Рішення

від 26.05.2014 по справі 922/1273/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2014 р.Справа № 922/1273/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гонтарем А.Д.

розглянувши справу

за позовом Харківського прокурору з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (м. Харків) в інтересах держави в особі Державної спеціальної служби транспорту (м. Харків) та 36 шляхо-відновлювального загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0330) (м. Конотоп) до Громадської організації "Свобода Вибору" (м. Харків) про стягнення 19681,44 грн. за участю представників сторін:

прокурор - Лубченко Є.М. (посв. №012013 від 30.10.2012 р.);

позивача (ДССТ) - не з'явився;

позивача (ВЧ Т0330) - Проскуров С.В. (довіреність №356 від 23.05.2014 р.);

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Харківський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Державної спеціальної служби транспорту та 36 шляхо-відновлювального загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0330) з позовом до Громадської організації "Свобода Вибору" про стягнення на користь другого позивача заборгованості у розмірі 19681,44 грн., з яких 16734,44 грн. - сума основного боргу, 2108,69 грн. - сума основного боргу, 2108,69 - сума 3% річних, 838,31 грн. - сума пені. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №8/10/13 від 05.04.2013 р., укладеним між Громадською організацією "Свобода Вибору" та 36 об'єднаним загоном Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т 0130).

Прокурор в судовому засіданні 26.05.2014 р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача (ДССТ) в судове засідання 12.05.2014 р. не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучене судом до матеріалів справи.

Представник позивача (ВЧ Т0330) в судовому засіданні 26.05.2014 р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у призначене судове засідання 26.05.2014 р. не з'явився, ухвала про порушення провадження у справі від 03.04.2014 р. та ухвала суду від 15.04.2014 р., що були направлені відповідачеві рекомендованим листом за його поштовою адресою, вказаною в позовній заяві, яка також співпадає з адресою в наданої прокурором копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №18632577 від 06.05.2014 р., повернулись до господарського суду з довідкою Укрпошти про закінчення терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228, 02.06.2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

05.04.2013 р. між Громадською організацією "Свобода Вибору" (замовник) та 36 м об'єднаним загоном Державної спеціальної служби транспорту (підрядник) було укладено договір №8/10/13.

Відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України №50 "Про реорганізацію структурних підрозділів Державної спеціальної служби транспорту" від 29.01.2014 р. 36 об'єднаний загін Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т 0130, код ЄДРПОУ 33205329) реорганізовано в 36 шляхо-відновлювальний загін Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0330, Сумська обл., м. Конотоп, вул. Клубна, 87, код ЄДРПОУ 38426944).

Відповідно до п.1.1 договору, замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до умов договору виконання загально-будівельних робіт.

Згідно п. 1.2 договору, місце виконання робіт: Жовтневий район міста Харкова.

Відповідно до п. 2.1 договору, договірна ціна робіт є твердою, визначається на основі локального кошторису на правах договірної ціни, що є невід'ємною частиною договору, і складає 26010,00 грн., в тому числі ПДВ - 4335,00 грн.

Згідно п. 8.1 договору, фінансування робіт (будівництва об'єкта) здійснюється за власні кошти замовника.

Відповідно до п. 9.1 договору, розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися з урахуванням положень загальних умов на підставі актів виконаних робіт (КБ-2).

Як свідчать матеріали справи, представником Громадської організації "Свобода вибору" підписано:

- 03.06.2013 року акт №1 приймання виконаних робіт за травень 2013 року на суму 5170 грн. 80 коп. Згідно зазначеного акту, позивачем було виконано робіт на загальну суму 5170 грн. 80 коп., а Громадською організацією "Свобода вибору" всупереч вимог ч.9 п. 9.2 вищезазначеного договору не було виконано обов'язок щодо повної оплати виконаних робіт, а обсяг виконаних робіт оплачений частково, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем згідно акту №1 склала 170 грн. 80 коп.

- 01.07.2013 року акт №2 приймання виконаних робіт за червень 2013 року на суму 1342 грн. 80 коп. Згідно зазначеного акту, позивачем було виконано робіт на загальну суму 1342 грн. 80 коп., а Громадською організацією "Свобода вибору" всупереч вимог ч.9 п. 9.2 вищезазначеного договору не було виконано обов'язок щодо оплати виконаних робіт, обсяг виконаних робіт не оплачено, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем згідно акту №2 склала 1342 грн. 80 коп.

- 01.10.2013 року акт №3 приймання виконаних робіт за червень 2013 року на суму 13302 грн. 00 коп. Згідно зазначеного акту, позивачем було виконано робіт на загальну суму 13302 грн. 00 коп., а Громадською організацією "Свобода вибору" всупереч вимог ч.9 п. 9.2 вищезазначеного договору не було виконано обов'язок щодо оплати виконаних робіт, обсяг виконаних робіт не оплачено, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем згідно акту №3 склала 13302 грн. 00 коп.

- 14.11.2013 року акт №4 приймання виконаних робіт за жовтень 2013 року на суму 1342 грн. 80 коп. Згідно зазначеного акту, позивачем було виконано робіт на загальну суму 1342 грн. 80 коп. Громадською організацією "Свобода вибору" всупереч вимог ч.9 п. 9.2 вищезазначеного договору також не було виконано обов'язок щодо оплати виконаних робіт, зазначений обсяг виконаних робіт не оплачено, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем згідно акту №4 склала 1918 грн. 80 коп.

В порядку досудового врегулювання спору, відповідно до частини 2 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію 01.11.2013 року за вих. №724 щодо необхідності погашення виниклої заборгованості, але дані претензії відповідачем залишено без розгляду, відповідь на них до цих пір не надана.

Судом встановлено, що 36 об'єднаний загін Державної спеціальної служби транспорту виконав свої обов'язки у повному обсязі, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору №8/10/13 від 05.04.2013 р., заборгованість за виконані роботи в повному обсязі не сплатив, що і стало підставою для звернення прокурором до суду з позовом про стягнення боргу.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає заявлені вимоги прокурора до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Цивільного кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога прокурора про стягнення заборгованості з виконаних робіт в сумі 16734,44 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами частини 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Положеннями частини 2 статті 217 ГК України визначено, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня - частина 1 статті 230 ГК України); оперативно-господарські санкції.

Відповідно до п. 11.2 договору, замовник несе відповідальність за порушення зі своєї вини таких зобов'язань і у таких сумах: - за затримку прийняття виконаних робіт без відповідного обґрунтування пеню у розмірі 0,5 відсотків вартості цих робіт за кожний день затримки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ діючої на період сплати пені. Крім сплати штрафних санкцій замовник компенсує підряднику збитки, зумовлені невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов'язань за договором; - за несвоєчасне перерахування коштів за виконані роботи, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочень, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, коли сплачується пеня, включаючи день сплати.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені в сумі 838,31 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2108,69 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 527, 530, 599, 610, 612, 625, 882, ч. 1 ст.837 Цивільного кодексу України, ст.ст 174, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33-34, 43, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Громадської організації "Свобода Вибору" (61019, Харківська обл., м. Харків, Жовтневий р-н., просп. Дзюби, буд. 2; код ЄДРПОУ 35698255; р/р 2600403050019 у Римарському відділенні АКБ "Правекс-Банк", МФО 321983) на користь 36 шляхо-відновлювального загону Державної спеціальної служби транспорту (41600, Сумська обл., м. Конотоп, вул. Клубна, 87, код ЄДРПОУ 38426944) суму боргу за договором у розмірі 16734 грн. 44 коп., 3% річних у розмірі 2108 грн. 69 коп., суму пені у розмірі 838 грн. 31 коп.

Стягнути з Громадської організації "Свобода Вибору" (61019, Харківська обл., м. Харків, Жовтневий р-н., просп. Дзюби, буд. 2; код ЄДРПОУ 35698255) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код одержувача 37999654, банк одержувача - ГУДКСУ у Харківській обл., МФО 851011) судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.06.2014 р.

Суддя Г.І. Сальнікова