Постанова

від 29.05.2014 по справі 904/963/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2014 року Справа № 904/963/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді -Тищик І.В. (доповідач)

суддів - Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.

при секретарі - Малик С.О.

за участю представників

позивача Савченко О.А.

відповідача-1 Биструшкін О.С.

відповідача- 2 не з'явився

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСНА-АГРО» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2014 року у справі № 904/963/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСФЕРА», м. Дніпропетровськ

до

відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСНА-АГРО», с. Красне Сумської області

відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю «Гран Інвест», м. Дніпро петровськ

про стягнення 39 166,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014р. позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів про солідарне стягнення 286 628,79 грн., з яких 133 708,02 грн. становить проіндексована сума вартості товару (боргу), 146 746,19 грн. - проценти за користування товарним кредитом, 6 174,58 грн. - пеня.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2014 року у справі № 904/963/14 (суддя Соловйова А.Є.) позовні вимоги задоволені частково; з відповідача на користь позивача стягнуто 80 745,27 грн. основного боргу, 12 962,75 грн. індексації, 146 746,19 грн. процентів за користування товарним кредитом; 6 174, 58 грн. пені, 14 300,0 витрат на послуги адвоката. Провадження у справі в частині стягнення 40 000,0 грн. припинено.

Рішення господарського суду мотивоване невиконанням ТОВ «Весна-Агро» умов укладеного договору в частині повного розрахунку за отриманий товар та невиконанням ТОВ «Гран Інвест» умов договору поруки в частині погашення заборгованості відповідача-1.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач-1 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати в частині стягнення грошових коштів з відповідачів та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому скаржник посилається на те, що місцевий господарський суд 1) не зменшив суму штрафних санкцій (а саме, процентів за користування товарним кредитом), розмір яких є надмірно великим порівняно із збитками позивача; 2) поклав на відповідачів витрати позивача, які не пов'язані з оплатою послуг адвоката.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Про час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином. Відповідач-2 наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду апеляційної інстанції не скористався.

В межах провадження у справі відповідачем-1 було заявлено клопотання про передачу справи за підсудністю, про витребування доказів та про призначення бухгалтерсько-економічної експертизи (в усній формі).

В обґрунтування клопотання про передачу справи за підсудністю скаржник послався на те, що договір поруки, укладений між позивачем та відповідачем-2 є удаваним, укладений для приховання іншого правочину, внаслідок чого правовідносини сторін не повинні регулюватися правилами, пов'язаними з укладанням договору поруки. Відповідач-2 повинен бути виключений із

числа відповідачів, а справу належить передати для розгляду за підсудністю за місцезнаходженням відповідача-1.

Заявлене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки доказів існування інших правовідносин, які б приховувалися договором поруки, скаржник не надав. Матеріалами справи посвідчується існування між сторонами договору купівлі-продажу товарів, укладеного між позивачем та відповідачем-1, та договору поруки, укладеного між позивачем та відповідачем-2, на забезпечення виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу.

При цьому договір поруки в установленому порядку не змінювався, не оспорювався, не визнавався недійсним і є чинним на момент розгляду справи.

За викладених обставин у даній справі особами, відповідальними за виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу, є покупець - ТОВ «Весна-Агро» та поручитель - ТОВ «Гран Інвест».

Відповідно до ч. 3 ст.15 ГПК України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. За вказаних обставин подання позивачем позову до господарського суду Дніпропетровської області не порушує положень чинного законодавства.

Клопотання відповідача щодо витребування доказів у справі, зокрема, письмової згоди позивача та адвокатського бюро щодо узгодження порядку обчислення гонорару; кількість витраченого адвокатом часу для надання послуг за спірним договором; кількість судових справ, порушених господарським судом Дніпропетровської області за позовом позивача до відповідача-2, кількість договорів, поруки, укладених позивачем з підприємствами, територіально розташованими в Дніпропетровській області тощо.

В задоволенні вказаного клопотання заявнику відмовлено, оскільки дана інформація в розумінні ст.ст.33, 34 ГПК України, не стосується предмету спору, не впливає на розгляд справи по суті і не має значення для даної справи.

Клопотання про призначення бухгалтерсько-економічної експертизи також не підлягає задоволенню. На думку відповідача-1, експертиза потрібна для перевірки правильності обчислення позовної суми. Оскільки обчислення суми позову не потребує спеціальних знань, призначення експертизи колегія суддів вважає недоцільним.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 30.01.2013 року між ТОВ «Агросфера» (Продавець) та ТОВ «Весна-Агро» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 10681, відповідно до якого продавець взяв на себе зобов'язання передати, а покупець - прийняти та оплатити вартість засобів захисту рослин та мікродобрив відповідно до умов договору, додаткових угод та специфікацій до нього.

Відповідно до умов договору конкретний вид товару, його асортимент, кількість, ціна, строк поставки та умови оплати товару наведені в специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною. Ціна товару встановлена по домовленості сторін; сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті - долар США..

Згідно п.3.2 договору загальна сума договору складається із суми вартості товару з урахуванням зміни ціни у спосіб, передбачений п. 4.7, 4.8 (індексація суми вартості товару по офіціальному курсу гривні до іноземної валюти) та суми процентів за користування товарним кредитом.

Пунктом 4.8 договору позивач та відповідач-1 узгодили формулу, згідно якої буде відбуватися розрахунок проіндексованої суми вартості товару (боргу) у гривні, та визначили усі необхідні для цього показники.

30.01.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОСФЕРА" (Кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" (Поручитель) було укладено договір поруки №10681-ПОР, відповідно до якого Поручитель зобов'язався відповідати перед Кредитором за порушення ТОВ "ВЕСНА-АГРО" умов договору купівлі-продажу №10681 від 30.01.2013р.

Відповідно до п. 1.4. договору поруки, Поручитель відповідає солідарно та в повному обсязі по зобов'язанням Боржника перед Кредитором за основним договором. При цьому Кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх Боржників разом, так і від будь-якого з них окремо. Даним договором поруки було забезпечено виконання зобов'язання у повному обсязі.

Згідно з п. 5.1. договору поруки, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, Боржник і Поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

На виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу позивач відвантажив відповідачу-1 засоби захисту рослин на загальну суму 220 782,80 грн. та на умовах товарного кредиту з відстрочкою платежу до 25.10.2013 року. Факт відвантаження товару та отримання його відповідачем-1 посвідчується видатковими накладними та відповідними довіреностями на представників ТОВ «Весна-Агро» на отримання товару.

Оплата отриманого товару у повному обсязі та у встановлені строки відповідачем-1 здійснена не була. Фактично отримувачем товару було сплачено 100 037,53 грн., відповідно, заборгованість на день звернення з позовом склала 120 745,27 грн.

Даним позовом позивач вимагає стягнення з відповідачів окрім проіндексованої суми боргу, пені та процентів за користування товарним кредитом за період з 26.10.2013р. по 07.02.2014р. у сумі 6 174,58 грн. та 146 746,19 грн. відповідно.

Обов'язок сплати процентів за користування товарним кредитом сторони обумовили договором, узгодивши, що в разі не оплати товарного кредиту протягом 10 календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, нарахування процентів річних здійснюється згідно п. 7.2 договору (тобто, у розмірі 35% річних); у разі прострочення оплати понад 10 календарних днів - згідно п. 7.3 договору (у розмірі 350 %).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки, що визначено ст. 554 Цивільного кодексу України

За ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Факт отримання товару позивачем та наявність заборгованості у сумі 120 745,27 грн. на час звернення позивача з позовом до суду посвідчується матеріалами справи.

В межах провадження у справі відповідач надав докази погашення боргу на суму 40 000,00 грн., оплата якої була здійснена 27.03.2014р., тобто, після звернення позивача до суду, відтак сума заборгованості відповідача-1 перед позивачем склала 80 745,27 грн.

За вказаних обставин місцевим судом правомірно задоволені позовні вимоги в сумі 80 745,27 грн. та припинено провадження в частині стягнення боргу в сумі 40 000,0 грн.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Пунктами 4.7, 4.8 договору купівлі-продажу передбачена індексація суми вартості товару у разі зміни офіційного курсу гривні до іноземної валюти (в даному випадку - долара США).

З урахуванням курсу гривні до долара США, позивачем було проіндексовано суму неоплаченого товару за період з 30.01.2013р. по 09.12.2013р., сума індексації склала 12 962,75 грн.

Обов'язок сплати боржником процентів за користування товарним кредитом у розмірі 35% за неоплату товару протягом 10 календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений та у розмірі 350% у разі прострочення понад 10 календарних днів передбачений договором. За вказаних обставин нарахування позивачем відповідачу-1 процентів за користування товарним кредитом з 26.10.2013р. по 07.02.2014р. у сумі 146 746,19 грн. є обґрунтованим.

З огляду на умови договору та норми чинного законодавства задоволення позовних вимог в частині стягнення проіндексованої суми та процентів за користування товарним кредитом здійснено місцевим судом правомірно з повним дослідженням обставин та доказів у справі.

З урахуванням приписів ст.ст. 546, 549, 612 ЦК України, ст.ст.230-232 ГК України, умов п. 7.1 договору, а також встановленого судом факту наявності заборгованості відповідача-1 за поставлений позивачем товар в сумі 120 745,27 грн. місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача-1 окрім суми заборгованості пеню в розмірі, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ від суми неоплати за кожний день прострочення у розмірі 6 174,58 грн. за період з 26.10.2013р. по 07.02.2014р.

З огляду на положення ст. ст. 553, 554 ЦК України, відповідно до яких боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники і право визначати до кого пред'являти свої вимоги є виключним правом кредитора, місцевий суд підставно стягнув суми, заявлені до стягнення, солідарно з обох відповідачів.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються до уваги апеляційним судом в силу наступного:

За твердженням скаржника, господарський суд повинен був зменшити розмір процентів за користування товарним кредитом, оскільки останні відносяться до штрафних санкцій, які є надмірно великими порівняно із збитками ТОВ «Агросфера».

Дане твердження не відповідає положенням чинного законодавства.

Поняття товарного кредиту визначено у п. 14.1.245 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Право продажу товару в кредит закріплено ст.694 ЦК України, яка встановлює, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу. Цією ж нормою регламентується порядок продажу товару в кредит.

За роз'ясненням, наданим Вищим господарським судом України в п. 8 оглядового листа від 29.04.2013р. № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», проценти за користування чужими коштами є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини п'ятої статті 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, тому зменшення їх розміру неможливе.

За змістом статті 44 ГПК України до складу судових витрат віднесено оплату послуг адвоката.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (частина третя статті 49 ГПК України).

В силу статті 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі, тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом.

Витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката в даному спорі підтверджуються договором про надання послуг адвоката у сфері права № 4/14 від 05.02.2014р., додатком до договору та платіжними дорученням № 53482 від 13.03.2014р., що засвідчують оплату позивачем адвокатських послуг АО «Адвокатське бюро «Баррістер» в розмірі 14 300,0 грн. З договору про надання послуг убачається, що гонорар адвоката був визначений у фіксованій сумі, при цьому адвокатом надавалася окрім правової допомоги, допомога по обчисленню позовних сум (як-то: індексація вартості товару, нарахування процентів за користування товарним кредитом та штрафних санкцій), що не суперечить приписам чинного законодавства.

Стягуючи витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 14 300,0 грн., що становить 5% від суми позову, господарський суд першої інстанції, врахував вимоги законодавства та обгрунтованно стягнув розмір цих витрат; апеляційний суд з юридичною оцінкою цих обставин погоджується і не вважає оспорювану суму надмірною.

З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги відповідача про скасування оспорюваного рішення являються необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСНА-АГРО" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2014 року у справі № 904/963/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В. Тищик

Судді Т.А.Верхогляд

Л.М.Білецька