Рішення

від 27.05.2014 по справі 910/5328/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5328/14 27.05.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нокіан Шина"

до Приватного підприємства "ПКС-Авто"

про стягнення 99 900,64 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача Зорін О. В. (дов. № 130214 від 13.02.2014 року)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 27.05.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нокіан Шина" (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "ПКС-Авто" про стягнення 99 900,64 грн. за договором поставки шин № ДПЗ/12-061 від 01.08.2012 року, з яких 83 054, 33 грн. основного боргу, 11 748, 19 грн. пені, 3 187, 92 грн. 3 % річних, 1 910, 20 грн. інфляційних нарахувань, а також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/5328/14, розгляд справи призначено на 13.05.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2014 року розгляд справи у судовому засіданні було відкладено на 27.05.2014 року, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання та задоволенням його клопотання про відкладення розгляду справи, невиконання відповідачем та неповним виконанням позивачем вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

В судове засідання 27.05.2014 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представником позивача в судовому засіданні було надано клопотання про залучення документів до матеріалів справи.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором поставки шин № ДПЗ/12-061 від 01.08.2012 року, в частині оплати поставленого товару.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нокіан Шина", в якості продавця, та Приватним підприємством "ПКС-Авто", в якості покупця, було укладено договір поставки шин № ДПЗ/12-061 (далі за текстом - договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник на умовах передбачених договором зобов'язується передавати у власність покупцю, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати в порядку, встановленому договором, шини для легкових автомобілів (надалі - товар).

Відповідно до п. 1.3. договору, конкретний асортимент, номенклатура товару, його часткове співвідношення за видами, марками визначаються в специфікаціях до цього договору, що підписуються сторонами, скріплюються їх печатками та становлять невід'ємну частину цього договору.

За умовами п. 2.10 договору, підписана сторонами товарно-транспортна та/або видаткова накладна є достатнім і допустимим доказом, що підтверджує факт передачі (поставки) покупцю товару за цим договором.

Згідно п. 3.1. договору, ціна товару, що входить до складу партії, визначається у відповідній специфікації або рахунку, який виставляється постачальником.

Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний оплатити вартість партії товару у такому порядку:

- 20 % вартості пакета, який поставляється відповідно до специфікації № 1 до договору, повинні бути сплачені на умовах передплати не пізніше 3 (трьох) робочих днів із дати підписання договору;

- решта (80%) вартості пакету, який поставляється відповідно до специфікації № 1 до договору, повинна бути сплачена не пізніше 15.11.2012.

Відповідно до п. 4.2.4. договору з моменту погашення 100 % вартості пакету поставка партій товару здійснюється на умовах відтермінування оплати 14 днів, але в будь-якому випадку, з кінцевою датою оплати не пізніше 14 грудня 2012 року.

Згідно п. 9.1. договору, за прострочення строку оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 10 % від вартості партії за кожний день прострочення оплати до моменту фактичного отримання коштів постачальником (тобто за весь період прострочення). Сторони цим домовились, що обмеження, передбачені п. 6 ст. 231 та п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не застосовуються до відповідальності сторін, врегульованої даним договором.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, зокрема, відповідно до підписаних видаткових накладних (копії містяться в матеріалах справи) № НШ - 0002017 від 05.09.2012р., № НШ-0002236 від 02.10.2012р., № НШ-0002661 від 30.10.2012р на загальну суму 658 729,16 грн.

В позовній заяві позивач зазначає, що відповідач здійснив оплату поставленого товару частково на загальну суму 575 674,83грн. (докази часткової оплати містяться в матеріалах справи), сума заборгованості за поставлений товар, за розрахунком позивача, складає 83 054,33 грн. Крім того, позивач просить стягнути штрафні санкції за порушення виконання грошового зобов'язання.

Доказів повної оплати поставленого по договору товару матеріали справи не містять.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір поставки шин № ДПЗ/12-061 від 01.08.2012 року є договором поставки, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Із змісту п. 4.2.4. договору суд дійшов висновку, що кінцевим строком здійснення оплати з боку покупця за договором за поставлений товар є 14.12.2014.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 658 729,16 грн. згідно видаткових накладних, належним чином засвідчені копії яких додані позивачем до матеріалів справи. Поставлений товар був оплачений відповідачем частково на суму 575 674,83грн., що підтверджується матеріалами справи.

Отже, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 83 054,33 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 83 054,33 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 83 054,33 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 4.2.4 договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 83 054,33 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 11 748,19 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, відповідно до п. 9.1. договору з врахуванням положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за період прострочення з 15.12.2012 по 01.12.2013.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, пунктом 9.1. договору сторони погодили нарахування пені у випадку прострочення строків оплати поставленого товару в розмірі 10 % від вартості партії товару за кожний день прострочення, при цьому за домовленістю сторін, обмеження передбачені п. 6 ст. 231 та п. 6 ст. 232 Господарського кодексу не застосовуються.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення з 15.12.2012 по 14.12.2013 ґрунтуються на законі та договорі, і відповідно в цілому підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Матеріали справи містять розрахунок суми пені згідно п. 9.1. договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивачем не вірно розрахована сума пені, тому суд здійснив власний розрахунок пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за порушення строків оплати поставленого товару за період прострочення 15.12.2012 по 14.12.2013, яка складає 11 731, 70 грн., а не як розрахував позивач 11 748, 19 грн. Таким чином, позовні вимоги в цій частині задовольняються судом відповідно до розрахунку суду.

Позивач, також, на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 187, 92 грн. трьох відсотків річних та 1 910,20 грн. індексу інфляції нарахованого на суму боргу за весь час прострочення станом на 26.03.2014 року (період прострочення з 15.12.2012 по 26.03.2014).

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

При перевірці розрахунку суми інфляційних нарахувань встановлено, що за позивачем не вірно застосовано методику розрахунку інфляційних втрат, а саме на враховано місяці, коли інфляція становила від'ємне значення.

За розрахунком суду, зробленим за допомогою системи "Ліга.Закон" сума інфляційних втрат розрахована наступним чином.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 01.01.2013 - 28.02.2014 83054.33 1.013 1080.83 84135.16

Отже, з відповідача підлягає стягненню сума інфляційних втрат у розмірі 1080,83 грн., а не як заявлено позивачем 1910,20 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 83 054, 33 грн. основного боргу, 11 731, 70 грн. пені, 3 187, 92 грн. 3 % річних та 1080,83 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ПКС-Авто" (03126, м. Київ, просп. Відрадний, 95, літера Г, офіс 432; код ЄДРПОУ 33149097; в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нокіан Шина" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75-А; код ЄДРПОУ 34453885) 83054 (вісімдесят три тисячі п'ятдесят чотири) грн. 33 коп. основної заборгованості за договором, 11 731 (одинадцять тисяч сімсот тридцять одну) грн. 70 коп. пені, 3187 (три тисячі сто вісімдесят сім) грн. 92 коп. 3 % річних, 1080 (одну тисячу вісімдесят) грн. 83 коп. інфляційних нарахувань та 1980 (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят) грн. 39 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.06.2014р.

Суддя Г.П. Бондаренко