Ухвала

від 26.05.2014 по справі 820/5574/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2014 р.Справа № 820/5574/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2014р. по справі № 820/5574/14

за позовом Виробничо-комерційного підприємства "Форпост" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Виробничо-комерційне підприємство "Форпост" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту - позивач, ВКП "Форпост" у формі ТОВ) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області), в якому просив суд, з урахуванням уточнень, скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 0000762201 від 17.03.2014 р., згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 246338,50 грн., № 0000752201 від 17.03.2014 р., згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 327478,0 грн., та № 0000482201 від 18.02.2014 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 164037,00 грн., з яких за основним платежем - 109358 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 54679,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2014р. по справі № 820/5574/14 адміністративний позов Виробничо-комерційного підприємства "Форпост" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000482201 від 18.02.2014 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 164037,00 грн., з яких за основним платежем - 109358,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 54679,00 грн.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000762201 від 17.03.2014 р., згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 246338,50 грн.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000752201 від 17.03.2014 р., згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 327478,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Виробничо-комерційного підприємства "Форпост" у формі товариства з обмеженою відповідальністю судові витрати у розмірі 487,20 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2014р. по справі № 820/5574/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про порушення судом першої інстанції вимог п. 198.3 ст. 198 п. п. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями, п.138.1 ст. 138, 139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р. Вказує, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугувала інформація, встановлена при перевірці ланцюга постачання ВКП "Форпост" у формі ТОВ. Зазначив, що придбання позивачем товарів у контрагентів TOB «ТК Укрпостачання», ТОВ «Палітра 94», ТОВ «Гранітні технології» має ознаки нереальності здійснення.

Зазначив, що TOB «ТК Укрпостачання» перебуває на податковому обліку в ДПІ Бабушкінському районі м.Дніпропетровська з 17.08.2009. Станом на 27.02.2014 року має стан 11 - припинено, але не знято з обліку КОР не пусті. До ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області надійшов лист ДПІ у Бабушкінському р-ні м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно з яким надано Акт від 21.06.11 № 35/224/36639562 «Про результати проведення зустрічної звірки TOB «ТК Укрпостачання», згідно якої встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій TOB «ТК Укрпостачання» - по ланцюгу постачання (відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності). Вказав, що актом перевірки позивача, щодо даного контрагента встановлено відсутність товаро-транспортних накладних, довіреностей, журналу реєстрації довіреностей, а надані до перевірки дорожні листи не відповідають вимогам зазначеної форми. Так, стверджує факт відвантаження, транспортування та отримання товарно-матеріальних не підтверджено відповідними первинними документами.

Також, посилається на те, що до ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області надійшов лист ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, згідно з яким надано Акт № 5267/2305/34758684 від 15.11.2012 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Палітра 94", якою встановлено відсутність реально вчинених господарських операцій. Зокрема, зазначив, що позивачем не було надано всіх первинних документів по даному контрагенту.

Вказав на те, що, TOB «Гранітні технології» не має складських приміщень, а за адресою м. Харків проспект 50 річчя ВЛКСМ, буд 56 знаходиться офісне приміщення, а не складське приміщення. Таким чином, вважає, що фактично ТВ «Граніті технології» не здійснювала операції по відвантаженню за вказаною адресою на адресу позивача, тобто товаро-транспортні накладні, виписані даним контрагентом не підтверджують здійснення господарської операції із позивачем.

З огляду на викладене, стверджує про ведення позивачем податкового обліку безтоварних операцій із зазначеними контрагентами та правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Позивач у надісланих до суду запереченнях на апеляційну скаргу просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2014 року по справі №820/5574/14 залишити без змін.

Вказує на те, що оскаржувані повідомлення-рішення є протиправними, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки матеріали справи містять всі необхідні докази на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Вважає апеляційну скаргу такою, що необґрунтована законодавчими документами та фактичними обставинами справи.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ВКП «Форпост» у формі ТОВ зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 21.07.1997 р., перебуває на обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова з 01.08.1997 р. за № 493, є платником ПДВ, згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 09.03.2004 р. № 29285588, індивідуальний податковий номер 242787320341.

Згідно довідки Головного управління статистики у Харківській області серії АА № 742435, ВКП «Форпост» у формі ТОВ має наступні види діяльності за КВЕД-2010: виробництво металевих дверей і вікон, формування й оброблення листового скла, виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі, установлення та монтаж машин і устаткування, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, неспеціалізована оптова торгівля (т. 1 а.с. 10).

Фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова була проведена документальна виїзна позапланова перевірка ВКП "Форпост" у формі ТОВ з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Гранітні технології» за період з 01.09.2013 р. по 30.09.2013 р., їх реальності та повноти відображення в обліку та подальшої участі отриманих ТМЦ (робіт, послуг) у фінансово-господарських операціях підприємства.

Результати перевірки оформлені актом від 29.01.2014 р. № 117/20-34-22-01-05/24278734 (т. 1 а.с. 142-157). В акті зазначено про порушення ВКП «Форпост» у формі ТОВ п. 198.6, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, та встановлено заниження податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Гранітні технології» за період з 01.09.2013 р. по 30.09.2013 р. у сумі 109358,00 грн., у т.ч. за вересень 2013 року на суму 109358,00 грн.

На підставі висновків вказаного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 18.02.2014 р. № 0000482201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 164037,00 грн., з яких 109358,00 грн. - за основним платежем, 54679,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 158).

Фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова була проведена документальна планова виїзна перевірка ВКП «Форпост» у формі ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р.

Результати перевірки оформлені актом від 27.02.2014 р. № 361/20-34-22-01-05/24278734 (т. 1 а.с. 14-119). В акті зазначено про порушення ВКП «Форпост» у формі ТОВ, зокрема:

- п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, чим завищено валові витрати у загальній сумі податку на прибуток у розмірі 1394930,00 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 332115,00 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 675290,00 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 166275,00 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 221250,00 грн., та відповідно занижено суму податку на прибуток на 320834,00 грн., у т.ч. за 1 квартал 2011 року на суму 76386,00 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 155317,00 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 38243,00 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 50888,00 грн.;

- п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ВКП «Форпост» у формі ТОВ занижено податок на додану вартість на загальну суму 232160,00 грн., у т.ч. за лютий 2011 року - 36296,00 грн., за березень 2011 року - 23100,00 грн., за квітень 2011 року - 36697,00 грн., за травень 2011 року - 33345,00 грн., за червень 2011 року - 65017,00 грн., за липень 2011 року - 11577,00 грн., за серпень 2011 року - 21678,00 грн., за вересень 2011 року - 1160,00 грн., за листопад 2011року - 290,00 грн. (т. 1 а.с. 117-188).

На підставі висновків вказаного акту відповідачем 17.03.2014 р. прийнято податкове повідомлення - рішення від № 0000762201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 246338,50 грн., з яких 229130,00 грн. - за основним платежем, 17208,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення - рішення № 0000752201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 327478,00 грн., з яких 327477,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. а.с. 128, 129).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаних податкових повідомлень-рішень діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Так, судом першої інстанції зазначено, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, укладеними договорами, а податковим органом не надано доказів того, що спірні операції позивачем не проводились. В зв'язку з чим, позивач мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування на їх підставі суми податку на додану вартість та суми податку на прибуток.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення контрагентами позивача ТОВ «Гранітні технології», ТОВ «Палітра 94», ТОВ «ТК Укрпостачання» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства.

В основу висновку ДПІ у Московському районі м. Харкова покладено відомості довідки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.06.2011 р. № 35/224/36639562 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «ТК Укрпостачання» (код ЄДРПОУ 36639562) щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Аксіома» (код 20251135) за січень, лютий 2011 року, ТОВ «Інтер-Крок» (код 33252447) за квітень 2011 року, ТОВ «Автом Сервіс Плюс» (код 35178051) за травень 2011 року, ПП «Ферзь-Транс» (код 36285433) за червень 2011 року, ТОВ «Аксент-Трейд» (код 36483267) за липень 2011 року», акту ДПІ у Московському районі м. Харкова від 20.01.2014 р. № 14/20-34-22-01-05/31644520 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гранітні технології» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.09.2013 р. по 30.09.2013 р.», акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 15.11.2012 р. № 5267/2305/34758684 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Палітра 94» з питань перевірки відносин з платниками податків ТОВ «Ліга» (код ЄДРПОУ 24483948), ТОВ «АРКАДА-Т» (код ЄДРПОУ 33676769), ТОВ «АКПД ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 34756876), ПП «Рест-Профі» (код ЄДРПОУ 35860329), ПП «Райком» (код ЄДРПОУ 36036555), ТОВ «Інтако» (код ЄДРПОУ 36371642) за період вересень 2011 року - травень 2012 року».

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що фінансово-господарські операції, які проводились позивачем з ТОВ «Гранітні технології», ТОВ «Палітра 94», ТОВ «ТК Укрпостачання» в перевіряємих періодах, мають ознаки нереальності здійснення.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, виходячи з наступного.

За приписами ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.1.1 п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено, що в перевіряємому періоді (вересень 2013 року) позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Гранітні технології». Між ВКП «Форпост» у формі ТОВ (Покупець) та ТОВ «Гранітні технології» (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 000003 від 01.09.2011 р. (т. 2 а.с. 34-36).

На виконання умов вказаного договору контрагентом була поставлена позивачу продукція (комплектуючі та запчастини для виготовлення металевих конструкцій, а саме замок врізаний, утеплювач, пластик, ручки, клей та ін.) на адресу позивача на загальну суму 656146,00 грн, у т.ч. ПДВ - 109358,00 грн.

Транспортування товарно-матеріальних цінностей здійснювалось автотранспортом ВКП «Форпост» у формі ТОВ, відповідно до товарно-транспортних накладних (т. 2 а.с. 66-86).

Товар був поставлений на складське приміщення за адресою: м. Харків, вул. Жовтневої Революції, б. 167, літ. 1, яке позивач орендує згідно договору оренди нерухомого майна № 01.01/13 від 01.01.2013 р.

Факт отримання ТМЦ підтверджується видатковими накладними, виписаними контрагентом: №Гт09/02/01 від 02.09.2013 року на суму 59918,38 грн.; №Гт09/04/02 від 04.09.2013 року на суму 59858,76 грн.; №Гт09/06/05 від 06.09.2013 року на суму 59588,66 грн.; №Гт/09/09/03 від 09.09.2013 року на суму 59734,98 грн.; №Гт/09/11/02 від 11.09.2013 року на суму 59675,84 грн.; №Гт/09/18/04 від 18.09.2013 року на суму 59134,25 грн.; №Гт09/24/02 від 24.09.2013 року на суму 59592,79 грн.; №Гт/09/26/05 від 26.09.2013 року на суму 59743,46 грн.; №Гт/09/27/02 від 27.09.2013 року на суму 59409,06 грн.; №Гт/09/27/03 від 27.09.2013 року на суму 59845,76 грн.; №Гт/09/30/02 від 30.09.2013 року на суму 59644,0 грн. (т. 2 а.с. 37-47).

Постачальником товару були виписані податкові накладні на кожну окрему партію товару: №2 від 02.09.2013 року на суму 59918,38 грн., у т.ч. ПДВ - 9986,40 грн.; №4 від 04.09.2013 року на суму 59858,76 грн., у т.ч. ПДВ - 9976,46 грн.; №10 від 06.09.2013 року на суму 59588,66 грн., у т.ч. ПДВ - 9931,44 грн.; №13 від 09.09.2013 року на суму 59734,98 грн., у т.ч. ПДВ - 9955,83 грн.; №16 від 11.09.2013 року на суму 59675,84 грн., у т.ч. ПДВ - 9945,97 грн.; №31 від 18.09.2013 року на суму 59134,25 грн., у т.ч. ПДВ - 9855,71 грн.; №36 від 24.09.2013 року на суму 59592,79 грн., у т.ч. ПДВ - 9932,13 грн.; №44 від 26.09.2013 року на суму 59743,46 грн., у т.ч. ПДВ - 9957,24 грн.; №46 від 27.09.2013 року на суму 59409,06 грн., у т.ч. ПДВ - 9901,51 грн.; №47 від 27.09.2013 року на суму 59845,76 грн., у т.ч. ПДВ - 9974,29 грн.; №49 від 30.09.2013 року на суму 59644,0 грн., у т.ч. ПДВ - 9940,67 грн. (т. 2 а.с. 55-65).

Суми ПДВ по вказаним податковим накладним були включені позивачем до складу податкового кредиту відповідно у вересні 2013 року в сумі 109358,00 грн.

Придбані товари були в повному обсязі оплачені через розрахунковий рахунок підприємства, що підтверджується виписками банку на загальну суму 656146,00 грн. (т. 2 а.с. 87-91).

В перевіряємому періоді (вересень, листопад 2011 року) позивач мав взаємовідносини з ТОВ „Палітра 94". Між ВКП «Форпост» у формі ТОВ (Покупець) та ТОВ „Палітра 94" (Постачальник) було укладено договір поставки № 04/01 від 04.01.2011 р. (т. 4 а.с. 6). На виконання умов договору, ТОВ „Палітра 94" поставило ВКП «Форпост» у формі ТОВ товарно-матеріальні цінності (круг торцевий) на загальну суму 8700,00 грн., в тому числі ПДВ - 1450,00 грн.

Факт поставки товару підтверджується наступними видатковими накладними: від 07.09.2011 р. №РН-0001050 на суму 3480,00 грн.; від 19.09.2011 р. №РН-0001084 на суму 3480,00 грн., від 24.11.2011 р. №РН-0001322 на суму 1740,00 грн. (т. 4 а.с. 7-9).

Постачальником товару були виписані податкові накладні на кожну окрему партію товару: від 06.09.2011 р. №20 на суму 3480,00 грн., в т.ч. ПДВ - 580,00 грн.; від 16.09.2011 р. №64 на суму 3480,00 грн., в т.ч. ПДВ - 580,00 грн.; від 24.11.2011 р. №81 на суму 1740,00 грн., в т.ч. ПДВ - 290,00 грн. (т. 4 а.с. 10-12). Придбані товари були оплачені позивачем, що підтверджується виписками з особового рахунку (т. 4 а.с. 13-15).

Суми ПДВ по вказаним податковим накладним були включені позивачем до складу податкового кредиту відповідно у вересні 2011 року в сумі 1160,00 грн., та у листопаді 2011 року в сумі 290,00 грн.

ТМЦ були оприбутковані на складі підприємства, що підтверджується карткою рахунку: 22: ТМЦ: круг торцевий лепестковий ф.125*22 з-40 (т. 4 а.с. 16-23).

В перевіряємому періоді (січень-серпень 2011 року) позивач мав взаємовідносини з ТОВ «ТК Укрпостачання». Між ВКП «Форпост» у формі ТОВ (Покупець) та ТОВ «ТК Укрпостачання» (Продавець) було укладено договір купівлі - продажу № 000022 від 05.01.2011 р. (т. 4 а.с. 31-32). На виконання умов договору, ТОВ «ТК Укрпостачання» поставило, а ВКП «Форпост» у формі ТОВ отримало товарно-матеріальних цінностей (нерж. сталь, глазок телескопічний, доводчик дверний, ручка-трубка, лист перфорований, пластик, замок врізний, секрет, засов дверний, утеплювач фольгований, клей акриловий, арматура, фанера та ін.).

Факт поставки товару підтверджується наступними видатковими накладними: №УП01/05/05 від 05.01.11 р., №УП01/10/12 від 10.01.11 р., №УП01/12/06 від 12.01.11 р., №УП01/14/07 від 14.01.11 р., №УП01/17/04 від 17.01.11р., №УП02/01/12 від 01.02.11 р., №УП02/03/04 від 03.02.11 р., №УП02/07/09 від 07.02.11 р., №УП02/11/06 від 11.02.11 р., №УП03/01/05 від 01.03.11 р., №УП03/03/08 від 03.03.11 р., №УП03/09/02 від 09.03.11 р., №УП03/11/06 від 11.03.11 р., №УП04/01/13 від 01.04.11 р., №УП04/04/09 від 04.04.11 р., №УП04/06/09 від 06.04.11 р., №УП04/08/02 від 08.04.11 р., №УП05/04/07 від 04.05.11 р., №УП05/10/08 від 10.05.11 р., №УП05/12/03 від12.05.11 р., №УП05/13/02 від 13.05.11 р., №УП06/01/08 від 01.06.11 р., №УП06/03/07 від 03.06.11 р., №УП06/07/03 від 07.06.11 р., №УП06/09/08 від 09.06.11 р., №УП07/01/11 від 01.07.11 р., №УП07/05/05 від 05.07.11 р., №УП07/07/08 від 07.07.11 р., №УП07/11/05 від 11.07.11 р., №УП07/13/06 від 13.07.11 р., №УП08/01/12 від 01.08.11 р., №УП08/03/05 від 03.08.11 р., №УП08/05/03 від 05.08.11 р., №УП08/08/11 від 08.08.11 р. (т. 4 а.с. 33-67).

Транспортування товарно-матеріальних цінностей відбувалося автотранспортом ВКП «Форпост» у формі ТОВ, що підтверджується товарно-транспортними накладними та подорожніми листами (т. 4 а.с. 102-135). Товар від контрагента був поставлений на складське приміщення за адресою: м. Харків, вул. Жовтневої Революції, б. 167, літ. 1, яке позивач орендує згідно договорів оренди нерухомого майна.

Постачальником товару були виписані податкові накладні на кожну окрему партію товару: №9 від 05.01.11 р. на суму 11946,17 грн., №20 від 10.01.11 р. на суму 14306,26 грн., №33 від 12.01.11 р. на суму 8749,70 грн., №44 від 14.01.11 р. на суму 3762,42 грн., №48 від 17.01.11 р. на суму 3396,30 грн., №11 від 01.02.11 р. на суму 55979,94 грн., №20 від 03.02.11 р. на суму 55969,08 грн., №36 від 07.02.11 р. на суму 64351,90 грн., №59 від 11.02.11 р. на суму 41475,54 грн., №5 від 01.03.11 р. на суму 32197,80 грн., №21 від 03.03.11 р. на суму 39176,75 грн., №31 від 09.03.11 р. на суму 39839,59 грн., №49 від 11.03.11 р. на суму 27384,56 грн., №12 від 01.04.11 р. на суму 57636,78 грн., №20 від 04.04.11 р. на суму 55897,94 грн., №33 від 06.04.11 р. на суму 78949,37 грн., №43 від 08.04.11 р. на суму 27695,59 грн., №9 від 04.05.11 р. на суму 60913,49 грн., №23 від 10.05.11 р. на суму 56742,59 грн., №35 від 12.05.11 р. на суму 46988,48 грн., №38 від 13.05.11 р. на суму 35425,04грн., №8 від 01.06.11р. на суму 80959,84 грн., №19 від 03.06.11 р. на суму 106852,25 грн., №28 від 07.06.11 р. на суму 84219,29 грн., №47 від 09.06.11 р. на суму 118068,37 грн., №11 від 01.07.11 р. на суму 20543,34 грн., №21 від 05.07.11 р. на суму 11380,66 грн., №37 від 07.07.11 р. на суму 6781,42 грн., №48 від 11.07.11 р. на суму 4174,50 грн., №64 від 13.07.11 р. на суму 26584,74 грн., №11 від 01.08.11 р. на суму 35545,76 грн., №20 від 03.08.11 р. на суму 28275,73 грн., №27 від 05.08.11 р. на суму 26584,74 грн., №36 від 08.08.11 р. на суму 39660,36 грн. (т. 4 а.с. 68-101).

Суми ПДВ по вказаним податковим накладним були включені позивачем до складу податкового кредиту відповідно у січні - серпні 2011 року в загальній сумі 234737,00 грн.

Придбані товари були оплачені позивачем, що підтверджується виписками з особового рахунку (т. 4 а.с. 136-173).

ТМЦ були оприбутковані на складі підприємства, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку: 201 ТМЦ; місця зберігання: склад (т. 4 а.с. 174-185).

Обсяг та цільове призначення придбаних товарів повністю відповідає меті здійснення господарської діяльності ВКП «Форпост» у формі ТОВ та виду діяльності. Так, основним видом діяльності позивача відповідно витягу з ЄДР та довідки статистики є виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі, виробництво металевих дверей і вікон. На балансі у підприємства рахуються основні засоби вартістю 928 тис. грн., 5 транспортних засобів, а також обладнання, інструменти, прилади, інвентар та інші оборотні засоби, чисельність працівників на підприємстві - 42 особи. Підприємство орендує нежитлове приміщення під виробництво загальною площею 621 кв.м.

У подальшому придбані комплектуючи та запчастини були використані в господарської діяльності позивача при виготовленні металевих дверей та вікон. Так, придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «ТК Укрпостачання» та ТОВ „Палітра 94" було обумовлено необхідністю виконання договорів підряду (по проведенню робіт з виготовлення та монтажу певних конструкцій, вікон куля стійких, касових бар'єрів, лотків захисних куля стійких, броньованих дверей та ін.), укладених між позивачем та основними замовниками.

Подальша реалізація виготовленого з комплектуючих товару підтверджується договорами, видатковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ, актами здачі-приймання робіт (т. 3, 6, 8), податковими накладними (т. 7).

Колегія суддів вказує на те, що укладені між позивачем та контрагентами договори містять положення щодо найменування, кількості, якості та асортименту, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Колегія суддів зазначає, що до документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про реальність господарських операцій між позивачем та вищезазначеними контрагентами як таких, що повністю підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Крім того колегія суддів зазначає, що згідно із Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Мінфіну України "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" від 16.05.96 р. № 99 (зареєстровано в Мін'юсті України 12.06.96 р. за № 293/1318, зі змінами та доповненнями, за текстом - Інструкція № 99) дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, регламентовано умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 3 Інструкції № 99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (далі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Видача бланків довіреностей здійснюється після їх реєстрації у журналі реєстрації довіреностей. Довіреність на одержання цінностей видається лише особам, які працюють на даному підприємстві.

Згідно з п. 6 Інструкції № 99 довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Відповідно до п. 10 Інструкції № 99 особа, якій видано довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, надати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (у комору) або матеріально відповідальній особі.

Згідно із вимогами п. 13 Інструкції № 99 довіреність незалежно від строку її дії залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) із зазначенням на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а інший - додається до залишеної у постачальника довіреності й використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку.

Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей (п. 15 Інструкції № 99).

Колегія суддів зазначає, що додатковим доказом, який свідчить про факт отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від контрагентів є наданий позивачем витяг з журналу реєстрації довіреностей.

Так, позивачем надано належним чином завірену копію журналу реєстрації довіреностей за 2010 - 2012 роки, що підтверджується матеріалами справи, в яких зазначено про видачу довіреностей на отримання товару від контрагентів позивача (т.8 а.с. 163-195).

Таким чином, колегія суддів вказує на те, що твердження апеляційної скарги про відсутність журналу реєстрації довіреностей, спростовуються матеріалами справи.

Щодо доводів відповідача про надання не в повному обсязі надано товаро-транспортних накладних, недоліків у подорожніх листах, що підтверджують перевезення, придбаного позивачем товару у TOB «ТК Укрпостачання», ТОВ «Гранітні технології», а також посилань на висновки актів перевірок контрагентів позивача, якими встановлено відсутність реального здійснення господарської діяльності TOB «ТК Укрпостачання» та ТОВ «Палітра 94» та відсутність складських приміщень у ТОВ «Гранітні технології», колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем отримано від контрагентів податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Крім того, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Також колегія суддів зазначає, що відсутність під час перевірки деяких товарно-транспортних накладних, складських приміщень, не спростовують факту доставки ТМЦ, оскільки такий факт підкріплено не лише товарно-транспортними накладними, а й іншими первинними документами, до заповнення яких у податківців на час проведення перевірки зауваження були відсутні.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позивачем сформовано валові витрати не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару, а тому відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення вартості придбаного товару до складу валових витрат.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентами. Зокрема, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Щодо посилань на відсутність складських приміщень ТОВ "Гранітні Технології", колегія суддів звертає увагу на наявність у матеріалах справи постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2014 року №820/1751/14, якою скасовано наказ Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області від 10.12.2013 року № 573 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Гранітні Технології" та визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області щодо проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранітні Технології" за наслідком якої складено акт від 20.01.2014 року № 14/20-34-22-01-05/31644520.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача та вказує на реальність спірних господарських операцій між позивачем та TOB «ТК Укрпостачання», ТОВ «Палітра 94», ТОВ «Гранітні технології».

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем було цілком правомірно сформовано податковий кредит та витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за результатами відносин із TOB «ТК Укрпостачання», ТОВ «Палітра 94», ТОВ «Гранітні технології», по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, з придбання товарів, призначених для використання у власній господарській діяльності позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0000762201 від 17.03.2014 р., згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 246338,50 грн., № 0000752201 від 17.03.2014 р., згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 327478,0 грн., та № 0000482201 від 18.02.2014 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 164037,00 грн., з яких за основним платежем - 109358 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 54679,00 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в актах перевірки № 117/20-34-22-01-05/24278734 від 29.01.2014 р., № 361/20-34-22-01-05/24278734 від 27.02.2014 р. порушень слід вважати недоведеними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17.03.2014 р. № 0000752201 та № 0000762201, а також від 18.02.2014 р. № 0000482201 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2014р. по справі № 820/5574/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Жигилій С.П. Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.