Рішення

від 02.06.2014 по справі 904/690/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.06.14р. Справа № 904/690/14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Енергоресурси", м. Нікополь Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 534 730,80 грн. заборгованості за векселем в порядку регресу

Головуючий колегії, суддя Крижний О.М.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача: Біла М.С., довіреність № 03/2014 від 15.01.2014 року, представник;

від відповідача: Земляний О.Ю., довіреність № 196-4016 від 19.04.2011, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Енергоресурси" звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" заборгованість за простим векселем № 693057490795 від 14.02.2003 року в порядку регресу у розмірі 497 424,00 грн., відсотків, передбачених ст.48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі у розмірі 32 332,56 грн. та витрат, пов'язаних з протестом векселя, у розмірі 4 974,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не сплачено заборгованість за простим векселем № 693057490795 від 14.02.2003 року в порядку регресу у розмірі 497424,00 грн.

Позивач зазначає, що 17.02.2003 року придбав у відповідача простий вексель №693057490795 номінальною вартістю 541 424,00 грн., емітований Науково-виробничою інвестиційною групою «Інтерпайп» (найменування якої змінено 28.07.2011 року на "Корпорація "Науково-виробнича інвестиційна група "Промінь") зі строком платежу 14.02.2013 року. 03 жовтня 2003 року вексель був частково оплачений векселедавцем у розмірі 44000,00 грн. Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2011 року по справі № 24/5005/14434/2011 Корпорацію "Науково-виробнича інвестиційна група "Промінь" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 6 місяців, до 08.05.2012 року. 15.02.2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено протест векселя у неплатежі на суму 497 424,00 грн. 22.02.2013 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату коштів за векселем у порядку регресу, яка залишилася без задоволення.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, просить в їх задоволенні відмовити. У відзиві свою позицію обґрунтовує положеннями ст.43 Уніфікованого закону, відповідно до якої держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб навіть до настання строку платежу, зокрема, у разі банкрутства трасанта за векселем, що не підлягає акцепту. Згідно ч. 6 ст. 44 Уніфікованого закону у разі оголошення трасата банкрутом, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі оголошення банкрутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту, для використання держателем права регресу буде достатньо пред'явлення судового рішення про оголошення банкрутом такого трасата чи трасанта. Відповідач вважає, що факт визнання векселедавця банкрутом за своєю правовою природою та правовими наслідками тотожний протесту векселя і річний строк позовної давності по регресним вимогам до індосантів, передбачений ст. 70 Уніфікованого закону обраховується з дати винесення судового рішення про визнання векселедавця банкрутом.

Також відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2014 року вирішено розглядати справу № 904/690/14 колегіально.

Розпорядженням голови господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2014 року № 239 визначено склад колегії для розгляду справи № 904/690/14 у складі трьох суддів: головуючий колегії, суддя Крижний О.М., суддя - Євстигнеєва Н.М., суддя Суховаров А.В.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Дніпропетровської області № 410 від 18.04.2014 року визначено склад колегії по розгляду справи № 904/690/14 у складі трьох суддів: головуючий колегії, суддя Крижний О.М., судді - Євстигнеєва Н.М., Кармазіна Л.П. у зв'язку з перебуванням судді Суховарова А.В. на лікарняному.

У судовому засіданні 15.05.2014 року було оголошено перерву до 29.05.2014 року, а потім до 02.06.2014 року.

Ухвалою господарського суду від 15.05.2014 року строк розгляду спору продовжено на 15 днів.

У судовому засіданні 02.06.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

17.02.2003 року між Закритим акціонерним товариством «Енергоресурси" (Покупець), найменування якого змінене на Приватне акціонерне товариство «Енергоресурси» та Відкритим акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» (Продавець), найменування якого змінене на Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» було укладено договір купівлі-продажу векселів № К03-32;03-016-10/227/667, відповідно до п. 1. якого «Покупець» бере на себе зобов'язання продати, а «Покупець» придбати і оплатити векселі відповідно до додатку №1 до Договору, а саме простий вексель № 693057490795 номінальною вартістю 541 424,00грн., емітований Науково-виробничою інвестиційною групою «ІНТЕРПАЙП» зі строком платежу 14.02.2013р. Згідно до п. 4 Договору купівлі-продажу векселя «Продавець» зобов'язується передати векселі «Покупцю» згідно акту прийому-передачі протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання договору, шляхом бланкового індосаменту. 24.02.2003 року «Покупець» та «Продавець» підписали Акт прийому-передачі простого векселю № 693057490795, відповідно до якого «Продавець» передав, а «Покупець» прийняв вексель № 693057490795 від 13.02.2003 року.

03 жовтня 2003 року вексель був частково оплачений на суму 44000,00 грн. Науково-виробничою інвестиційною групою «Інтерпайп».

28.07.2011 року відбулася зміна найменування векселедавця на "Корпорація "Науково-виробнича інвестиційна група "Промінь".

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2011 року по справі № 24/5005/14434/2011 Корпорацію "Науково-виробнича інвестиційна група "Промінь" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну строком на 6 місяців, до 08.05.2012 року.

15.02.2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено протест векселя у неплатежі на суму 497 424,00 грн.

22.02.2013 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату коштів за векселем у порядку регресу, яка залишилася без задоволення.

Відповідач не сплатив заборгованість за векселем у прядку регресу, що і є причиною виникнення спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд зазначає наступне.

Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються, зокрема, Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Законами України "Про обіг векселів в Україні" (ст. 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі".

Разом з тим, вексельні правочини (у тому числі щодо видачі, акцептування (в тому числі в порядку посередництва), індосування, авалювання та оплати векселя) регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання (статті 202-211, 215-236, 509-609 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Іншими словами вексель являє собою спосіб розрахунків, тобто є грошовим зобов'язанням, яке в силу ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України має виконуватися належним чином.

Згідно з ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі простий вексель містить: назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця видачі простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті. Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням. При відсутності особливого зазначення, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця. Простий вексель, в якому не вказано місце його видачі, вважається виданим у місці, зазначеному поруч з найменуванням векселедавця (ст. 76 Уніфікованого закону).

Відповідно до ч.5 ст.5 Закону України «Про обіг векселів в Україні»: вексель від імені юридичних осіб підписується власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами.

Суд зазначає, що розглядуваний простий вексель № 693057490795 від 14.02.2003 року номінальною вартістю 541 424,00 гривень, містить всі необхідні реквізити, підписаний керівником та головним бухгалтером векселедавця, підписи яких скріплені печаткою Науково-виробничої інвестиційної групи "Інтерпайп". Отже, зазначений вексель відповідає вимогам, що ставляться до цінних паперів.

Відповідно до ч.1 ст. 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67-68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70- 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72-74).

Згідно з частинами 1,2 ст. 11 Уніфікованого закону про переказні і прості векселі будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Якщо трасант помістив у переказному векселі слова "не за наказом" або будь-який інший рівнозначний вислів, то документ може бути переданий тільки з дотриманням форми і з наслідками звичайної цесії.

Індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі). Він повинен бути підписаний індосантом. Індосамент може не містити найменування особи, на користь якої він вчинений, або може складатися лише з одного підпису індосанта (бланковий індосамент). В останньому випадку для того, щоб мати чинність, індосамент повинен бути написаний на звороті переказного векселя або на приєднаному до нього аркуші (алонжі). Індосамент переносить всі права, що випливають з переказного векселя. Якщо індосамент є бланковим, то держатель векселя може: заповнити бланк або на своє ім'я, або на ім'я будь-якої іншої особи; реіндосувати вексель через бланковий індосамент або будь-якій іншій особі; передати вексель третій особі, не заповнюючи бланк і не вчиняючи індосаменту (ст.ст. 13, 14 Уніфікованого закону).

Стаття 16 Уніфікованого закону встановлює, що власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів.

Згідно із ст. 197 Цивільного кодексу України за передавальним написом, виконаним на цінному папері, до особи, якій або у розпорядження якої передаються права за цінним папером, переходять усі права, посвідчені цінним папером.

Згідно індосаменту, що міститься на зворотній стороні векселя, публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» передало вказаний простий вексель простий вексель № 693057490795 від 13.02.2003 року приватному акціонерному товариству «Енергоресурси». Отже, позивач є законним держателем простого векселю №693057490795 від 13.02.2003 року.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 08.07.2007 року "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів": статтею 15 Уніфікованого закону визначено, що індосант (у даному випадку - відповідач) відповідає за акцепт і за платіж, якщо не обумовлено протилежне.

При вирішенні спорів судам слід враховувати, що у випадку включення до індосаменту застереження "без обороту на мене" чи будь-якого іншого, наслідком якого може бути звільнення індосанта від відповідальності за платіж за векселем, передбаченої вказаною нормою Уніфікованого закону, індосант відповідає лише за дійсність переданої за векселем вимоги. Таке застереження означає, що при неакцепті або неплатежі до такого індосанта не можуть бути пред'явлені вимоги, передбачені статтями 43 - 49 Уніфікованого закону, тобто зазначена особа звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язань за векселем.

У індосаменті, вчиненому публічним акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів», відсутній застережний напис "без обороту на мене". Таким чином, публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» (індосант) відповідає за платіж за векселем.

У той же час, чинним законодавством та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, передбачений особливий порядок настання такої відповідальності.

Так, відповідно до ст.43 Уніфікованого закону держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб навіть до настання строку платежу, зокрема, у разі банкрутства трасанта за векселем, що не підлягає акцепту. Згідно ч.6 ст. 44 Уніфікованого закону у разі оголошення трасата банкрутом, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі оголошення банкрутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту, для використання держателем права регресу буде достатньо пред'явлення судового рішення про оголошення банкрутом такого трасата чи трасанта.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 8 червня 2007 року "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів": Відповідно до статей 43, 77 Уніфікованого закону держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб при настанні строку платежу, якщо останній не був здійснений, а також до настання строку платежу за таких умов: якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт; у разі банкрутства трасата (незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні), або у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судовим рішенням, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно; у разі банкрутства трасанта за векселем, що не підлягає акцепту. Вказані норми закріплюють право векселедержателя на дострокову реалізацію права вимоги за векселем за рахунок солідарно зобов'язаних осіб у разі, якщо до настання строку платежу відбудуться визначені Уніфікованим законом події, що унеможливлюють погашення такого векселя прямим боржником.

Оскільки в українському законодавстві немає норм, що дозволяли б визнати платника неплатоспроможним без установлення такого факту судом, а в п. 4 ст. 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні" прямо передбачено, що використання векселедержателем права на регрес можливе за умови банкрутства боржника, то неплатоспроможність платника за векселем або векселедавця, що є юридичними особами чи фізичними особами - підприємцями, встановлюється господарським судом у процесі порушення справи про банкрутство або визнання платника банкрутом у порядку, передбаченому Законом України від 14 травня 1992 р. N 2343-XII (у редакції Закону від 30 червня 1999 р. N 784-XIV) "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідно до п. 4 ст. 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні" порушення провадження у справі про банкрутство або визнання боржника банкрутом є достатнім для виникнення у векселедержателя права регресу до настання терміну платежу, незалежно від того, чи акцептував трасат вексель. Якщо ж вексель не підлягає акцепту, право регресу виникає у векселедержателя лише в разі визнання трасанта банкрутом (порушення справи про банкрутство в цьому випадку недостатньо).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2011 року по справі № 24/5005/14434/2011 Корпорацію "Науково-виробнича інвестиційна група "Промінь" м. Дніпропетровськ, 49000, вул. Героїв Сталінграда, 227, Бабушкінський район (ЄДРПОУ 23941834) було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 6 місяців, до 08.05.2012 року.

У друкованому виданні - газеті "Голос України" № 218 від 19 листопада 2011 року, було опубліковане повідомлення, що господарським судом Дніпропетровської області (вул. Куйбишева, 1-а, м. Дніпропетровськ, 49000) постановою від 08.11.2011 р. у справі N 24/5005/14434/2011 визнано банкрутом корпорацію "Науково-виробнича інвестиційна група "Промінь", код ЄДРПОУ 23941834, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 227. Відкрито ліквідаційну процедуру.

Відповідно до ч.2 ст.70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі позовні вимоги держателя до індосантів і до трасанта погашаються після закінчення одного року від дати протесту, здійсненого у встановлений строк.

Згідно ч. 6 ст. 44 Уніфікованого закону у разі оголошення трасата банкрутом, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі оголошення банкрутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту, для використання держателем права регресу буде достатньо пред'явлення судового рішення про оголошення банкрутом такого трасата чи трасанта.

Отже, факт визнання векселедавця банкрутом за своєю правовою природою та наслідками тотожний протесту векселя і річний строк позовної давності за регресними вимогами до індосанта, передбачений ст. 70 Уніфікованого закону, відліковується з дати прийняття судового рішення про визнання векселедавця банкрутом.

Таким чином, позивачем пропущено річний строк позовної давності для пред'явлення вимог до індосанта в порядку регресу.

При цьому, думка позивача щодо обрахування річного строку звернення до суду з позовними вимогами в порядку регресу з моменту вчинення протесту векселя 15.02.2013 року, є необґрунтованою з наступних підстав.

Суд зазначає, що ч.2 ст.70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі передбачає загальне правило погашення позовних вимог векселедержателя до індосанта, яке відліковується з моменту вчинення протесту. У той же час, ст.44 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі передбачає випадок, коли вчинення протесту для звернення з регресними вимогами не є необхідним, оскільки рішення суду про визнання векселедавця банкрутом замінює протест.

Суть регресних вимог полягає в праві векселедержателя звернутися з вимогами до індосанта у випадку неможливості сплати вексельної суми прямим боржником. Така неможливість підтверджується протестом чи, у випадку банкрутства, постановою суду про визнання боржника банкрутом. І право на звернення з регресними вимогами виникає, відповідно, з дня вчинення протесту, чи з дня визнання векселедавця банкрутом. У даному випадку право на звернення з регресними вимогами виникло у позивача з моменту прийняття постанови про визнання векселедавця банкрутом 08.11.2011 року.

Про такий момент виникнення права на звернення з регресними вимогами зазначено і в п. 4 ч.1 ст. 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні" та в абз.2 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 8 червня 2007 року "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів".

Таким чином, розглядуваний спір є випадком, коли згідно ч. 6 ст. 44 Уніфікованого закону вчинення протесту не є необхідним. Отже вчинений позивачем 15.02.2013 року протест про неоплату векселя не впливає на перебіг строку погашення позовних вимог, який відліковується з прийняття постанови про визнання векселедавця банкрутом.

При цьому не є обґрунтованою думка позивача про те, що справа про банкрутство не впливає на строки звернення з регресними вимогами до відповідача, оскільки ліквідатором векселедавця не виконано вимоги ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції на час розгляду справи про банкрутство) щодо письмового повідомлення про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

Суд зазначає, що вказана стаття зобов'язує повідомити всіх відомих ліквідатору кредиторів. Для виявлення ж інших кредиторів відсутнього боржника ліквідатором здійснено публікацію повідомлення про визнання банкрутом корпорації "Науково-виробнича інвестиційна група "Промінь" було опубліковане у газеті "Голос України" № 218 від 19 листопада 2011 року.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції на момент прийняття постанови про визнання Корпорації «НВІГ «Промінь» банкрутом): з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.

У той же час, згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 8 червня 2007 року "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів": у разі непред'явлення до платежу переказного векселя в установлені строки його держатель втрачає права за ним стосовно індосантів, векселедавця, а також інших зобов'язаних за векселем осіб, за винятком акцептанта, а при непред'явленні до платежу простого векселя - за винятком векселедавця (статті 53, 78 Уніфікованого закону). Такі самі наслідки настають, якщо вексель зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи пред'явлення не пред'явлено до платежу в день, коли він мав бути оплачений, або протягом двох наступних робочих днів (статті 38, 53, 78 Уніфікованого закону).

Виходячи з того, що строк здійснення платежу за векселем є таким, що настав з моменту прийняття господарським судом постанови про визнання векселедавця банкрутом, позивачем пропущено строк пред'явлення векселя до платежу, визначений ст.ст. 38 Уніфікованого закону. Отже, відповідно до ст.53 Уніфікованого закону позивач втратив права на регресні вимоги за векселем стосовно індосантів.

Також суд зазначає, що перебування векселедавця на момент вчинення протесту у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не впливає на перебіг строків позовної давності. При цьому, у справі про банкрутство векселедавця постанова про визнання боржника банкрутом не оскаржувалася, в апеляційному та касаційному порядку переглядалася лише ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2012 року про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора та ліквідацію банкрута.

Крім того, стосовно вчиненого позивачем протесту про неоплату векселя суд зазначає наступне.

Згідно пояснень представника позивача у судовому засіданні, позивач намагався вручити векселедавця вимогу про оплату векселя (а.с. 113) за попередньою адресою векселедавця: м. Дніпропетровськ, вул. Пісаржевського, 1-А. При цьому вимога, згідно листа, адресувалася керівнику НВІГ «Інтерпайп». У той же час суд зазначає, що станом на 14.02.2014 року найменування відповідача було Корпорація «НВІГ «Промінь», а місцезнаходження: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 227.

При цьому, пояснення позивача, що йому не було відомо про зміну найменування та місцезнаходження векселедавця, спростовуються матеріалами справи, а саме Актом прийому-передачі векселя від 14.02.2013 року (а.с.115), який є додатком до вимоги про сплату вексельної суми (а.с. 113). У вказаному Акті емітентом вже зазначено НВІГ «Промінь» (тобто нова назва векселедавця), хоча особою, що приймає вексель зазначено НВІГ «Інтерпайп», тобто попередня назва векселедавця.

Крім того, позивачем надано Довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.02.2013 року (а.с. 18-29), де вже зазначено нове найменування та місцезнаходження векселедавця.

У той же час, відповідно до Протесту про неоплату векселя від 15.02.2013 року зазначено, що ПрАТ «Енергоресурси» пред'явив до Корпорації «Науково-виробнича інвестиційна група «Промінь» вимоги про оплату 14.02.2013 року на суму 497424,00 грн.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 8 червня 2007 року "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів": вексель має пред'являтися до платежу у визначеному в ньому місці, а якщо останнє не було прямо визначено, - за місцем знаходження платника (акцептанта) переказного векселя або за місцем складання простого векселя (статті 2, 76 Уніфікованого закону). Вексельні зобов'язання прямих боржників - векселедавця простого та акцептанта переказного векселя - можуть бути виконані належним чином тільки за умови його пред'явлення до платежу у визначеному шляхом зазначення населеного пункту або конкретної адреси місці. Вимога про платіж, пред'явлена не в місці, визначеному у векселі за викладеними вище правилами, не є пред'явленою належними чином. Отже, протест у неплатежі, вчинений без вказівки про пред'явлення векселя до платежу у визначеному в ньому місці, не може вважатися належним доказом відсутності платежу і бути підставою для задоволення регресних вексельних вимог.

Отже, вимога до векселедавця, пред'явлена не за його місцезнаходженням не є пред'явленою належним чином. Тому протест у неплатежі, вчинений без вказівки про пред'явлення векселя до платежу у визначеному в ньому місці, не може вважатися належним доказом відсутності платежу і бути підставою для задоволення регресних вексельних вимог.

Таким чином, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Енергоресурси" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" заборгованості за простим векселем № 693057490795 від 14.02.2003 року в порядку регресу, відсотків та витрат, пов'язаних з протестом векселя, не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском позовної давності.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача.

Повне рішення складено - 02.06.2014 року.

Головуючий колегії, суддя О.М. Крижний

Суддя Н.М. Євстигнеєва

Суддя Л.П. Кармазіна