Постанова

від 28.05.2014 по справі 826/3878/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 травня 2014 року 15:43 № 826/3878/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Поллі-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.10.2013 року №0000851702, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Поллі-Сервіс» (надалі - позивач або ТОВ «Поллі-Сервіс») з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 28.10.2013 р. №0000851702.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.10.2013 р. №0000851702 підлягає скасуванню, оскільки ТОВ «Поллі-Сервіс» не порушувало вимог пп.164.2.11. п.164.2. ст.164, пп.168.1.1. п.168.1, ст.168, пп. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані податковому органу та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в 2012 році.

У судове засідання 15.05.2014 року з'явилися представники позивача, які позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що у відповідності до положень ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини неявки у судове засідання представник відповідача не повідомляв, клопотань про розгляд справи за його відсутності не подавав.

Разом з тим, від представника відповідача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких зазначено про законність та обґрунтованість прийнятого ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 28.10.2013 р. №0000851702 з підстав встановлення під час перевірки позивача порушення вимог податкового законодавства України в частині правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету.

Суд у судовому засіданні 15.05.2014 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Поллі Сервіс», код за ЄДРПОУ 32912338 дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

В ході перевірки відповідачем було, зокрема, встановлено, що податок на доходи фізичних осіб утримувався позивачем згідно Податкового кодексу України, але при розрахунках з фізичними особами - працівниками підприємства мали місце випадки порушення Податкового кодексу України, а саме:

не утриманий податок з доходів фізичних осіб з суми у розмірі 20 119,00 грн., у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених документів, що підтверджують витрати у відрядженнях, в тому числі використання авіаквитків та проживання в готелі працівниками підприємства:

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), поїздка до м. Дубай ОАЄ 20.08.2011 р. Авансовий звіт відсутній, посадкові талони відсутні, вартість квитка 4 395,00 грн. сплачена 07.09.2011 р. з розрахункового рахунку підприємства ТОВ «Авіа-Експрес» ЄДРПОУ 31282459 згідно рахунку №2581-9-0 від 26.07.2011 р.;

ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), відрядження до м. Вельдховен Нідерланди 22-24.05.2012 р., посадкові талони відсутні, вартість квитка 3864,00 грн. сплачена 18.05.2012 р. з розрахункового рахунку підприємства ТОВ «Авіа-Експрес» ЄДРПОУ 31282459 згідно рахунку №6522-4-0 від 18.05.2012 р.

ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), поїздка до м. Дубай ОАЄ 20.08.2011р. Авансовий звіт відсутній, посадкові талони відсутні, вартість квитка 4 395,00 грн. сплачена 07.09.2011 р. з розрахункового рахунку підприємства ТОВ «Авіа-Експрес» ЄДРПОУ 31282459 згідно рахунку №2581-9-0 від 26.07.2011 р.;

ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3), відрядження до м. Париж Франція 14-18.11.2011 р. проживання в готелі «Hotel Point Rjyl», рахунок отриманий з готелю відсутній, вартість проживання 7465,00 грн. сплачена 08.11.2011 р. з розрахункового рахунку підприємства ТОВ «Авіа-Експрес» ЄДРПОУ з 1282459 згідно рахунку №3779-11-0 від 18.10.2011 р.

За результатами перевірки позивача, відповідачем було складено акт від 09.10.2013 р. №1148/26-51-22-01/32912338, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, крім іншого:

пп.164.2.11. п.164.2. ст.164, пп.168.1.1. п.168.1., ст.168, пп. «а» п.176.2. ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в 2012 році, на загальну суму 3 635,96 грн., в тому числі: в 2011 році - 3 329,34 грн., в 2012 році - 791,42 грн.

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, позивачем у порядку п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України подавалися відповідачу заперечення до акту перевірки, за результатом розгляду яких, висновки акту перевірки від 09.10.2013 р. №1148/26-51-22-01/32912338 були залишені без змін, а заперечення позивача - без задоволення.

При цьому, у листі ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 24.10.2013 р. №4584/10/26-51-22-01 «Про надання відповіді на заперечення до акту планової виїзної перевірки від 09.10.2013 №1148/26-51-22-01/32912338» зазначено, що в таблиці акту, щодо суми недоплати податку на доходи фізичних осіб, в колонці «Всього» допущена арифметична помилка, виходячи з чого ТОВ «Поллі-Сервіс» допущено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету на загальну суму 4 120, 76 грн., в тому числі: в 2011 році - 3 329,34 грн., в 2012 році - 791,42 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки від 09.10.2013 р. №1148/26-51-22-01/32912338, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 28.10.2013 року №0000851702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в розмірі 4 120,76 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 030,19 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення за правилами ст.56 Податкового кодексу України оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України, за результатом чого оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишене без змін, а скарги - без задоволення.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 28.10.2013 року №0000851702 протиправним та необґрунтованим, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом позивача від 10.07.2011 р. 69 «Про службове відрядження» ОСОБА_1 була направлена у службове відрядження до м. Шарж (Об'єднані Арабські Емірати) строком на 6 (шість днів) з « 10» серпня 2011 р. по « 15» серпня 2011р. у компанію TRUSTCOR CONSULTING S.A. для участі у міжнародній конференції «Міжнародний досвід трансферу технологій».

Згідно кошторису витрат на відрядження до наказу від 10.07.2011 р. №69 «Про службове відрядження», щодо відрядження працівника ОСОБА_1 було виділені кошти у розмірі 25 860,00 грн., з яких: добові - 3 360,00 грн.; придбання квитків (авіа) - 10 000,00 грн.; проживання в готелі - 10 000,00 грн.; інші витрати (таксі, Інтернет, телефон, проїзд, віза тощо) - 2 500,00 грн.

Отримання та використання відповідним працівником авансових коштів на відрядження (добові) у розмірі 3 360,00 грн. підтверджується звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №45 від 16.08.2011 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Вибуття у відрядження 10.08.2011 р. з території України та прибуття з відрядження 15.08.2011 р. підтверджується відмітками у закордонному паспорті ОСОБА_1, копія якого міститься в матеріалах справи, а також копією електронного авіаційного квитка з посадковими талонами.

На підтвердження відрядження, ОСОБА_1 складено звіт про відрядження від 16.08.2011 р.

При цьому, придбання авіаквитків та оплата сервісного збору здійснювалися за рахунок позивача у ТОВ «Авіа-Експрес», що підтверджується накладною від 26.07.2011 р. №2581-9-0, виданою ТОВ «Авіа-Експрес» та випискою по особовому рахунку позивача №26008349 за 07.09.2011 р., що свідчить про відсутність здійснення фізичною особою - працівником ОСОБА_1 фактичних витрат на придбання авіаквитків та оплату сервісного збору, отже, і про відсутність необхідності відшкодування відповідних витрат працівнику.

Аналогічне мало місце і по відрядженнях інших працівників позивача.

Наказом позивача від 11.05.2012 р. № 36 «Щодо відрядження» ОСОБА_2 направлений у службове відрядження до м. Велдховен (Королівство Нідерланди) терміном на 3 дні з 22.05.2012р. по 24.05.2012р. для відвідування компанії ІАІ з метою проведення переговорів щодо стану виконання умов договору.

Згідно кошторису витрат на відрядження до наказу від 11.05.2012 р. №36 «Щодо відрядження», ОСОБА_2 були виділені кошти у розмірі 13 100,00 грн., з яких: добові - 2100,00 грн.; придбання квитків (авіа, міський транспорт) - 5000,00 грн.; проживання в готелі - 2000,00 грн.; інші витрати (віза, Інтернет, мобільний зв'язок, таксі) - 4000,00 грн.

Отримання та використання відповідним працівником авансових коштів на відрядження (добові, проживання у готелі) у розмірі 3 837,50 грн. підтверджується звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №56 від 29.05.2012 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Наказом від 23.05.2012 р. №37-1 «Про подовження службового відрядження» ОСОБА_2 було продовжено термін службового відрядження строком на 4 (чотири дні) з « 25» травня 2012 р. по « 28» травня 2012 р.

Згідно кошторису витрат на відрядження до наказу від 23.05.2012 р. №37-1 «Про подовження службового відрядження», ОСОБА_2 були виділені додаткові кошти у розмірі 14 800,00 грн., з яких: добові - 2800,00 грн.; придбання квитків (авіа, міський транспорт) - 5000,00 грн.; проживання в готелі - 3000,00 грн.; інші витрати (віза, Інтернет, мобільний зв'язок, таксі) - 4000,00 грн.

Ні підтвердження проживання у готелі, та, відповідно, для відшкодування витрат на проживання, ОСОБА_2 надано рахунок на суму 173 Євро.

Вибуття у відрядження 22.05.2012 р. з території України та прибуття з відрядження 28.05.2012 р. підтверджується відмітками у закордонному паспорті ОСОБА_2, копія якого міститься в матеріалах справи.

На підтвердження відрядження, ОСОБА_2 складено звіт про відрядження від 29.05.2012 р.

При цьому, придбання авіаквитків та оплата сервісного збору здійснювалися за рахунок позивача у ТОВ «Авіа-Експрес», що підтверджується накладною від 18.05.2012 р. №6522-4-0, виданою ТОВ «Авіа-Експрес» та випискою по особовому рахунку позивача № 26008349 за 24.05.2012 р., що свідчить про відсутність здійснення фізичною особою - працівником ОСОБА_2 фактичних витрат на придбання авіаквитків та оплату сервісного збору, отже, відповідно, відсутність необхідності відшкодування відповідних витрат працівнику.

Наказом позивача від 09.10.2011 р. № 91 «Про службове відрядження» ОСОБА_3 вибула у службове відрядження до м. Париж (Франція) строком на 5 (п'ять) днів з « 14» листопада 2011 р. по « 18» листопада 2011р. для участі у виставці Cartes and IDentification 2011.

Згідно кошторису витрат на відрядження до наказу від 09.10.2011 р. № 91 «Про службове відрядження», ОСОБА_3 були виділені кошти у розмірі 18 300,00 грн., з яких: добові - 3500,00 грн.; придбання квитків - 4800,00 грн.; проживання в готелі - 8000,00 грн.; інші витрати (проїзд) - 2000,00 грн., а також до зарахування на корпоративних рахунок в сумі 5 000,00 грн.

Отримання та використання відповідним працівником авансових коштів на відрядження (добові, авіаквиток, витрати на міський транспорт) у розмірі 8 365,27 грн. підтверджується Звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №75 від 21.11.2011 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Вибуття у відрядження 14.11.2011 р. з території України та прибуття з відрядження 18.11.2011 р. підтверджується відмітками у закордонному паспорті ОСОБА_3, копія якого міститься в матеріалах справи.

На підтвердження витрат на купівлю авіаквитків ОСОБА_3 подано відповідні авіаквитки з посадковими талонами.

При цьому, послуги на проживання в готелі були придбані ТОВ «Поллі-Сервіс» у контрагента ТОВ «Авіа-Експрес» та сплачені з розрахункового рахунку на підставі рахунка № 3779-11-0 від 18.10.2011 р. в сумі вартості проживання 7 200,00 грн. та вартості сервісного збору в розмірі 265,00 грн., що свідчить про відсутність здійснення фізичною особою - працівником ОСОБА_3 фактичних витрат на проживання у готелі, отже, відповідно, відсутність необхідності відшкодування відповідних витрат працівнику.

На підтвердження відрядження, ОСОБА_3, складено звіт про відрядження від 21.11.2011 р.

Наказом позивача від 10.07.2011 р. № 69 «Про службове відрядження» ОСОБА_2 вибув у службове відрядження до м. Шарж (Об'єднані Арабські Емірати) строком на 6 (шість днів) з « 10» серпня 2011 р. по « 15» серпня 2011р. у компанію TRUSTCOR CONSULTING S.A. для участі у міжнародній конференції «Міжнародний досвід трансферу технологій».

Згідно кошторису витрат на відрядження до наказу від 10.07.2011 р. № 69 «Про службове відрядження», щодо відрядження працівника ОСОБА_2 були виділені кошти у розмірі 25 860,00 грн., з яких: добові - 3 360,00 грн.; придбання квитків (авіа) - 10 000,00 грн.; проживання в готелі - 10 000,00 грн.; інші витрати (таксі, Інтернет, телефон, проїзд, віза тощо) - 2 500,00 грн.

Отримання та використання відповідним працівником авансових коштів на відрядження (добові) у розмірі 3 360,00 грн. підтверджується Звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 46 від 16.08.2011 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Вибуття у відрядження 10.08.2011 р. з території України та прибуття з відрядження 15.08.2011 р. підтверджується відмітками у закордонному паспорті ОСОБА_2, копія якого міститься в матеріалах справи.

На підтвердження відрядження, ОСОБА_2 складено звіт про відрядження від 16.08.2011 р.

При цьому, придбання авіаквитків та оплата сервісного збору здійснювалися за рахунок позивача у ТОВ «Авіа-Експрес», що підтверджується накладною від 26.07.2011 р. №2581-9-0, виданою ТОВ «Авіа-Експрес» та випискою по особовому рахунку позивача № 26008349 за 07.09.2011 р., що свідчить про відсутність здійснення фізичною особою - працівником ОСОБА_2 фактичних витрат на придбання авіаквитків та оплату сервісного збору, отже, відповідно, відсутність необхідності відшкодування відповідних витрат працівнику.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає доводи та висновки відповідача, покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 28.10.2013 р. №0000851702 протиправними та такими, що не відповідають дійсності, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1,2 ст.121 Кодексу законів про працю України, працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями.

Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

Згідно п.16 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. №59, добові - це витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв'язку з відрядженням. Цією ж нормою встановлено, що добові витрати не потребують спеціального документального підтвердження.

При цьому, суми добових для відряджень працівників недержавних підприємств законодавчими та нормативними актами не встановлені.

Як підтверджується матеріалами справи, добові на відрядження вищезазначених працівників були визначені кошторисами витрат на відрядження до наказів про їх відрядження, отримання та використання яких підтверджується відповідними звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, що свідчить про їх законне та обґрунтоване видання та використання.

В свою чергу, відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.170.9.1. п.170.9. ст.170 Кодексу, на який посилається відповідач в акті перевірки позивача, податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме:

а) на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з розділом ІІІ цього Кодексу;

б) під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Для цілей цього пункту до суми перевищення не включаються та не оподатковуються документально підтверджені витрати, здійснені за рахунок готівкових чи безготівкових коштів, наданих платнику податку під звіт роботодавцем на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків, в межах граничного розміру таких витрат, передбаченого у розділі ІІІ цього Кодексу, що здійснені таким платником та/або іншими особами з рекламними цілями.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що видала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а у разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку.

Відповідно до пп.140.1.7. п.140.1. ст.140 Кодексу, при визначенні об'єкта оподаткування враховуються, зокрема, витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

До складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.

Сума добових визначається в разі відрядження, крім іншого:

до країн, в'їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявності візи (дозволу на в'їзд), - згідно з наказом про відрядження та відмітками уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України в закордонному паспорті або документі, що його замінює.

За відсутності зазначених відповідних підтвердних документів, наказу або відміток уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України в паспорті або документі, що його замінює сума добових не включається до складу витрат платника податку.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу витрат платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з діяльністю такого платника податку, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю платника податку.

Судом, за результатом системного аналізу обставин справи та дослідження письмових доказів, не встановлено випадків перевищення та/або не підтвердження документально витрат на відрядження працівників.

Всі фактичні витрати працівників на відрядження підтверджені необхідними первинними документами (наказами про відрядження та кошторисами витрат до них, звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, посадковими талонами, накладними на придбання авіаквитків, виписками по рахунку позивача).

Більше того, авіаквитки на відрядження працівників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також послуги на проживання в готелі ОСОБА_3 придбавалися позивачем у ТОВ «Авіа-Експрес», що підтверджується відповідними первинними документами та свідчить про відсутність здійснення фізичними особами фактичних витрат на придбання авіаквитків, оплату сервісного збору та оплату послуг на проживання у готелі, отже, як підтверджується матеріалами справи, не відшкодовувалися зазначеним працівникам.

Витрати ж на придбання авіаквитків ОСОБА_3 та проживання у готелі ОСОБА_2, підтверджуються, відповідно, наявними посадковими талонами та рахунком з готелю на відповідну суму.

Вищезазначене спростовує висновки відповідача про не утримання податку з доходів фізичних осіб у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених документів, що підтверджують витрати у відрядженнях, в тому числі використання авіаквитків та проживання в готелі працівниками підприємства.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням форми «Р» від 28.10.2013 року № 0000851702.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 28.10.2013 року №0000851702 з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч.6 ст.128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 28.10.2013 року №0000851702.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок