Ухвала

від 20.05.2014 по справі 485/260/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №485/260/14-ц 20.05.2014 20.05.2014 20.05.2014

Провадження №22ц/784/1513/14 Головуючий в першій інстанції Устіченко К.І.

Категорія 23 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів: Коломієць В.В., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Яценко Л.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 07 квітня 2014 року по справі за позовом

ОСОБА_4

до

фермерського господарства «Придніпровський-К»

(далі - «ФГ «Придніпровський-К»)

про розірвання договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

12 лютого 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ФГ «Придніпроський-К» про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позивач зазначав, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 5,06 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах Новотимофіївської сільської ради. В 2004 році він уклав з відповідачем договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 7 років та зі сплатою орендної плати в розмірі 1,5% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки на рік. Реєстрацію вказаного договору було здійснено 12 травня 2008 року у Снігурівському реєстраційному окрузі. Між тим, в порушення п. п. 9, 11 вказаного договору відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань по сплаті орендної плати у строки зазначені в договорі.

Крім того, відповідач не здійснював виплати до бюджету з його доходу як орендодавця за 2011-2013 роки.

Посилаючись на порушення відповідачем Податкового кодексу України, п. п. 9, 11 спірного договору оренди та Закону України «Про оренду землі» позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 07 квітня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду є незаконним, необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату (далі - Закон).

Пунктом 38 договору передбачено право сторони договору на дострокове його розірвання у судовому порядку у випадку невиконання іншою стороною обов'язку, передбаченого цим договором.

Аналогічні положення викладено у ст. 32 Закону.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі державного акту про право приватної власності на землю від 05 березня 2001 року ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 5,06 га на території Новотимофіївської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області. У 2004 році між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки на термін 7 років. Відповідно до пунктів 9, 11 договору, орендна плата вноситься до 15 грудня кожного року у розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, форма - одна тонна зерна, оранка та культивація присадибної ділянки, солома, силос, сіно при наявності живності, надається транспорт для доставки вугілля, дров та інших послуг (а.с. 6).

Договір зареєстрований у Снігурівському реєстраційному окрузі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 травня 2008 року за № 040802300037 (а.с. 8).

За умовами цього договору сторони узгодили строк дії договору, розмір орендної плати за землю і порядок припинення дії договору.

Заперечуючи про задоволення позову, відповідач посилався на відмову позивача від отримання орендної плати, так як має намір передати земельну ділянку іншому орендарю.

Судом першої інстанції було встановлено, що за період 2011-2013 роки відповідач сплачував позивачу орендну плату, а саме: за 2011 рік позивач отримав 500 кг зерна пшениці, про що свідчить відомість на видачу зерна (а.с. 26), а 31 січня 2012 року ОСОБА_4 отримав 469 грн. 60 коп. орендної плати (а.с. 72).

Орендна плата за 2012-2013 роки в розмірі 3 437 грн. була надіслана позивачу 18 січня 2014 року поштовим переказом № 60004, але від його отримання останній відмовився, що підтверджується квитанцією та поясненнями поштарки, яка була допитана в суді першої інстанції в якості свідка.

Проти зазначеного факту позивач не заперечував.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Тобто, розірвання договору оренди вимагає систематичність невиконання користувачем обов'язку щодо сплати орендної плати.

Докази, які б підтверджували систематичну несплату відповідачем орендної плати, позивачем суду не надано.

Отже, доводи позивача про наявність вини відповідача у невиплаті орендної плати є безпідставними.

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку, що ФГ «Придніпровський-К» протягом дії договору оренди належно виконувало договірні зобов'язання та не встановивши умов, передбачених статтею 32 Закону та пунктом 39 договору, правильно відмовив у задоволенні позову про розірвання договору оренди землі.

Матеріалами справи підтверджується часткова незначна невиплата орендної плати та з невеликою затримкою (в 2013 році 3 дні), але в силу ст. 141 ЗК України, ст. 32 Закону України «Про оренду землі» це не є підставою для розірвання спірного договору, оскільки не носить систематичний характер та не є суттєвими по відношенню до виконаної частини умов договору.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно зазначив в рішенні про факт пролонгації спірного договору оренди землі заслуговують на увагу, але не є підставою для скасування рішення суду.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач вважає строк дії договору не з часу його підписання, а з часу його реєстрації, а тому не посилався у позові на ці обставини. Крім того, ці обставини не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Тому, вказаний висновок суду є зайвим, але не вплинув на правильний висновок суду про відсутність підстав для розірвання спірного договору.

Колегія не може погодитися з доводами апелянта про те, що відповідач систематично, починаючи з 2007 року, не сплачував, чи сплачував не в повному розміру, орендну плату, так як на ці обставини позивач в позові не посилався та це також не було предметом розгляду в суді першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи.

Оскільки інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення вимог земельного та процесуального законодавства апеляційна скарга не містить, колегія не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Рішення суду в частині дотримання відповідачем вимог закону щодо сплати відповідачем податків сторонами не оскаржується.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити , а рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 07 квітня 2014 року залишити без змін .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді