Ухвала

від 24.09.2014 по справі 826/4869/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4869/14 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівКлючковича В.Ю., Собківа Я.М., При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індепендент груп» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, т.о.- Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Індепендент груп» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборі у м. Києві при проведенні перевірки ТОВ «Індепендент груп» за наказом № 1829 від 26.12.2013 в частині недотримання права на участь у перевірці. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою старшого слідчого з ОВС 3-го відділу слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міністерством доходів і зборів України було призначено позапланову документальну перевірку ТОВ «Індепендент Груп» (код ЄДРПОУ 36050449) по фінансово-господарських взаємовідносинах у 2012-2013 роках на предмет перевірки законності формування податкового кредиту і податкових зобов'язань та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства до бюджету в період 2012-2013 року.

На підставі цієї постанови начальником Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та на підставі пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України було прийнято наказ від 05.12.2013 № 1479 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Індепендент Груп» (код ЄДРПОУ 36050449)

З метою вручення запита №10601/10/26-59-22-08-20 від 26.12.2013 про надання пояснень та їх документального підтвердження по фінансово-господарських взаємовідносин у 2012-2013 році на предмет перевірки законності формування податкового кредиту і податкових зобов'язань та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства до бюджету в період 2012-2013 роках, «невідомо ким» був здійснений виїзд за місцем реєстрації та фактичною адресою ТОВ «Індепендент Груп» (04053, м.Київ, вул.Артема, б.21, кк.206, та 04111, м.Київ, вул.Салютна, б.3, кв.319), за результатами якого складено акт № 767/22-08 від 06.12.2013, тобто на три тижні раніше дати, коли було здійснено вихід перевіряючих за місцем реєстрації та фактичною адресою позивача, яким зафіксовано, що фактичне місцезнаходження ТОВ «Індепендент Груп» не відоме.

В подальшому відповідачем, 26.12.2013 видано наказ № 1829 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача по фінансово-господарських взаємовідносинах у 2012-2013 роках на предмет перевірки законності формування податкового кредиту і податкових зобов'язань та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства до бюджету в період 2012-2013 роках.

Доказів вручення позивачу під розписку чи направлення рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення наказів та направлення на перевірку № 1479 від 05.12.2013, № 1375/22-08 від 06.12.2013, № 1829 від 26.12.2013 відповідачем суду не надано.

31.12.2013 відповідачем складено акт № 2620/26-59-22-08-15/36005449 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Індепендент, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям за 2012-2013 роки відповідно до вимог визначених пп.44.1 ст.44, ст.134. п.185.1 ст.185, п.188.1ст.188 п.198.2, 198.3 та п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підлягають зменшенню задекларовані ТОВ «Індепендент Груп» податковий кредит за 2012- 2012 роки на суму 2877684,23 грн. та податкове зобов'язання на суму 3228198,64 грн.

Позивач вважає протиправними дії відповідача по проведенню такої перевірки та щодо висновків викладених в акті перевірки, що і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до п.73.3. ст.73 Кодексу, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Відповідно до п.79.1. ст.79 Кодексу документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2. ст.79 Кодексу).

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Так, пунктом 81.1. ст.81 Кодексу визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; коші наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відповідно до п.1.10. Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 14.04.2011 р. № 213, у разі неможливості розпочати документальну перевірку у зв'язку з ненаданням документів для перевірки працівником підрозділу, який очолює або бере участь у перевірці, складається акт у довільній формі.

В акті викладаються причини неможливості розпочати перевірку з дати, зазначеної у направленні та наказі, та вчиняється відповідний запис про здійснення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості проведення. Цей акт реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів у порядку, передбаченому пунктом 1.8 цього розділу.

Враховуючи, що запит відповідача від 26.12.2013 № 10601/10/26-57/22-08 не був направлений позивачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, що свідчить про порушення відповідачем законодавчих вимог, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача підстав для проведення документальної позапланової перевірки позивача з підстав, зазначених у пп.78.1.1. п.78.1. ст.78.

Крім того, згідно доводів позивача, відповідачем не пред'явлено (не вручено) йому до перевірки направлення на перевірку, згідно наказу від 26.12.2013 № 1829. Доказів його існування та направлення позивачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення відповідачем суду не надано, що свідчить про порушення відповідачем вищезазначених вимог податкового законодавства та відсутність у відповідача права на проведення перевірки.

Доводи відповідача про те, що за результатом виходу з метою вручення запиту, за місцем реєстрації та фактичною адресою позивача, а саме: (04053, м. Київ, вул. Артема, б.21, кк.206, та 04111, м. Київ, вул. Салютна, б.3, кв.319), складено акт, згідно якого фактичне місцезнаходження ТОВ «Індепендент Груп» не відоме, судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

Згідно з виписки з ЄДРПОУ від 30.12.2013 серія АГ № 883809 місцезнаходження позивача значиться адреса 08140, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Білогородка, вул.Леніна, буд.107-В, приміщення 6.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Отже, у суду немає підстав вважати законними доводи відповідача, щодо відсутності позивача за місцезнаходженням, зазначеним у ЄДРПОУ.

Таким чином, аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про порушення, з боку відповідача, вимог п.73.3. ст.73, пп.78.1.1. п.78.1. ст.78, п.79.2. ст.79 Кодексу та, відповідно, про протиправність дій відповідача при проведенні перевірки ТОВ «Індепендент груп» за наказом № 1829 від 26.12.2013 в частині недотримання права на участь у перевірці.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на Розділ 4 Акту перевірки, де відповідач дійшов висновку про порушення позивачем ч.5 ст. 203, ч. 1.2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України та зазначити наступне.

Вимогами пункту 1 статті 215 ЦК України, встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до пункту 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Інших підстав для визнання правочину нікчемним чинним законодавством України не передбачено.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають. За таким, викладені відповідачем в Акті висновки про відсутність у TOB «Індепендент Груп» адміністративного- господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань - не відповідають вимогам статей 215, 216 ЦК України.

Проаналізувавши зміст Акту, колегія суддів вважає, що висновки про нікчемність операцій відповідача є необґрунтованими, оскільки останнім не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами. Посилання відповідача на частини І, 2 статті 215, статті 216 є безпідставними, оскільки зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що чинне законодавство України не передбачає право відповідача визнавати дані, які відображаються суб'єктами підприємницької діяльності у податкових деклараціях за перевіряємий період - недійсними.

Відповідно до покладених на податкову інспекцію функцій та повноважень, передбачених ст. 20 Податкового кодексу України, інспекціям не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2014 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.