Рішення

від 27.05.2014 по справі 910/5990/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5990/14 27.05.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акку-Енерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Профі Пауер»

про стягнення 52 114,32 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Подольський В.О. (представник за довіреністю від 07.05.2014р.);

Савінська Т.Ю. (представник за довіреністю від 05.05.2014р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Акку-Енерго» звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Профі Пауер» суми заборгованості по оплаті вартості поставленого товару в розмірі 52 114,32 грн., з яких 49 512,46 грн. сума основного боргу, 1 458,61 грн. сума 3% річних та 1 143,25 грн. сума інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх зобов'язань за усним договором не виконав, повну вартість поставленого товару не оплатив.

Під час перебування справи в провадженні позивачем було уточнено суму позовних вимог, заявлену до стягнення з відповідача у зв'язку з проведенням останнім часткової оплати на рахунок позивача в сумі 3 500,00 грн. З урахуванням уточнення, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 46 012 ,46 грн. суми основного боргу, 1 458,61 грн. суми 3% річних та 1 143,25 грн. суми інфляційних втрат.

В подальшому позивачем було подано заяву про збільшення суми позовних вимог, а саме інфляційних втрат та 3% річних. З урахуванням збільшення, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 46 012 ,46 грн. суми основного боргу, 1 665,70 грн. суми 3% річних та 3 774,04 грн. суми інфляційних втрат.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь уповноваженого представника в судових засіданнях не забезпечив, про час та місце судових засідань був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, присвоєно справі №910/5990/14, розгляд призначено на 20.05.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2014р. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та витребуванням додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладено до 27.05.2014р.

В судове засідання 27.05.2014р. представник відповідача повторно не з'явився, однак надіслав клопотання про відкладення слухання справи, яке мотивоване відрядженням представника відповідача в інше місто.

В судовому засіданні 27.05.2014р. судом було поставлено на обговорення сторін заявлене відповідачем клопотання.

Представники позивача, присутні в судовому засіданні, поклали вирішення вказаного клопотання на розсуд суду.

Розглянувши клопотання відповідача та додані до нього докази, судом було відмовлено в його задоволенні, оскільки відповідачем у справі є товариство, а не окремий його представник, а в ГПК України передбачена участь через представника, що надає можливість направити в судове засідання іншу уповноважену належним чином на те особу чи директора.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 27 травня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено усний договір, відповідно до якого позивач поставляв, а відповідач отримував та сплачував вартість поставленого товару.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 69 612,46 грн., згідно наступних видаткових накладних:

- №РН-0429030 від 29.04.2013р. на суму 21 114,00 грн.;

- №РН-0516006 від 16.05.2013р. на суму 6 204,10 грн.;

- №РН-0527017 від 27.05.2013р. на суму 23 478,36 грн.;

- №РН-0712011 від 12.07.2013р. на суму 1 440,00 грн.;

- №РН-1121006 від 21.11.2013р. на суму 17 376,00 грн.

Товар був отриманий відповідачем, про що свідчать підписи його представників та відбитки печатки на вказаних видаткових накладних.

Для здійснення оплати вартості товару позивачем було виставлено відповідачу відповідні рахунки на оплату по замовленню:

- №СФ-ГЛ/04039 від 02.04.2013р. на суму 6 204,10 грн.;

- №СФ-ГЛ/04431 від 29.04.2013р. на суму 21 114,00 грн.;

- №СФ-ГЛ/05214 від 23.05.2013р. на суму 23 487,36 грн.;

- №СФ-ГЛ/07189 від 11.07.2013р. на суму 1 440,00 грн.;

- №СФ-ГЛ/11025 від 01.11.2013р. на суму 17 376,00 грн.

Як підтверджується матеріалами справи відповідач здійснив оплату вартості поставленого товару частково в розмірі 23 600,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями:

- №233 від 20.12.2013р. на суму 550,00 грн. (призначення платежу - сплата по рахунку №СФ-ГЛ/04039 від 02.04.2013р.);

- №11141 від 20.01.2014р. на суму 4 700,00 грн. (призначення платежу - сплата по рахунку №СФ-ГЛ/04039 від 02.04.2013р.);

- №11150 від 24.01.2014р. на суму 850,00 грн. (призначення платежу - сплата по рахунку №СФ-ГЛ/04039 від 02.04.2013р.);

- №11151 від 24.01.2014р. на суму 4 000,00 грн. (призначення платежу - сплата по рахунку №СФ-ГЛ/04431 від 29.04.2013р.);

- №11164 від 31.01.2014р. на суму 10 000,00 грн. (призначення платежу - сплата по рахунку №СФ-ГЛ/04431 від 29.04.2013р.);

- №11177 від 07.04.2014р. на суму 3 500,00 грн. (призначення платежу - сплата по рахунку №СФ-ГЛ/04431 від 29.04.2013р.).

Залишок вартості товару на суму 46 012,46 грн. відповідачем оплачено не було, у зв'язку з чим позивач був вимушений звернутись до суду з даним позовом.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до положень п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N5002-8/481-2011). При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 N9/252-10);

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію вих. №14/01/14 від 13.01.2014р. про сплату останнім суми вартості поставленого товару (зазначена претензія отримана відповідачем 14.01.2014р., згідно відмітки та підпису, що містяться в нижньому лівому куті претензії).

Вказана претензія залишена без відповіді та задоволення зі сторони відповідача.

Зважаючи на положення ст. 692 Цивільного кодексу України та п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару у відповідача виникло:

- за видатковою накладною №РН-0429030 від 29.04.2013р. на суму 21 114,00 грн. з 29.04.2013р.;

- за видатковою накладною №РН-0516006 від 16.05.2013р. на суму 6 204,10 грн. з 16.05.2013р.;

- за видатковою накладною №РН-0527017 від 27.05.2013р. на суму 23 478,36 грн. з 27.05.2013р.;

- за видатковою накладною №РН-0712011 від 12.07.2013р. на суму 1 440,00 грн. з 12.07.2013р.;

- за видатковою накладною №РН-1121006 від 21.11.2013р. на суму 17 376,00 грн. з 21.11.2013р.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем його обов'язок щодо повної оплати вартості товару, отриманого від позивача, виконано не було.

За таких обставин, позовні вимоги в справі №910/5990/14 про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 46 012,46 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних в розмірі 1 665,70 грн. та суму інфляційних втрат в розмірі 3 774,04 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Перевіривши, наведений в позовних матеріалах, розрахунок суми 3% річних, судом визнано його необґрунтованим та таким, що не відповідає цивільному законодавству України, оскільки його здійснено за період більший, ніж у відповідача виник обов'язок по оплаті отриманого товару.

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума 3% річних, розрахована наступним чином:

- 21 114,00 грн. (вартість поставленого товару за видатковою накладною №РН-0429030 від 29.04.2013р.) х 3% річних х 17 (кількість днів прострочення платежу за період з 29.04.2013р. по 15.05.2013р.)/ 365 (кількість днів у році) = 29,50 грн.;

- 27 318,10 грн. (вартість поставленого товару за видатковими накладними №РН-0429030 від 29.04.2013р. та №РН-0516006 від 16.05.2013р.) х 3% річних х 11 (кількість днів прострочення платежу за період з 16.05.2013р. по 26.05.2013р.)/ 365 (кількість днів у році) = 24,69 грн.;

- 50 796,46 грн. (вартість поставленого товару за видатковими накладними №РН-0429030 від 29.04.2013р., №РН-0516006 від 16.05.2013р. та №РН-0527017 від 27.05.2013р.) х 3% річних х 46 (кількість днів прострочення платежу за період з 27.05.2013р. по 11.07.2013р.)/ 365 (кількість днів у році) = 192,05 грн.;

- 52 236,46 грн. (вартість поставленого товару за видатковими накладними №РН-0429030 від 29.04.2013р., №РН-0516006 від 16.05.2013р., №РН-0527017 від 27.05.2013р. та №РН-0712011 від 12.07.2013р.) х 3% річних х 132 (кількість днів прострочення платежу за період з 12.07.2013р. по 20.11.2013р.)/ 365 (кількість днів у році) = 566,72 грн.;

- 69 612,46 грн. (вартість поставленого товару за видатковими накладними №РН-0429030 від 29.04.2013р., №РН-0516006 від 16.05.2013р., №РН-0527017 від 27.05.2013р., №РН-0712011 від 12.07.2013р. та №РН-1121006 від 21.11.2013р.) х 3% річних х 29 (кількість днів прострочення платежу за період з 21.11.2013р. по 19.12.2013р.)/ 365 (кількість днів у році) = 165,92 грн.;

- 69 062,46 грн. (вартість поставленого товару за видатковими накладними №РН-0429030 від 29.04.2013р., №РН-0516006 від 16.05.2013р., №РН-0527017 від 27.05.2013р., №РН-0712011 від 12.07.2013р. та №РН-1121006 від 21.11.2013р. з урахуванням проплати проведеної 20.12.2013р. в сумі 550,00 грн.) х 3% річних х 31 (кількість днів прострочення платежу за період з 20.12.2013р. по 19.01.2014р.)/ 365 (кількість днів у році) = 175,96 грн.;

- 64 362,46 грн. (вартість поставленого товару за видатковими накладними №РН-0429030 від 29.04.2013р., №РН-0516006 від 16.05.2013р., №РН-0527017 від 27.05.2013р., №РН-0712011 від 12.07.2013р. та №РН-1121006 від 21.11.2013р. з урахуванням проплат проведених 20.12.2013р. в сумі 550,00 грн. та 20.01.2014р. в сумі 4 700,00 грн.) х 3% річних х 4 (кількість днів прострочення платежу за період з 20.01.2014р. по 23.01.2014р.)/ 365 (кількість днів у році) = 21,16 грн.;

- 59 512,46 грн. (вартість поставленого товару за видатковими накладними №РН-0429030 від 29.04.2013р., №РН-0516006 від 16.05.2013р., №РН-0527017 від 27.05.2013р., №РН-0712011 від 12.07.2013р. та №РН-1121006 від 21.11.2013р. з урахуванням проплат проведених 20.12.2013р. в сумі 550,00 грн., 20.01.2014р. в сумі 4 700,00 грн., 24.01.2014р. в сумі 850,00 грн. та 24.01.2014р. в сумі 4 000,00 грн.) х 3% річних х 7 (кількість днів прострочення платежу за період з 24.01.2014р. по 30.01.2014р.)/ 365 (кількість днів у році) = 34,24 грн.;

- 49 512,46 грн. (вартість поставленого товару за видатковими накладними №РН-0429030 від 29.04.2013р., №РН-0516006 від 16.05.2013р., №РН-0527017 від 27.05.2013р., №РН-0712011 від 12.07.2013р. та №РН-1121006 від 21.11.2013р. з урахуванням проплат проведених 20.12.2013р. в сумі 550,00 грн., 20.01.2014р. в сумі 4 700,00 грн., 24.01.2014р. в сумі 850,00 грн., 24.01.2014р. в сумі 4 000,00 грн. та 31.01.2014р. в сумі 10 000,00 грн.) х 3% річних х 66 (кількість днів прострочення платежу за період з 31.01.2014р. по 06.04.2014р.)/ 365 (кількість днів у році) = 268,58 грн.;

- 46 012,46 грн. (вартість поставленого товару за видатковими накладними №РН-0429030 від 29.04.2013р., №РН-0516006 від 16.05.2013р., №РН-0527017 від 27.05.2013р., №РН-0712011 від 12.07.2013р. та №РН-1121006 від 21.11.2013р. з урахуванням проплат проведених 20.12.2013р. в сумі 550,00 грн., 20.01.2014р. в сумі 4 700,00 грн., 24.01.2014р. в сумі 850,00 грн., 24.01.2014р. в сумі 4 000,00 грн., 31.01.2014р. в сумі 10 000,00 грн. та 07.04.2014р. в сумі 3 500,00 грн.) х 3% річних х 44 (кількість днів прострочення платежу за період з 07.04.2014р. по 20.05.2014р.)/ 365 (кількість днів у році) = 166,40 грн.

З урахуванням наведених розрахунків сума 3% річних за вказаними видатковими накладними складає 1 645,22 грн.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. №23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997р. №62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. №52/30).

Таким чином, з урахуванням положень Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума інфляційних втрат:

- сума боргу в розмірі 21 114,00 грн. (вартість поставленого товару за видатковою накладною №РН-0429030 від 29.04.2013р.) помножена на індекс інфляції за період з 29.04.2013р. по 15.05.2013р. дорівнює 0,00 грн.;

- сума боргу в розмірі 27 318,10 грн. (вартість поставленого товару за видатковими накладними №РН-0429030 від 29.04.2013р. та №РН-0516006 від 16.05.2013р.) помножена на індекс інфляції за період з 16.05.2013р. по 26.05.2013р. дорівнює 0,00 грн.;

- сума боргу в розмірі 50 796,46 грн. (вартість поставленого товару за видатковими накладними №РН-0429030 від 29.04.2013р., №РН-0516006 від 16.05.2013р. та №РН-0527017 від 27.05.2013р.) помножена на індекс інфляції за період з 27.05.2013р. по 11.07.2013р. дорівнює 0,00 грн.;

- сума боргу в розмірі 52 236,46 грн. (вартість поставленого товару за видатковими накладними №РН-0429030 від 29.04.2013р., №РН-0516006 від 16.05.2013р., №РН-0527017 від 27.05.2013р. та №РН-0712011 від 12.07.2013р.) помножена на індекс інфляції за період з 12.07.2013р. по 20.11.2013р. дорівнює - 106,20 грн.;

- сума боргу в розмірі 69 612,46 грн. (вартість поставленого товару за видатковими накладними №РН-0429030 від 29.04.2013р., №РН-0516006 від 16.05.2013р., №РН-0527017 від 27.05.2013р., №РН-0712011 від 12.07.2013р. та №РН-1121006 від 21.11.2013р.) помножена на індекс інфляції за період з 21.11.2013р. по 19.12.2013р. дорівнює 348,06 грн.;

- сума боргу в розмірі 69 062,46 грн. (вартість поставленого товару за видатковими накладними №РН-0429030 від 29.04.2013р., №РН-0516006 від 16.05.2013р., №РН-0527017 від 27.05.2013р., №РН-0712011 від 12.07.2013р. та №РН-1121006 від 21.11.2013р. з урахуванням проплати проведеної 20.12.2013р. в сумі 550,00 грн.) помножена на індекс інфляції за період з 20.12.2013р. по 19.01.2014р. дорівнює 138,12 грн.;

- сума боргу в розмірі 64 362,46 грн. (вартість поставленого товару за видатковими накладними №РН-0429030 від 29.04.2013р., №РН-0516006 від 16.05.2013р., №РН-0527017 від 27.05.2013р., №РН-0712011 від 12.07.2013р. та №РН-1121006 від 21.11.2013р. з урахуванням проплат проведених 20.12.2013р. в сумі 550,00 грн. та 20.01.2014р. в сумі 4 700,00 грн.) помножена на індекс інфляції за період з 20.01.2014р. по 23.01.2014р. дорівнює 0,00 грн.;

- сума боргу в розмірі 59 512,46 грн. (вартість поставленого товару за видатковими накладними №РН-0429030 від 29.04.2013р., №РН-0516006 від 16.05.2013р., №РН-0527017 від 27.05.2013р., №РН-0712011 від 12.07.2013р. та №РН-1121006 від 21.11.2013р. з урахуванням проплат проведених 20.12.2013р. в сумі 550,00 грн., 20.01.2014р. в сумі 4 700,00 грн., 24.01.2014р. в сумі 850,00 грн. та 24.01.2014р. в сумі 4 000,00 грн.) помножена на індекс інфляції за період з 24.01.2014р. по 30.01.2014р. дорівнює 0,00 грн.;

- сума боргу в розмірі 49 512,46 грн. (вартість поставленого товару за видатковими накладними №РН-0429030 від 29.04.2013р., №РН-0516006 від 16.05.2013р., №РН-0527017 від 27.05.2013р., №РН-0712011 від 12.07.2013р. та №РН-1121006 від 21.11.2013р. з урахуванням проплат проведених 20.12.2013р. в сумі 550,00 грн., 20.01.2014р. в сумі 4 700,00 грн., 24.01.2014р. в сумі 850,00 грн., 24.01.2014р. в сумі 4 000,00 грн. та 31.01.2014р. в сумі 10 000,00 грн.) помножена на індекс інфляції за період з 31.01.2014р. по 06.04.2014р. дорівнює 1 392,88 грн.;

- сума боргу в розмірі 46 012,46 грн. (вартість поставленого товару за видатковими накладними №РН-0429030 від 29.04.2013р., №РН-0516006 від 16.05.2013р., №РН-0527017 від 27.05.2013р., №РН-0712011 від 12.07.2013р. та №РН-1121006 від 21.11.2013р. з урахуванням проплат проведених 20.12.2013р. в сумі 550,00 грн., 20.01.2014р. в сумі 4 700,00 грн., 24.01.2014р. в сумі 850,00 грн., 24.01.2014р. в сумі 4 000,00 грн., 31.01.2014р. в сумі 10 000,00 грн. та 07.04.2014р. в сумі 3 500,00 грн.) помножена на індекс інфляції за період з 07.04.2014р. по 20.05.2014р. дорівнює 1 518,41 грн.

З урахуванням наведених розрахунків сума інфляційних втрат за вказаними видатковими накладними складає 3 291,27 грн.

На підставі викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума 3% річних в розмірі 1 645,22 грн. та сума інфляційних втрат в розмірі 3 291,27 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/5990/14 позовні підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 46 012,46 грн., суми 3% річних в розмірі 1 645,22 грн. та суми інфляційних втрат в розмірі 3 291,27 грн.

Судовий збір у розмірі 1 809,12 грн., пропорційно задоволеним позовним вимогам, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Профі Пауер» (код ЄДРПОУ 37444999, адреса: 04209, м. Київ, вул. Озерна, 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акку-Енерго» (код ЄДРПОУ 31902769, адреса: 04209, м. Київ, вул. Полярна, 12-А) суму основного боргу в розмірі 46 012,46 грн. (сорок шість тисяч дванадцять гривень 46 копійок), суму 3% річних в розмірі 1 645,22 грн. (одна тисяча шістсот сорок п'ять гривень 22 копійки), суму інфляційних втрат в розмірі 3 291,27 грн. (три тисячі двісті дев'яносто одна гривня 27 копійок) та судовий збір в розмірі 1 809,12 грн. (одна тисяча вісімсот дев'ять гривень 12 копійок).

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.05.2014р.

Суддя Морозов С.М.