Рішення

від 25.01.2007 по справі 4/4-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

25.01.2007                                                             

  Справа №  4/4-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді

 Ємленінової З.І. при секретарі

Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу             

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІК" м.Скадовськ

Херсонської області     

до    приватного підприємця  ОСОБА_1 

м.Херсон 

про

  стягнення    

5.325грн.00коп.

за участю  представників сторін:

від 

позивача -  директор Павленко

М.М.,  уповноважена особа Сокур Л.І.

від 

відповідача - приватний підприємець ОСОБА_1

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся з позовом про

стягнення з відповідача 5.325 грн. 00 коп. заборгованості, в тому числі: 300

грн. 00 коп. - основного боргу та 5025 грн. 00 коп. пені,   посилаючись на невиконання ним  зобов'язань по внесенню дольової частки за

торгівельні місця згідно з умовами 

договору від 01.07.2005 року.

Ухвалою суду від 11.01.2007 року

розгляд  справи  судом відкладався у зв'язку з  витребуванням 

від  сторін  доказів на обґрунтування позовних  вимог 

та заперечень проти  позову.

Під час судового засідання позивач

позовні вимоги підтримав частково, надавши свої 

пояснення. Відповідно до  ст. 22

ГПК України він  зменшив суму позову і

просить  стягнути  300грн.00коп. основного  боргу та 930грн.00коп. пені згідно з  наданим 

в засіданні розрахунком.

Відповідач   заперечує проти позовних вимог, посилаючись

на те, що позивачем умови договору фактично не виконані, тому він не має права

вимоги  виконання зобов'язань за

зазначеним договором від відповідача. Крім 

того, за посиланням відповідача відповідно до  умов договору від  01.07.2005року  предметом угоди було  1 торгове місце  і за участь 

в його  благоустрої передбачена

плата в розмірі 100грн., а не  300грн.

Дослідивши матеріали  справи, заслухавши представників сторін, суд

дійшов до  висновку про  те, що 

позовні вимоги підлягають 

задоволенню  частково з  урахуванням 

наступного.

01.07.2005року між   товариством з  обмеженою 

відповідальністю  «Лік»(позивач) і

суб'єктом підприємницької  діяльності

ОСОБА_1 (відповідач), яка  діяла на

підставі  свідоцтва  про 

державну реєстрацію НОМЕР_1, виданого 

Суворовським райвиконкомом м.Херсона 27.02.1997року,  укладено 

договір. Згідно з  цим договором

позивач зобов'язався  надати відповідачу

послуги по   бронюванню торгового  місця НОМЕР_2 на ділянці, яка належить  ринку в ІНФОРМАЦІЯ_1,  а відповідач 

зобов'язався сплачувати 

позивачеві  в якості оплати  за надані послуги бронювання  одного торгівельного  місця 100грн.00коп. щомісячно до

01.08.2005року. (пункт 2.2.3 договору).

Правилами  торгівлі на ринках  ІНФОРМАЦІЯ_1 Херсонської  області, затвердженими  рішенням Лазурненської  селищної 

Ради №502 від 02.07.2005року, визначені вимоги щодо  функціонування створених  в установленому порядку ринків в

ІНФОРМАЦІЯ_1, організації  оптового  та роздрібного  продажу на них  продуктів та товарів, кормів, надання послуг,

в тому числі і щодо  обладнання  спеціальних 

зон  з  продажу окремих  видів продукції та  торгівельних 

місць. Пунктом 13 зазначених 

Правил надано  визначення

одного  торгівельного  місця , яке 

зокрема, дорівнює, при 

реалізації  товарів з  причепу, візку, у контейнерах, кіосках,

палатках, магазинах, бутіках, тощо - двом 

повним чи  неповним  квадратним метрам  займаної 

площі.

Матеріали  справи 

свідчать  про  те, що торгівельне місце  НОМЕР_2 відповідно до  акту інвентаризації  має 

розмір  2,9мх2м, а всього - 5,8

кв.м., що  відповідно до  пункту 13 зазначених  Правил 

становить 3 торгових  місця.

Оскільки за умовами пункту 2.2.3 

договору від  01.07.2005року

відповідач  прийняв на себе

обов'язки  вносити  дольову участь  в благоустрій ринку  із 

розрахунку 100грн. за 1 торгівельне 

місце, то  виходячи  із 

площі, яка ним 

використовувалася  для здійснення

торгівлі на належній ринку території  та

п.13 Правил,  він  зобов'язаний сплачувати за послуги на

розрахунковий рахунок  позивачу всього

300грн.00коп. щомісячно  в термін  до 

01.08.2005року.

Відповідно до вимог пунктів 1, 7

ст. 193 Господарського Кодексу України, ст.526 ЦК України  зобов'язання сторонами повинні

виконуватися  належним чином відповідно

до вимог договору, Господарського 

та  Цивільного Кодексів, інших

актів  цивільного законодавства. Відповідач  не  

виконав своїх зобов'язань по розрахунках згідно з умовами договору від

01.07.2005року, чим порушив   вимоги  ст.525 ЦК України,  відповідно до 

якої  одностороння відмова від

зобов'язання  або одностороння  зміна його умов   не допускається.

Оскільки  і в засідання суду відповідач не надав

доказів перерахування боргу, вимоги позивача про стягнення  300грн.00коп. основного боргу  підлягають 

задоволенню.

Посилання відповідача  на те, що 

договір  від 01.07.2005року  є недійсним 

судом відхиляються з огляду на те, що 

статтею  204 ЦК України

передбачена презумпція  правомірності

договору,  якщо  його 

недійсність  прямо  не 

встановлена  законом, або  якщо 

він  не  визнаний недійсним судом. Договір  від 01.07.2005 року згідно з  пунктом 4.4 діяв в часі на момент проведення

розрахунків, які відповідач зобов'язався здійснити  до 01.08.2005року, тому  посилання відповідача на те, що  договір 

на цей період  не  мав сили, оскільки  скінчився строк його  дії 

також  не обґрунтовані.

Відповідач також  не 

надав документального 

підтвердження факту невиконання позивачем умов договору, тому його  посилання на це не  приймається судом як належний  доказ 

в розумінні ст. 33 ГПК України.

Щодо  посилання відповідача на те, що  відповідно до 

постанови  Запорізького  апеляційного 

господарського  суду від

13.10.2005року по  справі №1/150-О-05  позивач зобов'язаний  повернути 

Лазурненській селищній Раді 

майно  цілісного  майнового 

комплексу ринку «Комфорт», яке 

йому передавалося за договором оренди, то  зазначена постанова набрала законної  сили 13.10.2005року і вона не є  підставою 

несплати  позивачем послуг,  які мали 

місце  до  цього 

часу (01.08.2005року).

Розглядаючи  позовні вимоги в частині стягнення пені,

суд  виходить  із 

наступного. Відповідно до  пункту

3.2 договору  від 01.07.2005року

відповідач за несвоєчасне  виконання  грошових 

зобов'язань по  оплаті у

встановлені договором терміни наданих 

послуг  сплачує  за кожен день 

прострочення  на користь  позивача 

пеню  в розмірі 5% від  суми 

боргу.

Пункт 6 ст.231 Господарського  Кодексу 

України визначає, що  штрафні

санкції за порушення грошових зобов'язань 

встановлюються у відсотках, розмір 

яких  визначається  обліковою 

ставкою  Національного  банку України за весь  час 

користування чужими  коштами,

якщо  інший  розмір 

відсотків  не  передбачено 

законом або  договором.

          В той же час, відповідно до  ч.6 ст.232 ГК України нарахування

штрафних  санкцій  за прострочення виконання зобов'язання,

якщо  інше не  встановлене законом або    договором, припиняється через  шість місяців від  дня, коли зобов'язання мало  бути 

виконано. Тобто, за нормами  ГК

України пеня  не  має тривалого 

характеру та через  шість  місяців після дня виникнення прострочки

слід  припинити  її 

нарахування.

     Сторони в договорі не  визначили 

конкретного  періоду  нарахування пені, а лише обмежили  її 

розмір  5% та порядок нарахування

(за кожен  день  прострочки), не  визначивши при  цьому кінцевий  термін 

обчислення. Тому, відповідно до п.6 статті  232 ГК України нарахування пені повинно  бути 

припинено через  шість  місяців від 

дня, коли зобов'язання  мало  бути 

виконано.

          Суд 

також  зазначає, що в силу статті

232 Господарського  Кодексу України, при  реалізації 

в  судовому порядку  відповідальності  за порушення в сфері  господарювання застосовуються  загальний та скорочені строки позовної  давності, передбачені Цивільним Кодексом

України, якщо  інші строки  не 

встановлені Господарським 

Кодексом України.

          Статтею 258 ЦК України визначені

спеціальні строки  позовної  давності в один  рік в частині стягнення неустойки (штрафу,

пені). Таким чином, статті  258 ЦК

України та 232 ГК України підлягають 

застосуванню  одночасно,

оскільки  вони  не 

суперечать, а доповнюють  одна

одну.

        Період  нарахування пені в силу ч.6 статті 232 ГК

України  починається з 01.08.2005року та

закінчується 01.02.2006року. Строк позовної 

давності скінчився 01.08.2006року, а з 

позовом позивач звернувся 12.12.2006року, тобто  за межами 

строку  позовної  давності.

З урахуванням викладеного, в

задоволенні позовних  вимог  щодо 

стягнення пені  слід  відмовити.

Судові витрати відповідно до  ст. 49 ГПК України  відносяться на сторони пропорційно  від 

суми  задоволених позовних  вимог.

В засіданні за згодою представників

сторін  оголошувалася вступна та

резолютивна частина рішення.

          На підставі п. 1, 7 ст. 193, ч. 6

ст. 232 Господарського Кодексу України, 

ст. 258, 525, 526 Цивільного Кодексу України  та керуючись ст.ст. 44, 49,  82-85 ГПК України, суд 

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги  задовільнити частково.

          2. Стягнути з приватного

підприємця  ОСОБА_1, АДРЕСА_1

ідентифікаційний код  ІНФОРМАЦІЯ_2 (інші

реквізити суду невідомі)  на користь

товариства  з обмеженою відповідальністю

"ЛІК"  м.Скадовськ  Херсонської області    вул.Гуманенко № 8  р/р 26006052301497 у КБ ХФ «Приватбанк» МФО

352479  код 21302024  - 

300грн.00коп. основного боргу, 

5грн.80коп.  витрат по сплаті  державного мита  та 6грн.65коп. витрат за

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ   видати  після набрання рішенням   законної сили.

          3. В стягненні пені відмовити.

                     Суддя                                                                 

З.І. Ємленінова

Рішення оформлено 

відповідно до 

                     ст. 84 ГПК

України 30.01.2007року.