Постанова

від 27.05.2014 по справі 826/4869/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 травня 2014 року 15:30 № 826/4869/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., за участю секретаря судового засідання Шевченко М.В. вирішив адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Індепендент груп» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві третя особаДержавна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії

Товариство з обмеженою відповідальністю «Індепендент груп» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, відповідач) у якому просило:

- визнати протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, щодо проведення документальної невинної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Індепендент Груп» по фінансово-господарських взаємовідносин у 2012-2013 році на предмет перевірки законності формування податкового кредиту і податкових зобов'язань та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства до бюджету в період 2012-2013 роках;

- визнати протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, щодо висновків викладених в акті перевірки №2650/26-59-22-08-15/36050449 від 31.12.2013 за результатами проведеної документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Індепендент Груп» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість за 2012-2013 роки;

- зобов'язати ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві вилучити акт №2650/26-59-22-08-15/36050449 від 31.12.2013 з будь яких баз даних податкової служби та заборонити використання цього акту при здійсненні перевірок інших платників податків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм діючого податкового законодавства України, з перевищенням наданих йому повноважень, вчиненні протиправні дії щодо проведення документальної невиїзної перевірки та внесення в акт про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Індепендент Груп» інформації, яка не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до порушення його прав та законних інтересів. Просив суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені податковим законодавством, відповідні дії щодо проведення перевірки ґрунтувалися на вимогах закону. Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - третя особа) проти позову заперечувала, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Постановою старшого слідчого з ОВС 3-го відділу слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міністерством доходів і зборів України було призначено позапланову документальну перевірку ТОВ «Індепендент Груп» (код ЄДРПОУ 36050449) по фінансово-господарських взаємовідносинах у 2012-2013 роках на предмет перевірки законності формування податкового кредиту і податкових зобов'язань та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства до бюджету в період 2012-2013 року.

На підставі цієї постанови начальником Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та на підставі пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України було прийнято наказ від 05.12.2013 № 1479 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Індепендент Груп» (код ЄДРПОУ 36050449)

Таким чином, наведеною нормою Податкового кодексу України не передбачено будь-яких інших підстав для призначення позапланової перевірки, окрім отримання постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної у рамках кримінальної справи.

Надсилання платникові обов'язкового запиту з вимогою надати пояснення та їх документальні підтвердження як обов'язкову передумову призначення позапланової перевірки передбачено у підпункті 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, який визначає окрему, самостійну підставу для призначення податкової перевірки, що не пов'язана з іншими випадками, переліченими у пункті 78.1 статті 78 названого Кодексу.

В той же час, як встановлено з матеріалів справи, з метою вручення запита №10601/10/26-59-22-08-20 від 26.12.2013 про надання пояснень та їх документального підтвердження по фінансово-господарських взаємовідносин у 2012-2013 році на предмет перевірки законності формування податкового кредиту і податкових зобов'язань та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства до бюджету в період 2012-2013 роках, «невідомо ким» був здійснений виїзд за місцем реєстрації та фактичною адресою ТОВ «Індепендент Груп» (04053, м.Київ, вул.Артема, б.21, кк.206, та 04111, м.Київ, вул.Салютна, б.3, кв.319), за результатами якого складено акт № 767/22-08 від 06.12.2013, тобто на три тижні раніше дати, коли було здійснено вихід перевіряючих за місцем реєстрації та фактичною адресою позивача, яким зафіксовано, що фактичне місцезнаходження ТОВ «Індепендент Груп» не відоме.

В подальшому відповідачем, керуючись пп.78.1.1., 87.1.11, п.78.1. ст.78, Податкового кодексу України та постановою слідчого СГ - старшого слідчого з ОВС 3-го відділу слідчого управління кримінальних розслідувань головного слідчого управління фінансових розслідувань Міндоходів України, 26.12.2013 видано наказ № 1829 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача по фінансово-господарських взаємовідносинах у 2012-2013 роках на предмет перевірки законності формування податкового кредиту і податкових зобов'язань та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства до бюджету в період 2012-2013 роках.

Доказів вручення позивачу під розписку чи направлення рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення наказів та направлення на перевірку № 1479 від 05.12.2013, № 1375/22-08 від 06.12.2013, № 1829 від 26.12.2013 відповідачем суду не надано.

31.12.2013 відповідачем складено акт № 2620/26-59-22-08-15/36005449 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Індепендент Груп» (код ЄДРПОУ 36050449) по фінансового-господарських взаємовідносин у 2012-2013 році на предмет перевірки законності формування податкового кредиту і податкових зобов'язань та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства до бюджету в період 2012-2013 роках, в якому зазначено, що за результатами проведеної документальної позапланової перевірки встановлено порушення ч.5 ст.203, ч. 1,2 ст.215, ст.2І6, Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Індепендент Груп» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 Цивільного кодексу України. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям за 2012-2013 роки відповідно до вимог визначених пп.44.1 ст.44, ст.134. п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 п.198.2, 198.3 та п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підлягають зменшенню задекларовані ТОВ «Індепендент Груп» податковий кредит за 2012- 2012 роки на суму 2877684,23 грн. та податкове зобов'язання на суму 3228198,64 грн.

Позивач вважає протиправними дії відповідача по проведенню такої перевірки та щодо висновків викладених в акті перевірки, що і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Кодексу, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених н контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.73.3. ст.73 Кодексу, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Згідно пп.20.1.4. п.20.1. ст.20, .75.1. ст.75 Кодексу, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2. п.75.1. ст.75 Кодексу визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органами, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться з місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться перевірка.

Документальної невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальна позапланова перевірка здійснюється, крім іншого, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 Кодексу), отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону (пп.78.1. п.78.1. ст.78 Кодексу).

Відповідно до п.79.1. ст.79 Кодексу документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2. ст.79 Кодексу).

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до п.1.1., п.1.5., п.1.7. Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 14.04.2011 р. № 213, визначено, що відповідно до пункту 77.4 статті 77, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79 та пункту 80.2 статті 80 розділу ІІ Кодексу про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки відповідним керівником органу державної податкової служби приймається рішення (із зазначенням підстав для проведення перевірки, дати її початку та тривалості), яке з урахуванням вимог Кодексу оформлюється наказом.

Для проведення документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки платника податків виписується направлення на перевірку в 1 примірнику окремо на кожну посадову (службову) особу, що буде проводити перевірку.

Умови допуску посадових (службових) осіб до проведення документальних планових або позапланових виїзних та фактичних перевірок визначено статтею 81 розділу II Кодексу.

Так, пунктом 81.1. ст.81 Кодексу визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; коші наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відповідно до п.1.10. Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 14.04.2011 р. № 213, у разі неможливості розпочати документальну перевірку у зв'язку з ненаданням документів для перевірки працівником підрозділу, який очолює або бере участь у перевірці, складається акт у довільній формі.

В акті викладаються причини неможливості розпочати перевірку з дати, зазначеної у направленні та наказі, та вчиняється відповідний запис про здійснення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості проведення. Цей акт реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів у порядку, передбаченому пунктом 1.8 цього розділу.

Враховуючи, що запит відповідача від 26.12.2013 № 10601/10/26-57/22-08 не був направлений позивачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, що свідчить про порушення відповідачем законодавчих вимог, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для проведення документальної позапланової перевірки позивача з підстав, зазначених у пп.78.1.1. п.78.1. ст.78.

Крім того, згідно доводів позивача, відповідачем не пред'явлено (не вручено) йому до перевірки направлення на перевірку, згідно наказу від 26.12.2013 № 1829. Доказів його існування та направлення позивачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення відповідачем суду не надано, що свідчить про порушення відповідачем вищезазначених вимог податкового законодавства та відсутність у відповідача права на проведення перевірки.

Доводи відповідача про те, що за результатом виходу з метою вручення запиту, за місцем реєстрації та фактичною адресою позивача, а саме: (04053, м. Київ, вул. Артема, б.21, кк.206, та 04111, м. Київ, вул. Салютна, б.3, кв.319), складено акт, згідно якого фактичне місцезнаходження ТОВ «Індепендент Груп» не відоме, судом сприймаються критично та до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

Згідно з виписки з ЄДРПОУ від 30.12.2013 серія АГ № 883809 місцезнаходження позивача значиться адреса 08140, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Білогородка, вул.Леніна, буд.107-В, приміщення 6.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, у суду немає підстав вважати законними доводи відповідача, щодо відсутності позивача за місцезнаходженням, зазначеним у ЄДРПОУ.

На думку суду, зазначене свідчить про грубе порушення правил документообігу державної податкової служби та ігнорування приписів Кодексу адміністративного судочинства України про обов'язок надавати суду всі докази, на яких базуються заперечення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про порушення, з боку відповідача, вимог п.73.3. ст.73, пп.78.1.1. п.78.1. ст.78, п.79.2. ст.79 Кодексу та, відповідно, про протиправність дій відповідача при проведенні перевірки ТОВ «Індепендент груп» за наказом № 1829 від 26.12.2013 в частині недотримання права на участь у перевірці.

В той же час, суд звертає увагу, дії щодо формування висновків акта перевірки та безпосередньо дії по складанню акта перевірки є функціональними обов'язками ДПІ, які самі по собі не створюють для позивача будь-яких негативних наслідків та не покладають на позивача податкових обов'язків. Дії відповідача в зв'язку із визначенням висновків в акті перевірки та дії по складанню акта не порушують та не можуть порушувати прав позивача, оскільки лише рішення, прийняте за результатами перевірки створює для платника податків правові наслідки у вигляді, зокрема, виникнення обов'язку сплатити певну суму податків.

Крім того, рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то у разі незгоди з діями чи рішенням контролюючого органу, вимога про визнання протиправними дій відповідача, в тому числі дій податкового органу щодо проведення перевірки/звірки, складанню акта перевірки/звірки, не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту, зокрема, шляхом пред'явлення позову про скасування рішення контролюючого органу, яким визначено суму податкових зобов'язань чи штрафних (фінансових) санкцій.

При цьому, висновки, викладені в акті перевірки, який не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а також обставини, які покладені в основу висновків акта, оцінюються судом нарівні з іншими доказами під час розгляду справи при оскарженні відповідного податкового повідомлення-рішення.

У сфері податкових правовідносин, виникнення у платника податків податкового обов'язку зумовлюються, зокрема, винесенням за результатами контролюючих заходів податкових повідомлень-рішень, якими зменшується (збільшується) суми грошового зобов'язання платника податків, бюджетного відшкодування, від'ємного значення суми податку на додану вартість, інших рішень, якими встановлюються факти наявності податкових правопорушень та застосовуються відповідні наслідки (рішення про відмову у прийнятті податкової декларації, анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, застосування адміністративного арешту майна тощо).

Права та інтереси платника податків, які, на його думку, порушені податковим органом в наслідок прийняття таких рішень, захищаються у спосіб їх оскарження в адміністративному та/або судовому порядку.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що інформація, що збирається, використовується та формується органами Міндоходів України у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до відповідних інформаційних баз даних.

Метою розробки автоматизованих інформаційних систем є створення єдиного програмно-технічного комплексу для автоматизації процесу реєстрації, обліку платників податків на всіх рівнях структури органів державної податкової служби, прийому та обробки електронних звітних податкових документів, формування зведеної інформації про надходження податкових платежів, нарахування податкових зобов`язань та їх сплату у розрізі окремих податків і зборів.

Джерелами формування автоматизованих систем є, зокрема, відомості стосовно реєстраційних та облікових даних платника податків, його банківських рахунків, інформація, що надходить від інших органів виконавчої влади, у тому числі Пенсійного фонду України, Державної казначейської служби України, Державного комітету статистки України, митних органів та органів внутрішніх справ, податкових органів центрального та обласного рівнів.

Крім того, в окремих інформаційних системах обліковуються дані, що створені або отримані податковим органом у процесі поточної діяльності, у тому числі інформація про наявність/відсутність підприємства за його місцезнаходженням, видачу або анулювання свідоцтв про реєстрацію платником податку на додану вартість, направлення на адресу платника відповідних запитів, надходження відповідей на них, облік результатів контрольно-перевірочної роботи за окремими податками і зборами тощо.

Так, облік контрольно-перевірочної роботи за додержанням платниками податків податкового законодавства здійснюється шляхом формування відповідних даних в автоматизованих системах «Аудит», «Податковий блок».

У свою чергу, з метою вдосконалення контролю за правильністю формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, оперативне виявлення платників, що підлягають документальній перевірці, розроблено систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Об'єктом автоматизації є процес співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість, розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту, розрахунків коригування сум податку контрагентів з використанням інформації, викладеної в актах/довідках перевірки платника податку (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) у розрізі контрагентів, донарахованих сум податкового зобов`язання.

Система призначена для проведення співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на центральному рівні та забезпечує доступ до результатів співставлення підрозділам органів державної податкової служби на регіональному та районному рівні для відпрацювання отриманих результатів та використання їх для подальшої контрольно-перевірочної роботи.

Таким чином, відображена у вказаних системах податкова інформація використовується контролюючим органом виключно для власних функціональних потреб та має на меті проведення аналізу господарської діяльності платника, правомірності формування ним податкового зобов`язання та податкового кредиту за операціями з іншими суб`єктами господарювання.

Пунктом 74.1 статті 74 Кодексу встановлено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Відтак, самі по собі дії відповідача щодо внесення до автоматизованих інформаційних баз податкового органу відомостей про проведення податкової кваліфікації операцій платника податків та його контрагентів на підставі акта перевірки, не впливає на права позивача у сфері податкових відносин, у зв`язку з чим вимоги позивача про зобов`язання ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві вилучити акт № 2650/26-59-22-08-15/36050449 від 31.12.2013 з будь-яких баз даних податкової служби - задоволенню не підлягають.

Разом з тим, суд не погоджується також із позовними вимогами про заборону відповідачу використовувати акт перевірки позивача при здійсненні перевірок інших платників податків, оскільки позивачем не доведено факту вчинення таких дій, а тому права позивача наразі не є порушеними.

При цьому, суд зазначає, що захисту підлягає виключно порушене право позивача, а не таке, яке ймовірно може бути порушене у майбутньому.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість вчинених ним оскаржуваних дій з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Індепендент груп» задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборі у м. Києві при проведенні перевірки ТОВ «Індепендент груп» за наказом № 1829 від 26.12.2013 в частині недотримання права на участь у перевірці.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати в сумі 30,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Індепендент груп» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборі у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій