Постанова

від 28.05.2014 по справі 826/9249/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" травня 2014 р. м. Київ К/800/61017/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Чумаченко Т.А., Горбатюка С.А., Сороки М.О., при секретарі: Головко О.В., за участю: представника відповідача представника третьої особи Пилипенка І.К., Максименко Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в м. Києві, до якої приєдналося товариство з обмеженою відповідальністю «Іс-Медікал», на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Державної фінансової інспекції в м. Києві, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Іс-Медікал», про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - в с т а н о в и л а: ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в м. Києві, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Іс-Медікал», про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Державної фінансової інспекції в м. Києві щодо складання акту від 20 травня 2013 року №09-30/1092 позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Іс-Медікал» за період

з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

Визнано протиправним та скасовано акт Державної фінансової інспекції в м. Києві

від 20 травня 2013 року №09-30/1092 позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Іс-Медікал» за період

з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, Державна фінансова інспекція в м. Києві звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, до якої приєдналось товариство з обмеженою відповідальністю «Іс-Медікал», в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що Державною фінансовою інспекцією в м. Києві на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 09 квітня 2013 року про призначення та проведення позапланової виїзної ревізії, постановленої в кримінальному провадженні, проведена позапланова ревізія терміном з 15 квітня 2013 року

по 13 травня 2013 року окремих питань фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Іс-Медікал» за період з 01 січня 2012 року

по 31 грудня 2012 року.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 30 квітня 2013 року продовжено термін проведення позапланової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Іс-Медікал» з 14 травня 2013 року

по 20 травня 2013 року.

За результатами проведеної ревізії Державною фінансовою інспекцією в м. Києві складено акт від 20 травня 2013 року №09-30/1092.

Вважаючи дії відповідача при проведенні позапланової виїзної ревізії та складанні акту ревізії протиправними, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанції виходили з того, що дії відповідача при складанні акту від 20 травня 2013 року №09-30/1092 та вищезазначений акт є протиправними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з таким висновком судів з огляду на таке.

Згідно з положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України особа може звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Статтею 4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» позапланова виїзна ревізія може здійснюватися лише за наявності підстав для її проведення на підставі рішення суду. Позапланова ревізія підконтрольної установи не може проводитися частіше одного разу на квартал.

Позапланові виїзні ревізії суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені цим Законом до підконтрольних установ, проводяться органами державного фінансового контролю за рішенням суду, ухваленим на підставі клопотання слідчого, прокурора для забезпечення розслідування під час кримінального провадження.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» дії або бездіяльність посадових осіб органу державного фінансового контролю можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550 затверджений Порядок проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами (далі - Порядок), яким визначено процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання.

Згідно з пунктом 35 вищезазначеного Порядку результати проведення ревізії оформлюються актом.

Відповідно до положень пункту 36 Порядку акт ревізії підписується посадовою особою контролюючого органу та керівником і головним бухгалтером об'єкта контролю або особою, уповноваженою на ведення бухгалтерського обліку (далі - головний бухгалтер), а також за необхідності іншими працівниками об'єкта.

Потреба в ознайомленні з актом ревізії та його підписанні іншими працівниками об'єкта контролю, зокрема колишніми керівником і головним бухгалтером, що є відповідальні за фінансово-господарську діяльність об'єкта контролю у період, що підлягає ревізії, визначається посадовою особою контролюючого органу самостійно.

Як встановлено судами, позапланова перевірка суб'єкта господарювання, а також продовження терміну її проведення, здійснювались відповідачем на підставі ухвал суду в порядку, встановленому чинним законодавством.

При цьому, позивачем оскаржуються підстави та строки проведення позапланової виїзної ревізії, а також дії відповідача при складанні акту.

Крім того, судами встановлено, що відповідачем не вчинено будь-яких дій, що призвели до порушення порядку проведення ревізії.

При цьому, оскаржуючи дії відповідача при складанні акту, позивач фактично не погоджується з висновками, які викладені у зазначеному акті.

Разом з тим, включення відповідачем до акту ревізії певних висновків не може вважатися порушенням прав позивача, оскільки акт ревізії відображає певні факти, а не встановлює відповідальність позивача, не змінює та не припиняє його прав та обов'язків.

Отже, права позивача діями Державної фінансової інспекції в м. Києві не порушені.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові

від 10 вересня 2013 року у справі №21-237а13 за позовом ОСОБА_8 до Державної фінансової інспекції у Волинській області, головного контролера-ревізора відділу інспектування у сфері матеріального виробництва та послуг Інспекції Омельчук С.І. про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити дії, в якій, зокрема зазначено, що обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які підлягають оскарженню до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.

При цьому передбачено оскарження дій службової особи, які пов'язані з порушенням порядку проведення перевірки (ревізії), наприклад із порушенням трудового розпорядку такою особою під час проведення ревізії; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами контрольного заходу, (ревізії); дій щодо проведення ревізії без установлених законом підстав та/або з порушенням чинного законодавства тощо.

Дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді.

Окрім того, акт ревізії є відображенням виявлених порушень законодавства та результатів проведення ревізії, та не встановлює відповідальність суб'єкта перевірки, а тому не являється актом індивідуальної дії в розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені правильно і повно, але при цьому суди допустилися порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про доцільність скасування постановлених у справі рішень та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 221, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в м. Києві, до якої приєдналось товариство з обмеженою відповідальністю «Іс-Медікал», задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Державної фінансової інспекції в м. Києві, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Іс-Медікал», про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом

України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: