Постанова

від 28.05.2014 по справі 905/892/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.05.2014 справа №905/892/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБогатиря К.В. Дучал Н.М., Ушенко Л.В. При секретарі: Склярук С.І. за участю представників сторін:

від боржника:не з'явився від скаржника: розпорядник майнане з'явився не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Пролетарському районі м.Донецька на ухвалу господарського суду Донецької області від 03.03.2014р. у справі№ 905/892/14 (суддя Чорненька І.К.) за заявою кредитораУправління пенсійного фонду України в Пролетарському районі м.Донецька до боржникатовариства з додатковою відповідальністю "Вуглеенергомонтаж" м.Донецьк пробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

Управління пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Донецької області від 03.03.2014р. у справі № 905/892/14 за заявою кредитора УПФУ в Пролетарському районі м. Донецька до товариства з додатковою відповідальністю "Вуглеенергомонтаж" м. Донецьк про банкрутство.

В апеляційній скарзі УПФУ просить скасувати ухвалу суду від 03.03.2014р. в частині оплати грошової винагороди арбітражного керуючого за рахунок ініціюючого кредитора та змінити в цій частині за рахунок боржника, а також прийняти нове рішення про визначення грошової винагороди арбітражному керуючому Гезі Я.В. в розмірі двох мінімальних заробітних плат за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника.

Свої доводи апелянт обґрунтував тим, що господарський суд не правильно застосував вимоги ст. 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі-Закон) в частині покладення оплати послуг арбітражного керуючого на ініціюючого кредитора (апелянта). Також скаржник вказує про те, що законодавством, яке регулює діяльність УПФУ, не передбачено щодо здійснення такої оплати.

Апеляційна скарга ухвалою від 14.05.2014р. була прийнята Донецьким апеляційним господарським судом до провадження.

Від розпорядника майна арбітражного керуючого Гези Я.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційний суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду від 03.03.2014р. залишити без змін. В запереченнях розпорядник майна вказує про правильне застосування судом першої інстанції норм Закону про банкрутство.

Крім того, на її думку, ухвала про порушення справи про банкрутство не підлягає оскарженню у відповідності до ст. 106 ГПК України. Але з такими запереченнями розпорядника майна не погоджується колегія суддів апеляційного суду з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Порядок оскарження судових рішень у процедурі банкрутство передбачено статтею 8 Закону.

За приписами ч. 1 цієї статті ухвали господарського суду, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду господарським судом заяв , клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України , з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Тобто ухвала від 03.03.2014р. винесена за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та порушено справу про банкрутство.

Проте, частиною 3 статті 8 Закону передбачено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство.

Отже, ухвала про порушення справи про банкрутство може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Від ТДВ "Вуглеенергомонтаж" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційний суд залишити апеляційну скаргу УПФУ без задоволення , а ухвалу суду від 03.03.2014р. залишити без змін. Оскільки боржник вважає, що апелянтом не доведено підстав для скасування ухвали суду в частині визначення оплати послуг арбітражного керуючого. Також в своїх запереченнях вказує про безпідставність посилань апелянта щодо відсутності у нього джерел фінансування на оплату послуг розпорядника майна, бо пп. 1) п.2.2.4 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012р. № 333, вказано оплата послуг сторонніх фахівців за кодом економічної класифікації видатків 2240 «Оплата послуг», до якого й слід відносити оплату послуг арбітражного керуючого.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали оскарження ухвали, колегія суддів встановила:

Ухвалою від 17.02.2014р. господарський суд Донецької області прийняв до розгляду заяву УПФУ в Пролетарському районі м. Донецька про порушення справи про банкрутство ТДВ "Вуглеенергомонтаж" на підставі ст.ст. 11, 12, 114 Закону.

Ухвалою від 03.03.2014р. суд порушив справу про банкрутство; визнав грошові вимоги ініціюючого кредитора; ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів; ввів процедуру розпорядження майном та призначив розпорядником майна арбітражного керуючого Гезу Я.В. та встановив оплату послуг розпорядника майна Гези Я.В. у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання нею повноважень за рахунок ініціюючого кредитора.

Ухвала суду мотивована тим, що з урахуванням вимог ст.ст. 10, 16 Закону кредитор підтвердив безспірність своїх вимог до боржника постановами Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а/0570/11714/2011 від 07.11.2011р., у справі №2а/0570/5406/2012 від 04.07.2012р., у справі № 2а/0570/3213/2012 від 03.05.2012р., у справі №2а/0570/14178/2012 від 26.11.2012р., у справі № 805/2899/13-а від 25.03.2013р., у справі №2а/0570/17719/2012 від 17.01.2013р., про стягнення з боржника заборгованості на загальну суму 435 720,64грн.

Також до заяви про порушення справи про банкрутство додані постанови ВДВС Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьку про відкриття виконавчого провадження від 04.10.2012р., від 05.10.2012р., від 25.07.2012р., від 20.02.2013р., від 31.05.2013р., від 03.04.2013р.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що безспірні вимоги кредитора складають понад 300 мінімальних заробітних плат та не задоволені боржником протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження. Тому вимоги кредитора є обґрунтованими.

Крім того, судом зазначено, що ухвалою господарського суду Донецької області від 17.02.2014р. арбітражного керуючого Кулянкову О.А. зобов'язано надати заяву про участь у справі, але станом на день слухання справи 17.02.2014р. такої заяви арбітражним керуючим не надано.

Проте, до суду надійшла 17.02.2014р. заява арбітражного керуючого Гези Я.В. про згоду на участь у справі № 905/892/14 про банкрутство ТДВ «Вуглеенергомонтаж». На підставі вимог ст. 114 Закону суд призначив розпорядником майна арбітражного керуючого Гезу Я.В.

Дослідивши матеріали оскарження ухвали у справі № 905/892/14, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає необґрунтованою апеляційну скаргу у зв'язку з наступним.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що апелянт оскаржує ухвалу про порушення у справі лише в частині покладення на УПФУ в Пролетарському районі м. Донецька оплати послуг розпорядника майном арбітражного керуючого Гези Я.В., тому ухвала суду від 03.03.2014р. у справі № 905/892/14 переглядається в апеляційному порядку лише в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 Закону арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користується усіма правами розпорядника майна , керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право , зокрема, отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом .

Згідно ч. 1 ст. 115 Закону арбітражний керуючий (розпорядник майна , керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду .

Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна не може перевищувати п'яти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень. Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині . Сума авансового платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна (ч. 9 ст. 115 Закону).

Проаналізувавши вищенаведені норми закону, колегія суддів дійшла висновку про те, що вказаним законом чітко встановлений порядок оплати грошової винагороди арбітражного керуючого при виконанні ним повноважень розпорядника майна у справі про банкрутство. Так, у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що таку оплату винагороди арбітражному керуючому здійснює особа, за заявою якої порушено справу про банкрутство.

Оскільки справу про банкрутство ТДВ "Вуглеенергомонтаж" порушено за заявою саме кредитора - Управління пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька, тому з урахуванням вимог ч. 9 ст. 115 Закону саме останній повинен сплачувати грошову винагороду розпоряднику майна Гезі Я.В. шляхом авансованого платежу на депозитний рахунок нотаріуса.

Отже, в цій частині доводи апелянта є необґрунтованими.

Стосовно відсутності у скаржника бюджетних видатків на сплату грошової винагороди арбітражному керуючому, то апеляційний суд погоджується з цього приводу з запереченнями боржника, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Оскільки дійсно в пп. 1) п.2.2.4 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012р. № 333, передбачено, що за кодом 2240 "Оплата послуг (крім комунальних)" здійснюється оплата послуг сторонніх фахівців (адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, юридичних осіб та суб'єктів господарювання). Крім того, у пункті 1.1 цієї Інструкції передбачено, що економічна класифікація видатків бюджету призначена для чіткого розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій , які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування. Економічна класифікація видатків бюджету забезпечує єдиний підхід до всіх учасників бюджетного процесу з точки зору виконання бюджету .

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апелянтом не доведено підстав для скасування ухвали господарського суду Донецької області від 03.03.2014р. у справі №905/892/14 в частині сплати грошової винагороди арбітражного керуючого за рахунок ініціюючого кредитора, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала господарського суду Донецької області від 03.03.2014р. у справі № 905/892/12 в цій частині не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Пролетарському районі м.Донецька на ухвалу господарського суду Донецької області від 03.03.2014р. у справі №905/892/14 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 03.03.2014р. у справі № 905/892/14 в частині сплати грошової винагороди арбітражного керуючого за рахунок ініціюючого кредитора залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Н.М. Дучал

Л.В. Ушенко

Надруковано: 6 прим.

1.кредитору

1.боржнику

1.розпор.майна

1.у справу

1.ДАГС

1.ГСДО