Постанова

від 29.05.2014 по справі 914/729/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2014 р. Справа № 914/729/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Бойко С.М.

Галушко Н.А.

розглянув апеляційну скаргу приватного підприємства "Дзол" від 03.04.2014 р. №01-04

на рішення господарського суду Львівської області від 25.03.2014р.

у справі № 914/729/14

за позовом управління культури департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради

до приватного підприємства "Дзол", м.Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державної фінансової інспекції України у Львівській області

про стягнення 7573,00 грн. завищеної вартості робіт за договором підряду №08/11 від 08.11.2011р.

за участю представників сторін:

- від позивача - Лиско Г.О.,

- від відповідача - Драпей О.С., Котько М.М.,

- від третьої особи - Максимець Є.І.

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.03.2014р. у справі №914/729/14 (суддя Кидисюк Р.А.) повністю задоволено позов управління культури департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, стягнуто з приватного підприємства (надалі - ПП) «Дзол» на користь позивача 7573,00 грн. завищеної вартості робіт за договором підряду №08/11 від 08.11.2011р.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи підтверджується факт виконання відповідачем робіт за договором підряду на загальну суму 181112,18 грн., а також факт повного розрахунку позивача за виконані роботи. Разом з тим, позивачем доведено належними та допустимими доказами ту обставину, що відповідачем було завищено вартість фактично виконаних робіт на суму 7573,00 грн., що є підставою для стягнення з останнього грошових коштів в порядку ст.1212 ЦК України.

Дане рішення оскаржив відповідач, оскільки вважає, що при його прийнятті судом було порушено норми матеріального та процесуального права та допущено невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. У своїй апеляційній скарзі скаржник зазначив, що суд не взяв до уваги його заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності та заперечення на позовну заяву; застосувавши ст.1212 ЦК України, суд вийшов за межі позовних вимог та, крім того, невірно кваліфікував отримані кошти, як набуті без належної правової підстави (на думку відповідача застосуванню підлягає ст.858 ЦК України); судом не взято до уваги того, що в актах виконаних робіт позивачем не зазначено про недоліки будівельних робіт, що згідно ст.853 ЦК України позбавляє його права посилатись на такі недоліки; зустрічна звірка проведена третьою особою із порушенням встановленого порядку, тому її результати не можуть братись до уваги.

Не погоджуючись із апеляційною скаргою, позивач подав до суду відзив, в якому просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відзиві він зазначив, що суд правильно застосував норми права, які регулюють спірні правовідносини, врахував усі докази та обставини справи і прийняв законне рішення. Позивач звернув увагу на те, що контрольними обмірами виконаних робіт, які проводились під час зустрічної звірки, встановлено відхилення обсягу фактично виконаних робіт від тих обсягів, які зазначені в актах. Акт контрольних обмірів без зауважень підписаний представником замовника, інженером технічного нагляду та з ним ознайомлений директор відповідача.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

08.11.2011р. між управлінням культури департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (замовником) та ПП «Дзол» (підрядником) було укладено договір підряду №08/11 (надалі - договір, а.с. 14-17 ), відповідно до якого підрядник зобов'язався на свій ризик, власними силами та засобами у встановлений замовником строк виконати роботи з капітального ремонту на заміну вікон міського палацу культура ім. Г. Хоткевича на вул. С. Кушевича, 1, склад та обсяги яких визначені у дефектному акті (додаток №1) та локальному кошторисі робіт (додаток №2), а замовник зобов'язався прийняти і оплатити виконані роботи. Договірна вартість робіт визначена сторонами в розмірі 193059,05 грн. (п.п. 1.1, 1.2, 2.1 договору).

14.08.2012р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої договірна вартість робіт по об'єкту становить 181112,18 грн. (а.с. 18 ).

На виконання умов договору ПП «Дзол» виконало передбачені ним роботи, що підтверджується актами форми №КБ-2в про приймання виконаних будівельних робіт №1 від 26.12.2011р. та № 2 від 14.08.2012 р. на загальну суму 181112,18 грн. Вартість виконаних робіт підтверджується також довідками форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2011 року та за серпень 2012 року (а.с. 23-32 ).

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, розрахунки між сторонами за виконані будівельні роботи проведені в повному обсязі на суму 181112,18 грн.

У жовтні-грудні 2013 року державною фінансовою інспекцією у Львівській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.08.2011р. по 31.10.2013р., за наслідками якої складено акт №03-01-21/15 від 23.12.2013р. (а.с. 35-38 ), в якому встановлено завищення відповідачем вартості робіт за договором підряду на загальну суму 7573,00 грн.

Вищенаведені обставини, а також відмова ПП «Дзол» від повернення зайво сплачених грошових коштів (а.с. 20-22 ), стали підставою для звернення управління культури департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до суду з позовом про стягнення 7573,00 грн. з відповідача.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Із позовної заяви вбачається, що позивач обґрунтовує свою вимогу про стягнення з відповідача 7573,00 грн. тим, що вказана сума, на його думку, є збитками, які підлягають відшкодуванню.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, при цьому, є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) ; 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.3 ст. 22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як зазначено вище, між сторонами було укладено договір підряду, за яким відповідач виконав, а позивач прийняв підрядні роботи згідно актів форми КБ-2в на загальну суму 181112,18 грн. Вказані роботи були повністю оплачені позивачем, що не заперечується сторонами і підтверджується проведеною ДФІ у Львівській області ревізією фінансово-господарської діяльності позивача.

Відповідно до п.п. 3.9, 3.11 договору, підрядник забезпечує повне, якісне і своєчасне ведення виконавчої документації, яка передбачена діючим законодавством (відповідними правилами, ДБН тощо). Обов'язок підготовки актів приймання-передачі робіт по формі КБ-2в та довідки КБ-3 та подачі їх на підписання замовнику покладений на підрядника.

В ході ревізії, з метою проведення контрольних обмірів ремонтно-будівельних робіт, на підставі наказу начальника управління культури від 01.11.2013р. №89-р (а.с. 112 ) було створено комісію в складі головних спеціалістів позивача Сокирко Ю.С. та Коваль О.М., директорів народного дому мікрорайону Левандівка та міського палацу культури ім. Г.Хоткевича Середи Л.Р. та Мартиненка І.С., директора відповідача Дзіка О. (за згодою), колишнього директора ПП «Піраміда» ОСОБА_11 (за згодою), інженера технічного нагляду Недовоза Є. (за згодою).

На підставі проведених контрольних обмірів виконаних робіт по заміні вікон міського палацу культури ім. Г.Хоткевича за період 2011-2012 років, що проводились відповідачем, комісією в складі Сокирко Ю.С., Коваль О.М., Мартиненка І.С. та в присутності Дзіка О.І., Недовоза Є.В. складено акт обстеження від 05.11.2013р. (а.с. 109 ), в якому зафіксовано відхилення в обсягах робіт по ремонту штукатурки прямолінійних укосів (обсяг виконаних робіт згідно актів форми КБ-2в становить 154 кв.м., а фактичний обсяг встановлений комісією - 77,00 м.кв.). Вказаний акт містить підписи членів комісії та присутніх осіб (в т.ч. Дзіка О.І. з приміткою «ознайомлений»).

Вищенаведені обставини підтверджуються й тим, що в ході зустрічної звірки у ПП «Дзол» виявлено суттєво нижче використання матеріалів, ніж це передбачено ресурсною кошторисною нормою Р11-7-1, про що зазначено в акті ревізії.

Відповідно до акту перерахунку, складеного головним державним фінансовим інспектором ДФІ у Львівській області Максимець С.І., різниця у вартості робіт, задекларованих в актах форми КБ-2в та вартістю фактично виконаних робіт склала 7573,00 грн. (а.с. 132 ).

Таким чином, ДФІ у Львівській області дійшла до висновку про порушення відповідачем п.3.3.9 ДБН Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва» та завищення вартості робіт на загальну суму 7573,00 грн.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів погоджується із позицією, викладеною в позовній заяві управління культури департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про те, що в розумінні ст. 22 ЦК України та ст.ст. 224, 225 ГК України, оплата за будівельні роботи, які фактично не було виконано, є збитками, що підлягають обов'язковому відшкодуванню.

Стосовно інших складових цивільного правопорушення, то протиправна поведінка, розмір збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою та вина також підтверджуються матеріалами справи. Суд звертає увагу на те, що збитки позивачу були завдані внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язків, передбачених п.3.9, 3.11 договору (невірне зазначення обсягу виконаної ним роботи в актах форми КБ-2в) та порушення відповідачем п.3.3.9 ДБН Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва» при визначенні вартості фактично виконаних робіт, внаслідок чого позивач здійснив оплату за більший обсяг робіт, ніж дійсно був виконаний. Розмір збитків підтверджуються актом ревізії №03-01-21/15 від 23.12.2013р., актом обстеження від 05.11.2013р. та актом перерахунку.

Колегія суддів не приймає до уваги аргументи скаржника про те, що до спірних відносин повинні застосовуватись положення ст.ст. 853, 858 ЦК України, оскільки як вбачається із позовної заяви, позивач не пред'являє до відповідача жодних претензій щодо кількості чи якості виконаних робіт. Вимога позивача будується лише на необхідності оплати тої частини робіт, які дійсно були виконані.

З цих же підстав апеляційним господарським судом відхиляється заява про застосування позовної давності, яку відповідач обґрунтовує положеннями статті 863 ЦК України, оскільки вказана стаття встановлює позовну давність до вимог щодо неналежної якості роботи , виконаної за договором підряду.

Колегія суддів також погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що твердження відповідача щодо порушення ДФІ у Львівській області процедури розгляду заперечень відповідача жодним чином не впливають та не спростовують факту завищення відповідачем вартості виконаних робіт.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 7573,00 грн. збитків, завданих завищенням вартості робіт за договором підряду № 08/11 від 08.11.2011 року. є обґрунтованими.

При цьому, попри невірне застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин ст.1212 ЦК України, оскаржуване рішення по-суті є правильним, а тому із врахуванням положень абз.6 п.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7, таке слід залишити без змін.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийняте відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 25.03.2014р. у справі №914/729/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства "Дзол" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 03.06.2014р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Бойко С.М.

суддя Галушко Н.А.