Рішення

від 30.05.2014 по справі 904/565/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.05.14 Справа № 904/565/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вівастрол", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Південспецбуд", м. Запоріжжя

відповідача-2: Приватного підприємства "Нормер", м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача-1: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення 146 824, 60 грн.

Головуючий колегії Ярошенко В.І.

Суддя Красота О.І.

Суддя Ліпинський О.В.

Представники:

від позивача: Заглубоцький О.В. - директор, наказ № 26/1 від 22.04.2009

Деркунський К.Л. - представник за дов. б/н від 31.05.2013

від відповідача-1: Бичков В.В. - представник за дов. б/н від 07.03.2014

від відповідача-2: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вівастрол" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Південспецбуд" та відповідача-2: Приватного підприємства "Нормер" про солідарне стягнення основної заборгованості у розмірі 94 021, 38 грн., погодженого сторонами забезпечення виконання зобов'язань у сумі 50 887, 91 грн., трьох відсотків річних у розмірі 877, 49 грн. та інфляційних втрат у сумі 1 037, 82 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором надання послуг № 1206/02 від 12.06.2013 в частині повної та своєчасної оплати за отримані послуги та невиконанням відповідачем-2 своїх зобов'язань за договором поруки № 1206/02 від 12.06.2013.

Ухвалою господарського суду від 03.02.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 24.02.2014

21.02.2014 відповідач-2 надіслав до суду заяву про визнання позову, в якій зазначає, що 19.06.2013 між ним та позивачем укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки, якою внесено зміни до договору поруки від 12.06.2013 в частині розміру відповідальності за п. 1.1. відповідач-2 зобов'язується сплатити позивачу загальну суму у розмірі 200 грн. у разі невиконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором поставки. Також в даній заяві відповідач-2 просить розглядати справу без участі його представника.

21.02.2014 відповідач-1 надіслав заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неотриманням ухвали про порушення провадження у справі, та повідомляє суд, що не визнає позовні вимоги в повному обсязі.

24.02.2014 через канцелярію господарського суду від відповідача-1 надійшло клопотання про витребування доказів у позивача, в якому просить витребувати: інформацію на підставі якої в актах здачі-приймання робіт (послуг) від 16.08.2013, 20.08.2013, 11.10.2013 визначено обсяг виконаних робіт; докази роботи машиніста крану на об'єкті 16 - 20 серпня 2013; докази технічної спроможності крану, який задіяний позивачем; докази початку та завершення виконання робіт (послуг) щодо кожного акту здачі-приймання робіт (послуг) від 16.08.2013, 20.08.2013, 11.10.2013.

Ухвалою господарського суду від 24.02.2014 розгляд справи відкладено на 17.03.2014 та зобов'язано сторони надати документи необхідні для розгляд у справі.

17.03.2014 через канцелярію господарського суду від позивача надійшли пояснення, в яких зазначає, що обов'язок оформлення змінних рапортів, відповідно до умов п. 2.2.2. договору, покладено на замовника, тобто відповідача-1. Щодо надання даних топографічної зйомки зазначає, що згідно з п. 2.2.17 договору, замовник надає виконавцю дані топографічної зйомки перед початком надання послуг, а також після надання послуг. Щодо доказів роботи машиніста крану на об'єкті 16-18 серпня 2013 та технічної спроможності крану зазначає, що з лютого 2013 в ТОВ "Вівастрол" наказом № 81/3 введено ненормований графік роботи. Також в даних поясненнях позивач зазначає, що відповідач-1 повністю визнав заборгованість гарантійним листом від 10.03.2014 № 03/03.

17.03.2014 через канцелярію господарського суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не визнає позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію тим, що позовні вимоги не мають належного документального підтвердження, а також зазначає, що розрахунок неустойки, інфляційних втрат та трьох відсотків річних зроблений з порушенням вимог чинного законодавства.

У судовому засіданні 17.03.2014 відповідачем-1 надано суду вимогу про призначення експертизи від 14.03.2014 вих.№ 06/03. Присутній у судовому засіданні 17.03.2014 представник відповідача-1 відмовився від вимоги про призначення судової експертизи та просив суд залишити дану вимогу без розгляду.

Ухвалою від 17.03.2014 розгляд справи відкладено на 31.03.2014.

31.03.2014, через канцелярію господарського суду від позивача надійшли пояснення від 31.03.2014. в яких він зазначає, що складання змінних рапортів за договором № 1206/02 про надання послуг гусеничним краном РДК 160/2 з грейферним ковшем від 12.06.2013 не є обов'язковим, оскільки відповідно до п. 3.1 договору передбачена оплата в залежності від кількості переміщеного вантажу (ґрунту). Також, позивач вказує на те, що ним були розпочаті роботи на підставі картограм підрахунку об'ємів, складених інженером-геодезистом ОСОБА_1

31.03.2014 представник відповідача-1 подав до суду клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Ухвалою від 31.03.2014 задоволено клопотання відповідача-1 про продовження строку розгляду справи, строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 08.04.2014 та залучено до участі у справі Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1.

08.04.2014 через канцелярію господарського суду від третьої особи надійшли пояснення по справі.

08.04.2014 від відповідача-1 надійшли доповнення до відзиву, в яких він вказує на те що, відповідно до п. 41 спірного договору та чинного законодавства, а саме наказу Міністату України № 149 від 13.06.1997 "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку роботи будівельних машин та механізмів", складання змінних рапортів є обов'язком позивача. Також, відповідач-1 зазначає, що до початку робіт топографічна зйомка між сторонами не підписувалась, з доданими позивачем до матеріалів справи копіями топографічної зйомки, проведеної ОСОБА_1, він ознайомлений не був та дані документи не підписував.

Ухвалою від 08.04.2014 справу № 904/565/14 призначено до розгляду колегіально у складі трьох суддів.

Відповідно до розпорядження в.о. голову суду від 08.04.2014 № 358 визначено склад колегії по розгляду справи № 904/565/14 у складі трьох суддів: головуючий колегії Ярошенко В.І., суддя Красота О.І., суддя Ліпинський О.В.

Ухвалою від 08.04.2014 справу № 904/565/14 прийнято до розгляду колегіально у складі трьох суддів: головуючий колегії Ярошенко В.І., суддя Красота О.І., суддя Ліпинський О.В. та призначено її розгляд у засіданні на 14.05.2014.

13.05.2014 через канцелярію господарського суду від відповідача-1 надійшли доповнення до відзиву, в яких він зазначає, що складання позивачем актів від 16.08.2013, 20.08.2013 та від 11.10.2013 ґрунтуються на даних топографічної зйомки, яка проведена третьою особою, однак проведення даної топографічної зйомки відповідачем-1 тертій особі не замовлялось та договір з третьою особою щодо надання таких послуг не укладався. Також, відповідач-1 заперечує проти застосування позивачем до здійснених ним авансових платежів умов ст. 534 ЦК України, а саме спрямуванням даних платежів на погашення штрафних санкцій, з посиланням на п. 3.4 договору, яким передбачено, що кожний наступний платіж пов'язується з оплатою наступних 500 куб. м. видобутого ґрунту.

Ухвалою від 14.05.2014 розгляд справи відкладено на 28.05.2014.

20.05.2014 через канцелярію господарського суду від позивача надійшло клопотання щодо витребування у Дніпропетровської міської ради інформації.

Дане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки Дніпропетровська міська рада не є стороною у спірних договорах, зобов'язання за якими є предметом розгляду даної справи.

27.05.2014 від позивача надійшли до суду пояснення від 27.05.2014, в яких він, з посиланням на наказ Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничому нагляді від 18.06.2007 № 132, зазначає. що журнал прийняття та здавання вантажопідйомного крану РДК 160/2 вівся машиністом крану під час надання ТОВ "Вівастрол" послуг ТОВ "Південспецбуд" по розчищенню каналу "Гнилокош".

27.05.2014 через канцелярію господарського суду від відповідача-1 надійшли доповнення до відзиву. В даних доповнення відповідач-1 зазначає, що приписи закону, який регулює відносини за зобов'язанням про надання робіт (послуг), пов'язують обов'язок замовника оплатити роботи (послуги) за фактом їх надання виконавцем, а не за фактом передачі робіт (послуг) на підставі акту. В актах від 16.08.2013, 20.08.2013 та 11.10.2013 зазначений обсяг робіт, який міг бути виконаний протягом тривалого часу, у зв'язку з чим вказані акти є зведеними, а відтак, вони не є первинними документами та належними доказами виконання робіт (надання послуг).

Представники відповідача-2 та третьої особи у судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, місце та час проведення судового засіданні були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 28.05.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вівастрол" (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південспецбуд" (далі - відповідач-2, замовник) було укладено договір № 1206/02 про надання послуг гусеничним краном РДК 160/2 з грейферним ковшем (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець надає послуги замовнику гусеничним вантажопід'ємним краном РДК 160/2 з грейферним ковшем (далі - кран), з екіпажем (машиністом), який ним керує й обслуговує його, для використання на об'єкті замовника - "Реконструкція дренажно-паводкового каналу «Гнилокиш» на ділянці від Донецького шосе до р. Дніпро у районі Центрального мосту», і надає замовнику послуги з управління й технічної експлуатації крану відповідно до умов цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказані послуги.

Згідно з п. 1.2 договору кран надається виконавцем замовнику у користування з екіпажем (машиністом), який ним керує й обслуговує його, строком до 31 грудня 2013 року включно. За виключенням періодів зупинки виробництва робіт через кліматичні умови.

Відповідно до п. 2.2.17 договору замовник надає виконавцю топографічну зйомку перед початком надання послуг, а також після надання послуг.

Топографічна зйомка підписується уповноваженими представниками виконавця та замовника і є невід'ємною частиною цього договору. На підставі матеріалів топографічної зйомки сторони встановлюють фактичний об'єм послуг, що надаються, з метою проведення остаточних розрахунків. Виконавець приступає до надання послуг не раніше підписання уповноваженим представником замовника топографічної зйомки.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість послуг виконавця складає 20 (двадцять) грн. 00 к., з ПДВ 20% за 1 (один) метр кубічний роботи крану.

Замовник здійснює оплату послуг шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця у наступному порядку: передоплата за кожні 500 (п'ятсот) тисяч м. куб.; залишок суми замовник сплачує виконавцю протягом трьох календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг й топографічної зйомки (п. 3.4 договору).

Згідно з п. 3.6 договору основою для остаточного розрахунку є підписані сторонами акт приймання-передачі наданих послуг й змінні рапорти, які є невід'ємною частиною цього договору. Змінні рапорти оформлюються та підписуються щоденно - в кінці кожної зміни.

Відповідно до п. 4.1 договору послуги вважаються наданими належним чином після підписання змінних рапортів та акту наданих послуг замовником.

Виконавець складає змінні рапорти (які є невід'ємною частиною договору та підписуються представниками замовника за кожну відпрацьовану зміну). Протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання акту виконаних робіт замовник зобов'язаний підписати його та повернути виконавцю або направити виконавцю мотивовану відмову від їх підписання (п. 4.2 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін й скріплення їх підписів печатками сторін та діє до 31 грудня 2013 року (п. 7.2 договору).

Як зазначає позивач, він надав відповідачу-1 послуги на загальну суму 113022, 60 грн., що підтверджує актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.08.2013 на суму 26672 грн., від 20.08.2013 на суму 27005, 40 грн. та від 11.10.2013 на суму 59345, 20 грн. (арк. с. 21-23, том 1).

Відповідач-1 здійснив передплату наданих послуг у розмірі 45300 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться у матеріалах справи (арк. с. 24-28, том 1). Таким чином, на думку позивача, несплаченою є заборгованість відповідача-1 за надані послуги у розмірі 94021, 38 грн., яка виникла внаслідок того, що позивач керувався положеннями статті 534 ЦК України під час здійснення зарахування коштів, отриманих від відповідача-1.

Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву зазначає, що позовні вимоги не мають належного документального підтвердження, а саме змінними рапортами та даними топографічної зйомки, обов'язкова наявність яких передбачена умовами спірного договору. Відповідач-1 визнає обсяг та вартість робіт наданих відповідно до акт здачі-прийняття (надання послуг) від 16.08.213 № 2-00000024, які були сплачені ним у повному обсязі, та ставить під сумнів обсяг робіт, які були виконані відповідно до актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 20.08.2013 № 2-00000026 та від 11.10.2013 № 2-00000042.

Господарський суд, оцінив наявні в матеріалах справи докази, вважає позовні вимоги позивача до відповідача-1 необґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що не підлягають задоволенню з нижченаведених підстав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 174 ЦК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 4 статті 179 ГК України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 2.2.17 договору сторони передбачили, що замовник надає виконавцю топографічну зйомку перед початком надання послуг, а також після надання послуг.

Топографічна зйомка підписується уповноваженими представниками виконавця та замовника і є невід'ємною частиною цього договору. На підставі матеріалів топографічної зйомки сторони встановлюють фактичний об'єм послуг, що надаються, з метою проведення остаточних розрахунків. Виконавець приступає до надання послуг не раніше підписання уповноваженим представником замовника топографічної зйомки.

Також, у пункті 3.4 договору сторони встановили, що залишок суми замовник сплачує виконавцю протягом трьох календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг і топографічної зйомки.

Таким чином, сторони погодили дві безумовні підстави для проведення розрахунку замовника з виконавцем за надані послуги, а саме: підписання акту приймання-передачі наданих послуг та підписання топографічної зйомки, відповідно до п. 2.2.17 договору, на підставі матеріалів якої сторони встановлюють фактичний об'єм послуг, що надаються, з метою проведення остаточних розрахунків.

Крім того, послуги згідно спірного договору, а саме п. 4.1 договору вважаються наданими належним чином наданими лише після підписання змінних рапортів та акту наданих послуг замовником.

Відповідно до п. 4.2 договору виконавець складає змінні рапорти (які є невід'ємною частиною договору та підписуються представниками замовника за кожну відпрацьовану зміну).

Посилання позивача на п. 2.2.2 договору, в якому вказано, що замовник зобов'язаний оформлювати усю первісну документацію за фактично відпрацьований час, зокрема, змінні рапорти, спростовуються наданими ним же до суду поясненнями від 17.03.2014, залученими до матеріалів справи (арк. с. 117-120, том 1).

У даних поясненнях позивач вказує, що форму рапорту про роботу будівельної машини (механізму) (типова форма № ЕБМ-3), затверджено наказом Мінстату України від 13.06.1997 № 149, з якого вбачається, що змінні рапорти застосовуються для внутрішніх потреб підприємства, якому належить будівельна машина, тобто позивачем, саме для розрахунку заробітної плати помічника машиніста та машиніста в залежності від кількості відпрацьованого часу, руху паливно-мастильних матеріалів.

При цьому, у поясненнях від 17.03.2014, позивач також вказує на те, що пунктом 3.1 договору № 1206/02 про надання послуг гусеничним краном РДК 160/2 з грейферним ковшем від 12.06.2013 передбачена оплата послуг саме в залежності від кількості переміщеного вантажу (грунту).

Отже, враховуючи викладене, у договорі сторони, дійшли згоди, що замовник сплачує виконавцю залишок суми протягом трьох календарних днів з дати підписання акта приймання-передачі наданих послуг та топографічної зйомки.

Оскільки, в порушення вимог п. 2.2.17 та п. 3.4 договору, сторонами не підписана топографічна зйомка строк здійснення замовником оплати залишку суми є таким, що не настав.

Позивачем до матеріалів справи надано топографічну зйомку, виконану третьою особою - ФОП ОСОБА_1 та за результатами якої, позивачем було здійснено розрахунок обсягу та вартості наданих послуг (арк. с. 134-140, том 1).

Також, до матеріалів справи залученні пояснення третьої особи - ФОП ОСОБА_1, в яких він зазначає, що відповідач-1 29.07.2013, 20.08.2013 та 11.10.2013 звертався до нього з проханням провести топографічну зйомку, однак, між сторонами не було укладено договору щодо надання таких послуг, а також у третьої особи відсутні письмові звернення відповідача-1 з проханням здійснити топографічну зйомку (арк. с. 8-10, том 2).

У якості доказі надання послуг з проведення топографічної зйомки 29.07.2013, 20.08.2013 та 11.10.2013 відповідачу-1, третя особа надає до суду копії розрахункових квитанцій № 469875 від 29.07.2013 на суму 2500 грн. та № 469882 від 11.10.2013 на суму 5000 грн. (арк. с. 11-12, том 2).

Надані третьою особою - ФОП ОСОБА_1 до суду розрахункові квитанції не приймаються судом у якості належного доказу оплати позивачем наданих йому третьою особою послуг з проведення топографічної зйомки, оскільки вони не містять ані підпису уповноваженого представника ТОВ "Південспецбуд", ані печатки підприємства.

Господарський суд не приймає також надані позивачем топографічні зйомки, проведені третьою особою - ФОП ОСОБА_1 та за результатами якої, позивачем було здійснено розрахунок обсягу та вартості наданих послуг у якості належного доказу визначення обсягу виконаних робіт, оскільки надана топографічна зйомка не підписана ані представником позивача, ані представником відповідача-1, що порушує п. 2.2.17 договору. А тому, не може вважатися доказом виконання умов п. 3.4 договору, який встановлює строк здійснення розрахунку відповідача-1 з позивачем за надані послуги.

Посилання позивача на гарантійний лист відповідача-1 вих.№ 03/03 від 10.03.2014, яким останній підтвердив існування заборгованості у розмірі 90327, 12 грн. станом на 05.03.2014 та гарантував погашення даної заборгованості згідно графіку (арк. с. 143, том 1) як на доказ визнання відповідачаем-1 існуючої заборгованості згідно договору № 1206/02 від 12.06.2013, є безпідставними. Гарантійний лист відповідача не є доказом виконання робіт в обсязі, зазначеному позивачем. Крім того, вищезазначений гарантійний лист був відкликаний відповідачем-1, що підтверджується листом від 17.03.2014 (арк. с. 41, том 2).

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 94021, 38 грн. є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Також, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача-1 погодженого сторонами виконання зобов'язання у розмірі 50887, 91 грн., трьох відсотків річних у сумі 877, 49 грн. та інфляційних втрат у сумі 2936, 50 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору за порушення строків оплати послуг або інших платежів відповідно до цього договору більше, ніж на 7 банківських днів, відповідач сплачує позивачу погоджене сторонами забезпечення виконання зобов'язання у розмірі 0,5 % від суми несплачених послуг або інших платежів за кожний день прострочення до дати повного погашення заборгованості.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Отже, й передбачена у пункті 5.1 договору сплата суми боргу з урахуванням погодженого сторонами забезпеченням виконання зобов'язання у розмірі 0, 5 %, й передбачене статтею 625 ЦК України зобов'язання відповідача-1 сплатити суму боргу з урахуванням трьох відсотки річних та інфляційних втрат, пов'язане з фактом прострочення виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що судом встановлено, що згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України строк виконання зобов'язання за спірним договором є таким, що не настав, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача-1 погодженого сторонами виконання зобов'язання у розмірі 50887, 91 грн., трьох відсотків річних у сумі 877, 49 грн. та інфляційних втрат у сумі 2936, 50 грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

12.06.2013 між Приватним підприємством "Нормер" (далі - відповідач-2, поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вівастрол" (далі - кредитор) було укладено договір поруки № 1206/2 (далі - договір поруки).

Відповідно до п. 1.1 договору поруки в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків Товариством з обмеженою відповідальністю "Південспецбуд" (69041, Запорізька область, м. Запоріжжя, провулок Вологородський, буд. 30, код ЄДРПОУ 34975625) (далі - боржник), перед кредитором за договором № 1206/02 від 12.06.2013 про надання послуг гусеничним краном РДК 160/2 з грейферним ковшем, укладеним між кредитором та боржником (далі - основний договір). Поручитель зобов'язується сплатити кредиторові вартість всіх послуг, отриманих боржником, а також, включаючи, але не обмежуючись, штрафні санкції, пню, інші витрати, передбачені основним договором, додатками та додатковими угодами до нього.

Згідно з п. 2.1 договору поруки у разі порушення боржником обов'язків за основним договором, поручитель відповідає перед кредитором солідарно, тобто кредитор вправі на власний розсуд пред'являти вимогу про сплату вартості отриманих боржником послуг за основним договором до боржника або до поручителя, або до обох одночасно.

Поручитель відповідає перед кредитором по всій вартості послуг, що має бути оплачена за основним договором, включаючи сплату штрафних санкцій, пені, інших витрат, передбачених основним договором (п. 2.2 договору поруки).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Цей договір діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст. 559 ЦК України (п. п. 5.1. 5.2 договору поруки).

Відповідач-2 надіслав до суду заяву про визнання позову у повному обсязі, в якій також зазначає, що 19.06.2013 між ним та позивачем укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки, якою внесено зміни до договору поруки від 12.06.2013 в частині розміру відповідальності за п. 1.1. відповідач-2 зобов'язується сплатити позивачу загальну суму у розмірі 200 грн. у разі невиконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором поставки (арк. с. 71-72, том 1).

Щодо визнання відповідачем-2 позовних вимог у повному обсязі слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до частини першої ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Оскільки строк опати наданих позивачем відповідачу-1 послуг є таким, що не настав, відповідно до приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, то дії відповідача-2 щодо визнання позовних вимог суперечать законодавству та є такими, що порушують права і охоронювані інтереси відповідача-1, а тому не може бути прийнята судом.

Враховуючи те, що судом встановлено, що згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України строк виконання зобов'язання за основним договором є таким, що не настав, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача-2, на підставі договору поруки, основного боргу у розмірі 94021, 38 грн., погодженого сторонами виконання зобов'язання у розмірі 50887, 91 грн., трьох відсотків річних у сумі 877, 49 грн. та інфляційних втрат у сумі 2936, 50 грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 33-34, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 30.05.2014

Головуючий колегії В.І. Ярошенко

Суддя О.І. Красота

Суддя О.В. Ліпинський