Рішення

від 29.05.2014 по справі 907/386/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.05.2014 Справа № 907/386/14

Суддя Ващиліна Н.М.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Прокурора міста Мукачева в інтересах держави

в особі Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Закарпатської обласної державної адміністрації

та державного професійно-технічного навчального закладу „Мукачівський професійний аграрний ліцей імені Михайла Данканича"

до комунального підприємства Радгосп-заводу „Кальницький"

про стягнення 8560,00 грн. заборгованості з оплати за проходження виробничої практики учнів ліцею за угодами про проходження такої у період з 29.12.2012 по 25.01.2013,

Представники:

прокурор - Кобзар С.П., прокурор відділу прокуратури міста Ужгорода, посвідчення №022286 від 30.10.13;

від позивача (Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Закарпатської обласної державної адміністрації) - Довганич О.С., заступник директора департаменту, представник за довіреністю №01-19/1578 від 05.05.14;

від позивача (державного професійно-технічного навчального закладу „Мукачівський професійний аграрний ліцей імені Михайла Данканича") - Чорій О.І., Русин Н.Я., представники за довіреністю від 06.05.14;

від відповідача - Шкоба С.А., керівник.

СУТЬ СПОРУ: Прокурором міста Мукачева в інтересах держави в особі Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Закарпатської обласної державної адміністрації та державного професійно-технічного навчального закладу „Мукачівський професійний аграрний ліцей імені Михайла Данканича" заявлено позов до комунального підприємства Радгосп-заводу „Кальницький" про стягнення 8560,00 грн. заборгованості з оплати за проходження виробничої практики учнів ліцею за угодами про проходження такої у період з 29.12.2012 по 25.01.2013.

В судовому засіданні 29.05.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Прокурор на виконання вимог суду доказів на підтвердження проведення перевірки на підприємстві щодо нарахування оплати праці учням за виконання робіт під час проходження ними виробничої практики суду не подав, жодних пояснень з цього приводу не надав. Позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві.

Представник Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Закарпатської обласної державної адміністрації, присутній у судовому засіданні, на виконання вимог суду надав докази знаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України станом на теперішній час (витяг з ЄДРПОУ), а також письмові пояснення, відповідно до яких на період проходження учнями виробничої практики в умовах підприємств, установ та організацій з роботодавцями укладаються типові договори відповідно до Постанови КМУ від 07.06.1999 №992 „Про затвердження Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами ПТНЗ виробничого навчання та виробничої практики", в яких вказано, що 50% заробітної плати, нарахованої учням за час виробничої практики за фактично виконаний обсяг робіт, підприємство перераховує закладу для здійснення його статутної діяльності, зміцнення матеріально-технічної бази, соціальний захист учнів, проведення культурно-масової та спортивно-масової роботи. Разом з тим, з директора професійно-технічного навчального закладу не знімається контроль за діяльністю учнів (слухачів) під час виробничої практики для уникнення випадків експлуатації дитячої праці.

У своїх поясненнях покликається на Закон України „Про зайнятість населення", де у пп.2 п.5 ст.50 „Участь роботодавців у забезпеченні зайнятості населення" вказано, що роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин. Тобто, якщо передбачається, що у процесі проходження виробничої практики учень буде самостійно виконувати конкретний обсяг робіт, виготовляти продукцію, то це повинно бути передбачено договором про виробничу практику та відповідно здійснена оплата.

Представники позивача (державного професійно-технічного навчального закладу „Мукачівський професійний аграрний ліцей імені Михайла Данканича") витребуваних судом щоденників про проходження практики, що містять програми виробничої практики учнів, зазначених у позовній заяві, не подали. Натомість подали орієнтовний розрахунок надходження коштів за проходження учнями виробничої практики за спеціальністю „Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, слюсар с/г машин, водій кат. С за період з 29.12.2012 по 25.01.2013 з присвоєнням кваліфікації „Слюсар другого розряду". Відповідно до вказаного розрахунку, орієнтовна сума оплати за проходження виробничої практики відповідно до розрахунку на одного учня, становить 354,93 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості підприємства відповідача становить 1774,65 грн.

Відповідач повідомив про часткову оплату заборгованості в розмірі 1773,60 грн., на підтвердження чого подав платіжне доручення №19 від 30.04.2014 року.

Представники позивача (державного професійно-технічного навчального закладу „Мукачівський професійний аграрний ліцей імені Михайла Данканича") суму, сплачену відповідачем, вважають відповідною загальній сумі заборгованості підприємства відповідача за рахунок заокруглення та просять суд врахувати це при винесенні рішення з даного спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників учасників процесу та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Прокурор міста Мукачева звернувся до суду в інтересах держави в особі Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Закарпатської обласної державної адміністрації (далі - позивач-1) та державного професійно-технічного навчального закладу „Мукачівський професійний аграрний ліцей імені Михайла Данканича" (далі - позивач-2) за результатами проведеної перевірки у позивача-2 з питань додержання трудових прав неповнолітніх, проходження учнями виробничої практики та їх подальшого працевлаштування, якою було встановлено, що 12 грудня 2012 року між позивачем-2 та Комунальним підприємством Радгосп-завод «Кальницький» (далі - відповідач) укладено договори про проходження з 29.12.2012 по 25.01.2013 виробничої практики неловнолітніми учнями ліцею ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_2), ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_3), ОСОБА_9 (ІНФОРМАЦІЯ_4), ОСОБА_10 (ІНФОРМАЦІЯ_5), за спеціальністю «тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва».

Відповідно до п.3.10. вказаних договорів підприємство зобов'язувалося заробітну плату учнів за виконання робіт переводити на рахунок ліцею.

Проте, всупереч вищезазначеним умовам укладених договорів, кошти, як оплату, належну ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 за виконання робіт за період виробничого навчання та виробничої практики з 29.12.2012 по 25.01.2013 не перераховано на рахунок позивача-2. Невиконання цих договірних зобов'язань, на думку прокурора, призвело до грубого порушення трудових прав неповнолітніх, а також завдало істотної шкоди інтересам держави, оскільки п'ятдесят відсотків надходжень цих коштів, відповідно до вимог нормативних актів, має бути спрямовано на здійснення статутної діяльності державного професійно-технічного навчального закладу, зміцнення навчально-матеріальної бази ліцею, тому числі покращання умов навчання учнів тощо, а відтак ускладнює реалізацію державної політики в освітній галузі.

Суму заборгованості прокурор визначив, враховуючи інформацію управління статистики у Мукачівському районі, згідно якої розмір середньомісячної заробітної плати по Закарпатській області у 2012 році робітників, що обслуговують сільськогосподарські та інші пересувні установки склав 1712 грн., з огляду на що загальна сума боргу відповідача з оплати праці учнів складає 8560,00 грн.

У ході судового розгляду справи суд встановив, що відповідачем після подачі позову до суду (позовна заява надійшла до суду 18.04.2014 року) частково погашено заборгованість, на підтвердження чого відповідачем на подано платіжне доручення №19 від 30.04.2014 року, яке свідчить про зарахування на рахунок позивача-2 суми в розмірі 1773,60 грн.

В разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив своє існування в процесі розгляду справи, провадження у справі в цій частині припиняється на підставі п.1 1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

З огляду на викладене, у частині стягнення суми 1773,60 грн. провадження у справі слід припинити.

Також матеріалами справи встановлено, що в позовних матеріалах та додаткових письмових поясненнях відсутні належні докази, які б свідчили про те, що у відповідача наявна заборгованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Положення про обов'язкову оплату виробничої практики були внесені до Закону України „Про професійно-технічну освіту" та закладені у статтю 29. У вказаній статті зазначено, що підприємства, установи, організації незалежно від форми власності зобов'язані надавати учням, слухачам професійно-технічних навчальних закладів оплачувані робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання чи виробничої практики, а також, що керівники підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за забезпечення належних умов праці та оплату праці учнів, слухачів на виробництві, дотримання правил і норм охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії. Крім того, підприємства, установи, організації - замовники підготовки кваліфікованих робітників зобов'язані відповідно до укладених угод перераховувати кошти на зміцнення навчально-виробничої бази, безоплатно передавати для навчальних цілей професійно-технічним навчальним закладам приміщення, споруди, обладнання, техніку, інструменти, матеріали, енергоносії, науково-технічну інформацію, нові технології виробництва тощо, подавати консультаційну технічну і технологічну допомогу та можливість стажування на виробництві викладачам, майстрам виробничого навчання, інструкторам виробничого навчання, проводити роботу з професійної орієнтації молоді.

Такі положення мали на меті стимулювати роботодавців до партнерської співпраці з навчальними закладами на відкритих засадах, дотримання законності при оформленні учнів на робочих місцях під час виробничої практики, уникнення експлуатації дитячої праці.

В результаті введення в дію Закону України „Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності" від 22 червня 2012 року було вилучено положення про обов'язковість оплати виробничої практики учням професійно-технічних навчальних закладів із Закону України „Про професійно-технічну освіту".

Нова редакція статті знімає положення про обов'язковість оплати виробничої практики. Оплата здійснюється тоді, коли у договорі про це зазначено.

Однак, відповідно до п.3.10. укладених договорів підприємство зобов'язувалося заробітну плату учнів за виконання робіт переводити на рахунок ліцею. Ні розмір, ні строки оплати виконаних робіт положеннями договорів, укладених між сторонами, передбачено не було.

Інформацію управління статистики у Мукачівському районі щодо розміру середньомісячної заробітної плати по Закарпатській області у 2012 році робітників, що обслуговують сільськогосподарські та інші пересувні установки, на думку суду, не може бути застосовано при визначенні розміру оплати практиканта, оскільки така стосується оплати кваліфікованого спеціаліста.

Таким чином, враховуючи наведені у орієнтовному розрахунку позивача-2 суми оплати за проходження виробничої практики, а також враховуючи позицію позивача-2 щодо відповідності сплаченої відповідачем суми загальній сумі заборгованості підприємства відповідача (за рахунок заокруглення) прокурором не доведено розмір вказаної ним суми заборгованості відповідача.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення суми 6786,40 грн. такими, що не підлягають до задоволення з огляду на їх недоведеність.

Відповідно до п.4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" встановлено, що з 1 січня 2014 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1218 грн. на місяць.

Відповідно до п. 2.1. ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовних заяв майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Тобто, в даному випадку судовий збір становить 1827,00 грн.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Таким чином, враховуючи сплату частини суми боргу відповідачем після порушення провадження у справі, судовий збір в розмірі 383,67 грн. покладається на відповідача; враховуючи відмову в частині позову судовий збір в розмірі 1443,33 грн. покладається на визначеного прокурором позивача, а саме - державний професійно-технічний навчальний заклад „Мукачівський професійний аграрний ліцей імені Михайла Данканича".

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49, п.1 1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову в частині стягнення суми 6786,40 грн. відмовити.

2. В частині стягнення суми 1773,60 грн. провадження у справі припинити.

3. Стягнути з комунального підприємства Радгосп-заводу „Кальницький" (Мукачівський р-н, с. Кальник, вул. Миру, 27, код 00413742) в дохід Державного бюджету України (отримувач - УДКСУ у м. Ужгороді Закарпатської області, 38015610; банк одержувача - ГУДКСУ в Закарпатській області; код ЄДРПОУ суду 03499922, МФО 812016, рахунок №31211206783002, код платежу - 22030001) суму 383,67 грн. (триста вісімдесят три грн. 67 коп.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з державного професійно-технічного навчального закладу „Мукачівський професійний аграрний ліцей імені Михайла Данканича" (м. Мукачево, вул. Чернишевського, 32, код 02543650) в дохід Державного бюджету України (отримувач - УДКСУ у м. Ужгороді Закарпатської області, 38015610; банк одержувача - ГУДКСУ в Закарпатській області; код ЄДРПОУ суду 03499922, МФО 812016, рахунок №31211206783002, код платежу - 22030001) суму 1443,33 грн. (одна тисяча чотириста сорок три грн. 33 коп.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 03.06.2014 року.

Суддя Н.М. Ващиліна