Ухвала

від 03.06.2014 по справі 805/2592/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року справа №805/2592/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Шишова О.О., Попова В.В.

секретар судового засідання Запорожцева Г.В.

за участю представника відповідача Краснопера Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі № 805/2592/14 за позовом Спільного українсько-британського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Ріво-Моторс» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько-британське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Ріво-Моторс» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - Інспекція) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0004952202 (18860/10/05-62-22-02) від 12 грудня 2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану варітьсь на 6 745,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 4 497,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2 248,50 грн.

Підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки відповідача про порушення позивачем пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу (далі - ПК) України при включенні до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у червні 2011 року 4 497,00 грн., оскільки в ході проведеної перевірки не встановлено реального здійснення господарських операцій з отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей вартістю 26 982,00 грн. від ТОВ "Технологічний центр".

Позивач зауважив на безпідставності цих висновків та зазначив, що вони спростовуються наданими товариством до перевірки первинними документами, складанням яких оформлювалося відбуття господарської операції.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у зазначеній справі позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0004952202 від 12 грудня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 6 745,50 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача до апеляційного суду не прибув.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ТОВ «Ріво-Моторс» є юридичною особою, обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 25578929, як платник податків перебуває на обліку в Інспекції, яка є відповідачем у справі.

В період з 14 по 20 листопада 2013 року Інспекцією проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платником податків - ТОВ "Технологічний центр" (код ЄДРПОУ 30101602) за період з 1 червня 2011 року по 30 червня 2011 року. За наслідком проведення перевірки 22 листопада 2013 року податковою інспекцією складений акт № 290/22-2/25578929 (арк. справи 6-16).

Згідно з висновками акту перевіркою встановлено порушення товариством пункту 198.3 статті 198 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 4 497,00 грн. у червні 2011 року.

За змістом акту, позивач у декларації за червень 2011 року включив до складу податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 4 497,00 грн. за наслідком придбання товарно-матеріальних цінностей в ТОВ «Технологічний центр». Податковий кредит з податку на додану вартість сформований на підставі накладної № 110630-3 від 30 червня 2011 року та податкових накладних від 7 червня 2011 року № 6, № 7. В акті зазначено, що фактичне здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей згідно наданих до перевірки документів перевіркою не підтверджено, оскільки відсутній письмово оформлений договір постачання товару на паперовому носії, в накладній відсутні всі необхідні реквізити (не зазначено місце постачання, адреса місця знаходження одержувача, посада особи одержувача, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення); відсутні первинні документи, які б мали підтверджувати факт перевезення товарів від ТОВ «Технологічний Центр» до ТОВ «Ріво-Моторс», відсутній договір про надання послуг перевезення, відсутні документи про якість (посвідчення), видані виробником; встановлено неможливості реального здійснення постачання ТОВ "Технологічний Центр" у зв'язку з наявністю в ланцюгу постачання підприємств, які відсутні за місцем знаходження, у яких відсутні власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, що ставить під сумнів факт здійснення постачання товарів, в подальшому їх реалізацію на адресу СП ТОВ «Ріво-Моторс».

У наданих 2 грудня 2013 року запереченнях на акт перевірки позивач зауважив на безпідставності висновків акту, надав пояснення з приводу перевезення придбаних в ТОВ «Технологічний Центр» товарно-матеріальних цінностей висланим транспортом, додав додаткові документи: журнал реєстрації виданих довіреностей, копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, акти приймання-передачі та внутрішнього переміщення основних засобів із інвентарними кратками обліку основних засобів (арк. справи 43, 44).

12 грудня 2013 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 004952202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 6 745,50 грн., з яких за основним платежем 4 497,00 грн. та за штрафними санкціями 2 248,50 грн. (арк. справи 41).

Спірним питанням є правомірність відображення позивачем в податковому обліку з податку на додану вартість наслідків вчинення господарських операцій із ТОВ «Технологічний Центр».

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 ПК України.

Згідно пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно приписів пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (робіт, послуг) (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3 статті 198 ПК України виходить, що виникнення у платника податку на додану вартість права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення (фактичне відбуття) господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина друга даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом. Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За змістом складеного відповідачем акту, в ході перевірки по взаємовідносинам позивача із ТОВ «Технологічний Центр» та шляхом надання документів до заперечень на акт перевірки позивачем надані: накладна, податкові накладні, банківські виписки, витяг з журналу реєстрації довіреностей, акти внутрішнього переміщення, інвентарні картки. Копії зазначених документів також наявні в матеріалах справи (арк. справи 18, 19, 20-21,26,27, 28-36, 67).

Дослідивши зазначені документи суд дійшов висновку, що ними підтверджено фактичне відбуття господарської операції з придбання товарно-матеріальних цінностей та подальше використання їх у здійснюваній позивачем діяльності.

Що стосується доводів відповідача на підтвердження невідбуття наведених господарських операцій суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України, статтями 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. За вказівкою 206 Цивільного кодексу України в усній формі можуть вчинятися правочини, що повністю виконуються сторонами в момент їх здійснення, за винятком тих, що підлягають нотаріальному посвідченню. Факт вчинення правочину між позивачем та ТОВ «Технологічний центр» підтверджений копіями первинних документів: видатковими накладними, рахунками на сплату, платіжними дорученнями.

З огляду на зазначені приписи чинного законодавства суд зауважує на тому, що відсутність укладеного в письмовій формі між сторонами договору на постачання товарно-матеріальних цінностей не свідчить про невідбуття господарських операцій.

Згідно з частиною 2 статті 96 Закону № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначений перелік не передбачає у якості обов'язкового реквізиту місце постачання, адресу місця знаходження одержувача. Накладна № 110630-3 від 30 червня 2011 року, копія якої наявна в матеріалах справи (арк. справи 18) містить в собі всі обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону № 996-XIV. Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що певні недоліки оформлення первинних документів не можуть бути самостійним та беззаперечним доказом невідбуття господарської операції.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що відсутність товарно-транспортних документів свідчить про невідбуття певних господарських операцій, з огляду на наступне. Метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, пов'язаних із транспортуванням, проте, зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей. Наявність товарно-транспортних накладних не пов'язано із формуванням податкового кредиту, порядок визначення якого встановлений ПК України. З огляду на зазначене, висновки про відсутність фактичного виконання господарської операції не можуть обґрунтовуватися в залежності від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної. Окрім цього, відповідач при розгляді наданих позивачем заперечень до акту не звернув уваги на доводи позивача про те, що транспортування придбаних ним товарно-матеріальних цінностей (які, до речі не є громіздкими) здійснювалося власним транспортом позивача.

Суд також зазначає, що висновки про порушення платником податків правил формування податкового кредиту не можуть засновуватися на відомостях, що стосуються взаємовідносин контрагентів постачальника такого платника. Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, в якому зазначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Враховуючи наявні в матеріалах справи первині документи, складанням яких супроводжувалося оформлення відбуття господарських операцій між позивачем та ТОВ "Технологічний центр", суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відображення позивачем в податковому обліку з податку на додану вартість у червні 2011 року наслідків виконання господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від зазначених контрагентів відповідає вимогам чинного законодавства України. Доводи відповідача про невідбуття господарських операцій спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем безпідставно збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 4 497,00 грн. за основним платежем. Відсутність підстав для донарахування основного зобов'язання свідчить про безпідставність збільшення зобов'язання на суму штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12 грудня 2013 року № 0004952202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 6 745,50 грн. прийнято відповідачем необґрунтовано та є протиправними, через що позовні вимоги про визнання його недійсним підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

В повному обсязі ухвалу виготовлено 3 червня 2014 року.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі № 805/2592/14 за позовом Спільного українсько-британського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Ріво-Моторс» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

В.В.Попов