Рішення

від 13.05.2014 по справі 910/393/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/393/14 13.05.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "111" До Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-методичний гігієнічний центр" Простягнення 105 148, 90 грн.

Головуючий суддя І.І. Борисенко

Судді: М.Є. Літвінова

Т.Ю. Трофименко

Представники:

Від позивача - Данілов Д.О., представник за довіреністю;

Давидов О.О., директор;

Від відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 105 148,90 грн., з яких: 100 000 грн. основний борг за надання фінансової допомоги відповідно до договору №05-04/12 від 05.04.2012р. та 3% річних в сумі 5 148,90 грн.

Розгляд справи відповідно до статті 77 ГПК України неодноразово відклався.

Ухвалою суду від 27.03.2014р. призначено колегіальний розгляд справи №910/393/14.

У поданому до суду відзиві та окремо поданому клопотанні, відповідач просив суд призначити судову почеркознавчу експертизу, якою вирішити питання чи виконано підпис від імені директора відповідача на договорі фінансової допомоги №05-04/12 від 05.04.2012р. ОСОБА_4, зважаючи на те, що відповідач має сумніви щодо підписання ТОВ «Науково-методичний Гігієнічний Центр» договору фінансової допомоги. Також, відповідач вказує на те, що печатка останнього знаходиться у позивача та застосовується останнім всупереч інтересам відповідача, крім того, відповідач вказує на відмінність підпису, зробленого від імені колишнього директора відповідача на спірному договорі з іншими підписами від імені вказаної особи на інших документах.

Суд, розглянувши подане клопотання, ґрунтовно вивчивши обставини справи і доводи відповідача щодо необхідності такого призначення, відмовив у задоволенні поданого клопотання відповідача, виходячи з того, що судом досліджений оригінал договору №05-04/12 від 05.04.2012р., який підписаний директорами сторін та скріплений печатками підприємств, на час укладення договору директори діяли в межах наданих повноважень, сумнівів щодо факту укладення договору у суду немає.

Посилання відповідача на те, що позивач використовує печатку підприємства відповідача не підтверджено на думку суду належними доказами, як то наданим суду відомостями про порушення кримінальної справи за фактом підроблення документів або викрадення печатки підприємства відповідача. Твердження відповідача про наявність сумнів щодо підписання договору за відсутності належних та допустимих доказів не може бути підставою для призначення судової експертизи.

За необґрунтованістю, судом також відмовлено у поданому клопотанні про надіслання матеріалів справи №910/393/14 до слідчих органів.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05 квітня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-методичний гігієнічний центр», в особі директора ОСОБА_4, що діяла на підставі Статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанією « 111» в собі директора Давидова Олексія Олександровича, що діяв на підставі Статуту, був укладений договір про надання безвідсоткової зворотної фінансової допомоги №05-04/12, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу безвідсоткову зворотну фінансову допомогу у розмірі 200 000,00 грн., а відповідач зобов'язався прийняти її та повернути у встановлені цим Договором строки (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 2.2 вказаного договору відповідач зобов'язується повернути позивачу фактичну безвідсоткову фінансову допомогу грошовими коштами у строк до 30 червня 2012 року шляхом перерахування на поточний рахунок позивача.

Відповідно до п. 1.4 договору сума безвідсоткової зворотної допомоги обчислюється з фактично перерахованих коштів на поточний рахунок позивача.

Заперечення викладені у відзиві судом визнаються необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків до яких дійшла колегія суду, виходячи з наступного.

Спірний договір від імені відповідача підписано директором ОСОБА_4 та скріплено печаткою підприємства відповідача.

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників №2 від 03.02.2012р. товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-методичний гігієнічний центр» призначено директором відповідача ОСОБА_4.

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників №3 від 23.07.2012р. товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-методичний гігієнічний центр» було прийнято рішення звільнити ОСОБА_4 з посади директора у зв'язку із поданою заявою про звільнення за власним бажанням.

Отже, станом на час підписання спірного договору (05.04.2012р.) ОСОБА_4 діяла в межах наданих їй повноважень.

За наявності поданого до суду оригіналу спірного договору у суду немає сумнівів щодо справжності існування поданого позивачем договору та факту підписання його сторонами.

Посилання відповідача на те, що Данілов Д.О., (представник позивача), який є також одним із учасників відповідача використовує печатку відповідача на власний розсуд не приймається судом до уваги за відсутності в матеріалах справи належних на підтвердження вказаних обставин доказів та є припущенням відповідача.

В той же час відповідач вказує на можливе підроблення печатки відповідача, але суду не надані докази наявності обвинувального вироку чи відомостей про порушення кримінальної справи за встановленим фактом підроблення документів, перевищення повноважень, неправомірного проставлення печатки на договорі, викрадення печатки підприємства відповідача, а відтак усі заяви відповідача з цього приводу є безпідставними та не підтверджені належними доказами.

Наявність в матеріалах справи листа №1405/13 від 14.05.2013р. як відповідь на лист №170413 від 17.04.2013р., який підписаний засновником відповідача Даніловим Д.О. та скріплений печаткою відповідача, зважаючи на те, що Данілов Д.О. є представником позивача та діє на підставі довіреності не підтверджує факт викрадення або підроблення печатки та використання її останнім на власний розсуд, та не впливає на оцінку спірного договору №05-04/12 від 05.04.2012р., який підписаний директорами сторін та скріплений печатками підприємств.

Судове рішення не може ґрунтуватися на усних заявах представників відповідача та на його припущеннях при ненаданні чи відсутності у справі відповідних доказів, а стверджуючи про підроблення печатки та наявності сумнівів щодо підписання спірного договору відповідач має довести суду зазначені обставини належними доказами.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

В даному випадку, усі доводи відповідача зводяться до наявності сумнівів підписання спірного договору, разом з тим судом досліджений оригінал відповідного документу, який є належним та допустимим доказом у справі, оскільки самі лише доводи та припущення не є належними доказами в розумінні положень ст. 34 ГПК України.

Матеріалами справи підтверджено, що фактично позивач надав фінансову допомогу у розмірі 115 000,00 грн., відповідно до платіжних доручень: №128 від 05.04.2012р. на суму 30 000 грн., №132 від 11.04.2012р. на суму 15 000 грн., №143 від 13.04.2012р. на суму 15 000 грн., №148 від 19.04.2012р. на суму 15 000 грн., №152 від 24.04.2012р. на суму 30 000 грн., №162 від 28.04.2012р. на суму 10 000 грн.

Факт отримання фінансової допомоги в сумі 115 000 грн. не заперечується відповідачем.

З матеріалів справи також вбачається, що платіжним дорученням №99 від 16.09.2013р. відповідачем частково погашено суму заборгованості в розмірі 15 000 грн., що свідчить про визнання заборгованості перед позивачем. Відтак, за відповідачем станом на 10.01.2014р. рахується заборгованість в сумі 100 000 грн. (115 000 грн. - 15 000 грн.).

Доказів погашення вказаної суми заборгованості на час розгляду справи суду не надано.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Суду доведений факт виконання позивачем свого обов'язку щодо надання фінансової допомоги у розмірі 115 000 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи платіжні доручення: №128 від 05.04.2012р. на суму 30 000 грн., №132 від 11.04.2012р. на суму 15 000 грн., №143 від 13.04.2012р. на суму 15 000 грн., №148 від 19.04.2012р. на суму 15 000 грн., №152 від 24.04.2012р. на суму 30 000 грн., №162 від 28.04.2012р. на суму 10 000 грн.

Згідно п. 2.2 договору відповідач зобов'язувався повернути фактичну безвідсоткову фінансову допомогу грошовими коштами в строк до 31 червня 2012 року.

Згідно до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, відповідач, як у передбачений Договором строк, так і на дату винесення рішення, свого зобов'язання щодо своєчасного повернення всієї суми позики не виконав.

Відтак, факт наявності боргу за неповернутою позикою у відповідача перед позивачем в сумі 100 000 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

Отже, позов в частині стягнення основної суми боргу підлягає задоволенню у сумі 100 000 грн.

Позивач також просив стягнути з відповідача 3% річних сумі 5 148,90 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладені обставини, а також той факт, що судом задоволено основну суму боргу за прострочення повернення наданої безвідсоткової позики в розмірі 100 000 грн., вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних суд вважає обґрунтованою, проте враховуючи факт здійсненої проплати з боку відповідача 15 000 грн. (платіжним дорученням №99 від 16.09.2013р.) правомірним є нарахування 3% річних з 01.07.2012р. до 16.09.2013р. на суму 115 000 грн., а з 17.09.2013 до 10.01.2014р. на суму 100 000 грн., тому судом було здійснено перерахунок 3% річних, згідно нижченаведеного розрахунку:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 115000 01.07.2012 - 16.09.2013 443 3 % 4187.26 100000 17.09.2013 - 10.01.2014 116 3 % 953.42 Разом: 5 140,68 Тому, суд визнає правомірною та такою, що підлягає задоволенню вимогу про стягнення 3% річних, саме в сумі 5 140,68 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-методичний гігієнічний центр (03039, м. Київ, вул. Деревообробна, буд. 7, блок 1, ідентифікаційний код 37413063) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "111" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 30, ідентифікаційний код 37515650) 100 000 (сто тисяч) грн. заборгованості з повернення фінансової допомоги, 5 140 (п'ять тисяч сто сорок) грн. 68 коп. 3% річних та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 81 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 02.06.2014р.

Головуючий суддя І.І. Борисенко

Судді М.Є. Літвінова

Т.Ю. Трофименко