Ухвала

від 18.01.2007 по справі 5/349-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/349-А

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

18.01.07                                                                                           Справа  № 5/349-А

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Процик Т.С.

                                                            Галушко Н.А.

розглянув апеляційну скаргу Берегівської об”єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області, м.Берегово

на постанову Господарського суду Закарпатської області від 26.10.2006р.

у справі № 5/349-А

за позовом Берегівської об”єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області, м.Берегово

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Термінал Перегіум”, м.Берегово

про стягнення податкового боргу в сумі 40637,70 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Она В.В. –завідувач юридичного сектору.

від відповідача: не з”явився.

Особам, які беруть участь у справі, права і обов'язки, передбачені ст.ст.49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснено. Заяв про відвід суддів не поступало.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 26.10.2006р. у справі № 5/349-А відмовлено у задоволенні позову Берегівської об”єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області, м.Берегово до Товариства з обмеженою відповідальністю „Термінал Перегіум”, м.Берегово про стягнення податкового боргу в сумі 40637,70 грн.

При прийнятті постанови місцевий господарський суд виходив з того, що спір виник у зв'язку з наявністю між Берегівською міською Радою та відповідачем договору оренди землі, який укладено на підставі рішення сесії Берегівської міської Ради № 579 від 27.08.2004р. "Про надання в довгострокову оренду земельної ділянки ТзОВ "Термінал Перегіум". Тому суд, посилаючись на п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", преамбулу Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами" дійшов висновку про те, що Берегівська ОДПІ - позивач у справі, вийшла за межі встановлених спеціальним законодавством повноважень, пред"явивши вимогу про примусове виконання відповідачем цивільно-правових зобов'язань, які регулюються параграфом 3 ЦК України.

Скаржник, позивач у справі, з постановою місцевого господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, просить постанову суду скасувати, позовні вимоги задоволити, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Відповідач письмового заперечення на апеляційну скаргу не подав, уповноваженого представника у судове засідання не скерував, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи

Виходячи з приписів ч.4 ст.196 КАС України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Пунктом 8 ч.1 ст.14 Закону України "Про систему оподаткування" установлено, що до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) віднесено плату за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Статтею 20 Закону України "Про систему оподаткування" передбачено, що контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов”язкових платежів) здійснюється державними податковими органами.

Статтею 27 Закону України "Про плату за землю" передбачено, що контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Відповідно до пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Згідно із п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на органи державної податкової служби покладено функції подання до судів позовів до підприємств, установ і організацій про стягнення заборгованості перед бюджетом за рахунок їх майна.

Вищенаведене спростовує висновок суду першої інстанції про перевищення податковим органом своїх повноважень у разі звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по орендній платі за землі державної і комунальної власності, оскільки орендна плата що справляється за користування такими земельними ділянками є різновидом плати за землю і віднесена Законом до загальнодержавних податків і зборів.

Для врегулювання відносин, що виникають з приводу стягнення орендної плати за землі державної і комунальної власності, як податкового платежу, не можуть застосовуватися норми Цивільного кодексу України. Так відповідно до ч.2 ст.1 Цивільного кодексу України до майнових відносин заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується. Вказане спростовує висновок суду, що відносини з приводу виконання зобов'язань щодо сплати орендної плати за землі державної і комунальної власності носять цивільно-правовий характер і повинні регулюватися Цивільним кодексом України.

Предмет позовних вимог склали суми орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, самостійно визначені відповідачем до сплати, але не сплачені до бюджету. Сума позову є узгодженою шляхом подання відповідачем до Берегівської ОДПІ податкових декларацій орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2005 та 2006 роки. Подані відповідачем декларації та відомості із договору оренди землі знаходяться у матеріалах справи. Обов'язок подання відповідачем такої декларації встановлено ст.14 Закону України "Про плату заземлю". Статтею 13 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Статтею 126 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не заперечується факт укладення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності на підставі рішення Берегівської міської Ради, та зазначається про те, що такий договір не розірваний. Таким чином, існування зареєстрованого договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності, дія якого не припинена в установленому порядку, створює для відповідача обов"язки, що випливають з такого договору, зокрема щодо подання податкових декларацій та внесення плати за землю у вигляді орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Судом першої інстанції також не враховано, що відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були надані суду першої інстанції у якості додаткових пояснень позивача у справі, однак всупереч вимогам ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України місцевий господарський суд не надав правильної правової оцінки обставинам, підтвердженим наявними у справі доказами.

Враховуючи те, що суд першої інстанції неналежним чином дослідив обставини, що мають істотне значення для справи, не надав їм правильної правової оцінки та зробив висновки, які не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до постановлення незаконного рішення у справі, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, -:

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задоволити.

Скасувати постанову господарського суду Закарпатської області від 26.10.2006р. у справі № 5/349-А.

Позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Термінал Перегіум”, м.Берегово, вул.Корятовича 1 кім.105, код 32994489, за рахунок активів через Берегівську об”єднану державну податкову інспекцію Закарпатської області, м.Берегово, вул.Фабрична, 53, на користь бюджету (одержувач УДК в Закарпатській області, код 22107684, р/р 3321281160005 банк одержувача ГУДК в Закарпатській області, МФО 812016, код платежу 13050100) борг у розмірі 40637,70 грн.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя                                                                                Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                                    Процик Т.С.

Суддя                                                                                                    Галушко Н.А.