Ухвала

від 13.05.2014 по справі 815/5854/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/5854/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

13.08.2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (правонаступником якої є державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.03.2013 року № 0000030172, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 38146,67 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 19073,34 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2013 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 25.03.2013 року № 0000030172.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 30.10.2013 року державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області посилалась на те, що в ході проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що виразилось у занижені податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям з ПВКП «Укрпромкомплект», не підтверджених податковими накладними. Податковий орган посилається на те, що контрагент позивача - ПВКП «Укрпромкомплект» станом на 12.11.2012 року позбавлений свідоцтва платника податку на додану вартість, а звіркою ПВКП «Укрпромкомплект» було встановлено відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціям з продажу товарів (надання послуг).

Таким чином, державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано та скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2013 року та постановлення нової, якою відмовити у задоволенні позовних вимог фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 14.02.2013 року по 06.03.2013 року державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 14.03.2013 року № 885/17-2/НОМЕР_2, на підставі якого державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення від 25.03.2013 року № 0000030172, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 38146,67 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 19073,34 грн.

В ході проведеної перевірки органом податкової служби було встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що виразилось у віднесенні до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними, внаслідок чого суб'єкту господарювання було донараховано податок на додану вартість в сумі 38146,67 грн.

В акті перевірки податковий орган зазначив, що службовою запискою управління податкового контролю ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 01.02.2013 року № 5/11/22-1 було отримано акт від 17.10.2012 року № 407/23-1/30495111 про неможливість проведення зустрічної звірки ПВКП «Укрпромкомплект» по взаємовідносинам з контрагентами-покупцями за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року. При цьому, на момент складання акту перевірки стан платника - « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, а 12.11.2012 року підприємство позбавлено свідоцтва платника податку на додану вартість.

Також зазначено, що звіркою ПВКП «Укрпромкомплект» встановлено відсутність об'єктів оподаткування податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (надання послуг) контрагентам за жовтень 2011 року.

На підставі викладеного податковим органом здійснено висновок про завищення ФОП ОСОБА_2 податкового кредиту у жовтні 2011 року по операціям з ПВКП «Укрпромкомплект».

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_2, зважаючи на наступне:

Як встановлено судом першої інстанції позивач, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрований виконавчим комітетом Одеської міської ради 06 грудня 2004 року.

Видами діяльності за КВЕД є: 52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 49.41 - вантажний автомобільний транспорт (а.с. 29).

Згідно акту перевірки та наданим документам, позивач у період, що перевірявся здійснював господарські операції з ПВКП «Укрпромкомплект», за рахунок яких сформував податковий кредит у жовтні 2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що 09.09.2011 року між ФОП ОСОБА_2 та ПВКП «Укрпромкомплект» було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 09/09-2011, предметом якого є надання послуг по перевезенню вантажів. Перевезення здійснюється в імпортно-експортному направленні, по території України та за її межами (а.с. 43-45).

У підтвердження виконання умов укладеного договору позивачем були надані наступні первинні документи: податкові накладні (а.с. 93-98), акти виконаних робіт (59, 61, 63, 67, 73, 84), товарно-транспортні накладні (а.с. 62, 64, 66, 74-81, 85-92), міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) (а.с. 60, 65, 68-72, 82-83), довідку Першого українського міжнародного банку від 02.04.2013 року № ODO -48/82 (а.с. 46), виписки по рахункам (а.с. 47, 50, 51, 55, 58).

На підставі виписаних ПВКП «Укрпромкомплект» податкових накладних позивачем було сформовано податковий кредит у жовтні 2011 року.

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

В свою чергу, юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів, виконання послуг продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У підтвердження виконання ПВКП «Укрпромкомплект» умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 09/09-2011 позивачем були надані відповідні первинні документи, які оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Згідно поданих первинних документів встановлено наявність податкових накладних, оформлених належним чином, та встановлено факт перевезення товарів, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями товарно-транспортних накладних, тобто товарність операцій.

В свою чергу, на час укладення та виконання вищевказаного договору контрагент позивача - ПВКП «Укрпромкомплект» був зареєстрований як юридична особа та платник ПДВ, що підтверджується копією виписки з ЄДРПОУ серії ААБ № 054675 щодо ПВКП «Укрпромкомплект», довідкою форми №4-ОПП від 03 червня 2011 року №7619/29-2, відповідно до якої ПВКП «Укрпромкомплект» узято на облік в органах державної податкової служби з 12.08.1999 року за №1849 (а.с. 30-32).

Колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відсутність контрагента позивача за юридичною адресою станом на момент звірки не може бути підставою для зменшення податкового кредиту позивача, оскільки на платників податків не покладено обов'язку перевірки дотримання його контрагентом вимог податкового і іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за юридичною адресою.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою.

Слід зазначити, що допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.

Крім того, згідно листа ПВКП «Укрпромкомплект» від 16.01.2013 року, наявного в матеріалах справи, підприємством на адресу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС було надіслано Опис документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Підтвердження відомостей про юридичну особу» (а.с. 36).

Колегія суддів також вважає вірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства, зазначених в акті перевірки, зокрема, віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними.

Висновки про зазначені порушення зроблено податковим органом на підставі актів перевірки інших юридичних осіб, без належного дослідження первинних документів, та фактично є припущеннями податкового органу.

Зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що ФОП ОСОБА_2 було дотримано вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим у позивача на законних підставах виникло право на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, а тому податкове повідомлення-рішення від 25.03.2013 року № 0000030172, прийняте державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси Одеської області є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Бойко А.В.

Судді: Танасогло Т.М.

Яковлєв О.В.