Ухвала

від 15.05.2014 по справі 2а-3192/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 р. Справа № 9104/140230/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Хобор Р. Б., Яворського І. О.

з участю секретаря судового засідання Сідельник Г. М.

представника особи, яка подала

апеляційну скаргу (відповідача) Сенюк В. Р.

представника позивача Ліпенцевої К. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2012 року по справі №2а - 3192/12/1370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріо» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маріо» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби і просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №000019232, прийняте відповідачем 19 січня 2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 грудня 2011 року відповідачем за результатами перевірки було складено акт, у якому зазначені виявлені в ході перевірки порушення вимого податкового законодавства. Зокрема, як зазначив відповідач, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. ст. 14, 198, 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого було занижено до сплати податок на додану вартість в сумі 98 675 гривень. Проте, такі висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки на підтвердження реальності господарських операцій і відповідно виконання умов укладених із контрагентом договорів до перевірки були представлені первинні документи, які спростовують твердження відповідача. Господарські операції проведені по бухгалтерському і податковому обліку на підставі первинних документів, які складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім цього, на час укладення та виконання договорів позивач та його контрагент були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти господарювання, а також були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Тому доводи відповідача щодо нікчемності правочинів спростовуються представленими документами, а тому у відповідача не було законних підстав для прийняття оспорюваного податкового повідомлення - рішення.

В ході розгляду справи судом першої інстанції позивачем у відповідності до ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача №000103232 від 22 березня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 102 845 гривень та застосовано штрафну санкцію в розмірі однієї гривні. Підставою для прийняття такого рішення були висновки, викладені в акті перевірки від 13 березня 2012 року щодо заниження податку на додану вартість за травень 2011 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2012 року позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова №000019232 від 19 січня 2012 року та №0001032321 від 22 березня 2012 року.

З таким судовим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач і оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Посилаючись у поданій апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Окрім цього, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач посилається на ті обставини, що в ході перевірки було встановлено, що до Єдиного державного реєстру було внесено запис про рішення засновників контрагента позивача про припинення юридичної особи, а також було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість. Згідно пояснення директора підприємства, яке передало в оренду приміщення контрагенту позивача ІП «Віндекс Проджект Україна», в орендованих приміщеннях знаходиться лише офісне обладнання. Тому, у контрагента відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості для вчинення задекларованих господарських операцій. Тобто, у результаті виконання сторонами нікчемних угод не може виникати право на податковий кредит по податку на додану вартість. Крім цього перевіркою було встановлено завищення податкового зобов'язання за червень 2011 року за рахунок відображення зобов'язань від продажу по нікчемних операціях на суму 14 852 гривні. Не представлено до перевірки і докази транспортування товару, що додатково підтверджує факт відсутності руху товарно - матеріальних цінностей.

У випадку відсутності факту здійснення господарської операції відповідні документи, не можуть вважатися первинними документами для цілей податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Проте, судом першої інстанції вказані обставини, що підтверджують факт порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, не були враховані, внаслідок чого суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року у відповідності до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку процесуального правонаступництва замінено відповідача: Державну податкову інспекцію у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

В судовому засіданні представник особи, яка подала апеляційну скаргу (відповідача), підтримала викладені в апеляційній скарзі доводи та наведені на підтвердження цих доводів обставини і вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Представник позивача не погодилася з апеляційною скаргою і вважає, що викладені

відповідачем доводи не є підставами для скасування постанови суду першої інстанції і прийняття нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши суддю - доповідача, доводи представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність правової оцінки судом першої інстанції обставин справи та застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, господарські операції позивача з іноземним підприємством «Віндекс прожект Україна» щодо придбання товарів підтверджені первинними документами, які також підтверджують витрати позивача на придбання товарів, а також у матеріалах справи є докази використання їх у власній господарській діяльності шляхом подальшого продажу. Договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем в цьому випадку податкового кредиту.

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем валових витрат. Відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними договорів укладених позивачем з іноземним підприємством «Віндекс прожект Україна», і в Акті перевірки не зазначено про винесення обвинувального вироку щодо будь - якої з осіб іноземного підприємства «Віндекс прожект Україна» за вчинення кримінального правопорушення.

Крім цього суд першої інстанції звертає увагу на те, що 28 вересня 2011 року у реєстр внесено запис про відміну засновниками іноземного підприємства «Віндекс прожект Україна» рішення про припинення юридичної особи, яке було внесено 13 вересня 2011 року.

Факт реалізації позивачем товару покупцям в актах перевірок не відображено, як і не наведено будь - яких відомостей про те, звідки позивач отримав товар, у подальшому реалізований контрагентам, якщо не від іноземного підприємства «Віндекс прожект Україна», щодо якого у матеріалах справи є належним чином оформлені первинні документи та податкові накладні.

Суд першої інстанції в оскаржуваній постанові посилається і на те, що всі податкові накладні отримані позивачем від іноземного підприємства «Віндекс прожект Україна» та податкові накладні видані позивачем іноземному підприємству «Віндекс прожект Україна», оформлені у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а чинне податкове законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Також, суд першої інстанції зазначив, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними договорів укладених позивачем з іноземним підприємством «Віндекс прожект Україна», і в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь - якої з осіб та чи притягнуто будь - яку з осіб іноземного підприємства «Віндекс прожект Україна» до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності іноземним підприємством «Віндекс прожект Україна».

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем 25 листопада 2011 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку товариства з питань достовірності нарахування позивачем податку на додану вартість за червень 2011 року при здійсненні взаєморозрахунків з ПП «Віндекс прожект Україна», за результатами якої 01 грудня 2011 року складено акт №4453/23 - 9/25225316 (т.1 а.с.11-16).

На підставі висновків перевірки, викладених у вищевказаному акті, відповідачем 19 січня 2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення №000019232 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 148 012 гривень 50 коп., з яких: 98 675 гривень за основним платежем та 49 337 гривень 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також із 29 лютого 2012 року по 05 березня 2012 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування позивачем податку на додану вартість за травень 2011 року при здійсненні взаєморозрахунків з ПП «Віндекс прожект Україна», за результатами якої 13 березня 2012 року складено акт за №4921/23 - 9/25225316.

На підставі висновків цієї перевірки відповідачем 22 березня 2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення №00001032321 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 102 846 гривень, з яких: 102 845 гривень - за основним платежем та 1 гривня - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно висновків перевірки, які були підставою прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, позивачем порушено: пп. 14.1.179, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. п. 201.4, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за червень 2001 року в сумі 98 675 гривень та за травень 2011 року - на суму 102 845 гривень.

За висновками перевірки вказані порушення полягають у тому, що позивачем не здійснювалися господарські операції з ПП «Віндекс прожект Україна», а 13 вересня 2011 року внесено запис про рішення засновників вказаного підприємства про припинення юридичної особи і за юридичною адресою посадові особи підприємства не знаходяться.

Згідно представлених позивачем видаткових накладних у 2011 році позивачем придбавалися товари у ТзОВ «Євроспец», ПП «Юніт - Т», ТзОВ «Заінгата», ТзОВ «Інструментбуд», ТзОВ «Хіміфарб», ВКФ «Комплект», ТзОВ «Бел - Протексьон», ТзОЛВ «Дельта Плюс Україна», ТОВ «АВ Центр».

04 квітня 2011 року позивачем укладено з іноземним підприємством «Віндекс прожект Україна», як Продавцем договір купівлі №405011, згідно умов якого Продавець зобов'язувався відпустити та передати у власність покупця (позивача) товар в асортименті згідно накладних

На виконання умов даного договору позивач у травні та червні 2011 року отримав від іноземного підприємства «Віндекс прожект Україна» товари згідно видаткових накладних, а також контрагентом були видані та належним чином оформлені податкові накладні.

Також, 01 червня 2011 року позивачем, як Продавцем, укладено з іноземним підприємством «Віндекс прожект Україна» договір продажу №10611, за умовами якого позивач продав іноземному підприємству «Віндекс прожект Україна» товар в кількості та асортименті згідно видаткових накладних, а також виписав податкові накладні.

Згідно платіжних доручень та банківської виписки позивач здійснив оплату за придбаний товар у безготівковій формі.

Відповідно до Додатку до договору продажу від 01 червня 2011 року №10611, оформленого 30 червня 2011 року сторони провели взаємозалік за товари на суму 89 116 гривень 94 коп..

На підтвердження факту наявності у користуванні нежитлових приміщень для зберігання придбаних товарів позивачем представлено договори оренди приміщень, укладені 25 червня 2007 року, від 01 жовтня 2009 року, 01 квітня 2010 року, 28 травня 2010 року із ПП Львівська виробничо - торгівельна меблева фірма «Карпати» .

Згідно видаткових накладних протягом травня - червня 2011 року позивачем придбані у іноземного підприємства «Віндекс прожект Україна» товари реалізовано ТзОВ «Агро ЛВ Лімітед», ТзОВ «Гал - кат», ТзОВ «Логістик Груп ЛТД», СП «Галка ЛТД», ТзОВ «Кроно Україна», Міжрегіональній Науково - Виробничій Асоціації підприємств «Авіакон проект», ТзОВ «Систем Алмаз Буд», ПАТ «Шкіряна підприємство «Світанок», представництву «Онур Тааххут Ташимаджилік ве Тіджарет Лімітед Ширекті», ПП ТД «Галпідшипник», ПАТ «Львівський холодокомбінат», ТзОВ «Інта Інжінеринг», ЗАТ «Галичина», ТзОВ «Нафтогазмонтаж», ПП «Турбат».

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 28 вересня 2011 року у реєстр внесено запис №8 про відміну засновниками іноземного підприємства «Віндекс прожект Україна» рішення про припинення юридичної особи, про що було попередньо внесено запис №7.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду виходить із наступного.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); дата отримання податкової накладної.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не дозволяється включення до податкового кредиту будь - яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначені вимоги до оформлення податкових накладних. Також визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Окрім цього, відповідно до ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищевикладених обставин та доказів, колегія суддів приходить до висновку, що в ході судового розгляду підтверджено факт виконання укладених позивачем господарських договорів, здійснення оплати за отриманий товар та використання придбаних товарів в господарській діяльності позивача. Всі податкові накладні, отримані позивачем від іноземного підприємства «Віндекс прожект Україна» та податкові накладні видані позивачем іноземному підприємству «Віндекс прожект Україна» оформлені у відповідності до вимог п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України. Тому позивач правомірно відобразив податкові накладні у податковому обліку та правомірно сформував податковий кредит. Таким чином сукупність вищенаведених встановлених судом обставин підтверджено належними та допустимими доказами, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи та доказів, представлених сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти позову, виходячи з положень вищезазначених нормативно - правових актів, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення про збільшення позивачу грошового зобов'язання за податком на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкції прийняті без достатніх підстав, оскільки висновки перевірки спростовані представленими позивачем доказами, які у свою чергу безпідставно не були враховані відповідачем.

Тобто, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо протиправності оспорюваних податкових повідомлень - рішень.

При цьому, доводи апеляційної скарги і посилання відповідача на відсутність фактичного здійснення господарських операцій у зв'язку із не встановленням фактичного руху товарно - матеріальних цінностей, не враховуються колегією суддів апеляційного суду у своїх висновках, так як факт здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які складені під час здійснення таких операцій та безпосередньо після їх здійснення.

Відсутність товарно - транспортних накладних не спростовує фактів поставки товару, які підтверджені сукупністю досліджених судом доказів, у тому числі і показаннями свідків, даними в ході судового розгляду справи судом першої інстанції.

Також, на час укладення господарських договорів та їх виконання позивач та його контрагент були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти господарювання та платники податку на додану вартість, а рішення засновників іноземного підприємства «Віндекс прожект Україна» про припинення юридичної особи було прийнято 13 вересня 2011 року та в подальшому 28 вересня 2011 року було відмінено, про що було внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Окрім цього, не спростовують висновків суду першої інстанції і посилання відповідача на неможливість проведення зустрічної звірки іноземного підприємства «Віндекс прожект Україна» щодо документального підтвердження господарських відносин з позивачем, оскільки ці обставини не підтверджують доводів відповідача про відсутність факту реального вчинення господарських операцій. Податкове законодавство не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із посиланням суду першої інстанції на положення ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, якими визначено вимоги до укладення правочинів та їхнього змісту, а також підстави визнання правочинів недійсними та ознаки нікчемності, оскільки відповідачем не надано доказів, які б могли слугувати підставою для визначення правочину нікчемним, як і не представлено доказів визнання правочинів у встановленому законом порядку недійсними.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість, відповідач як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в підтвердження правомірності прийнятих ним рішень.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, а також про порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2012 року по справі №2а - 3192/12/1370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріо» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення ухвали суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Р. Б. Хобор

І. О. Яворський

Ухвалу у повному обсязі складено 20 травня 2014 року.