Постанова

від 29.04.2014 по справі 814/883/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2014 року м. Миколаїв Справа № 814/883/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження,

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Металбуд", вул. Новозаводська, 42-б, Миколаїв, 54028

доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Гмирьова, 1/1, Миколаїв, 54028 провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 23.12.2013р. №0002472201 від 03.03.2014р. № 0000452201,

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 23.12.2013 року № 0002472201 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість (223269, 00 грн. за основним платежем та 83020,00 грн. за штрафними санкціями); від 03.03.2014 року № 0000452201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток (183489,00 грн. за основним платежем та 10100,00 грн. за штрафними санкціями).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач безпідставно прийняв рішення про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток. Оскільки позивач правомірно відніс на валові витрати вартість товару та відніс до податкового кредиту, з податку на додану вартість, суми ПДВ по угодам, які відповідач вважає нікчемними.

Відповідач заперечив проти позову і зазначив, що позивач не обґрунтовано включив до податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ, та відніс на валові витрати суми від здійснення угод, які є нікчемними. В зв'язку з цим відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Представники сторін надали до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Металбуд" зареєстроване як юридична особа та є платником податків.

28.11.2013 року - 04.12.2013 року відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, валових доходів та валових витрат, доходів та витрат що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з ПП «ПРОМТЕХСЕРВИС-ЮГ» (код за ЄДРПОУ 32819766) за жовтень 2010 року, TOB «МАН СТРОЙ» (код за ЄДРПОУ 34651169) за вересень - жовтень 2011 року, ТОВ «ГАЗФИЛ» (код за ЄДРПОУ 35320927) за червень 2011 року, ТОВ «САТУР-ЄЮ» (код за ЄДРПОУ 37364400) за липень 2011 року, ТОВ «СПЕЦ МОНТАЖ-CB» (код за ЄДРПОУ 34707148) за серпень 2011 року, ТОВ «ЮРТОРГПАК» (код за ЄДРПОУ 37288173) за січень 2011 року.

11.12.13 року за результатами перевірки відповідачем було складено акт №1101/14-02-22-01/32283034, у висновках якого крім іншого зазначено, що позивачем порушено:

-п.1.32, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями(далі Закон №334), п.138.2 ст. 138 п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, абз. в) пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п.146.2 ст. 146 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VІ із змінами та доповненнями (далі ПК України) , в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 183489 грн.:

-пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями (далі Закон № 168), п.198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 223269 грн.:

-п.135.1, п.135.2 ст.135, п. 137.1 ст.137 ПК України, підприємство ТОВ «МЕТАЛБУД» штучно сформувало валові доходи по ТОВ «Валета» на загальну суму 39000 грн., в тому числі за ІІ-ІІІ квартали 2011 року в сумі 39000 грн. (в т.ч. за III квартал 2011 року в сумі 39000 грн.).

-п.1.32, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334, п.138.2 ст. 138 п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, абз. в) пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п. 146.2 ст. 146 ПК України, в результаті чого завищено валові витрати та витрати, що враховані при визначенні об'єкту оподаткування завищено на загальну суму 826163 грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, ТОВ «МЕТАЛБУД» при здійсненні фінансово - господарських взаєморозрахунків з підприємствами - постачальниками безпідставно завищено податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 231069 грн.,

-п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого ТОВ «МЕТАЛБУД» завищено податкові зобов'язання за рахунок укладення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, на загальну суму 7800 грн.:

Не погоджуючись з висновками вказаними в Акті перевірки №1101/14-02-201/32283034, позивачем 17.12.2013р. було подано заперечення на Акт перевірки №1101/14-02-22-01/32283034.

Листом вих. №3443/10/14-02-22-01-13 від 20.12.2013р. відповідач надав відповідь про відмову у задоволенні заперечень за Акт перевірки №1101/14-02-201/32283034.

На підставі даного акту перевірки №1101/14-02-201/32283034 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

-від 23.12.2013р. №0002462201 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток (183489,00грн. за основним платежем та 10281,00грн. за штрафними санкціями).

-від 23.12.2013р. №0002472201 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість (223269,00грн. за основним платежем та 83020,00 грн. за штрафними санкціями);

Позивачем вказані податкові повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів в Миколаївській області.

Рішенням про результати розгляду скарги від 21.02.2014р. №576/10/14-29-10-03- 10 Головне управління Міндоходів у Миколаївській області скаргу позивача від 26.12.2013 року задоволено частково, а саме:

- залишено без змін податкове повідомлення - рішення від 23.12.2013 року №0002472201 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість (223269,00грн. за основним платежем та 83020,00 грн. за штрафними санкціями);

- скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.12.2013р. №0002462201 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 181,00 грн.

11.03.2014 року позивачем отримано податкове повідомлення рішення відповідача від 03.03.2014 року № 0000452201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток (183489,00 грн. за основним платежем та 10100,00 грн. за штрафними санкціями).

На думку відповідача (позиція викладена в акті) ці порушення сталися в результаті того, що позивачем при укладені угоди з його контрагентами, не було дотримано вимог ч.1,3,4 ст.203 ЦК України, а тому такий правочин в силу ч.1,2 ст.215 та ст.228 ЦК України є нікчемним.

Що стосується нікчемності договору укладеного позивачем з його контрагентом ПП "Меганом-1", суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.09 було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма, недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст.228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями КК України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судами попередніх інстанцій фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ПП "Меганом-1" правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на ч.1, 5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст..216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються Законом України "Про податок на додану вартість" від 4.12.90 № 509-XII (який діяв на час прийняття оскаржуємих рішень), відповідно до якого органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними, а було надане право звертатися до суду з позовом про визнання угод недійсними (п.11 ст.10).

Аналогічна позиція вказана в постанові Вищого адміністративного суду України №К/9991/50772/12 від 14.11.12.

Що стосується правомірності віднесення позивачем сум ПДВ отриманого від контрагентів до податкового кредиту, віднесення сум вартості придбаного товару до валових витрат, суд зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та його контрагентами здійснені господарські операції, які підтвердженні первинними документами.

Щодо реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «ГАЗФИЛ», ПП «Промтехсервис-ЮГ». Клей, придбаний у ТОВ «ГАЗФИЛ» за договором купівлі-продажу товарів №01279 від 01.06. 2011 року, отримано по видатковій накладній №РН-0000102 від 30.06.2011 року, та оплачено (банківські виписки по особовому рахунку від 16.09.2011 року;від 22.09.2011року;від 17.11.2011 року), та у ПП «Промтехсервис-ЮГ» за договором поставки №7 від 01.01. 2010 року, отримано по видатковій накладній №0000017 від 01.10.2010 року, оплачено 27.10.2010 року(банківська виписка по особовому рахунку від 27.10.2010 року) використано в господарській діяльності позивача, а саме для виготовлення сандвіч панелей. Даний факт підтверджується остаточними калькуляціями вартості виробництва продукції: від 30.11.2010 року №№ КА-0002349; КА-0002350; КА-0002369; КА-0002370; КА-0002373 КА-0002374; КА-0002351; КА-0002352; КА-0002353; КА-0002354; КА- 0002355; КА-0002356; КА-0002357; КА-0002358; КА-0002359; КА-0002360; КА-0002361; КА-0002362; КА-0002363; КА-0002364; КА-0002365; КА-0002366; КА-0002371; КА- 0002372; КА-0002375; КА-0002376; КА-0002377; КА-000238; від 31.07.2011 року №№ КА-0002696; КА-0002697; КА-0002698; КА-0002699; КА-0002700; КА-0002701; КА- 0002702; КА-0002703; КА-0002704; КА-0002705; КА-0002706; КА-0002707; КА-0002708; КА-0002709; КА-0002710; КА-0002711; КА-0002712; КА-0002713; КА-0002714; від 31.08.2011 року №№ КА-0002731; КА-0002732; КА-0002733; КА-0002734; КА-0002735; КА-0002736; КА-0002737; КА-0002738; КА-0002739; КА-0002740; КА-0002741; КА- 0002742; КА-0002743; КА-0002744; КА-0002745; КА-0002746.

Щодо реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Спецмонтаж-СВ». Товар придбаний по видатковій накладній №РН-0000193 від 17.08.2011 року, оплачено 04.08.2011 року(банківська виписка по особовому рахунку від 04.08.2011 року) використано в господарській діяльності позивача, а саме на загальновиробничі витрати, що підтверджується актом списання №СпТ-000043 від 31.08.2011 року.

Щодо реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Юрторгпак». Транспортно-експедиційні послуги, отримані позивачем від ТОВ « Юрторгпак», були використані у господарської діяльності, пов'язаній з реалізацією готової продукції власного виробництва. У рамках облікової політики підприємства витрати пов'язані з реалізацією готової продукції підприємства не обліковуються у розрізі конкретних продаж

та обраховуються на відповідному рахунку бухгалтерського обліку «Витрати на збут» за статтею транспортні витрати. Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Юрторгпак» підтверджується наступними документами: - акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ2101-003 від 21.01.2011 року; - податкова накладна №2101003 від 21.01.2011 року; - банківська виписка по особовому рахунку від 21.01.2011 року; - картка рахунку 93 (види витрат: розходи на транспортування).

Щодо реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «МАН СТРОЙ». Згідно договору на виконання робіт (надання послуг) №П-28/5 від 01.09.2011 року ТОВ «МАН СТРОЙ» виконано для позивача роботи по укладці залізобетонних плит, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ0000128 від 13.09.2011 року та №ОУ0000198 від 22.10.2011 року, податковими накладними №13 від 13.09.2011 року та №33 від 22.10.2011 року, банківськими виписками по особовому рахунку від 21.03.2012 року; від 22.03.2012 року; від 23.03.2012 року; 29.03.2012 року; 10.04.2012 року ; 13.04.2012 року, актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 30.01.2012 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 15 за 01.06.11р. - 31.01.2012р., та карткою рахунку 151 за 01.06.11р. - 31.01.2012р.

Щодо реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «САТУР-СЮ», ТОВ «ВАЛЕТА». Товар придбаний позивачем у ТОВ «САТУР-СЮ» за договором купівлі-продажу на умовах товарного кредиту №ТК 27-06/02 від 27.06.2011 року було продано (з економічною вигодою) за договором купівлі-продажу №КП 30-06-11/02 від 30.06.2011р., укладеним з ТОВ «ВАЛЕТА», що підтверджується наступними документами: -договір купівлі-продажу на умовах товарного кредиту №ТК 27-06/02 від 27.06.2011 року; -специфікація №1 до договору купівлі-продажу на умовах товарного кредиту №ТК 27- 06/02 від 27.06.2011 року; - лист про місце передачі товара; - видаткова накладна №РН-10706 від 01.07.2011 року; - протокол-угода від 29.07.2011 року до договору купівлі-продажу на умовах товарного кредиту №ТК 27-06/02 від 27.06.2011 року; - додаткова угода №1 від 29.07.2011 року до протоколу-узгоди від 29.07.2011 року до договору купівлі-продажу на умовах товарного кредиту №ТК 27-06/02 від 27.06.2011 року; -акт приймання-передачі наданих послуг відповідно з протоколом-узгодження від 29.07.2011 року; -акт №1 приймання-передачі векселя 29.07.2011 року; -податкова накладна №105 від 01.07.2011 року; -податкова накладна №2903 від 29.07.2011 року; -договір купівлі-продажу №КП 30-06-11/02 від 30.06.2011 року; -специфікація №1 до договору купівлі-продажу №КП 30-06-11/02 від 30.06.2011 року; -лист про місце передачі товара від 30.06.2011р. №1/30-06; -видаткова накладна №РН-0000106 від 01.07.2011 року; -довіреність №01-07/2 від 01.07.2011 року; -додаткова угода №1 від 29.07.2011 року до договору купівлі-продажу №КП 30-06-11/02 від 30.06.2011 року; -акт №1 приймання-передачі векселя від 29.07.2011 року; -податкова накладна №2 від 01.07.2011 року.

Позивачем надано суду первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-Х11 (далі Закон №996) встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з аналізу вказаних норм суд зазначає, що для підтвердження факту здійснення господарських операцій законодавство передбачає не тільки наявність самих первинних документів, а й наявність самого факту здійснення господарської операції.

Суд вважає, що на підставі наданих позивачем копій первинних документів позивач довів суду реальність здійснення господарської операції з контрагентами, тому суд вважає, що встановлений факт здійснення господарської операції.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу того, що угоди між позивачем та контрагентами фактично не відбувалася, оскільки відповідачем не надано суду жодного доказу, який би спростовував факт здійснення цих угод. Заперечення відповідача ґрунтуються виключно на його припущеннях та думці.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічної звірки:

-акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 26.03.12 №381/22225/3532092 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Газфил» (код ЄДРПОУ 35320927) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами - постачальниками ПП «ФЕРЗБ-ТРАНС» (код за ЄДРПОУ 36285433 ) за червень 2011 року, TOB «KOJIOKOJI Україна» (код за ЄДРПОУ 36303944 ) за липень 2011 року, ТОВ «ВИДАВНИЦТВО «ІНДОЛ» (код за ЄДРПОУ 34981513 ) за липень - серпень 2011 року, ТОВ «ГУЛ1ВЕР» (код за ЄДРПОУ 23707529 ) за вересень 2011 року»;

- акт ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області від 06.06.2011 року №712/23/32819766 «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ПРОМТЕХСЕРВИС - ЮГ» (код за ЄДРПОУ 32819766) з питання взаємовідносин з контрагентом ТОВ «ФРЕШ ЛОГІСТІК ГРУП» (код за ЄДРПОУ 35066290) та достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року»;

- акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 01.12.11 №852/23325/34707148 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ - СВ» (код ЄДРПОУ 34707148) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків ТОВ "РЕГІОНАЛЬНЕ ПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЄВРОСТАЛЬ;' (код ЄДРПОУ 35329846 ) за період липень - листопад 2010р., ПП "ВІЛЛ1Я ЕКСПОТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 36505128 ) за період грудень 2010р. - січень, лютий 2011р., ПП "СТАРКАД - ПРОМ" (код ЄДРПОУ 36945503 ) за період березень - червень, серпень 2011р., ТОВ „ЗК"АГРОМИР" (ЄДРПОУ 36505175) за період вересень 2011 р»;

- акт ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва МО ДПС від 10.04.2012 р. №54/22- 200/34651169 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «МАН СТРОЙ» (код за ЄДРПОУ 34651169) з питань взаємовідносин з ТОВ «Газфил» (код за ЄДРПОУ 35320927) за серпень 2011 року, ТОВ «Видавництво «Інпол» (код за ЄДРПОУ 34981513) за липень - серпень 2011 року та ТОВ «ГУЛ1ВЕР» (код за ЄДРПОУ 23707529) за вересень-жовтень 2011 року»;

-акт ДПІ у Московському районі м. Харкова від 26.09.2011 року №52/18/37364430 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «САТУР-СЮ» (код ЄДРПОУ 37364400) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за липень 2011 року».

Оскільки ПК України передбачає можливість складання акту про перевірку, яка відбулась, а не про перевірку яка фактично не проводилась.

Отже, акти "Про неможливість проведення зустрічної звірки" не є податковою інформацією у розумінні ПК України, та не можуть бути доказами порушення позивачем норм податкового законодавства.

Вищий адміністративний суд України зазначає (постанови від 14.11.2012 року у справі № 2а-9864/11/2670, від 19.02.2013 року у справі № 2а-6067/11/1470 та інші), що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Відповідно до п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва.

Підпункт 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 встановлює, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.

Приписами п.138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України , визначено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Виходячи, із приписів вказаних норм, та враховуючи, що позивачем були реально здійснені господарські операції, суд вважає, що позивач правомірно відніс до валових витрат, витрати по взаємовідносинам із контрагентами.

Що стосується правомірності віднесення позивачем суми ПДВ отриманого від контрагентів, та віднесення їх до податкового кредиту суд зазначає наступне:

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.4 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону №168 забороняє включати до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені платником за матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, тобто основною обставиною, яка підлягає встановленню для правильного застосування цього пункту є мета використання придбаних товарів, робіт, послуг, а не факт такого використання протягом звітного періоду, що також підтверджується і змістом абз.3 пп.7.4.1. Закону №168.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.198.1 ПК України що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.2. ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Враховуючи той факт, що у позивача, як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт надання послуг у контрагентів позивача, суд вважає що позивач, в порядку визначеному вказаними нормами, правомірно відніс до податкового кредиту, отриманий ПДВ при придбані товарів у контрагентів, та правомірно відніс суми вартості придбаного товару до валових витрат.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення відповідача від 23.12.2013 року № 0002472201 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість (223269, 00 грн. за основним платежем та 83020,00 грн. за штрафними санкціями); від 03.03.2014 року № 0000452201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток (183489,00 грн. за основним платежем та 10100,00 грн. за штрафними санкціями) підлягають скасуванню.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі присудити на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 23.12.2013 року № 0002472201 та від 03.03.2014 року № 0000452201.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металбуд" судові витрати у розмірі 2436,00 грн. з Державного бюджету України.

4. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя В. С. Брагар