Постанова

від 13.05.2014 по справі 816/982/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/982/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мекенченко М.А.,

представника позивача - Мушука В.В.,

представника відповідача - Куришко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Енертехмаш" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

17 березня 2014 року Приватне підприємство "Енертехмаш" (надалі - позивач або ПП "Енертехмаш") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач або ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.02.2014 № 0002951501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 500 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 2 000 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 500 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог посилалися на незгоду із висновками документальної позапланової невиїзної перевірки ДПІ у м. Полтаві, що набрала форму акту від 27.01.2014 № 368/16-01-15-01/35796637, щодо нереальності здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ ВКФ "Мілана" у вересні 2011 році, з ТОВ "Будівельна компанія "Палаццо" у лютому 2013 році. Пояснювали, що господарські операції із вказаними контрагентами мали реальний характер та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках підприємства позивача, а за їх наслідками позивачем правомірно сформовано податковий кредит відповідного податкового періоду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на правомірність висновків акту перевірки.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Енертехмаш" (код ЄДРПОУ 35796637) зареєстровано 06.03.2008, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 1 588 102 0000 007563 (а.с. 24 т. 1).

ПП "Енертехмаш" перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві з 11.03.2008 за № 28007 (а.с. 27 т.1) та є, зокрема платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану варість від 12.05.2008 № 100115103 (а.с. 28 т.1).

Згідно виписки з ЄДРПОУ серії АД № 014392, основним видом діяльності позивача за КВЕД є 33.12 - ремонт та технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (зв. бік а.с. 24 т.1).

В період з 15.01.2014 по 21.01.2014 головним державним податковим ревізором - інспектором відділу координації та моніторингу відшкодування податку на додану вартість і сплати податкових зобов'язань управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій ДПІ у м. Полтаві Прокопенко П.І. на підставі наказу ДПІ у м. Полтаві від 14.01.2014 № 73 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Енертехмаш" (код ЄДРПОУ 35796637) з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ ВКФ "Мілана" (код ЄДРПОУ 30523272) у вересні 2011 року, з ТОВ "Будівельна компанія "Палаццо" (код ЄДРПОУ 31748459) у лютому 2013 року, результати якої набрали форму акту від 27.01.2014 № 368/16-01-15-01/35796637 (а.с. 31-37 т.1).

Дана перевірка проведена згідно з п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, яким визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності, зокрема, такої підстави: якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

За змістом пояснень представника відповідача до ДПІ у м. Полтаві надійшли акт Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 24.07.2013 № 30/22-2/30523272 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ВКФ "Мілана" (код ЄДРПОУ 30523272) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2011 по 30.06.2013 (а.с. 148-180 т.1) та акт Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС від 14.05.2013 № 156/22-4/31748459 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "БК "Палаццо" (код ЄДРПОУ 31748459) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.01.2011 по 30.04.2013 (а.с. 182-189 т.1), якими встановлено відсутність вказаних осіб за їх місцезнаходженням та відсутність об'єкту оподаткування в розумінні ст. 188 Податкового кодексу України за наслідками їх господарської діяльності.

Для перевірки отриманої податкової інформації податковим органом було направлено запит від 06.11.2013 № 5479/10/1601-15-02-20 про надання пояснень та їх документального підтвердження по задекларованим показникам податкової звітності за результатами господарських операцій із вказаними контрагентами (а.с. 102-103 т.1), на який ПП «Енертехмаш» надано відповідь від 18.11.2013 № 25 (а.с. 104-105 т.1). Однак, за висновками відповідача, дані пояснення не містили переконливого обґрунтування реальності проведених господарських операцій із вищезазначеними контрагентами та не підтверджувалися доданими документами, у зв'язку з чим і було призначено перевірку.

Так, перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді позивач (Замовник) мав господарські взаємовідносини із ТОВ ВКФ "Мілана" (код ЄДРПОУ 30523272) (Підрядник) на підставі договору про надання інформатизаційних послуг від 30.08.2011 № 54-III (а.с. 62-63 т.1), згідно умов якого (п.п. 1.1) Виконавець надає Замовнику послуги з інформатизаційного обслуговування, а саме обслуговування офісної електронно-обчислювальної, вимірювальної та іншої електронної техніки, що є на балансі ПП "Енертехмаш". Відповідно до п. 1.2 цього Договору, обумовлені послуги надаються виконавцем - ТОВ "ВКФ "Мілана".

На підтвердження виконання даного договору позивачем до позовної заяви додано рахунок-фактуру від 30.08.2011 № 54 на загальну суму 12 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2 000,00 грн. (а.с. 61 т. 1), податкову накладну від 31.08.2011 № 156 (а.с. 65 т.1), платіжне доручення про оплату наданих послуг (а.с. 60 т.1).

За висновками перевірки первинна документація, якою було оформлено виконання цього договору (акт виконаних робіт та податкова накладна), складені з порушенням вимог п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не містить такого обов'язкового реквізиту як обсяг господарської операції та не визначає конкретних результатів виконаних робіт (кількість електронно-обчислювальної техніки, вид, виконані роботи).

Відповідно до фінансового звіту суб'єкта малого підриємництва за 2011 рік залишкова вартість основних засобів станом на 31.11.2011 становить 14 тис. грн., яка повинна включати в себе й електронно-обчислювальну техніку, вимірювальну та електронну техніку. За договором вартість послуг на 1 місяць складає 12 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 2 000,00 грн, що майже на рівні залишкової вартості всіх основних засобів підприємництва.

Перевіркою також встановлено взаємовідносини позивача (Замовник) з ТОВ "ВКФ "Мілана" (Виконавець) на підставі договору про надання послуг монтажної бригади (аутсорсингу) від 30.08.2011 № 98 , за яким Виконавець надає в розпорядження Замовника працівників монтажної бригади у кількості 6 чоловік згідно переліку, визначеного у додатковій угоді № 1 до цього Договору для виконання ними ремонту електрообладнання та приладів безпеки крану мостового МК 32/8, зав. № 401685, рег. № 5700, який належить ПАТ "Полтавський ТМЗ" (а.с. 74 т.1).

На підтвердження виконання даного договору позивачем до позовної заяви додано додаткові угоди № 1, № 2 (а.с. 75-76 т.1), рахунок-фактуру від 30.08.2011 № 98 на загальну суму 45 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 9 000,00 грн (а.с. 72 т.1), податкову накладну від 08.09.2011 № 95 (а.с. 75), платіжне доручення про оплату наданих послуг від 19.09.2011 № 68 (а.с. 71 т.1).

На перевірку ПП "Енертехмаш" надано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000098 від 08.09.2011, загальна вартість робіт становить 54 000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 9 000,00 грн. В актах виконаних робіт не зазначено конкретні результати виконаних робіт, обґрунтування вартості, особи, які безпосередньо виконували роботи, способи вчинення дій, що є порушенням п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За договором поставки від 01.09.2011 № 103 ТОВ "ВКФ "Мілана" (Постачальник) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в договорі передати у власність ПП "Енертехмаш" (Покупцеві) товар, визначений у п. 1.2 даного Договору, (а саме ремкомплект до розподільного редуктора - 1 к-т, з'єднувальні муфти стрілової лебідки - 4 шт., ремкомплект для вантажної лебідки - 1 к-т, вихідних вал повороту крану - 1 шт., антени до УАС-1-2 - 4 шт., кінцевий вимикач ВУ-150 - 3 шт., креномір - 2 шт., лист металевий - 3 м.п.), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти та оплатити визначений товар. Згідно пункту 2.1 цього Договору ціна, кількість, асортимент, терміни поставки товару обумовлюються в додатках до даного Договору, які погоджуються сторонами, додаються до цього Договору та є невід'ємною його частиною (а.с. 68 т.1).

На перевірку не надано документів на підтвердження перевезення товарів від продавця до покупця ПП "Енертехмаш" та доказів оприбуткування, зберігання таких товарів позивачем.

До позовної заяви на підтвердження виконання даного договору позивачем додано рахунок-фактуру від 01.09.2011 № 111 на загальну суму 10 920,00 грн, в т.ч. ПДВ 1 820,00 грн. (а.с. 69 т.1), видаткову накладну від 09.09.2011 № 106 (а.с. 67 т.1), податкову накладну від 09.09.2011 № 106 (а.с. 70 т.1), платіжне доручення про оплату товару від 13.09.2011 № 57 (а.с. 66 т.1).

За договором від 05.09.2011 № 107-П ПП "Енертехмаш" (Замовник) доручає, а ТОВ "ВКФ "Мілана" (Виконавець) приймає на себе обов'язки виконати слюсарні роботи крану мостового МК 32/5 рег. № 5700, зав. № 1401685 та роботи по демонтажу механізмів крану мостового МК 32/5 рег. № 5700, зав. № 1401685 (належить ПАТ "Полтавський ТМЗ") (а.с. 56-57т.1).

На підтвердження виконання даного договору позивачем до позовної заяви додано рахунок-фактуру від 05.09.2011 № 107 на загальну суму 19 200,00 грн, в т.ч. ПДВ 3 200,00 грн (а.с. 55 т.1), податкову накладну від 09.09.2011 № 105 (а.с. 59 т.1), платіжні доручення про оплату наданих послуг від 13.09.2011 № 58 (а.с. 54 т.1), від 14.09.2011 № 59 (а.с. 52 т.1), від 19.09.2011 № 66 (а.с. 53 т.1).

В акті здачі-прийняття робіт наданого на перевірку від 09.09.2011 № 172 не зазначено конкретні результати виконаних робіт, обґрунтування вартості, особи, які безпосередньо виконували роботи, способи вчинення дій, що є порушенням п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З пояснень ПП "Енертехмаш" (лист № 25 від 18.11.2013), роботи (послуги) виконані відповідно до договорів № 98 та 107, а саме: послуги виробничої бригади по демонтажу електрообладнання та приладів безпеки крану мостового МК 32/5 рег № 5700, зав. № 1401685, є фактично капремонтом електрообладнання одного крана мостового МК 32/5, який належить ПАТ "Полтавський ТМЗ", а не двом різним, як зазначено в договорах, актах приймання-передачі та податкових накладних.

На оплату вищезазначених робіт та послуг підприємством на перевірку надані платіжні доручення, однак не надані виписки банківської установи з відміткою банку на підтвердження проведених розрахунків.

Всього ПП "Енертехмаш" у вересні 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ "ВКФ "Мілана" було віднесено до податкового кредиту 14 200,00 грн (а.с. 114 т.1) по податкових накладних: № 105 від 09.09.2011 на суму 19 200,00 грн (ПДВ - 3 200,00 грн), № 95 від 08.09.2011 на суму 54 000,00 грн (ПДВ - 9 000,00 грн), № 206 від 21.09.2011 на суму 12 000,00 грн (ПДВ - 2 000,00 грн).

Придбання запасних частин та комплектуючих по податковій накладній № 106 від 09.09.2011 на суму 10 920,00 грн (ПДВ - 1 820,00 грн) включено до податкового кредиту ПП "Енертехмаш" в жовтні 2011 році (а.с. 118 т.1), оскільки дані комплектуючі були використані підприємством при виконанні робіт згідно договору від 02.08.2011 № 24-11 по ремонту крану КС - 2561К рег. № 5644, зав. № 1841 замовнику СТОВ "Мрія" (код ЄДРПОУ 05287839). До податкових зобов'язань дана операція включена ПП "Енертехмаш" у вересні 2011 року.

Перевіркою також встановлено, що ПП "Енертехмаш" (Замовник) мав взаємовідносини з ТОВ "БК "Палаццо" (код ЄДРПОУ 31748459) (Підрядник) згідно договору від 21.03.2013 № 76 на підставі якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами відповідно до ліцензії серії АВ № 5888829 від 29.09.2011 виконати наступні роботи: технічний супровід по розробці технічної документації та виготовлення креслень паропроводу IV категорії, від парового котла до виробничих цехів (а.с. 48-50 т.1).

На підтвердження виконання даного договору позивачем до позовної заяви додано рахунок-фактуру від 26.02.2013 № 000056 на загальну суму 10 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 1 666,67 грн (а.с. 46 т.1), податкову накладну від 26.02.2013 № 56 (а.с. 51 т.1), платіжне доручення про оплату виконаних робіт від 26.02.2013 № 412 (а.с. 45 т.1).

В акті виконаних робіт від 28.02.2013 № 000056 не зазначено конкретні результати виконаних робіт (які саме роботи проведені, обґрунтування вартості, особи, які безпосередньо виконували роботи, способи вчинення дій), що є порушенням п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (а.с. 47 т.1).

За договором від 25.02.2013 № 77 ПП "Енертехмаш" (Замовник) доручає, а ТОВ "ВК"Палаццо" (Підрядник) на свій ризик, своїми силами відповідно до ліцензії серія АВ, № 588829 від 29.09.2011 виконати наступні роботи: виконання електромонтажних робіт крана мостового Око 3,2-8,0-6,0 УЗ-рег. № б/н зав. № 124859 (а.с. 39-41 т.1).

На підтвердження виконання даного договору позивачем до позовної заяви додано рахунок-фактуру від 26.02.2013 № 000057 на загальну суму 7 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 166,67 грн (а.с. 42 т.1), податкову накладну від 26.02.2013 № 77 (а.с. 44 т.1), платіжне доручення про оплату виконаних робіт від 26.02.2013 № 416 (а.с. 38 т.1).

В акті виконаних робіт від 28.02.2013 № 000057 не зазначено конкретні результати виконаних робіт (які саме роботи проведені, обґрунтування вартості, особи, які безпосередньо виконували роботи, способи вчинення дій), що є порушенням п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (а.с. 43 т.1).

Всього ПП "Енертехмаш" у травні 2013 року по податкових накладних за лютий 2013 року по взаємовідносинах з ТОВ "БК "Палаццо" було віднесено до податкового кредиту 2 833,30 грн (а.с. 128) по податкових накладних: № 56 від 26.02.2013 на суму 10 000,00 грн (ПДВ - 1 666,67 грн), № 57 від 25.02.2013 на суму 7 000,00 грн (ПДВ - 1 166,67 грн).

За наслідками перевірки позивача ДПІ у м. Полтаві встановлено порушення:

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 ст. 138, п. 198.6 ст 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит в періоді, що перевірявся, на загальну суму 18 853,00 грн, в т.ч. по взаємовідносинах з ТОВ "ВКФ "Мілана" за вересень 2011 року на суму 14 200,00 грн та за жовтень 2011 року (по податкових накладних за вересень 2011 року) на суму 1 820,00 грн та по взаємовідносинах з ТОВ "БК "Палаццо" за травень 2013 року (по податкових накладних за лютий 2013 року) на суму 2 833,00 грн.

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання на загальну суму 16 853,00 грн, в т.ч. по взаємовідносинах із ПАТ "Полтавський турбомеханічний завод" за вересень 2011 року на суму 12 200,00 грн та за жовтень 2011 року на суму 1 820,00 грн по взаємовідносинах з СТОВ "Мрія" та за лютий 2013 року на суму 1 667,67 грн по взаємовідносинах з ВАТ "Лубнифарм" та на суму 1 166,67 грн по взаємовідносинах з ТОВ "Агрофірма ім.. Довженка".

За результатами перевірки позивача ДПІ у м. Полтаві складено акт від 21.01.2014 № 368/16-01-15-01/35796637, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 12.02.2014 № 0002951501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 2 000,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції - 500,00 грн. (а.с. 29 т.1).

Із даним податковим повідомленням - рішенням позивач не погодився та оскаржив його до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи будь - якій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок та правила формування податкового кредиту визначені ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ).

Відповідно до чинного законодавства ПДВ є податком на споживання товарів (робіт, послуг) на митній території України і платником його виступає кожний суб'єкт (юридична чи фізична особа), який є споживачем цих товарів (робіт, послуг), незалежно від факту походження товарів. При цьому особи за умови реєстрації їх як платників ПДВ мають право відшкодовувати свої витрати із сплаченого податку за рахунок податку, отриманого з покупця. Тобто в нашій країні, як і в більшості країн, де є цей податок, застосовується непрямий метод оцінки доданої вартості - метод податкового кредиту , тобто сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між сумами податку, отриманого від покупців, і сумами податку, сплаченого постачальникам.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З огляду на вказані положення, право на формування податкового кредиту виникає у платника податків у випадку придбання товарів (послуг), безпосередньо пов'язаного з господарською діяльністю, за наявності податкових накладних, виданих на реально отриманий товар (роботи, послуги ).

Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України у справах, викладеної у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер , як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інш.

При цьому, Вищий адміністративний суд України листом від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернув увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою , тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування .

Також листом від 01.11.2011 р. № 1936/11/13 - 11 Вищий адміністративний суд України з метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України звертав увагу судів на те, що для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції .

Надаючи оцінку реальності здійснення вищевказаних господарських операцій та їх зв'язку із господарською діяльністю позивача, а також виходячи із принципу "офіційного з'ясування всіх обставин у справі" суд виходить із наступного.

Судом встановлено, що ПП «Енертехмаш» (Підрядник) в межах своєї господарської діяльності за основним видом діяльності (КВЕД 33.12 - ремонт та технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення) у перевіряємому періоді виконував роботи по ремонту крану мостового МК 32/5 рег. № 5700, зав. № 1401685 для АТ «Полтавський турбомеханічний завод» (Замовник) на підставі договору від 19.07.2011 № 22-11 (а.с. 200 - 202 т.1). Згідно п.п. 1.1 даного договору Підрядник зобов'язується на свій ризик в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, виконати ремонт механізмів та металоконструкцій вищевказаного крана мостового, а також здійснити капітальний ремонт електрообладнання та приладів безпеки на загальну суму 236 971, 50 грн (з ПДВ). Вартість та витрати по виконанню робіт визначаються згідно калькуляцій, які є невід'ємною частиною цього договору (п.п. 3.1).

Відповідно до калькуляцій № 1 та № 2 до вищезазначеного договору (а.с. 203-204 т.1) визначено складові вартості замовлених робіт (конкретизовано види робіт, вказано розміри заробітної плати за людиногодину, кількість необхідних людиногодин, вартість матеріалів тощо).

Для виконання даного виду робіт позивач має Дозвіл Управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Полтавській області (Управління Держгірпромнагляду по Полтавській області за № 080.11.53-29.22.2 терміном дії з 11.03.2011 по 12.03.2016, виданий 11.03.2011 на підставі заяви позивача та висновку експертизи Полтавської філії державного підприємства «Східний експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» від 04.03.2011 № 63.2.-04.-01.0075.11 (а.с. 22 т.1), згідно якого ПП «Енертехмаш» дозволяється, зокрема, виконання робіт на висоті, з монтажу, налагодження, ремонт машин, реконструкція механізмів, експлуатація устаткування підвищеної небезпеки та їх елементів, а саме підіймальні споруди та ін., а також експлуатація устаткування підвищеної небезпеки, зокрема, підіймальні споруди: кран мостовий електричний вантажопідіймальністю до 5 т. та ін.

За змістом пояснень представника позивача в ході судового розгляду при обґрунтуванні зв'язку замовлених у ТОВ «ВКФ Мілана» послуг та товарів із своєю господарською діяльністю зазначено, що позивачем до виконання вищезазначених робіт для АТ «Полтавський турбомеханічний завод» залучався субпідрядник ТОВ «ВКФ «Мілана» на підставі договору про надання послуг монтажної бригади (аутсорсингу) від 30.08.2011 № 98 (а.с. 74 т.1) та договору підрядних робіт від 05.09.2011 № 107-П (слюсарні роботи та роботи по демонтажу механізмів крану мостового МК 32/5 рег. № 5700, зав. № 1401685, що належить ПАТ "Полтавський ТМЗ" (а.с. 56-57 т.1).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 18498256 станом на 09.04.2014 (а.с. 238-239 т.1) ТОВ «ВКФ «Мілана» (код ЄДРПОУ 30523272) здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.42 - оптова торгівля одягом і взуттям, 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля, 70.22 - консультування з питань комерційної діяльності й керування, 73.20 - дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки, 74.90 - інша професійна, наукова та технічна діяльність.

Аналіз наведених зареєстрованих видів діяльності ТОВ «ВКФ «Мілана» дозволяє дійти висновку, що даний контрагент не спеціалізувався на виконанні слюсарно-монтажних робіт, а відтак не мав ні належної матеріально-технічної бази та відповідного кваліфікованого персоналу для здійснення такого виду робіт.

Запит суду про підтвердження вищевказаних господарських операцій із позивачем, направлений на адресу ТОВ «ВКФ «Мілана», зазначену у витягу з ЄДР як зареєстроване місцезнаходження даної юридичної особи, повернувся до суду неврученим із поштовою відміткою «за зазначеною адресою не знаходиться» (а.с. 41-42 т. 2), тож підтвердження контрагентом не надано.

На запитання суду чи надавала ТОВ «ВКФ «Мілана» під час укладення та виконання вищеописаних договорів позивачу якісь документи, що підтверджували б спроможність даного контрагента надавати такі послуги або виконувати зазначені роботи (ліцензія на здійснення господарської діяльності в будівельній сфері, дозвіл Держгіпромнагляду на виконання робіт підвищеної небезпеки, чи проходили працівники навчання чи інструктаж з охорони праці для допуску їх до робіт підвищеної небезпеки) представник позивача в ході судового розгляду зазначив, що такі документи у ПП «Енертехмаш» відсутні.

Згідно додаткової угоди № 1 до договору про надання послуг монтажної бригади (аутсорсингу) від 30.08.2011 № 98 (а.с. 75 т.1) складено розрахунок вартості витрат роботи монтажної бригади на демонтаж електрообладнання, згідно якого вартість наданої послуги розраховувалася із заробітної плати бригади в кількості 6 чоловік (бригадир -1, слюсар - монтажник -1, та електро - монтажники - 4) при кількості людино-годин від 408 до 383 по кожному працівнику (в загальній кількості 2340 людиногодин ) у загальній вартості 41 380 грн .

При цьому, суду не надано а ні пояснень, а ні документального підтвердження щодо персонального складу бригади, що фактично була задіяна в роботах та з яких можливо було б встановити особи працівників, які б реально виконували обумовлені роботи, та їх кваліфікації, яка б дозволяла їх допустити до виконання робіт підвищеної небезпеки.

За визначенням п.п. 14.1.183 п. 14.1 ст. 14 ПКУ послуга з надання персоналу - господарська або цивільно-правова угода, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту із особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін.

За змістом пояснень представника позивача трудові угоди або трудові контракти із працівниками монтажної бригади ПП «Енертехмаш» не укладалися, інформації щодо того якою саме особою в якості податкового агента із доходів фізичних осіб (а особливо із яких саме фізичних осіб) утримувався податок та чи взагалі утримувався суду не надано. Дана обставина, звичайно, не є вирішальною при вирішені судом даного спору, однак могла б підтвердити реальність виконання робіт, а головне встановити осіб, які приймали участь у даній господарській операції.

Виконання вищезгаданого договору позивач підтверджував актом № ОУ - 000098 здачі - приймання робіт (надання послуг) від 08.09.2011 (а.с. 77 т.1).

Будь-якої інформації щодо того, коли саме приступила до виконання робіт монтажна бригада, а головне де саме (місце поставки послуг) - чи то місце знаходження замовника АТ «Полтавський турбомеханічний завод» (м. Полтава, вул. Зінківська, 6), чи то місцезнаходження підрядника - позивача ПП «Енертехмаш» (м. Полтава, вул. Леваневського, 24), чи то місцезнаходження ТОВ «ВКФ «Мілана» (Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, б. 14 а, кім. 30) суду не надано.

У зв'язку з чим не надано суду і економічного обґрунтування економічної доцільності залучення до цих робіт працівників контрагента із Київської області.

За таких обставин суд виходить із наявних в матеріалах справи документів, якими позивач підтверджує виконання даного договору.

Як було зазначено вище, договір про надання послуг монтажної бригади (аутсорсингу) № 98 між ПП «Енертехмаш» та ТОВ «ВКФ «Мілана» було укладено 30.08.2011 (а.с. 74 т.1), а його виконання оформлено актом від 08.09.2011 (а.с. 77 т.1). Тобто фактично монтажна бригада працювала 9 днів, а при нормальному 8-ми годинному робочому дні згідно трудового законодавства 72 години кожен працівник (без вихідних днів), а в загальному підрахунку 432 години бригадою у складі 6 чоловік (6 х 72).

Таким чином, нереальним у часі є відпрацювання кількості людино-годин від 408 до 383 по кожному працівнику (в загальній кількості 2340 людиногодин ) за 9 робочих днів, як це визначено сторонами, навіть, якщо припустити, що працівники працювали цілодобово (24 години на добу) без вихідних та обідніх перерв.

Крім того, до розрахунку вартості послуги надання монтажної бригади у додатковій угоді № 1 до договору від 30.08.2011 № 98 (а.с. 75 т.1) включено крім загальної вартості заробітної плати працівників із розрахунку 2340 людиногодин у загальній вартості 41 380,00 грн. включено також накладні витрати в сумі 2 800,00 грн та адміністративні витрати в сумі 820,00 грн (без конкретизації в чому саме полягали ці витрати). На підставі цього розрахунку сторонами була визначена загальна сума договору в 45 000,00 грн (без ПДВ).

Далі судом встановлено, що сума ПДВ за даною господарською операцією обрахована сторонами із розміру 45 000,00 грн. та склала 9 000,00 грн., остаточна ціна договору визначена сторонами в додатку № 2 в розмірі 54 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 9 000,00 грн (а.с 76 т.1).

З даного приводу суд зауважує, що накладні витрати та адміністративні витрати не включаються до об'єкту оподаткування податком на додану вартість в розумінні п. 185 ПКУ.

Вищевикладені висновки враховуються судом і при наданні оцінки реальності проведення підрядних робіт ТОВ «ВКФ «Мілана» на виконання договору від 05.09.2011 № 107-П (слюсарні роботи та роботи по демонтажу механізмів крану мостового МК 32/5 рег. № 5700, зав. № 1401685, що належить ПАТ "Полтавський ТМЗ" із позивачем - ПП «Енертехмаш» (а.с. 56-57 т.1).

За змістом пояснень представника позивача до виконання даних робіт залучалася монтажна бригада, надана ТОВ «ВКФ «Мілана» згідно договору про надання послуг монтажної бригади (аутсорсингу) від 30.08.2011 № 98 (а.с. 74 т.1), правова оцінка якому надана судом вище.

Так, не встановленими особами у не встановленому місці поставки послуг ремонтних робіт на об'єкті рухомого майна крану мостового МК 32/5 рег. № 5700, зав. № 1401685, що належить ПАТ "Полтавський ТМЗ", виконано слюсарні роботи на суму 7 680,00 грн (з ПДВ) та роботи по демонтажу механізмів крана на суму 11 520,00 грн. (з ПДВ), всього робіт на суму 19 200,00 грн (з ПДВ), що позивач підтверджує актом здачі - приймання робіт (надання послуг) від 09.09.2011 № 172 (а.с. 58 т.1).

При цьому, а ні за текстом договору, а ні первинними документами, якими оформлено сторонами його виконання не конкретизовано в чому саме полягає «зміст та обсяг» наданих послуг, як не наведено і розрахунку ціни вартості такої послуги (або калькуляції).

Якщо виходити із умов договору від 05.09.2011 № 107-П, то його умовами не передбачено використання ТОВ «ВКФ «Мілана» власних матеріалів при виконанні слюсарних робіт та робіт по демонтажу механізмів крану мостового МК 32/5, отже їх вартість складає вартість робочого часу працівників, що залучалися до виконання цих робіт. Але ж вартість робочого часу працівників монтажної бригади (в людиногодинах) була предметом договору про надання послуг монтажної бригади (аутсорсингу) від 30.08.2011 № 98 (а.с. 74 т.1).

Обґрунтованих пояснень з приводу дійсного економічного змісту цих двох договорів та в чому ж їх відмінність суду не надано.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вимоги до оформлення первинних документів визначені ч. 2 ст. 9 цього ж Закону для надання їм юридичної доказовості, а саме такі документи повинні містити, зокрема, такий обов'язковий реквізит як "зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції".

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із доводами ДПІ у м. Полтаві щодо невідповідності вищеописаних актів виконаних робіт вимогам ст. 9 вищезгаданого Закону, у зв'язку з чим вони не мають юридичної доказовості щодо економічного змісту та реальності здійснення вищевказаних послуг.

До аналогічних висновків про невідповідність вимогам ст. 9 цього ж Закону акту виконаних робіт від 30.09.2011 за вересень 2011 на суму 12 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2 000 грн) (а.с. 64 т.1) через відсутність юридичної доказовості щодо економічного змісту та реальності надання інформатизаційних послуг з обслуговування офісної електронно-обчислювальної техніки на виконання договору між ПП "Енертехмаш" (Замовник) та ТОВ "ВКФ "Мілана" (Виконавець) від 30.08.2011 № 54-IП (а.с. 62-63 т.1).

Умовами п.п. 1.1 та п.п. 1.3 вказаного договору сторони домовилися про наступне: Виконавець надає Замовнику послуги з інформатизаційного обслуговування офісної електронно-обчислювальної, вимірювальної та іншої електронної техніки, що є на балансі ПП «Енертехмаш», а Замовник зобов'язується прийняти зазначені послуги та оплатити їх в повному обсязі.

Пунктом 2.1 цього ж договору встановлено вартість послуг, яка визначена у розмірі 12 000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 2 000,00 грн) за один місяць. Оплата послуг здійснюється по факту виконаних робіт (п.п. 2.2).

При цьому, а ні умовами договору, а ні додатками до нього (додатковими угодами чи специфікаціями) не вказано кількість офісної електронно-обчислювальної, вимірювальної та іншої електронної техніки, яка на момент укладення та виконання даного договору перебувала б на балансі позивача.

Із акту виконаних робіт від 30.09.2011 за вересень 2011 на суму 12 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 2000,00 грн) (а.с. 64 т.1), яким позивач підтверджує реальність виконання обумовлених робіт, неможливо зробити достовірний висновок щодо характеру, виду, обсягу та змісту наданих послуг, оскільки зазначення наданих послуг носить загальний характер і фактично відтворює умови договору про надання цих послуг.

На вимогу суду позивачем надано бухгалтерську довідку від 07.05.2014, що станом на 01.09.2011 на балансі підприємства числився один комп'ютер Athlon II*2 240/s AM3:DDRIII балансовою вартістю 1 637,50 грн (а.с.39 т.2).

Згідно пояснень представника позивача послуги полягали в установці, наладці та консультації по використанню програмного забезпечення.

Однак, надані пояснення документально не підтверджуються.

Документів, з яких достовірно можливо було б встановити, яке саме програмне забезпечення встановлено, які консультації, що мали б економічний ефект для позивача, були надані, так само як і будь - яких відомостей, які б дали змогу відстежити, що є результатом поставлених послуг, що містили б відомості про обґрунтування їх вартості, що більш ніж в десять разів перевищує балансову вартість самого основного засобу , необхідність в отриманні таких послуг та зв'язок із господарською діяльністю позивача, осіб, які безпосередньо приймали участь в наданні вищевказаних послуг, ні до перевірки, ні під час судового розгляду справи позивачем не надано.

Надаючи оцінку реальності виконання договору поставки від 01.09.2011 № 103 між ТОВ "ВКФ "Мілана" (Постачальник) та ПП "Енертехмаш" (Покупець) (а.с. 68 т.1), суд дійшов наступних висновків.

За умовами п.п. 1.1 даного договору Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в договорі передати у власність Покупцеві товар, визначений у п. 1.2 даного договору, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти та оплатити визначений товар.

При цьому, в пункті 1.2 договору зазначено, що ціна, кількість асортимент, терміни поставки товару обумовлюються в додатках до даного договору, які погоджуються сторонами та є його невід'ємною частиною.

Однак ніяких додатків до договору позивачем суду не надано.

На підтвердження виконання даного договору позивачем надано рахунок-фактуру від 01.09.2011 № 111 на загальну суму 10 920,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 820,00 грн. (а.с. 69 т.1), видаткову накладну від 09.09.2011 № 106 (а.с. 67 т.1), податкову накладну від 09.09.2011 № 106 (а.с. 70 т.1), де визначено перелік поставлених товарів, а саме ремкомплект до розподільного редуктора - 1 к-т, з'єднувальні муфти стрілової лебідки - 4 шт., ремкомплект для вантажної лебідки - 1 к-т, вихідний вал повороту крану - 1 шт., антени до УАС-1-2 - 4 шт., кінцевий вимикач ВУ-150 - 3 шт., креномір - 2 шт., лист металевий - 3 м.п.

В обґрунтування зв'язку придбаних товарів із своєю господарською діяльністю позивач на запит ДПІ, який передував перевірці, пояснював, що поставлені комплектуючі були використані підприємством при виконанні робіт згідно договору від 02.08.2011 № 24-11 по ремонту крану КС - 2561К рег. № 5644, зав. № 1841 замовнику СТОВ "Мрія" (код ЄДРПОУ 05287839). До податкових зобов'язань дана операція включена ПП "Енертехмаш" у вересні 2011 року (відповідь від 18.11.2013 № 25 - а.с. 104-105 т.1).

В ході судового розгляду документів (угоди, первинні документи на їх виконання та ін.) на підтвердження здійснення господарських операцій із СТОВ "Мрія" (код ЄДРПОУ 05287839), а відтак і доказів зв'язку придбаних у ТОВ "ВКФ "Мілана" матеріалів із господарською діяльністю позивача, а саме для виконання робіт для СТОВ "Мрія" , позивачем суду не надано.

Натомість в судовому засіданні представник позивача змінив пояснення щодо направлення використання в своїй господарській діяльності придбаних у вищевказаного контрагента матеріалів та зазначив, що вони використовувалися ним при виконанні робіт по ремонту кранів мостових для АТ «Полтавський турбомеханічний завод» та ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка».

При цьому, вищезазначений перелік придбаних матеріалів у ТОВ "ВКФ "Мілана" не збігається із списком матеріалів, про використання яких ПП «Енертехмаш» домовилися із АТ «Полтавський турбомеханічний завод» та ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» для проведення за їх замовленням ремонтних робіт кранів мостових, визначених калькуляціями вартості робіт та матеріалів до укладених угод (а.с. 203, 204, 226, 228 т. 1).

Заслуговує на увагу також довід податкового органу щодо не надання на перевірку документів на підтвердження перевезення товарів від продавця до покупця ПП "Енертехмаш" та доказів оприбуткування, зберігання таких товарів позивачем.

В ході судового розгляду ПП «Енертехмаш» не надано обґрунтованих пояснень із документальним підтвердженням з приводу як місця поставки так і місця зберігання чи використання придбаних у даного контрагента матеріалів.

Щодо обставин перевезення даних запасних частин та комплектуючих представник позивача пояснив, що їх доставка здійснювалася за згодою сторін у приватному порядку особисто директором ПП «Енертехмаш» за власний рахунок на власному автомобілі. Тому дана операція не відображена в податковому обліку підприємства та не вплинула на фінансовий стан підприємства (письмові пояснення - а.с. 30 т.2).

Доказів наявності у директора автомобіля (техпаспорт та інш.) суду не надано, оскільки за змістом пояснень представника позивача незабаром після перевезення вищевказаних матеріалів той автомобіль було продано директором, доказів чого також не надано.

Як не надано суду і пояснень з приводу економічної доцільності придбання вищевказаних запасних частин саме у ТОВ «ВКФ «Мілана» із таким віддаленим місцезнаходженням (Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, б. 14 А, к. 30), звідкіля необхідно було за власний рахунок власним автомобілем здійснювати коштовну доставку незначної кількості запчастин, при тому, що придбані у даного контрагента матеріали не носили якогось ексклюзивного характеру, а позивач мав постійних постачальників запчастин для здійснення основного виду своєї діяльності за своїм місцезнаходженням.

За таких обставин, судом не підтверджується рух вищезазначених запасних частин та комплектуючих між ТОВ «ВКФ «Мілана» і ПП «Енертехмаш» та, як наслідок, реальність даної операції.

Далі судом встановлено, що ПП «Енертехмаш» (Підрядник) в межах своєї господарської діяльності за основним видом діяльності (КВЕД 33.12 - ремонт та технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення) у перевіряємому періоді виконував роботи по ремонту кранів мостових ОКо 3.0-8.0-6.0.УЗ - рег. № 1 зав. № 1666 ВП «Гоголево» та ОКо 3.0-8.0-6.0.УЗ - рег. б/н зав. № 124859 для ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» (Замовник) на підставі договору від 25.10.2012 № 11-12 (а.с. 221 - 222 т.1). Згідно п.п. 1.1 даного договору Підрядник зобов'язується виконати ремонтні роботи кранів мостових згідно листа № 17/05/12-1 від 17.05.2012 та дефектних відомостей, наданих Замовником. Вартість та витрати по виконанню робіт визначаються згідно калькуляцій, які є невід'ємною частиною цього договору (п.п. 3.1).

Відповідно до калькуляцій до вищезазначеного договору (а.с. 226, 228 т.1) визначено складові вартості замовлених робіт (конкретизовано види робіт, вартість матеріалів).

За змістом пояснень представника позивача в ході судового розгляду при обґрунтуванні зв'язку замовлених у ТОВ «БК «Палаццо» послуг та товарів із своєю господарською діяльністю зазначено, що позивачем до виконання вищезазначених робіт для ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» залучався субпідрядник ТОВ «БК «Палаццо» на підставі договору від 25.02.2013 № 77 (а.с. 39 т.1).

При цьому, обґрунтованих пояснень із документальним підтвердженням де саме було місце поставки ремонтних послуг , виходячи з умов, що місцем знаходження замовника ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» є вул. Леніна, б. 29 с. Яреськи Шишацького району Полтавської області, місцем знаходження позивача (підрядника за договором) є вул. Леваневського, 24, м. Полтава, а місцем знаходження субпідрядника ТОВ «БК «Палаццо» є вул. Тургєнєва, б. 1, м. Буча, Київська область.

У зв'язку з чим не надано суду і економічного обґрунтування економічної доцільності залучення до цих робіт працівників контрагента із Київської області.

Ні за змістом договору, ні за змістом первинних документів не надається можливим визначити про виконання яких саме ремонтних робіт домовлялися позивач та ТОВ «БК «Палаццо» і які з них були виконані, як це було здійснено у договірних відносинах із ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» шляхом складення калькуляції до договору (а.с. 226, 228 т.1), що визнані умовами договору його невід'ємною частиною, якими визначено складові вартості замовлених робіт (конкретизовано види робіт, вартість матеріалів).

Так само як не надано суду і обґрунтованих пояснень вартості спірних послуг, з чого складалася їх ціна - із якого обсягу робіт, якого характеру робіт, кількість залучених осіб до їх виконання, вартість матеріалів (якщо такі використовувалися).

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із доводами ДПІ у м. Полтаві щодо невідповідності первинних документів (акт здачі - прийняття робіт від 28.02.2013 № 000057, податкову накладну від 26.02.2013 № 77 (а.с. 44 т.1) на загальну суму 7 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1166,67 грн.), якими сторони оформили виконання спірного договору, вимогам ст. 9 вищезгаданого Закону, у зв'язку з чим вони не мають юридичної доказовості щодо економічного змісту та реальності здійснення вищевказаних послуг.

І насамкінець, позивач пояснював, що контрагент ТОВ «БК «Палаццо» залучався ним до виконання договору підряду від 04.02.2013 № 04-13, укладеного між ВАТ «Лубнифарм» (Замовник) та ПП «Енертехмаш» (Підрядник), згідно п.п. 1.1 якого Підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами виконати наступні роботи - розробити проект паропроводу IV категорії, першої групи від парового котла до виробничих цехів та розробити комплект технічної документації за результатами проведення монтажних робіт за результатами проведення монтажних робіт (а.с. 218-220 т.1).

Так, між позивачем (Замовник) та ТОВ «БК «Палаццо» (Підрядник) укладено договір від 21.02.2013 № 76, згідно п.п. 1.1 якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати наступні роботи - технічний супровід по розробці проектної документації та виготовлення креслень паропроводу IV категорії, від парового котла до виробничих цехів.

Пояснень з приводу того, які конкретно дії вчинялися контрагентом на користь позивача в рамках цього договору та в якому обсязі, який дійсний економічний зміст даної операції та яка ділова мета переслідувалася позивачем і який економічний ефект було досягнуто за наслідками спірної господарської операції суду не надано, а також не відображено в первинних документах, якими сторони оформили виконання цього договору

З огляду на викладене, судом не встановлено факту надання спірних послуг, а відтак суд не може визначити позивача отримувачем цих послуг, що виключає право позивача віднести здійснені ним витрати до валових витрат у податковій звітності.

Більше того, суду не надано будь-якого доказу щодо досягнення якогось реального господарського результату за наслідками виконання договору самим позивачем на користь ВАТ «Лубнифарм» (Замовник) (креслення, схеми, технічна документація та ін.), для виконання якого позивач нібито придбавав якісь послуги по технічному супроводу у ТОВ «БК «Палаццо», у зв'язку з чим взагалі не підтверджується зв'язок цих послуг із господарською діяльністю позивача.

На запит суду, направленого на адресу ТОВ «БК «Палаццо», про підтвердження господарських взаємовідносин із позивачем, відповіді не надано.

Підсумовуючи вищевикладене та виходячи із аналізу матеріалів справи, суд критично оцінює доводи позивача щодо реальності всіх вищеописаних господарських операцій, яка пов'язується позивачем із оформленням цих операцій необхідними первинними документами , що на його думку відповідають вимогам законодавства про бухгалтерський облік, повною їх оплатою та відображенням їх в повному обсязі в бухгалтерському та податковому обліках підприємства.

По-перше, доктрина реальності господарської операції полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Реальність операції - це відповідність даних бухгалтерського та податкового обліку реальним обставинам, що повинно підтверджуватися належними доказами.

В податковому спорі головним є не цивільно-правові підстави тієї чи іншої операції, а наявність руху активів між контрагентами, встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності.

Якщо проводити кореляцію з нормами цивільного права, під час розгляду податкових спорів вирішальне значення має не те, про що сторони домовилися, а те, що вони вчинили, тобто не зміст зобов'язання, а його фактичне виконання.

Позивачем як на перевірку так і до справи надано лише первинні документи по оформленню результатів господарських операцій усі в стандартному комплекті (рахунок-фактура, акт здачі - прийняття робіт (послуг) чи видаткова накладна, податкова накладна та платіжні доручення про проведення платежів).

Правова оцінка суду щодо наявності у даних первинних документах всіх необхідних реквізитів, встановлених законодавством, для надання їм юридичної доказовості викладена вище.

При цьому не надано жодного документу, який би міг свідчити про реальний рух товарів (послуг) між контрагентами, як то акти приймання - передачі для капітального ремонту кранів мостових особі, яка реально здійснювала їх ремонт, з яких можливо було б встановити місце поставки послуг, наявності матеріалів - запасних частин та комплектуючих в обсязі необхідному для повного виконання робіт згідно калькуляцій до договорів із замовниками, документи щодо їх якості (сертифікати якості, гарантійні талони тощо), їх вартість, докази їх придбання, оприбуткування придбаних матеріалів та подальшого їх списання в бухгалтерському обліку, осіб, які приймали участь у перевезенні (транспортуванні) таких матеріалів та яким видавались би доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей, щодо місця їх зберігання, документи по транспортуванню цих матеріалів (товарно-транспортні накладні), документів щодо виконання гарантійних зобов'язань за договорами перед замовниками на ремонт кранів мостових (на які комплектуючі або механізми надавалися гарантії, на який термін?), реальних господарських результатів за наслідками виконання договору самим позивачем на користь замовника про постачання послуг виготовлення технічної документації (креслення, схеми, технічна документація тощо) та ін.

Із аналізу вищенаведеного судом не встановлено реальності та фактичності спірних господарських операцій.

По-друге, доктрина ділової мети грунтується на тих нормах податкового законодавства, які передбачають обов'язковий зв'язок витрат на придбання активів із веденням платником податків господарської діяльності.

Таким чином, придбання активів (тобто товарів, послуг) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника податків. Така мета є необхідною умовою для формування витрат та/або податкового кредиту платником податків.

В свою чергу, господарська діяльність згідно з підпунктом 14.136 ПКУ - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Дана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 ПКУ, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.

Поняття економічного ефекту не розкрито в Податковому кодексі України. Однак із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Відповідно, позбавлена розумної економічної причини операція, що збільшує витрати платника податків за наявності об'єктивної можливості до їх скорочення.

Різновидом розглядуваних операцій є операції з використанням зайвої ланки.

Господарська операція є зайвою ланкою в тому разі, якщо буде встановлено, що без її здійснення економічний ефект є не меншим, ніж за її відсутності.

Зокрема, ділова мета відсутня в операціях, які штучно ускладнюють рух активів до їх справжнього набувача або від постачальника до покупця, у тому числі через низку посередників. При цьому, штучність витрат полягає в тому, що у платника податків наявні об'єктивні можливості скоротити ланцюжок постачань активів, але він цією можливістю не користується незалежно від мотивів.

В ході судового розгляду позивачем не надано обґрунтованих пояснень щодо досягнення економічного ефекту від придбання спірних послуг у вищеперелічених контрагентів, у зв'язку з чим видається, що єдиною метою та економічним ефектом цих операцій є зменшення об'єкту оподаткування, зокрема, податком на додану вартість, а саме спрямовано на збільшення податкового кредиту позивача для врахування його при обчисленні податкового зобов'язання з ПДВ.

Підприємницька діяльність здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (ст. 44 Господарського кодексу України). Це означає, що здійснення господарських операцій суб'єктом підприємницької діяльності передбачає, крім досягнення певної ділової мети, ще й отримання економічної вигоди. При цьому презумується отримання вигоди у сфері господарювання , а відтак отримання вигоди у сфері оподаткування не може розцінюватися як самостійна ділова мета підприємницької діяльності, а задекларована у такий спосіб податкова вигода (в даному випадку податковий кредит) не може бути визнана обґрунтованою.

А відтак, суд погоджується із висновками ДПІ у м. Полтаві про не підтвердження реальності оформлених документально господарських операцій між ПП «Енертехмаш» та контрагентами ТОВ «ВКФ «Мілана» і ТОВ «БК «Палаццо», як наслідок, відсутністю у позивача права на формування податкового кредиту з урахуванням їх результатів.

Отже, позовні вимоги є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку відмови в задоволені позову, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

Одночасно, суд зазначає, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (надалі - Закон № 3674).

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру сплачується 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (п.1 ч. 3 ст. 4 Закону № 3674).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 19.09.2013 № 590-VII доповнено Закон № 3674 частиною 4 статті 4, за якою під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору . Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Так, позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 182,70 грн згідно платіжного доручення № 1892600874 від 13.03.2014 , тобто 10 відсотків від повного розміру судового збору в 1 827,00 грн (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, решта суми судового збору в розмірі 1 644,30 грн ( 1 827 - 182,70 ) підлягає стягненню з позивача на підставі ч. 4 ст. 4 Закону № 3674.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Енертехмаш" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Енертехмаш" (код ЄДРПОУ 35796637, м. Полтава, вул. Зінківська, буд. 19) на користь Державного бюджету України решту суми судового збору в розмірі 1 644 грн 30 коп. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі.

Повний текст постанови складено 19 травня 2014 року.

Суддя Л.О. Єресько