄДРПОУ 22599262) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕКС ГРУП" (03035, м.Київ, вул.Сурікова, буд.3, код ЄДРПОУ 34484300) 46 416 (сорок шість тисяч чотириста шістнадцять) грн. 60 коп. - суми основного боргу, 1635 (тисячу шістсот тридцять п'ять) грн. 07 коп. - судового збору, 1218 (тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на послуги адвоката.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 02.06.14р.

Суддя Капцова Т.П.