Ухвала

від 29.05.2014 по справі 816/206/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 р.Справа № 816/206/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2014р. по справі № 816/206/14

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба"

до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

16.01.2014 року позивач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба", звернувся до суду з позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 30 грудня 2013 року № 0001572203, винесене Лубенською ОДПІ ГУ Міндоходів (Оржицьке відділення) у Полтавської області про визначення СТОВ АФ "Дружба" суми податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість по вітчизняних товарах у розмірі 17389,51 грн., в тому числі за основним платежем 0,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 17389,51 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.14 року по справі № 816/206/14 у задоволенні адміністративного позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанову винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Відповідно до ст. 197 КАС України дана справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" зареєстроване як юридична особа Оржицькою районною державною адміністрацією 24.01.2000 року, код ЄДРПОУ 03773004, а також є платником спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість з 01.01.2009 року.

В період з 02.12.2013 року по 06.12.2013 року на підставі наказу від 29.11.2013 року № 693 Лубенською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Велана" в частині правильності формування податкового кредиту за період з вересня по жовтень 2011 року, з листопада по грудень 2012 року та за січень 2013 року, за результатами якої складено акт від 13.12.2013 року № 1158/22-03773004 (надалі - акт перевірки), в якому відображено порушення позивачем, зокрема: п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 51141,52 грн., в тому числі:

- за вересень 2011 року на суму 10416,65 грн.;

- за жовтень 2011 року на суму 5945,85 грн.;

- за листопад 2012 року на суму 10126,52 грн.;

- за грудень 2012 року на суму 10402,50 грн.;

- за січень 2013 року на суму 14250,00 грн.

30.12.2013 року на підставі акту перевірки Лубенською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0001572203, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 17389,51 грн., з яких: 0 грн. - основний платіж та 17389,51 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджено наявність руху активів платника, наслідком чого було б отримання останнім економічної вигоди в результаті вчинення такої господарської операції, не підтверджено факт передачі товарно-матеріальних цінностей спірним контрагентом СТОВ "Дружба", що свідчить про безтоварний характер згаданих операцій, а тому висновок податкового органу про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 51141,52 грн., є правомірним. Таким чином, беручи до уваги наведені вище підстави, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 30.12.2013 року № 0001572203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (роботах, послугах) на суму 17389,51 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), не підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Порядок обчислення і плати податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до вимог чинного податкового законодавства, включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Крім того визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку.

Згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 визначено, що метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини як: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю покупця; фіктивність операцій тобто нездійснення не здійснення поставок; відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість, тобто відсутність податкової правосуб'єктності продавця.

Надаючи правову оцінку взаємовідносинам позивача із ПП "Велана", колегія суддів виходить з наступного.

Згідно статті 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, як зазначалося вище, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Підпунктом 1.2 пункту 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до матеріалів справи між позивачем (по тексту договору - Покупець) та Приватним підприємством "Велана" (по тексту договору - Постачальник, надалі - ПП "Велана") укладено договір від 10.01.2011 року № 3 (далі-Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити товар у кількості та по цінам, вказаним у специфікаціях до договору або у накладних (пункт 2.1 Договору). Пунктом 3.3 даного Договору визначено: сторони визначились, що вартість за одиницю товару визначена у специфікації, погоджена сторонами та є дійсною на дату укладення договору. Поставка товару відбувається на умовах СРТ ("фрахт/перевезення оплачені до" (Полтавська область, Оржицький район, с. Круподеринці). Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити. Оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунковий рахунок Постачальника на протязі трьох днів після виставлення Постачальником рахунку-фактури, в формі 100% передплати вартості товару, вказаної в рахунку фактурі (пункт 3.2 Договору). Якість товару, що поставляється повинна підтверджуватися зі сторони Продавця оригіналом чи належним чином завіреною копією документа про відповідність якості товару вимогам діючого законодавства України і нормативній документації на даний вид товару (пункт 4.3 Договору). Договір вступає в дію з моменту його підписання і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2011 року.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за Договором поставки №3 позивачем надано копії податкових накладних, видаткових накладних та банківських виписок.

Надаючи оцінку первинним документам, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у вищевказаних видаткових накладних зазначено факт постачання 137,28 тон шроту соняшника на суму 300604,13 грн., що фактично суперечить відомостям, які містяться у податкових накладних зі змісту яких вбачається, що фактично відбулося постачання 139,54 тон шроту соняшника на суму 306849,01 грн.

Крім того прізвище особи, що отримувала товарно-матеріальних цінності у видаткових накладних не визначено. Доручення на особу, яка отримувала продукцію не виписувалось, що підтверджується відомостями журналів реєстрації довіреностей. З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неможливість встановити факт передачі товарно-матеріальних цінностей уповноваженій особі СТОВ "Дружба".

Також колегія суддів зазначає, що дані документи не містять відомостей щодо призначення платежів, а саме на виконання якого договору перераховано кошти. До того ж сума оплати не відповідає сумі поставленого товару.

Предметом вказаних вище поставок від спірного контрагента є продукція, яка підлягає сертифікації, до якої існують вимоги щодо екологічної та санітарної безпеки, вона має особливості зберігання й перевезення.

Всупереч вимогам пункту 4.3 Договору для визначення походження шроту соняшника позивачем не надано суду сертифікатів якості даного товару.

Разом з тим СТОВ "Дружба" надано звіти про результати досліджень, видані Дніпропетровською обласною державною станцією ветеринарної медицини № 0023 та 261 від 05.12.2012 року та від 29.01.2013 року, складені та завірені печаткою ПП "Велана". Колегія суддів звертає увагу на те, що печатка Дніпропетровської обласної державної станції ветеринарної медицини на даних документах відсутня.

04.12.2013 року Лубенською ОДПІ направлено запит до Дніпропетровської обласної державної станції ветеринарної медицини про надання інформації щодо виданих ПП "Велана" звітів про результати досліджень зразків макухи соняшникової протягом 2011-2013 років. Станом на дату розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій відповіді не отримано.

Відповідно до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, безпосередніми доказами надання послуг з перевезень вантажів є товарно-транспортна накладна та дорожній лист.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів транспортування товарів та надання відповідних послуг саме від ПП "Велана".

Зі змісту акту перевірки слідує, що на підтвердження транспортування ТМЦ ПП "Велана" надано товарно-транспортні накладні:

- №38 від 19.09.2011 року, з якої вбачається, що транспортування товару здійснювалось автомобілем КАМАЗ НОМЕР_1, причеп НОМЕР_2, автопідприємство ФОП ОСОБА_1; п. навантаження м. Запоріжжя; п. розвантаження Оржицький район, с. Круподеренці, кількість транспортованої продукції 24,44 тони;

-№ б/н від 09.10.2011 року, з якої вбачається, що транспортування товару здійснювалось автомобілем Вольво НОМЕР_3, причеп НОМЕР_4, автопідприємство ФОП ОСОБА_6; п. навантаження м. Дніпропетровськ; п. розвантаження Оржицький район, с. Круподеренці, кількість транспортованої продукції 28,54 тони;

-№ б/н від 15.11.2012 року, з якої вбачається, що транспортування товару здійснювалось автомобілем РЕНО НОМЕР_5, причеп НОМЕР_6, автопідприємство ФОП ОСОБА_7; п. навантаження м. Дніпропетровськ; п. розвантаження Оржицький район, с. Круподеренці, кількість транспортованої продукції 28,26 тони;

-№ б/н від 19.12.2012 року, з якої вбачається, що транспортування товару здійснювалось автомобілем ДАФ НОМЕР_8, причеп НОМЕР_7, автопідприємство ФОП ОСОБА_2; п. навантаження м. Дніпропетровськ; п. розвантаження Оржицький район, с. Круподеренці, кількість транспортованої продукції 27,74 тони;

-№ б/н від 31.01.2013 року, з якої вбачається, що транспортування товару здійснювалось автомобілем РЕНО НОМЕР_9, причеп НОМЕР_10, автопідприємство ФОП ОСОБА_3; п. навантаження м. Дніпропетровськ; п. розвантаження Оржицький район, с. Круподеренці, кількість транспортованої продукції 28,38 тони.

Відповідно бази даних АІС "Автомобіль" ДАІ МВСУ встановлено, що автотранспортні засоби:

КАМАЗ НОМЕР_1- не лічиться;

Причеп НОМЕР_2 - не лічиться;

Вольво ВН НОМЕР_3 не лічиться;

Причеп НОМЕР_4- не лічиться;

Рено НОМЕР_5- лічиться за ОСОБА_4;

Причеп НОМЕР_6 АР - лічиться за ОСОБА_4;

ДАФ НОМЕР_8 - лічиться за ОСОБА_2;

Причеп НОМЕР_7 - лічиться за ОСОБА_2;

Рено НОМЕР_9 - лічиться за ОСОБА_5;

Причеп НОМЕР_10 - лічиться за ОСОБА_5

Умовами Договору передбачено, що поставка товару Покупцю здійснюється Постачальником на умовах СРТ ("фрахт/перевезення оплачені до" ( Полтавська область, Оржицький район, с. Круподеренці) - постачальник здійснює поставку товару шляхом передачі його перевізнику, який визначається Постачальником і зобов'язаний оплатити послуги по транспортуванню товару до місця призначення.

З відомостей центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 вбачається, що дані особи не отримували жодних доходів від ПП "Велана" за послуги транспортування.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що вага товару, який перевозився та технічні характеристики автотранспорту, що при цьому використовувався для перевезення, невідповідні кількості поїздок.

Відповідно до абз. першого п. 44.6. ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Перевіряючи реальність здійснення господарських операцій, колегія суддів з'ясовує чи мали місце фактичний рух активів або зміни у власному капіталі/зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано пояснення, що придбані ТМЦ оприбутковані на склад підприємства та видавались на господарські потреби відповідно до лімітно-забірних карток, проте ні на перевірку, ні суду дані документи надані не були.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла погоджується з висновками суду першої інстанції, що матеріалами справи не підтверджено наявність руху активів платника, наслідком чого було б отримання останнім економічної вигоди в результаті вчинення такої господарської операції, не підтверджено факт передачі товарно-матеріальних цінностей спірним контрагентом СТОВ "Дружба", що в свою чергу свідчить про безтоварний характер згаданих операцій.

За таких обставин, суд вважає правомірним висновок податкового органу про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 51141,52 грн.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до актів ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області:

- від 06.11.2012 року №1351/225/36728421 Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Велана" (код ЄДРПОУ 36728421) щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2011 року;

- від 08.08.2013 року № 91/226/36728421 Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Велана" (код ЄДРПОУ 36728421) з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ПРІН КО" (код ЄДРПОУ 37992308) за період липень 2012 року та ТОВ ВКФ "СНІТА ЛТД" (код ЄДРПОУ 22757778) за період листопад, грудень 2011 року, січень, лютий 2013 року, встановлено, що при розгляді документів наданих підприємством не встановлено жодних юридичних документів, що підтверджують здійснення ПП "Велана" приймання, передавання, перевезення, здання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, відсутня будь-яка товарно-транспортна документація. Відсутнє документальне підтвердження визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу (дорожні листи), списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. У висновках до актів встановлено відсутність фактів реального здійснення господарської діяльності.

З огляду на наявні документи в матеріалах справи по взаємовідносинам позивача з ПП "Велана", колегія суддів дійшла висновку про правомірність тверджень відповідача про те, що взаємовідносини між СТОВ "Дружба" та ПП "Велана" не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки відсутні документи, які підтверджують реальність проведення операцій та надання послуг позивачеві.

Таким чином, беручи до уваги наведені вище підстави, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 30.12.2013 року № 0001572203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (роботах, послугах) на суму 17 389,51 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), не підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про порушення Лубенською ОДПІ норм чинного законодавства України та не доведено обґрунтованість даного позову.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.14 року по справі № 816/206/14 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2014р. по справі № 816/206/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Зеленський В.В. Судді П’янова Я.В. Чалий І.С.