Постанова

від 27.05.2014 по справі 2а-13420/10/11/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2014 р. м. Київ К/9991/40894/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши в порядку письмого провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 5 жовтня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройдель» до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим про визнання протиправними та скасування вимоги і розпорядження,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2010 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача. Уточнивши свої вимоги, просив визнати протиправною і скасувати вимогу відповідача № 1800 від 13 вересня 2010 року в частині нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 22985 грн. 78 коп. на 67000 грн. винагороди, сплаченої фізичним особам за цивільно-правовими договорами з надання послуг; розпорядження № 80 від 3 серпня 2010 року в частині вимог надати відомості на 12 фізичних осіб за 2004 рік.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що оскаржувані вимога та розпорядження винесенні в порушення Законів України «Прозагальнообов'язкове державне пенсійне страхування» , «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», постанови Правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-5 «Про порядок оформлення результатів перевірок, що здійснюються органами Пенсійного фонду України».

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 5 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2012 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, встановлених ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Стройдель» є юридичною особою та зареєстроване як платник збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим.

Посадовими особами відповідача було проведено позапланову перевірку позивача на підставі направлення № 401 від 2 серпня 2010 року та відповідно до переліку питань, що підлягають перевірці при здійсненні позапланових документальних перевірок платників, серед яких є «виплата винагород фізичним особам за виконання робіт за договорами цивільно-правового характеру».

Згідно акту перевірки № 185 від 3 серпня 2010 року та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим № 6504/06-16 від 28 вересня 2010 року позивачем до виплат, з яких обчислюються страхові внески не включені виплати з винагород фізичним особам за угодами цивільно-правового характеру з надання послуг, що призвело до необчислення належних до сплати страхових внесків на загальну суму 23336 грн. 43 коп., та неподання відомостей на 12 фізичних осіб за 2004 рік. Зазначені винагороди виплачувались за послуги згідно цивільно-правових угод № 1/04, № 6/04, № 2/04, № 4/04, № 5/04, № 7/04, № 8/04, № 9/04, № 3/04 від 5 січня 2004 року, № 10/04 від 1 липня 2004 року, № 11/04 від 1 вересня 2004 року, № 12/04 від 1 листопада 2004 року, укладених між Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройдель» та фізичними особами. Фізичні особи виконали вимоги договорів, що підтверджується звітами про надання послуг та актами здачі-надання послуг, а позивач здійснив відповідні розрахунки за надання послуг.

На основі даних перевірки та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим № 6504/06-16 від 28 вересня 2010 року відповідач виніс вимогу № Ю-1800 від 13 вересня 2010 року про сплату боргу зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та розпорядження № 80 від 3 серпня 2010 року «Про усунення порушень, виявлених в ході документальної перевірки».

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у разі виплати сум винагород особам за надання послуг за договорами цивільно-правового характеру внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не нараховуються та не сплачуються.

Проте погодитися з такими висновками суду першої та апеляційної інстанцій не можна.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставіповно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вищенаведеній нормі закону висновки суду першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Прозагальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Прозагальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи, організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру - для осіб, зазначених у пунктах 1.10.15 статті 11 цього Закону.

Згідно п. 1 ст. 19 вказаного Закону страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Отже, суди дійшли помилкового висновку, що у разі виплати сум винагород особам за надання послуг за договорами цивільно-правового характеру внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не нараховуються та не сплачуються.

Виходячи з вимог ч. 3 ст. 106 Закону України «Прозагальнообов'язкове державне пенсійне страхування» територіальні органи Пенсійного фонду за формою та в строки, встановлені правлінням Пенсійного фонду України надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до п. 2.1.8. Інструкції зі статистики заробітної плати затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 до складу фонду основної заробітної плати включається оплата праці (включаючи гонорари) працівників, які не перебувають у штаті підприємства (за умови, що розрахунки проводяться підприємством безпосередньо з працівниками), за виконання робіт згідно з договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду (за винятком фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності).

Згідно п. 8.2 Постанови Пенсійного фонду України про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України № 21-1від 19 грудня 2003 року органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків; б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;

в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені. У випадку «а» вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки. У випадках, визначених підпунктами «б» та/або «в» цього пункту, вимога надсилається протягом п'яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати страхових внесків (заборгованість зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені). Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників.

Відповідно до підп. 1 п. 1.3 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України № 7-6 від 10 червня 2004 року, страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік.

Враховуючи викладене, вимога відповідача про сплату боргу та розпорядження про усунення порушень, виявлених в ході перевірки, є правомірною.

За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій не можуть залишатися без змін.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи, що судами повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, але неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що всі ухвалені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового - про задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 5 жовтня 2011 року і ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройдель» до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим про визнання протиправними та скасування вимоги і розпорядження відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк