Постанова

від 20.08.2014 по справі 910/393/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2014 р. Справа№ 910/393/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 20.08.2014 року,

розглянувши матеріали апеляційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-методичний гігієнічний центр»

на рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2014 року

у справі №910/393/14 (головуючий суддя: Борисенко І.І., судді: Літвінова М.Є., Трофименко Т.Ю.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «111»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-методичний гігієнічний центр»

про стягнення 105 148,90 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.05.2014 року у справі №910/393/14 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ТОВ "Науково-методичний гігієнічний центр на користь ТОВ "Компанія "111" 100 000,00 грн. заборгованості з повернення фінансової допомоги, 5 140,68 грн. 3% річних та 2 102,81 грн. судового збору. У решті позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2014 року у справі №910/393/14 повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 року у справі №910/393/14 апеляційну скаргу ТОВ «Науково-методичний гігієнічний центр» прийнято до провадження та призначено розгляд справи за участю уповноважених представників сторін.

Представники відповідача у судовому засіданні 20.08.2014 року надали пояснення, якими підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просили скаргу задовольнити. Представник позивача у судовому засіданні 20.08.2014 року надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив скаргу залишити без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05.04.2012 року між ТОВ «Науково-методичний гігієнічний центр» (далі - позичальник) та ТОВ «Компанія «111» (далі - кредитор) було укладено договір про надання безвідсоткової зворотної фінансової допомоги №05-04/12 (далі - договір), відповідно до умов якого кредитор зобов'язується надати безвідсоткову зворотну фінансову допомогу у розмірі 200 000,00 грн., а позичальник зобов'язується прийняти її та повернути у встановлені цим договором строки (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору позичальник зобов'язується повернути кредитору фактичну безвідсоткову фінансову допомогу грошовими коштами у строк до 31.06.2012 року шляхом перерахування на поточний рахунок кредитора.

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу фінансову допомогу у розмірі 115 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №128 від 05.04.2012 року на суму 30 000 грн., №132 від 11.04.2012 року на суму 15 000 грн., №143 від 13.04.2012 року на суму 15 000 грн., №148 від 19.04.2012 року на суму 15 000 грн., №152 від 24.04.2012 року на суму 30 000 грн., №162 від 28.04.2012 року на суму 10 000 грн.

Так, у відповідності до вимог п. 2.2. договору, відповідачем частково погашено суму заборгованості в розмірі 15 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №99 від 16.09.2013 року.

Тобто, із наведеного слідує, що відповідачем визнано наявність заборгованості перед позивачем відповідно до умов договору від 05.04.2012 року №05-04/12.

Відтак, з огляду на викладене, у відповідача виникла заборгованість в сумі 100 000 грн. (115 000 грн. - 15 000 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, матеріали справи не містять будь-яких доказів погашення вказаної вище заборгованості відповідачем перед позивачем відповідно до умов договору.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по поверненню фінансової зворотної допомоги у розмірі 100 000,00 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 5 148,90 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо повернення фінансової допомоги, колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 5 140,68 грн. 3% річних. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок 3% річних, здійснений місцевим господарським судом, та встановлено його арифметичну правильність.

Доводи щодо дійсності підписання спірного договору уповноваженою особою та неправомірного відхилення клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, колегією суддів відхиляються, виходячи з наступного.

Спірний договір підписано від імені відповідача директором ОСОБА_2 та скріплено печаткою підприємства.

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників №2 від 03.02.2012 року ТОВ "Науково-методичний гігієнічний центр" призначено директором відповідача ОСОБА_2

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників №3 від 23.07.2012 року ТОВ "Науково-методичний гігієнічний центр" було прийнято рішення звільнити ОСОБА_2 з посади директора у зв'язку із поданою заявою про звільнення за власним бажанням.

Тобто, в період з 03.02.2012 року по 23.07.2012 року повноваження директора відповідача виконувала ОСОБА_2

З огляду на зазначене слідує, що станом на час підписання спірного договору (05.04.2012 року) ОСОБА_2 діяла в межах наданих їй повноважень.

При цьому, в матеріалах справи наявний оригінал даного договору, підписаний обома сторонами та скріплений їхніми печатками, що спростовує доводи скаржника з приводу дійсності та наявності вказаного договору.

Крім того, як вище встановлено судом, скаржником здійснено часткове погашення боргу щодо повернення фінансової допомоги, чим підтверджується визнання відповідачем наявності заборгованості перед позивачем відповідно до умов договору від 05.04.2012 року №05-04/12.

Посилання апелянта на те, що Данілов Д.О. (представник позивача), який є також одним із учасників відповідача використовує печатку відповідача на власний розсуд не приймається судом до уваги за відсутності в матеріалах справи належних доказів на підтвердження вказаних обставин та є припущенням відповідача.

В той же час відповідач вказує на можливе підроблення печатки відповідача, але суду не надані докази наявності обвинувального вироку чи відомостей про порушення кримінальної справи за встановленим фактом підроблення документів, перевищення повноважень, неправомірного проставлення печатки на договорі, викрадення печатки підприємства відповідача, а відтак усі заяви відповідача з цього приводу є безпідставними та не підтверджені належними доказами.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2014 року у справі №910/393/14 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-методичний гігієнічний центр» на рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2014 року у справі №910/393/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2014 року у справі №910/393/14 залишити без змін.

3. Справу №910/393/14 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич